Рішення № 95484713, 02.02.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/2833/20

Провадження № 2/653/214/21

РІШЕННЯ

іменем України

02 лютого 2021 року

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Волвенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Генічеський виноробний завод» про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Генічеський виноробний завод» про стягнення збитків.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26 жовтня 2016 року Генічеським районним судом Херсонської області за результатами розгляду справи № 653/3196/16 було прийнято рішення, яким з ДП «Генічеський виноробний завод» стягнуто грошові кошти на користь ОСОБА_1 в розмірі 414 454 грн. 47 коп. основного боргу та судовий збір.

Вказане рішення набрало законної сили, але виконавчий лист позивачем не отримувався через небажання блокування роботи підприємства, але у зв`язку з відсутністю коштів спір не вирішено.

Наголошує на тому, що рішення № 653/3196/16 залишається невиконаним, підприємство ухиляється від його виконання належним чином, що спричиняє порушення прав позивача та завдає збитків.

Крім того з жовтня 2014 року по грудень 2019 року відповідач перебував на стадії банкрутства та відносно цього тривало провадження у суді, проте 12 грудня 2019 року провадження по справі про банкрутство припинено. Разом з тим, за цей період позивач не нараховував штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язання у вигляді пені. У зв`язку із чим, позивач здійснив нарахування 3 % річних та інфляційне збільшення суми боргу за період з 05 грудня 2016 року по грудень 2019 року.

Оскільки між сторонами виникли зобов`язання, то внаслідок їх невиконання настають правові наслідки, через що позивач був вимушений звернутися до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму збитків із врахуванням 3 % річних – 46635 грн. 00 коп., інфляційного збільшення суми – 136121 грн. 58 коп., пеню – 55752 грн. 57 коп., що загалом складає 238509 грн. 15 коп.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився. Надав суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутністю. Позов визнає, просить задовольнити.

Відповідач ДП «Генічеський виноробний завод» в судовому засіданні був відсутнім. Його представник – адвокат Мудролюбова Н.О. надала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати за відсутністю відповідача, а також задовольнити позов. Також направила до суду заяву про визнання позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду роздруківки судових рішень з Єдиного реєстру судових рішень, згідно до яких Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 17 жовтня 2014 року (справа № 923/382/14) порушено справу про банкрутство Державного підприємства «Генічеський виноробний завод». Постановою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року (справа № 923/382/14) скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2019 року у справі № 923/382/14 та залишено в силі ухвалу Господарського суду Херсонської області від 03 липня 2019 року (справа № 923/382/14), якою було залишено провадження по справі за заявою ТОВ «Газбуд-Груп» до Державного підприємства «Генічеський виноробний завод» про банкрутство закрито.

Звернення позивача до суду зумовлено тим, що рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 26 жовтня 2016 року, ухваленого у справі № 653/3196/16 позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Генічеський виноробний завод» про стягнення коштів було задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Генічеський виноробний завод» на користь ОСОБА_1 загальну суму заборгованості в сумі 414 454 грн. 47 коп.

Вказаним рішенням, що, як посилається позивач, набрало законної сили 05 грудня 2016 року було встановлено, що ОСОБА_1 входив до складу комісії з ліквідації державного підприємства «Генічеський виноробний завод», як в.о. директора та суд визнав обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь винагороди під час виконання ним повноважень керуючого санацією боржника у сумі 142 192 грн. 80 коп. та позики у сумі 272261 грн. 67 коп., що виникла внаслідок укладення між сторонами договорів безпроцентної цільової позики.

Таким чином, підставою для звернення позивача до суду є та обставина, що рішенням Генічеського районного суду від 26 жовтня 2016 року його вимоги до підприємства задоволені, стягнені на його користь кошти, проте через відсутність у підприємства коштів спір не вирішено, грошові кошти не повернуті.

Згідно його розрахунку за період з набрання рішенням законної сили, а саме з 05 грудня 2016 року до звернення до суду (підписання позовної заяви – 04 вересня 2020 року) борг відповідача за невиконання перед ним зобов`язань становить 238509 грн. 15 коп. та складається з: - 3 % річних складає 46635 грн. 00 грн. від загальної суми борги; інфляційне збільшення боргу з грудня 2016 року по серпень 2020 року – 136121 грн. 58 коп. (сума боргу з інфляцією 550575 грн. 58 коп. за відрахуванням суми боргу 414454 грн. 00 коп.), пеня з дня припинення провадження у справі про банкрутство, а саме з 12 грудня 2019 року по 04 вересня 2020 року (підписання позовної заяви) складає 55752 грн. 52 коп.

З приводу викладеного слід вказати, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На переконання суду, роздруківка рішення суду з Єдиного реєстру судових рішень, в якій міститься копія рішення з обмеженим доступом, тобто без ідентифікуючих ознак щодо сторін спору не може слугувати належним доказом на підтвердження позовних вимог щодо стягнення збитків за не виконання зобов`язання за рішенням суду.

Вказівка у наданій ним роздруківки про стягнення з ДП «Генічеський виноробний завод» коштів на користь «Особи_1» не ідентифікує та не вказує на ОСОБА_1 .

Вказане свідчить про те, що на підтвердження вимог про стягнення збитків за грошовим зобов`язанням, що визначене судовим рішенням повинні бути надані належні докази - копія рішення, що відповідає вимогам щодо його належного засвідчення, зокрема, із відміткою суду про набрання ним законної сили.

Більш того, позивач звертаючись до суду вказав про наявність в нього всіх додатків до цього позову в оригіналах та копіях, проте долучив до позову саме роздруківки рішень з Реєстру, що не можуть вважатись належними копіями рішень.

Також позивач не надав суду жодних доказів, що свідчать на підставу виникнення боргових зобов`язань підприємства перед ним, зокрема, договори позики.

Суд наголошує на тому, що в ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, підставою звернення до суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом.

При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Для звернення судового рішення до виконання стягувачу в першу чергу необхідно отримати в суді виконавчий документ.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що після набрання законної сили рішення про стягнення на його користь грошових коштів у сумі 414454 грн. 47 коп., позивач до органів виконавчої служби з метою примусового виконання рішення не звертався, виконавчий лист не отримував.

При цьому, ним наголошується, що вказані дії здійснені з метою вирішення спору без блокування роботи підприємства органами виконавчої служби, враховуючи також те, що відносно відповідача тривала процедура банкрутства.

Разом з тим, окрім того, що позивач не надав до суду копію судового рішення, за яким вбачається, що з підприємства на його користь стягнуті кошти, суду також не надано жодних доказів на підтвердження того, що між сторонами існувала домовленість щодо добровільного виконання рішення суду, відсутні докази, що підтверджують те, що позивач реалізовував своє право на виконання судового рішення, зокрема, звернення до органів виконавчої служби з метою примусового виконання рішення.

Відсутні такі звернення й після закриття провадження відносно підприємства щодо банкрутства, тобто з 12 грудня 2019 року.

Сама по собі заява представника відповідача щодо визнання позовних вимог не може в даному випадку бути беззаперечною підставою для задоволення позову щодо стягнення боргу на користь позивача, оскільки як встановлено судом та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, представник відповідача – адвокат представляє інтереси юридичної особи ДП «Генічеський виноробний завод», керівником та представником, що має право вчиняти дії від імені юридичної особи якого є в.о. директора – позивач ОСОБА_2 .

Встановленню у справі щодо стягнення збитків за зобов`язанням, зокрема, підлягає факт порушення зобов`язання, через його невиконання. При цьому неможливість виконання грошового зобов`язання не звільняє від відповідальності, проте такі обставини також підлягають встановленню.

Разом з тим, суду не надані жодні докази, що вказують на те, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, оскільки фактично таке рішення не пред`явлено до виконання, відсутні докази щодо ухилення відповідача від сплати грошових коштів або неможливості такої сплати, зокрема, повідомлення боржника щодо відсутності грошових коштів для виконання зобов`язання перед ОСОБА_3 .

За відсутністю цих фактичних даних, відсутнє підтвердження щодо наявності між сторонами цивільно-правового спору, що полягає у неналежному виконані зобов`язань, через що виникають правові наслідки за прострочене зобов`язання.

У зв`язку із цим, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Генічеський виноробний завод» про стягнення збитків слід відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-83, 89, 128, 141, 223, 258-259 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Генічеський виноробний завод» про стягнення збитків – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 лютого 2021 року.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова