Рішення № 95487185, 11.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 березня 2021 р. Справа № 120/16/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Вінниці адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" до Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року до суду через засоби поштового зв`язку надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" (позивач, ТОВ "Будівельна механізована компанія") про визнання протиправною та скасування постанови Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (відповідач 1) про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 198899 від 24.11.2020 року. Позовні вимоги до другого відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач 2) звернуті в частині, яка стосується лише розподілу судових витрат у даній справі.

Заявлені позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 12.10.2020 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (наразі - Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки) проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що належать ТОВ "Будівельна механізована компанія", а саме: MAN (реєстраційний номер: НОМЕР_1 ), під час якого виявлено порушення, що полягали у перевезенні вантажу з перевищенням вагових параметрів. Так, за результатами габаритно-вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 12.10.2020 року № 030224, акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів № 029724 від 12.10.2020 року. При цьому, 12.10.2020 року також складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 229344. У подальшому, як стверджує представник позивача, 24.11.2020 року Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки на підставі вищезазначеного акту про проведення перевірки винесено оскаржувану постанову про застосування до ТОВ "Будівельна механізована компанія" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 гривень за порушення статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” (відсутність дозволу який дає право на рух автомобільними дорогами України), відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". На переконання позивача, вказана постанова є протиправною, оскільки чинним законодавством взагалі не передбачено надання дозволу на рух великовагових транспортних засобів із подільним (сипучим) вантажем, що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за відсутність такого дозволу. Окрім того, представник позивача звертає увагу і на те, що відповідачем 1 при проведенні габаритно-вагового контролю не дотримано процедури, що встановлена для такого контролю, а тому отримані в ході перевірки результати не можуть бути покладені в основу прийнятого рішення. Також посилається і на відсутність повноважень у посадових осіб на проведення рейдової перевірки в іншому місці, аніж тому, яке було визначене в направленні на перевірку та графіку проведення рейдових перевірок. Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 11.01.2021 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

Натомість, відповідач 1 копію ухвали про відкриття провадження від 11.01.2021 року та копії позовних матеріалів отримав 13.01.2021 року, що підтверджується розпискою про вручення, яка наявна в матеріалах справи. Інший відповідач 2 також повідомлений про розгляд справи належним чином, у спосіб відправлення всіх судових документів та його офіційну електронну адресу (contact@dsbt.gov.ua) в порядку ч. 3 ст. 124 КАС України, що підтверджується складеною секретарем судового засідання довідкою від 12.01.2021 року, та в силу ч.ч. 2-3 ст. 129 КАС України є належним доказом повідомлення.

Однак, у встановлений судом 15-ти денний строк ані відповідач 1, ані відповідач 2 відзиву на позовну заяву не надали.

Втім, лише 11.03.2021 року до суду від представника Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Гончаренко І.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідачів заперечує щодо заявленого позову та в його задоволенні просить відмовити.

Розглянувши даний відзив на позовну заяву суд звертає увагу на те, що такий поданий представником відповідачів з порушенням строку, визначеного у ч. 5 ст. 162 КАС України та встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження від 11.01.2021 року. При цьому, жодних клопотань щодо поновлення пропущеного строку на подання відзиву заявником не подано, як і не вказано на поважність причин пропуску такого строку. Отже, за таких обставин суд не приймає до уваги відзив представника відповідачів та вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив, що позивач – ТОВ "Будівельна механізована компанія" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстрований як юридична особа 16.12.2014 року, основним видом діяльності якого є "вантажний автомобільний транспорт".

Так, 12.10.2020 року у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-12 "Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка" 423км + 647м, посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки: MAN, модель: TGX 18.440, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , та напівпричіпа марки: LANGENDORF, модель: SKS-HS 24/28, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить ТОВ "Будівельна механізована компанія".

За результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено факт перевезення вантажу даним транспортним засобом із перевищенням габаритних обмежень, визначених п. 22.5 ПДР України. Зокрема, було встановлено фактичне перевищення габаритів, а саме перевищення габаритів на строєну вісь - 25,505 т. при дозволених 22 т. Також 12.10.2020 року складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 030224, у якій зафіксовано навантаження на кожну вісь, а саме: навантаження на вісь 1 склало 6,245 т., на вісь 2 – 6,935 т., на вісь 3 – 8,24 т., на вісь 4 – 8,585 т., на вісь 5 – 8,68 т. Повна маса транспортного засобу склала 38,685 т.

З огляду на виявлені порушення складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 12.10.2020 року № 029724 від 12.10.2020 року, яким визначено плату за проїзд в сумі 220,32 євро. А в подальшому, посадовими особами відповідача 1 також складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 229344, в якому вказано на перевезення ТОВ "Будівельна механізована компанія" вантажу (асфальт) з перевищенням вагових обмежень, що становить 25,505 тонн на строєну вісь при допустимих 22 тонн, без відповідного дозволу, що є порушенням вимог визначених п. 22.5 ПДР України.

Надалі, 24.11.2020 року за результатами розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт Подільським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову № 198899 про застосування до ТОВ "Будівельна механізована компанія" адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт”, згідно санкції абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в розмірі 17 000 грн.

Незгода позивача із винесеною постановою № 198899 від 24.11.2020 року, зумовило звернення товариства до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 року № 2344-III (далі також - Закон № 2344-ІІІ). Так, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами частини 3 статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення № 103).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок N 1567).

Зі змісту оскаржуваної постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу від 24.11.2020 року за № 198899 встановлено, що підставою для її прийняття послугував факт порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме статті 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, відповідальність за вчинення якого передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 цього ж Закону.

Так, статтею 48 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Аналіз пункту 22.5 Правил дорожнього руху свідчить про те, що у разі перевезення небезпечних вантажів та при вантажних перевезеннях понад встановлені нормативи габаритно-вагових параметрів (крім подільних вантажів) спеціальними правилами таких перевезень є отримання відповідного дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, про що йдеться у частині 4 статті 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

При цьому, абзац 3 пункту 22.5 ПДР взагалі забороняє рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на строєну вісь понад 22 тонн у разі перевезення подільних вантажів.

Варто звернути увагу на тому, що нормативно-правове визначення "подільних вантажів" відсутнє, при цьому, у частині 1 статті 183 Цивільного кодексу України наведено визначення “подільної речі”, під якою розуміється річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Також положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п.п. 20, 21 Порядку № 879).

В ході судового розгляду встановлено, що 12.10.2020 року належний на праві власності ТОВ "Будівельна механізована компанія" транспортний засіб MAN, модель: TGX 18.440, реєстраційний номер: НОМЕР_1 здійснював перевезення подільного (сипучого) вантажу – асфальту, що підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029724, як і актом перевірки від 12.10.2020 року № 229344.

Так, 12.10.2020 року під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки: MAN, модель: TGX 18.440 (реєстраційний номер: НОМЕР_1 ) та напівпричіпа марки: LANGENDORF, модель: SKS-HS 24/28 (реєстраційний номер: НОМЕР_3 ) після зважування встановлено перевищення вагових обмежень, оскільки при нормативно-допустимому навантаженні 11т/11т/22т навантаження на осі склало 6,2т/6,9т/25,50т, тобто навантаження на строєну вісь склало 25,50 т. при допустимих 22 т., що підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029724 від 12.11.2020 року. При цьому загальна фактична маса транспортного засобу не була порушена (38, 685 т при допустимих 40 т).

Разом із тим, зважаючи на те, що транспортним засобом позивача здійсювалось перевезення подільного (сипучого) вантажу (асфальт), тому відповідно до абзацу 3 пункту 22.5 ПДР рух такого транспортного засобу з перевищенням вагових нормативів взагалі мало бути заборонено, що не потребувало отримання дозволу, який давав би право на рух автомобільними дорогами України, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Підтвердженням цього слугує лист Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 19.08.2020 року № 843зі/41/27/02-2020, яким надано відповідь на запит представника позивача від 05.08.2020 року, яким зокрема роз`яснено, що підрозділи Національної поліції не оформлюють дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у разі перевезення подільних вантажів.

За наведених обставин висновки, зроблені службовими особами відповідача у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2020 року в частині відсутності дозволу, який би давав право на рух транспортного засобу, є необгрунтованими та спростовуються наведеними вище аргументами, позаяк відповідний дозвіл на перевезення подільних вантажів у цьому разі не надається.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2020 року № 229344 зазначено також про порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР.

В той же час, оскаржуваною постановою Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 24.11.2020 року встановлено порушення товариством вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою визначається перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Тобто, постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу такий застосовано за порушення позивачем статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", однак, у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом йдеться про порушення позивачем інших вимог правових актів, що свідчить про неузгодженість акту перевірки як документу, у якому зафіксовано зміст виявлених в ході перевірки порушень, з постановою як документу, якою на позивача накладено штраф за виявлені в ході перевірки порушення.

Отже, підсумовуючи викладене суд вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.11.2020 року № 198899 є протиправною з огляду на те, що до позивача застосовано санкції за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Однак, у абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" йдеться про відповідальність автомобільних перевізників за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, видача якого у спірному випадку при перевезені подільного вантажу не передбачена діючим законодавством.

Тобто, відповідальність згідно абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача не могла бути застосованою, оскільки перевезення позивачем подільного (сипучого) вантажу (асфальту), навіть із перевищенням вагових норм, не передбачає отримання спеціального дозволу. При цьому, що саме відсутність дозволу є визначальною підставою (об`єктом) того порушення, щодо якого може наступати відповідальність, передбачена вищезазначеною нормою.

За таких обставин суд вважає, що вимагати у перевізника дозвіл на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні при перевезенні подільного вантажу, а також притягувати перевізника до відповідальності за відсутність у нього документу, який йому апріорі не може бути виданий, є неправомірним.

Наведене дає підстави суду дійти висновку про те, що ТОВ "Будівельна механізована компанія" не може нести відповідальність за абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видача таких дозволів для перевезення подільних вантажів взагалі не передбачена чинним законодавством.

Таким чином Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято оскаржувану постанову від 24.11.2020 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу необґрунтовано, без урахування усіх обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності, що вказує на наявність правових підстав для її скасування судом як протиправної.

За таких обставин суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог, позаяк вони не впливають на викладений вище висновок суду та наявність безумовних підстав для задоволення адміністративного позову та скасування винесеної відповідачем 1 постанови за № 198899 від 24.11.2020 року.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів позивача, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподілу судових витрат у справі, суд зважає на те, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, предметом позову у цій справі є постанова Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 198899 від 24.11.2020 року в розмірі 17000,00 грн.

Проте, як з`ясовано судом, Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки хоч і вважається суб`єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, однак є територіальним (відокремленим) підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, немає статусу юридичної особи та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються Державній службі України з безпеки на транспорті (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103).

Відтак суд доходить висновку, що у даному випадку сплачений позивачем при зверненні до суду згідно платіжного доручення № 2875 від 16.12.2020р. судовий збір в сумі 2102 грн. належить присудити останньому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 як юридичної особи, яка здійснює свої повноваження через утворені територіальні органи, в даному випадку – відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 198899 від 24.11.2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11.03.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" (код ЄДРПОУ 39549131, місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, 1Б, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222);

Відповідач 1: Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки (без статусу юридичної особи, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036);

Відповідач 2: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович