Рішення № 95484727, 08.02.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/2073/20

Провадження № 2/653/174/21

РІШЕННЯ

іменем України

08 лютого 2021 року

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Циби Г.О.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Кучми Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 05 квітня 2011 року у розмірі 19792 грн. 72 коп. та судові витрати у сумі 2102 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписала заяву від 05 квітня 2011 року, їй було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт та надано кредитну картку. В подальшому кредитний ліміт збільшився до 6000 грн.

Відповідач зобов`язувалась повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом внесення коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, що розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта.

Разом з тим, відповідач належним чином не виконала зобов`язання за договором та не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на його користь.

Відповідач ОСОБА_1 направила до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог та наголосила на тому, що вона, підписуючи заяву про отримання коштів не була ознайомлена з умовами щодо нарахування відсотків та штрафів. Вказує, що заперечує наявність в неї боргових зобов`язань за карткою, вказаною банком та що вона направляла до банку заяву, в якій заборонила знімати з неї кошти з карткового рахунку НОМЕР_1 , на яку їй надходять кошти соціальної допомоги. Наголошує, що згідно договору ліміт не може перевищувати 500 грн. та згідно довідки самого банку про зміну умов кредитування максимальний ліміт був встановлений в розмірі 6000 грн.

Наголошує, на тому, що по наявній у ній картці НОМЕР_2 боргу не існує.

При цьому вказує, що фактично отримані та використані позичальником кошти є сума в розмірі 584 грн., тому вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише в цьому розмірі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні проти вимог позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 05 квітня 2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання, де вказано, що заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг.

З довідки про отримання кредитних карток вбачається, що за кредитним договором б/н йому були надані наступні картки: 05 квітня 2011 року - НОМЕР_3 терміном дії до січня 2015 року, 30 січня 2013 року - НОМЕР_4 терміном дії до січня 2017 року, 01 лютого 2016 року - НОМЕР_5 терміном дії до травня 2019 року, 26 квітня 2017 року - НОМЕР_2 терміном дії до березня 2021 року.

Зі змісту довідки про зміну умов кредитування обслуговування кредитної картки вбачається, що 05 квітня 2011 року за кредитною карткою НОМЕР_3 було здійснено старт карткового рахунку й встановлений кредитний ліміт 500 грн., який в той же день зменшено до 300 грн. та 14 березня 2016 року цей ліміт досяг 6000 грн.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно до вимог статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, а саме заборгованість за простроченими відсотками та штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті: www:privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Суд вважає за необхідним зазначити, що матеріали справи не містять жодних підтверджень того, що саме з наданими витягами з Тарифів та Умов та правил ознайомлювався і погоджувався відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Підпису відповідача зазначені Тарифи, Умови та правила не містять.

Також як й відсутні підтвердження того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначених розмірах і порядках нарахування, а також штрафів.

Таким чином, суду не надано належних доказів на підтвердження діючих на час отримання відповідачем картки Тарифів із визначенням конкретних значень щодо процентної ставки, пені, штрафів, також, як й ненаданні діючі на час отримання відповідачем картки Умов та правил надання банківських послуг.

З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у вищевказаній постанові по справі № 342/180/17 суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www/privatbank.ua/, а також ті, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Разом з тим, суд вважає за необхідним зазначити, що матеріали справи містять підтвердження ознайомлення відповідача із довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», в якій, зокрема, зазначені розміри базової процентної ставки, процентної ставки в місяць на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування, розмір щомісячних платежів та строк їх внесення, штрафів за порушення строків платежів, розмір щомісячних платежів від суми заборгованості.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що до розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитними коштами АТ КБ «Приватбанк» включено нараховані відсотки за процентною ставкою, яку встановлено довідкою про умови кредитування від 05 квітня 2011 року, яка була підписана відповідачем.

За таких обставин суд вважає, що відповідач отримавши та фактично використовуючи кредитні кошти, була ознайомлена із розміром та порядком нарахування та сплати, зокрема, процентних ставок, штрафів.

Суд вважає доводи відповідача, яка не визнає наявну в неї заборгованість за кредитним рахунком по картці, що була отримана нею в день підписання анкети-заяви необґрунтованими, оскільки отримання, активне використання кредитних коштів за кредитним рахунком вбачається з наданої позивачем виписки за договором, з яких прослідковується, що весь час з моменту відкриття кредитного рахунку та видачі картки для користування рахунком відповідачем здійснювались операції, внаслідок яких виникала заборгованість, використовувались кредитні кошти.

Виписка по картковому рахунку є належним доказом у справі та містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача.

Також, як зазначалось вище, погоджені у письмовій формі умови в формі довідки є частиною кредитного договору із пільговим періодом кредитування до 55 днів по договору SAMDN50000043440992, для користування послугами якого відповідачу було видано картку з відновлювальною кредитною лінією.

Відповідач, в свою чергу, виписку по картковому рахунку не спростовувала, також як й не заперечувала проти того, що підписувала довідку про умови кредитування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а відповідач свої зобов`язання не виконує, допускаючи прострочення платежів, у зв`язку з чимвідповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача станом на 02 червня 2020 року становить 19792 грн. 72 коп., що складається з заборгованості за кредитом – 12756 грн. 60 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 5617 грн. 42 коп., штрафу (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) – 918 грн. 70 коп., які суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача.

Також слід зазначити, що клопотання відповідача, заявлене в судовому засіданні 08 лютого 2021 року про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно виписки із карткового рахунку із розшифруванням усіх банківських операцій вбачається, що позичальник використовувала кредитні кошти, частково погашала та сплачувала нараховані банком кошти за надані послуги.

З наданих банком розрахунків заборгованості за договором б/н, вбачається, що останні надходження на картковий рахунок відповідача здійснені 11 жовтня 2019 року в сумі 658 грн. 81 коп., 26 жовтня 2019 року в сумі 42 коп. та 19 січня 2020 року в сумі 5 грн. шляхом автоматичного погашення заборгованості.

Позивач же звернувся до суду з позовом 15 липня 2020 року - до спливу трирічного строку позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності щодо повернення кредиту позивачем не пропущений.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволенні в повному обсязі, розмір судового збору, що підлягає до стягнення складає 2102 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 549, 551, 629, 633, 634, 1049,1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 133, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_7 , МФО № 305299 заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 квітня 2011 року у розмірі 19792 (дев`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто дві) гривні 72 копійки, що складається із заборгованості за тілом кредитом - 12756 грн. 60 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 5617 грн. 42 коп., штрафу (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) – 918 грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_7 , МФО № 305299 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 12 лютого 2021 року.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова