Рішення № 95484097, 09.03.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4628/20

2/583/170/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мальченка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом виконавчого комітету Охтирської міської ради в особі міського голови Охтирської міської ради Кузьменка Павла Петровича до головного лікаря комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» Бабича Віктора Олександровича про визнання недійсною та скасування додаткової угоди до трудового контракту, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2020 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, вимоги за яким мотивує тим, що 14.12.2015 між виконавчим комітетом Охтирської міської ради, як органом управління майном комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня та ОСОБА_2 укладено трудовий контракт, за умовами якого відповідач був призначений на посаду головного лікаря комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» на строк з 15.12.2015 до 14.12.2020. Рішенням Охтирської міської ради сьомого скликання від 20.12.2018 № 1399-МР комунальний заклад «Охтирська центральна районна лікарня» реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня». 21.06.2019 між виконавчим комітетом Охтирської міської ради в особі міського голови Алєксєєва І.Ю. та головним лікарем комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до трудового контракту від 14.12.2015, якою внесено зміни до пункт 6.1 розділу 6 вказаного контракту та викладено його в наступній редакції: «6.1.Цей контракт діє від 15 грудня 2015 року до 31 травня 2024 року включно». Цього ж дня розпорядженням міського голови Охтирської міської ради № 38-К внесено відповідні зміни до трудового контракту від 14.12.2015, шляхом укладання додаткової угоди, яка є його невід`ємною частиною.

Позивач зазначає, що при підписанні додаткової угоди до трудового контракту від 14.12.2015 сторони повинні були керуватися Порядком укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів від 16.10.2014 № 642, згідно якого продовження дії трудового контракту з керівником – головним лікарем ОСОБА_2 могло бути проведено лише до закінчення строку дії трудового контракту, тобто до 14.12.2020. В результаті підписання додаткової угоди від 21.06.2019 строк дії трудового контракту було продовжено до дев`яти з половиною років, що, на переконання позивача, суперечить нормам чинного законодавства. Крім того, позивач вважає, що розпорядженням міського голови від 21.06.2019 № 38-К неправомірно продовжено трудові відносин з ОСОБА_2 на посаді керівника - головного лікаря комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» з 25.06.2019, оскільки запис про реєстрацію створеної в результаті перетворення юридичної особи - комунальне некомерційне підприємство Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» - здійснений лише 24.07.2019.Крім того, продовженням дії трудового контракту від 14.12.2015 шляхом укладення оспорюваної додаткової угоди, крім іншого, порушено положення Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» щодо проведення конкурсу на зайняття посади керівника комунального закладу охорони здоров`я.

Посилаючись на викладене, позивача просить визнати недійсною та скасувати додаткову угоду до трудового контракту, укладену між міським головою ОСОБА_3 та головним лікарем комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 від 21.06.2019 в частині п. 3 такого змісту: «Пункт 6.1 розділу 6 «Термін дії та інші умови контракту» викласти в наступній редакції: «6.1.Цей контракт діє від 15 грудня 2015 року до 31 травня 2024 року включно».

22.12.2020 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області (суддя Сидоренко Р.В.) відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з повідомленням сторін.

29.12.2020 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області (суддя Сидоренко Р.В.) задоволено заяву представника відповідача адвоката Мальченка Д.В. про відвід судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Сидоренка Р.В. Справу передано до канцелярії суду для визначення головуючого судді у справі.

29.12.2020 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області справу за позовом виконавчого комітету Охтирської міської ради в особі міського голови Охтирської міської рад Кузьменка П.П. до головного лікаря комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» Бабича В.О. про визнання недійсним та скасування додаткової угоди до трудового контракту прийнято до провадження судді Яценко Н.Г., призначено судове засідання з повідомленням учасників справи.

23.02.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Мальченка Д.В. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 66-70), згідно якого позовні вимоги відповідачем не визнаються, просив відмовити у їх задоволенні. При цьому зазначив, що 15.12.2015 ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків головного лікаря комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» на підставі трудового контракту від 14.12.2015, укладеного з виконавчим комітетом Охтирської міської ради, як органом управління майном. В п. 5.2. трудового контракту від 14.12.2015 викладено підстави припинення контракту: а) після закінчення терміну дії контракту; б) за згодою сторін, до закінчення терміну дії контракту у випадках передбачених пунктами 5.3,5.4,5.5 цього контракту; г) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом. Згідно п. 6.1. трудового контракту від 14.12.2015 строк його дії від 15.12.2015 по 14.12.2020. Представник відповідача вказує на те, що 20.12.2018 відбувся початок реорганізації комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» та з цього моменту почала здійснюватися діяльність юридичної особи - комунальне некомерційне підприємство Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня», а 24.07.2019 відбулася ліквідація комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня».

Розпорядженням міського голови Охтирської міської ради № 38-К від 21.06.2019, у зв`язку з реорганізацією (перетворенням) комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» на комунальне некомерційне підприємство Охтирської міської ради «Охтирська районна центральна лікарня», продовжено трудові відносини з ОСОБА_2 з 25.06.2019 на посаді керівника - головного лікаря комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради «Охтирська районна центральна лікарня». В п. 4 рішення Охтирської міської ради сьомого скликання п`ятдесят восьмої сесії «Про передачу майна та грошових коштів комунальному некомерційному підприємству Охтирської міської ради «Охтирська районна центральна лікарня» № 1573МР 30.05.2019 вирішено внести зміни до існуючого трудового контракту з відповідачем. Так, 21.06.2019 виконавчим комітетом Охтирської міської ради та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до трудового контракту від 14.12.2015, в якій змінено назву сторони з «комунальний заклад «Охтирська центральна лікарня» на «комунальне некомерційне підприємство Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та посаду з «головний лікар» на «керівник - головний лікар». Крім того, вказаною додатковою угодою внесено зміни до п. 6.1. розділу 6 Трудового контракту від 14.12.2015, викладено його в такій редакції: «Цей контракт діє від 15.12.2015 до 31.05.2024 року включно». Таким чином, виконавчий комітет Охтирської міської ради продовжив трудові відносини з ОСОБА_2 до 31.05.2024.

Представник відповідача зауважив, що сторони при укладені додаткової угоди керувалися нормами Кодексу законів про працю, в тому числі постановою Кабінету міністрів України «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» № 170 від 19.03.1994 та Порядком укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 642 від 16.04.2014, що визначає механізм укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, нормами яких, а також і умовами самого трудового контракту від 14.12.2015 визначено, що контракт може бути змінено, продовжено за угодою сторін. Законом не передбачено, що продовження строку дії контракту може відбутися тільки після закінчення його дії, тому сторони вправі самостійно вирішувати до його закінчення чи змінити умови, чи продовжити його дію. Додаткова угода щодо зміни істотних умов основного договором за своєю суттю також є правочином та різновидом договору, її укладенню передував факт реорганізації закладу, яким управляв відповідач та зміни строку дії трудового контракту. Фактично вказаний трудовий контракт діяв з 14.12.2015 по 21.06.2019, тобто 4 роки 6 місяців, до внесення відповідних змін. Починаючи з 21.06.2019 по 31.05.2024, тобто 4 роки 11 місяців, діє змінений договір, отже сторони не порушили п`ятирічний термін дії контракту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з викладених в позовній заяві підстав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Додатково пояснив, що спірні правовідносини є трудовими, а тому регулюються виключно спеціальними нормами КЗпП України та іншими спеціалізованими законодавчими актами, оскільки правовідносини між товариством та працівником існують виключно у межах трудового договору та регулюються трудовим законодавством. При укладенні додаткової угоди до трудового контракту від 14.12.2015 сторонами було узгоджено строк його дії до 31.05.2024, а також те, що договір припиняє свою дію до закінчення строку його дії у випадках, передбачених контрактом. Тому посилання позивача на положення ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину, на його думку, не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв`язку з укладенням трудового договору (контракту).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази в межах заявлених позовних вимог, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.12.2015 між виконавчим комітетом Охтирської міської ради, як органом управління майном, в особі міського голови Алєксєєва І.Ю. та ОСОБА_2 укладено трудовий контракт, відповідно до умов якого відповідача призначено на посаду головного лікаря комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» (а.с. 13-17).

Рішенням п`ятдесят третьої сесії сьомого скликання Охтирської міської ради від 20.12.2018 № 1399-МР вирішено реорганізувати комунальний заклад «Охтирська центральна районна лікарня» шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» протягом шести місяців з дня прийняття рішення. Установлено, що Комунальне некомерційне підприємство Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» є правонаступником усіх прав та обов`язків комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня». Пунктом 2 рішення затверджено Статут комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» (а.с. 21).

Розпорядженням міського голови Охтирської міської ради від 21.06.2019 № 38-К, у зв`язку з реорганізацією (перетворенням) комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» на комунальне некомерційне підприємство Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» продовжено трудові відносини з ОСОБА_2 з 25.06.2019 на посаді керівника – головного лікаря комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня». Зроблено розпорядження про внесення змін до трудового контракту між міським головою та головним лікарем комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» від 14.12.2015 шляхом укладання додаткової угоди, яка є його невід`ємною частиною (а.с.20).

21.06.2019 між виконавчим комітетом Охтирської міської ради, як органом управління майном, в особі міського голови ОСОБА_3 та головним лікарем комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 на виконання п. 4 рішення п`ятдесят восьмої сесії сьомого скликання Охтирської міської ради від 30.05.2019 № 1573-МР, керуючись п.п. 5.1. трудового контракту між міським головою та головним лікарем Комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» від 14.12.2015, у зв`язку з реорганізацією комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» на комунальне некомерційне підприємство Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня», укладено додаткову угоду до трудового контракту від 14.12.2015. Вказаною додатковою угодою, крім іншого, внесено зміни до п. 6.1. розділу 6 трудового контракту від 14.12.2015 «Термін дії та інші умови контракту», який викладено в наступній редакції: «6.1. Цей контракт діє від 15 грудня 2015 року до 31 травня 2024 року включно» (а.с. 18-19).

24.07.2019 уповноваженим органом проведено державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичної особи, яка утворилася в результаті перетворення, - Комунального некомерційного підприємство Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» (а.с. 7-9).

01.12.2020 головному лікарю КНП Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» направлено лист за вих. № 01-14/3297 за підписом міського голови Охтирської міської ради Кузьменка П.П., яким відповідача повідомлялося про відсутність намірів продовження терміну дії трудового контракту від 14.12.2015 (а.с. 22).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

За приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 20 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту на власний розсуд встановлювати права, обов`язки та відповідальність.

За приписами ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором є таким самим, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Положеннями ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачено, що міський голова має право призначати на посади та звільняти з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади.

Механізм укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я визначений Порядком укладення контакту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженим постановою КМУ від 16 жовтня 2014 року № 642, яка діяла на момент укладення трудового контракту з ОСОБА_2 .

Цим порядком передбачено, що призначення на посаду керівника закладу здійснюється відповідно до законодавства керівником органу, до сфери управління якого належить (в управлінні якого перебуває) заклад, або за рішенням обласної, районної ради чи сільським, селищним, міським головою. Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами, якщо інше не передбачено контрактом, і може бути змінений за згодою сторін у письмовій формі. Контракт укладається на строк від трьох до п`яти років. Якщо після закінчення строку дії контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається продовженою відповідно до закону. У контракті передбачаються строк його дії, права, обов`язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), вимоги до збереження керівником закладу державного або комунального майна, підвищення ним кваліфікації або проходження перепідготовки протягом строку дії контракту (але не рідше одного разу на п`ять років), умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання контракту. Контрактом можуть бути встановлені пільги, гарантії керівникові закладу на випадок розірвання контракту з незалежних від нього причин, а також соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання керівником своїх обов`язків.

Пунктом 7 Порядку визначено, що контракт може бути розірваний на підставах, установлених законом або контрактом. При цьому звільнення з посади керівника закладу проводиться з урахуванням передбачених законодавством гарантій.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

За приписами ч.ч. 3,4 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Аналіз положень вказаних нормативних актів свідчить про те, що керівники комунального закладу охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я шляхом укладання з ними контракту.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що між сторонами 14.12.2015 укладено строковий трудовий договір в особливій формі контракту, в якому ними погоджено усі істотні умови, зокрема й умови щодо порядку продовження контракту, або його укладення на новий чи інший термін.

Відповідно до п. 6.1 трудового контракту від 14.12.2015 цей контракт діє від 15 грудня 2015 року до 14 грудня 2020 року.

В п. 5.1 зазначеного трудового контракту обумовлено, що внесення змін та доповнень до цього контракту здійснюється шляхом підписання додаткових угод.

У своїх доводах представник позивача, як на підставу своїх позовних вимог посилався на те, що додаткова угода від 21.06.2019 до трудового контракту від 14.12.2015 є недійсною та підлягає скасуванню, оскільки в результаті її підписання строк дії трудового контракту було продовжено до дев`яти з половиною років, що суперечать нормам чинного законодавства. Крім того реєстрацію створеного в результаті перетворення комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» було здійснено лише 24.07.2019, хоча спірна додаткова угода укладена 21.06.2019. Також продовженням дії трудового контракту шляхом укладення додаткової угоди не було дотримано визначену законом процедуру проведення конкурсу на зайняття посади керівника комунального закладу охорони здоров`я.

Надаючи оцінку доводам позивача суд виходить з наступного.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно вимог ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З аналізу вищенаведених норми права вбачається, що предметом трудового договору (контракту) є праця (трудова функція) особи, яка є об`єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством (зокрема, статтями 3, 7, 9, 9-1, 44 КЗпП України) положення ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв`язку з укладенням трудового договору (контракту).

Таким чином, суд встановив наявність між сторонами договору трудових правовідносин, які регулюються нормами трудового і спеціального законодавства, та факт укладення спірного додаткового договору саме у зв`язку з існуванням трудових правовідносин, а отже укладений договір не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, на який поширюються передбачені нормами ст.ст. 203, 215 цього Кодексу загальні вимоги щодо чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України підстав із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України предметом трудового договору (контракту) є праця (трудова функція) особи, яка є об`єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством (зокрема ст.ст. 3, 7, 9, 9-1, 44 КЗпП України) положення ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв`язку з укладенням трудового договору (контракту).

Суд зазначає, що Цивільний кодекс України передбачає можливість визнання правочину недійсним як способу захисту саме цивільних прав та інтересів особи.

За приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Враховуючи, що правові відносини щодо трудового договору регулюються трудовим законодавством України, в тому числі КЗпП України, оспорювана додаткова угода не підлягає визнанню недійсною, відповідно до норм Цивільного кодексу України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010 року).

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи викладене, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Охтирської міської ради в особі міського голови Охтирської міської рад Кузьменка Павла Петровича відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: виконавчий комітет Охтирської міської ради в особі міського голови Охтирської міської ради Кузьменка Павла Петровича, місцезнаходження вул. Незалежності, 11, м. Охтирка, Сумська область, код ЄДРПОУ 04058002

Відповідач: головний лікар Комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Повний текст рішення виготовлений 12 березня 2021 року

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко