Рішення № 95484086, 04.03.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2985/20

2/583/39/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникової Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

ОСОБА_1

до Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство»

про поновлення на роботі та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2020 року позивач подав до суду позовну заяву до відповідача про поновлення на роботі та скасування наказів, в якій просить суд визнати наказ Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» від 15.04.2020 р. № 68 «Про реформування, оптимізацію виробництва і управління підприємством» незаконним та таким, що підлягає скасуванню з моменту його видання; визнати наказ ДП «Жовтневе лісове господарство» від 07.05.2020 р. № 90 «Про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневий лісгосп» незаконним та таким, що підлягає скасуванню з моменту його видання; визнати наказ ДП «Жовтневе лісове господарство» від 14.07.2020 р. № 750-К про припинення трудового договору незаконним та таким, що підлягає скасуванню з моменту його видання; поновити ОСОБА_1 на роботі у державному підприємстві «Жовтневе лісове господарство» на посаді начальника відділу лісового господарства з 16.07.2020 р.; зобов`язати ДП «Жовтневе лісове господарство» виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.07.2020 р. по дату прийняття рішення суду про поновлення на роботі.

Свої вимоги мотивує тим, що з 17.04.2012 р. він (позивач) працював на ДП «Жовтневе лісове господарство», з 21.03.2013 р. був призначений на посаду начальника відділу лісового господарства. 15.07.2020 р. відповідач наказом № 750-К від 14.07.2020 р. «Про припинення трудового договору» звільнив позивача з посади начальника відділу лісового господарства в зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою для звільнення вказані наказ від 15.04.2020 р. № 68 «Про реформування, оптимізацію виробництва і управління підприємством», наказ від 07.05.2020 р. № 90 «Про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневий лісгосп», протокол засідання профспілкової організації ДП «Жовтневий лісгосп» від 15.06.2020 р. № 25. Накази відповідача від 15.04.2020 р. № 68 та від 07.05.2020 р. № 90 вважає незаконними, а своє звільнення за наказом № 750-К від 14.07.2020 р. безпідставним та прийнятим всупереч вимогам Кодексу законів про працю України. Рішення відповідача про переведення на посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства іншого ніж позивач працівника, яке було прийнято після надання пропозиції від 18.05.2020 р. № 602 та отримання на неї згоди позивача є безпідставним та суперечить ст. 40 та ст. 42 КЗпП України. Також вважає необґрунтованим рішення засідання профспілкового комітету та адміністрації відповідача від 15.06.2020 р., яким надано згоду на його (позивача) звільнення, оскільки позивач не був повідомлений про дату та місце такого розгляду та не було враховано рішення засідання профкому від 05.06.2020 р. (протокол № 22 від 05.06.2020 р.), згідного якого згода на звільнення позивача не надавалася, та без згоди на зільнення з боку вищого виборного органу професійної спілки. Таким чином, наказ від 14.07.2020 р. № 750-К прийнятий з порушенням вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 252 КЗпП України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Крім того, відповідач звільнив його (позивача) в період його тимчасової непрацездатності, тим самим не виконав вимоги ч. 3 ст. 40 КЗпП України, чим грубо порушив трудові права позивача. 12.05.2020 р. на момент вручення позивачу повідомлення про майбутнє звільнення, у відповідача була наявна вакантна посада головного лісничого та протягом періоду повідомлення про вивільнення до дня розірвання трудового договору з`явилася вакантна посада старшого майстра лісу Коломацького лісництва, які не були запропоновані позивачу.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 20.08.2020 р. відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 27.08.2020 р. та 15.09.2020 р. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Жовтневе лісове господарство» відмовити в повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що 15.04.2020 р. наказом № 68 директора ДП «Жовтневе лісове господарство» прийнято рішення про реформування, оптимізацію виробництва і управління підприємством. У відповідності до наказу відбулася ліквідація структурних підрозділів підприємства, їх злиття та реформування. Посада начальника відділу лісового господарства, яку займав позивач, також підлягала скороченню з 16.07.2020 р. Позивач 12.05.2020 р. був письмово попереджений про звільнення з займаної посади у зв`язку з скороченням. При цьому, йому була запропонована робота на підприємстві за іншими посадами. 18.05.2020 р. позивачу запропоновано посаду лісничого Мерчанського лісництва та начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу, яка вводилася на підприємстві з 16.07.2020 р. З останньою запропонованою посадою позивач погодився. 25.05.2020 р. директор ДП «Жовтневе лісове господарство» звернувся до Голови профспілкового комітету ДП «Жовтневе лісове господарство» ОСОБА_2 та голови Харківської обласної організації працівників лісового господарства з поданням про надання згоди на звільнення позивача. 29.05.2020 р. позивачу запропонована посада інженера лісового господарства 1 категорії відділу лісового господарства на час відпустки по догляду за дитиною та запропоновано повідомити відповідача про наявність фактів, які у відповідності до ст. 42 КЗпП України дають йому переважне право на залишення на роботі, що останнім було проігноровано. 04.06.2020 р. провідним інженером з підготовки кадрів позивачу запропоновано надати інформацію, яка може бути підставою для надання пільг щодо залишення на роботі. Від отримання вказаного листа позивач відмовився. 09.06.2020 р. на засіданні комісії підприємства, створеної з метою визначення осіб, які мають переважне право на переведення на новостворену посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу, шляхом таємного голосування визначено переважне право за ОСОБА_3 , а не за позивачем. 15.06.2020 р. на засіданні членів профспілки та адміністрації прийнято рішення про переведення на новостворену посаду ОСОБА_4 , надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. 25.06.2020 р. позивача повідомлено про переведення ОСОБА_3 на цю посаду та запропоновані позивачу вакантні посади. 14.07 та 15.07.2020 р. позивач був відсутній на роботі. Наказом № 750-К від 15.07.2020 р. ОСОБА_1 звільнено з займаної посади, про що повідомлено письмово. 21.07.2020 р. позивач з`явився на роботі, однак від дачі пояснень відмовився. В подальшому, ОСОБА_1 надав лікарняний лист, в зв`язку з чим 27.07.2020 р. директором підприємства видано наказ № 793-к про зміну дати звільнення позивача з посади, відповідно до якого ОСОБА_1 з урахуванням лікарняного звільнено з 23.07.2020 р. В цей же день наказ направлено позивачу та повідомлено про необхідність прибути на підприємство за отриманням трудової книжки. Таким чином, хронологія звільнення працівників, підстави та порядок вивільнення свідчать про законність прийняття рішення про звільнення позивача з роботи. Щодо законності наказу № 68 від 15.04.2020 р. зазначає, що він був виданий саме 15.04.2020 р., містить посилання на діючі нормативно-правові акти та був переданий голові профкому 15.04.2020 р., про що свідчить його реєстрація та доказом чого є відмітка профкому на повідомленні про скорочення. Даний наказ був підписаний головним інженером ОСОБА_5 , який виконував обов`язки директора підприємства відповідно до наказу № 324-К. Щодо відсутності у відповідача на момент звільнення позивача вакантних посад, які не були запропоновані останньому, вказав, що станом на 12.05.2020 р. посада головного лісничого не була вакантною, так як відповідно до наказу № 524-к від 13.05.2020 р. на посаду головного лісничого було призначено ОСОБА_6 Посада лісничого Коломацького лісництва стала вакантною лише 04.08.2020 р., до цього часу, починаючи з 01.04.2020 р. її займала інша особа – ОСОБА_3 . Отже, при звільненні позивача з займаної посади останньому були запропоновані вакантні посади, які на той час були на підприємстві. Посада начальника охорони та захисту лісу та мисливського господарства, яка створювалась на підприємстві з 16.07.2020 року, була визначена спеціальною комісією за іншою особою – ОСОБА_3 , дана комісія визначила саме за ОСОБА_3 переважне право на переведення на вказану посаду. Також безпідставними є аргументи позивача про відсутність згоди профкому на його звільнення, оскільки 15.06.2020 р. на засідання профспілкової організації прийнято рішення про надання згоди на звільнення позивача по справі з займаної посади. Щодо звільнення позивача під час перебування його на лікарняному зазначив, що після подання позивачем лікарняного 27.07.2020 р. відповідачем винесено наказ № 793-к про зміну дати звільнення позивача з посади, який направлено позивачу. Таким чином, звільнення позивача по справі відбулось з дотримання діючого законодавства.

28.09.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначає, що наказ № 68 від 15.04.2020 р. є незаконним, оскільки містить посилання на Постанову Кабінету Міністрів України № 291, яка була ухвалена 22.04.2020 р. У відзиві відповідач не надає пояснення причини наявності в наказі від 15.04.2020 р. посилання на Постанову № 291 від 22.04.2020 р., що обґрунтовано підтверджує факт складання відповідачем даного наказу після дати офіційного оприлюднення вказаної Постанови КМУ, тобто після 22.04.2020 р. Стосовно повноважень посадової особи, яка підписала наказ № 68 від 15.04.2020 р., вказує, що відповідач не зазначив в наказі № 324-К про підстави покладення обов`язків директора на головного інженера ОСОБА_5 , у той час коли на підприємстві був в.о. головного лісничого ОСОБА_3 . Також вважає, що не призначення його (позивача) на посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу, яка утворилась на підприємстві з 16.07.2020 р., є порушенням вимог ст. 42 та ч. 2 ст. 40 КЗпП України, оскільки єдиною метою відповідача було намагання позбавити його (позивача) права на залишення на роботі. 18.05.2020 р. він отримав пропозицію про вакантні посади. Була посада начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу, яка з`явилася після реформування. Він надав письмову згоду на переведення його на цю посаду. На момент надання згоди на цю посаду, підприємство не повідомляло його про наявність обставин, які унеможливлюють його переведення на вищевказану посаду з 16.07.2020 р. Проте 21.07.2020 р. від відповідача він отримав повідомлення від 25.06.2020 р. № 699 про те, що відповідачем створена комісія про визначення переважного права, бо на цю посаду надав згоду ще інший працівник, посада якого скорочувалася. Він не був запрошений на цю комісію. Згідно протоколу від 09.06.2020 р. № 2 питання щодо надання переважного права на цьому засіданні не обговорювалося, без обговорення провели таємне голосування – кому надати переважне право (фейкові вибори цієї посади). ОСОБА_3 направив заяву від 19.05.2020 р. керівнику ДП «Жовтневе лісове господарство» про переведення його на цю посаду, на заяві була віза керівника «До наказу». Тобто, вже станом на 19.05.2020 р. керівник вирішив кого перевести. Комісія визначила переважне право вже після того, як йому (позивачу) запропонували цю посаду і він надав згоду на переведення на цю посаду. Вважає, що саме у нього було переважне право, адже він працював на посаді начальника відділу більше 7 років, ОСОБА_3 – 1 р., він не притягувався до дисциплінарної відповідальності, тоді як ОСОБА_3 30.09.2019 р. наказом № 222 був притягнутий до відповідальності. На момент його (позивача) звільнення у відповідача були вакантні посади, які йому не були запропоновані, зокрема головного лісничого, старшого майстра лісу Коломацького лісництва та Бабаївського лісництва. Під час процедури вивільнення йому пропонували багато посад, він на них не погодився, бо погодився на посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства. Однак після того як визначили переважне право за ОСОБА_3 , йому (позивачу) не пропонували інших посад.

Крім того, зазначив, що він (позивач) був членом профкому, і рішення про звільнення його (позивача) та видання наказу від 14.07.2020 р. № 750-к здійснено з порушенням вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 252 КЗпП України, а також ч. 3 та ч. 4 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки вищим виборним органом професійної спілки відповідача не було надано згоду на його звільнення, а лише надана згода на скорочення його посади у зв`язку з переходом на іншу посаду. Рішення на засіданні профспілкового комітету та адміністрації відповідача від 15.06.2020 р. (протокол засіданні № 25 від 15.06.2020 р.) про надання згоди на звільнення позивача безпідставне, так як вказане рішення приймалось за його відсутності, що є порушенням ч. 3 ст. 43 КЗпП України та з порушенням 15 денного строку розгляду подання від 25.05.2020 р. Крім того, відповідачем порушено ч. 3 ст. 40 КЗпП України та звільнено його в період тимчасової непрацездатності. Вважає, що наказ відповідача від 27.07.2020 р. № 793-К про його звільнення 23.07.2020 р. не може бути прийнятий як доказ правомірності звільнення, так як він виданий на підставі наказу від 14.07.2020 р. № 750-К, відповідно до якого його (позивача) вже звільнено 15.07.2020 р., про що є запис в трудовій книжці. Оскільки відповідач порушив норми КЗпП України, то він (позивач) підлягає поновленню на роботі.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.10.2020 постановлено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача – ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 17.04.2012 р. ОСОБА_1 працював в Державному підприємстві «Жовтневе лісове господарство», з 21.03.2013 р. переведений на посаду начальника відділу лісового господарства, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 16).

Наказом № 68 від 15.04.2020 р. «Про реформування, оптимізацію виробництва і управління підприємством», за підписом в.о. директора ДП «Жовтневе лісове господарство» ОСОБА_5 , для підвищення ефективності і оптимізації управління підприємством внесено зміни в організацію виробництва та праці підприємства та його структур, зокрема з 16.07.2020 р. реформовано шляхом злиття двох структурних підрозділів: Відділу охорони та захисту лісу і мисливського господарства та Відділу лісового господарства. На базі цих відділів створено Відділ лісового та мисливського господарства, охорони та захисту лісу в кількості 8 штатних одиниць: начальника відділу – 1 посада, провідного інженеру лісового господарства - 2 посади, інженера лісового господарства 1 категорії – 1 посада, провідного інженера з лісових культур – 1 посада, провідного інженера з охорони та захисту лісу – 2 посади, районний мисливствознавець – 1 посада. З 16.07.2020 року скорочено посади, зокрема, посаду начальника Відділу лісового господарства та посаду начальника Відділу охорони та захисту лісу і мисливського господарства (а.с. 18, 82).

Копію даного наказу разом з повідомленням про проведення реформування і оптимізації виробництва та управління підприємством 15.04.2020 року направлено голові профспілкового комітету ДП «Жовтневе лісове господарство», що підтверджується штампом вихідної кореспонденції на тексті повідомлення та витягом з журналу про реєстрацію наказів (а.с.19, 83).

Наказом ДП «Жовтневе лісове господарство» від 07.05.2020 р. № 90 «Про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневий лісгосп», з 16.07.2020 р. скорочено посади на підприємстві, з виключенням їх зі штатного розпису, зокрема, посаду начальника відділу лісового господарства та посаду начальника відділу охорони та захисту лісу. (а.с.35).

12.05.2020 р. начальнику відділу лісового господарства ДП «Жовтневе лісове господарство» ОСОБА_1 вручено під підпис попередження від 12.05.2020 р. № 492 про звільнення із займаної посади 15.07.2020 р. на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та запропоновано вакантні посади: майстра лісу Валківського лісництва, майстра лісу Васищевського лісництва, майстра лісу Золочівського лісництва, старшого майстра лісу Золочівського лісництва, майстра лісу Коломацького лісництва, майстра лісу Мереф`янського лісництва, майстра лісу Рокитянського лісництва та роботу за професіями: рамник, верстатник і підсобний робітник дільниць Валківського, Люботинського, Коломацького та Мереф`янського лісництв. (а.с.85).

19.05.2020 р. начальнику відділу лісового господарства ДП «Жовтневе лісове господарство» ОСОБА_1 вручено пропозицію від 18.05.2020 р. № 602, в якій запропоновано вакантні посади лісничого Мерчанського лісництва та начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу, яка згідно штатного розпису буде введена в дію з 16.07.2020 р. На даній пропозиції ОСОБА_1 19.05.2020 року зазначив, що не заперечує проти переведення його на посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу. (а.с.86).

Листом від 29.05.2020 р. ОСОБА_1 на пропозицію від 18.05.2020 року №602 надав згоду на переведення його на посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу. Даний лист було отримано Державним підприємством «Жовтневе лісове господарство» 29.05.2020 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.38).

25.05.2020 р. голові первинної профспілкової організації ДП «Жовтневий лісгосп» було направлено подання директора ДП «Жовтневе лісове господарство» про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням посади начальника відділу лісового господарства, яку він обіймає. (а.с.90).

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету ДП «Жовтневий лісгосп», 25.05.2020 р. на адресу голови Харківської обласної організації профспілки працівників лісового господарства було направлено подання директора ДП «Жовтневе лісове господарство» про надання згоди на звільнення члена профспілкового комітету ДП «Жовтневий лісгосп» ОСОБА_1 згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням посади начальника відділу лісового господарства, яку він обіймає. (а.с.89).

Встановлено, що 19.05.2020 року іншим працівником ДП «Жовтневий лісгосп» - ОСОБА_3 було подано заяву про переведення його на посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу з 16.07.2020 року (а.с. 87).

Згідно з наказом ДП «Жовтневе лісове господарство» від 26.05.2020 № 101 у зв`язку з тим, що за результатами ознайомлення з пропозицією новоствореної посади начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу, яка згідно штатного розпису буде введена в дію з 16.07.2020 р., ОСОБА_3 написав заяву на переведення на цю посаду, а ОСОБА_1 не заперечує проти переведення його на цю ж посаду, з метою збору, обробки та аналізу інформації, документів, що визначають переважне право працівників на залишення на роботі та переведення на новостворену посаду начальника відділу у зв`язку з проведенням реформування, оптимізації і управління підприємством, створено комісію, якій доручено у період з 01.06.2020 року по 10.06.2020 року на підставі аналізу кваліфікації і продуктивності праці працівників визначити особу, яка має переважне право на переведення на новостворену посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу . (а.с. 90-91).

