Рішення № 95485131, 10.03.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/22506/19

Пров. №2/766/3608/21

10 березня 2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Сімірзіна П.М., з участю позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Сметана С.В., представника Департаменту патрульної поліції Ратушко В.А., представника ДКСУ Бондаренка Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

08.11.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з державного бюджету шляхом безспірного списання моральну шкоду, завдану незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, яку він оцінює в розмірі 200 тис.грн., просив вирішити питання про стягнення правової допомоги у розмірі 12 тис. грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.01.2019 р. його незаконно притягнули до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП з накладенням на нього штрафу в розмірі 425,00 грн. Постанова поліцейського була скасована рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26.03.2020 р., провадження у справі закрите. Рішення набрало законної сили 06.04.2019 р. Крім того, на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, вилучено посвідчення водія, виданий тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, в якому навмисно невірно вказано рік видачі дозволу. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.05.2019 р. провадження у справі за ч.1 ст. 130 КУпАП закрито за відсутністю в його діях адміністративного правопорушення. Усі ці події завдали йому моральної шкоди, яка виразилася у сильному душевному болю та стражданнях, нервовому стресі, підриву його авторитету та ділової репутації, порушено його звичайний уклад життя та нормальне спілкування з родичами, сусідами та друзями. Через помилку у даті тимчасового дозволу на керування транспортними засобами він не мав можливості керувати транспортним засобом та в повній мірі здійснювати свою підприємницьку діяльність. Він втратив довіру до державних органів, відчув страх та безпорадність, на все життя залишилося гірке усвідомлення абсолютною незахищеності. Вважає, що держава повинна відшкодувати йому шкоду на підставі п.4 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» за п. 35 Порядку шляхом безспірного списання коштів з державного бюджету.

Провадження у справі відкрите 13.11.2019 р., призначене підготовче засідання.

05.12.2019 р. від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов, який вважає необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, оскільки спірні правовідносини не регулюються положеннями ст. 1167, 1174, 1176 ЦК України. Вважає, що факт перебування справи в судових інстанціях не порушувало прав і свобод позивача, ні в чому його не обмежувало. Позивачем не доведена наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинний зв`язок, наявність вини. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» передбачає відшкодування шкоди лише у разі встановлення незаконності дій посадової особи, що не доведено позивачем.

18.12.2019 р. представником Департаменту патрульної поліції надано відзив, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з огляду на те, що дії інспектора не були визнані незаконними. Позивачем не доведено наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки та причинний зв`язок між поведінкою та заподіяною шкодою. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не породжує права та обов`язки для позивача. Працівники поліції діяли в межах наданих ним повноваження та відповідно до вимог законів.

10.03.2020 р. надійшла відповідь на відзив позивача, яка фактично дублює позовну заяву.

14.04.2020 року закрите підготовче провадження та справа призначена до розгляду.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.11.2020 р. позовну заяву залишено без руху, з підстав не відповідності вимогам ст. 175 ЦПК України та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.11.2020 р. продовжено розгляд справи, призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити, вказали що «йде травля» позивача, на нього складають нові постанови, які вони оскаржують в суді.

Представник Департаменту патрульної поліції просила у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник Державної казначейської служби України просив у задоволенні позову відмовити, повністю підтримав відзив на позов.

Суд, заслухавши вступні слова сторін, дослідивши надані докази, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26.03.2019 року позов ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти ТОР УПП в Херсонській області ДПП лейтенанта поліції Римас Тараса Івановича, третя особа: Департамент патрульної поліції в особі територіального підрозділу Управління патрульної поліції в Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову серії НК №416185 від 20 січня 2019 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 425,00 грн. за ст. 122 ч.2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Рішення набрало законної сили 06.04.2019 року (арк. справи 11-14).

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.05.2019 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення (арк. справи 15-18). Відомості про набрання постановою законної сили в матеріалах справи відсутні.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема,у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон № 266/94-ВР.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі N 920/715/17 та постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі N 908/2202/18, від 02.03.2020 у справі N 910/434/19 та від 09.04.2020 у справі N 908/690/19.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України N 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (стаття 1 зазначеного Закону).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

На підставі пункту 4 статті 2 цього Закону встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, постанови, отримання пояснень та інше) та є підставою для відшкодування шкоди. При цьому відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу і т.п.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року (справа № 569/1799/16-ц).

В мотивувальній частині рішення Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/1547/19 міститься висновок про те, що суду не надано будь-яких доказів на вчинення позивачем правопорушення зазначеного у постанові серії НК № 416185 від 20.01.2019 р. Тобто, відповідач не довів факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та, відповідно, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2ст.122 КУпАП.

Таким чином у справі, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення через недоведеність факту скоєння позивачем порушень п. 8.7.3 е Правил дорожнього руху України.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Таким чином закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди

Таким чином, підставою відшкодування позивачу моральної шкоди у цій справі є встановлена незаконність постанови, прийнятої уповноваженою особою відповідача, що само по собі є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував тим, що внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності йому було завдано моральної шкоди, що виразилось у душевних стражданнях, він перебував у стані постійного напруження та стресу, втратив довіру до поліції.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з пунктами 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою.

Очевидним та таким, що не потребує доказуванню, є те, що протиправне притягнення особи до адміністративної відповідальності, навіть якщо особа у межах провадження про притягнення її до адміністративної відповідальності не понесла певних матеріальних втрат, фізичних ушкоджень, провокує у неї негативні моральні переживання, занепокоєння, для відновлення порушеного права особа має витрачати час, у зв`язку з чим змінюється сталий спосіб та ритм життя.

У справі, що розглядається, належними і допустимими доказами підтверджено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП відносно позивача закрите у зв`язку з недоведеністю факту вчинення ним адміністративного правопорушення, постанова службової особи УПП в Херсонській області ДПП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності скасована судом за недоведеністю факту скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а провадження по адміністративній справі закрито.

Наведені обставини відповідно до приписів ст.1173, ст.1174 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (п.4 ч.1 ст.2) є підставою для відшкодування Державою позивачеві моральної шкоди незалежно від вини службових осіб, діями яких така шкода завдана.

Позивач у зв`язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом, переніс моральні страждання, був вимушений достатньо тривалий час (більше трьох місяців) доводити свою правоту у суді, що безперечно змінило його спосіб життя.

З огляду на встановлене, слід визнати обґрунтованими доводи позивача про завдання йому моральної шкоди незаконним рішенням уповноваженою особою державного органу.

Суд вважає доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди, суд виходить із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та тривалості провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке здійснювалось більше 3 місяців, необхідність зміни нормального життєвого стану та витрачання часу, коштів на відновлення прав.

Керуючись приписами ст.23, ст.1174 ЦК України, враховуючи тривалість і характер порушень прав позивача, суд визнає, що критеріям розумності і справедливості буде відповідати сума у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи наведене, суд не може прийняти як належний, допустимий, достовірний доказ постанову Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 766/1698/19 від 10 травня 2019 року, оскільки вона належним чином не засвідчена та не має відмітки про набрання нею законної сили, а тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин на які він посилається у позовній заяві щодо встановлення факту закриття провадження у справі відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в решті вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного суду від 19.02.2020 року справа №755/9215/15-ц.

Витрати на професійну правничу допомогу по справі були розподілені у відповідності до документально підтверджених доказів поданих представником позивача на час ухвалення судового рішення.

За приписами ч.4 ст. 141 ЦПК України у випадку, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Позивачем до позовної заяви, як і протягом розгляду справи попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат не подавався.

Якщо суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу не достатньо розгляне особливості справи та не встановить баланс між інтересами сторін, внаслідок цього змусить відповідача нести надмірний індивідуальних тягар. В такому випадку відбудеться порушення Статті 1 Протоколу №1 (захист власності) Європейської Конвенції з прав людини.

Оцінивши надані суду докази представником позивача про витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи особливості справи та її складність, неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, відсутності у наданих документах узгодженого розміру гонорару адвоката, суд вважає заявлені витрати неспівмірними складності справи, та на підставі ч.4 ст. 141 ЦПК України через незаявлення позивачем про їх наявність як при поданні позову, так і при розгляді справи за суттю, дійшов висновку про відмову стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідачів.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складено 12 березня 2021 року.

Керуючись статтями ст. ст. 10, 12, 76-82, 133, 137, 247, 259, 263, 264, 265, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, статтями 1, 2, 3, 4, 13 «Про порядок відшкодування шкоди, за вданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Херсонській області (місцезнаходження структурного підрозділу: м.Херсон, вул. Сенявіна, 128) Департаменту патрульної поліції (код юридичної особи 40108646, місцезнаходження юридичної особи: м.Київ, вул. Федора Ернста, 3), Державної казначейської служби України (код юридичної особи 37567646, місцезнаходження: м.Київ, вул. Бастіонна, 6) про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 000,00 (три тисячі) грн. моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, шляхом покладення на Державну казначейську службу України обов`язку списання з єдиного казначейського рахунку.

В іншій частині позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційнї скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус