Рішення № 95487247, 11.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 березня 2021 р. Справа № 120/927/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по 31.08.2020;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по 31.08.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2018 по справі № 0240/3552/18, яке набрало законної сили 30.11.2018 відповідачем з 01.01.2016 здійснено перерахунок його пенсії за вислугу років в розмірі 90 % від відповідних сум грошового забезпечення.

На виконання рішення суду від 31.10.2018 по справі № 0240/3552/18 відповідачем у вересні 2020 року виплачено перераховану пенсію у сумі 48622,49 грн.

Посилаючись на Порядок проведення компенсації втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 № 159, позивач 28.12.2020 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплати йому компенсації.

Однак, листом від 05.01.2021 № 49-6063/С-02/8-0200/21 відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації, що й стало причиною для звернення до суду.

Ухвалою від 10.02.2021 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до положень ст. 263 КАС України. Крім того відповідачеві встановлено 15 - денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

09.03.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що на виконання рішення суду від 31.10.2018 по справі № 0240/3552/18, яке набрало законної сили 30.11.2018, Головним управлінням з 01.01.2016 проведено перерахунок пенсії позивача виходячи з 90 % від відповідних сум грошового забезпечення.

Доплату за період з 30.11.2018 (день набрання рішення законної сили) по 31.12.2018 в сумі 2128,76 грн. позивачу виплачено в грудні 2018. Сума доплати з 01.01.2016 по 18.12.2019 становить 48642,49 грн.

Відповідач вказав, що на момент виконання рішення суду діяв Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», а тому сума доплати в розмірі 48642,49 грн. виплачено додатковою відомістю у вересні 2020 року.

Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідач зазначив, що статтями 1, 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідач вказав, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Таким чином, виплата компенсації можлива в разі нарахування пенсії та не проведення її виплати в місяці за який вона нарахована.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області і отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.

Позивачу призначена пенсія за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.10.2012 (а.с.13).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача починаючи з 01.01.2016. Однак, пенсію перераховано виходячи з 70% грошового забезпечення, а не 90% як було встановлено при її призначені.

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії позивач звернувся до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2018 № 0240/3552/18, яке набрало законної сили 30.11.2018 зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2016 перерахунок пенсії за вислугу років виходячи з 90 % від відповідних сум грошового забезпечення (а.с.10-12).

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок розміру пенсії позивачу з 01.01.2016.

Виплату усієї суми перерахованої пенсії відповідачем здійснено у вересні 2020 року.

На переконання позивача, під час виплати перерахованої пенсії відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку їх виплати.

Посилаючись на Порядок проведення компенсації втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 № 159, позивач 28.12.2020 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплати компенсації (а.с.7).

Листом відповідача від 05.01.2021 № 49-6063/С-02/8-0200/21 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу. Відмова мотивована тим, що підстав для нарахування та виплати компенсації немає, оскільки компенсація можлива в разі нарахування пенсії та не проведення її виплати в місяці за який вона нарахована.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації протиправною, а тому з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі – Закон від 19.10.2000 № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст. 1 Закон від 19.10.2000 № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Стаття 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

За правилами ст. 3 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, положення зазначених статей Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Відповідно до ст. 4 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії); 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.03.2021 по справі № 520/34/17.

Відтак, Закон від 19.10.2000 № 2050-ІІІ пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Пункти 1, 2 цього Порядку № 159 відтворюють положення Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно п. 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі – Закон від 09.04.1992 № 2262-XII) також визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, ст. 55 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII та Порядком № 159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.05.2019 по справі № 759/9631/17, від 04.03.2020 по справі № 219/11809/19-а, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 по справі № 522/5664/17, від 20.02.2018 по справі № 336/4675/17, від 05.10.2018 по справі №162/787/16-а.

Судом встановлено, що підставою для перерахунку пенсії позивачу стало рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2018 по справі № 0240/3552/18, яке набрало законної сили 30.11.2018.

28.08.2018 набрав чинності Порядок № 649 в якому установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Пунктом 1 Порядку № 649 визначався механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 649 виконанню підлягають рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Пунктом 3 Порядку № 649 визначено, що боржник (орган Пенсійного фонду України) веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (п. 4 Порядку № 649).

Згідно з пунктом 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Отже, питання погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, врегульовувалось Кабінетом Міністрів України як вищим органом виконавчої влади.

При цьому, Порядком № 649 унормовувалося, що виплата такої заборгованості буде здійснюватись за рахунок коштів, спеціально передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету в порядку черговості.

Однак, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі № 640/5248/19 (із змінами внесеними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020), визнано протиправними та нечинними п. 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Отже, до 21.07.2020 включно Порядок № 649 був чинний і боржник (Головне управління Пенсійного фонду України) зобов`язаний був ним керуватись, тобто вчиняти певні активні дії з метою виконання рішення суду. При цьому норми Порядку № 649 не передбачали такого способу виконання судових рішень про виплату перерахованої пенсії як виплата усієї суми пенсії одразу після набрання рішенням законної сили.

Оскільки на момент набрання чинності рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2018 по справі № 0240/3552/18 діяв Порядок № 649, то відповідач при виконанні цього рішення суду у період з 30.11.2018 по 21.07.2020 вчиняв дії в межах повноважень наданих законодавством. Невиплату перерахованої позивачу пенсії у вказаний період не можна вважати неправомірною, оскільки передумовою такої виплати було вчинення відповідачем дій для обліку заборгованості з метою її подальшої виплати. Нормативне регулювання правовідносин із виплати перерахованої на підставі судового рішення суми пенсії яке існувало по 21.07.2020 не дає підстав вважати, що бездіяльність із виплати перерахованої пенсії носила неправомірний характер, що в свою чергу виключає підстави для нарахувати і виплатити компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.

Відтак позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нараховувати та виплачувати позивачу суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період із 01.01.2016 по 21.07.2020 задоволенню не підлягають.

Крім того, є безпідставними твердження позивача про необхідність обрахування періоду протиправної невиплати йому доходів із 01.01.2016, адже рішення суду на підставі якого у відповідача виник обов`язок провести виплату перерахованої пенсії набрало законної сили лише 30.11.2018.

Разом з тим задоволенню підлягає позовна вимога в частині покладення на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за період з 22.07.2020 по 31.08.2020 з огляду на таке.

Судом безспірно встановлено, що повна виплата пенсії перерахованої позивачу на підставі рішення суду від 31.10.2018 по справі № 0240/3552/18 відповідачем проведена у вересні 2020.

У позовній заяві позивач період порушення строків виплати йому доходів обмежує -31.08.2020.

Як зазначалося, 22.07.2020 втратив чинність Порядок № 649, а тому починаючи із цієї дати у відповідача виник обов`язок безумовної виплати усієї суми перерахованої позивачу пенсії.

Як зазначалося вище, ст. 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Беручи до уваги те, що Порядок № 649 втратив чинність 22.07.2020, а присуджена позивачу сума пенсії виплачена лише у вересні 2020, позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію у зв`язку із порушенням строків виплати доходу за період із 22.07.2020 по 31.08.2020 підлягають задоволенню.

При цьому, акт відмови у виплаті спірної компенсації проявляється у формі активної поведінки відповідача, оскільки у відповідь на заяву позивача відповідачем листом від 05.01.2021 № 49-6063/С-02/8-02-0200/21 повідомлено про відсутність підстав для виплати. Тому позов підлягає задоволенню у спосіб визнання протиправними дій відповідача, а не його бездіяльності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

При вирішенні питання про розподіл понесених позивачем судових витрат суд керується ч. 3 ст. 139 КАС України, в силу якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, частина сплаченого позивачем судового збору у сумі 454,00 грн. підлягає стягненню в його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови листом від 05.01.2021 № 49-6063/С-02/8-02-0200/21 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати за період з 22.07.2020 по 31.08.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 22.07.2020 по 31.08.2020 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 із Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за рахунок бюджетних асигнувань, частину сплаченого при зверненні до суду судового збору у сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Богоніс Михайло Богданович