29.05.2020 р. начальнику відділу лісового господарства ДП «Жовтневе лісове господарство» Маслюку Г.О. вручено пропозицію № 604 від 29.05.2020 р., в якій запропоновано посаду інженера лісового господарства 1 категорії відділу лісового господарства на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку ОСОБА_8 . Одночасно ОСОБА_1 просили надати інформацію щодо наявності або відсутності фактів, які надають йому переважне право на залишення його на роботі згідно ст. 42 КЗпП України. (а.с.39, 92).

З протоколу засідання Профспілкової організації Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» від 05.06.2020 р. № 22 вбачається, що до порядку денного включено питання: розгляд повідомлення від 19.05.20 №10-07/556, розгляд подання від 25.05.20 №10-07/570 "Про реформування, оптимізацію виробництва та управління підприємством про скорочення чисельності працівників ДП "Жовтневий лісгосп", надання згоди на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України. В зв`язку з запропонуванням посади начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу ОСОБА_1 та надання ним згоди на переведення з 16.07.2020 р. на цю посаду, згода на звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України не розглядалася. Крім того, у зв`язку з запропонуванням посади начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу ОСОБА_3 та надання ним згоди на переведення з 16.07.2020 року на цю посаду, згода на звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України не надається (а.с. 112-116).

Відповідно до листа голови Харківської обласної організації профспілки працівників лісового господарства від 02.06.2020 року № 26 президія обласної організації профспілки, розглянувши подання про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням штату, зважаючи на те, що член профкому ОСОБА_1 погодився на переведення на запропоновану йому посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу (пропозиція №602 від 18.05.2020 року), президія обласної організації профспілки не заперечує проти скорочення посади начальника відділу лісового господарства (а.с.41).

З протоколу №2 від 09.06.2020 засідання комісії щодо визначення переважного права працівників на залишення на роботі та переведення на новостворену посаду начальника відділу у зв`язку з проведенням реформування, оптимізації і управління підприємством вбачається, що до порядку денного було включено питання: визначення особи, яка має переважне право на переведення на новостворену посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу. За результатами підрахунку голосів, проведеного ревізійною комісією за наслідками голосування, постановили, що переважне право на переведення на новостворену посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу визнано за ОСОБА_3 (а.с. 95-96).

Згідно наказу № 190-ВК про надання відпустки від 10.06.2020 р. ОСОБА_1 за період роботи з 17.04.2019 по 16.04.2020 надана відпустка з 15.06.2020 по 13.07.2020. (а.с.44).

З витягу з протоколу розширеного засідання членів профспілки та адміністрації від 15.06.2020 р. № 25 вбачається, що надано згоду на звільнення начальника відділу лісового господарства ОСОБА_1 та рекомендовано адміністрації лісгоспу запропонувати ОСОБА_1 інші вакантні посади в період з 16.06.2020 р. по 15.07.2020 р. (а.с. 43, 99).

Згідно з повідомленням від 25.06.2020 р. № 699 начальника відділу лісового господарства ДП «Жовтневе лісове господарство» ОСОБА_1 повідомлено, що рішенням комісії, створеної на підставі наказу від 26.05.2020 р. № 101 «Про створення комісії» переважне право на переведення на новостворену посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу, яка згідно штатного розпису буде введена в дію з 16.07.2020 р., визначено за ОСОБА_4 та керівником підприємства прийнято рішення про переведення на цю посаду ОСОБА_3 . Крім того, повідомлено ОСОБА_1 про наявність вакантних посад: майстра лісу Валківського лісництва, майстра лісу Васищевського лісництва, майстра лісу Золочівського лісництва, старшого майстра лісу Золочівського лісництва, майстра лісу Коломацького лісництва, майстра лісу Мереф`янського лісництва, майстра лісу Рокитянського лісництва та роботу за професіями: рамник, верстатник і підсобний робітник дільниць Валківського, Люботинського, Коломацького та Мереф`янського лісництв. (а.с.42, 97). Відомості про отримання даного повідомлення ОСОБА_1 відсутні.

Згідно з наказом директора ДП «Жовтневе лісове господарство» про припинення трудового договору від 14.07.2020 р. № 750-к, ОСОБА_1 , начальника відділу лісового господарства в зв`язку зі скороченням чисельності працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України звільнено з 15.07.2020 р. Підстави звільнення: наказ від 15.04.2020 року № 68 «Про реформування, оптимізацію виробництва і управління підприємством», наказ від 07.05.2020 р. № 90 «Про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневий лісгосп», протокол засідання профспілкової організації ДП «Жовтневий лісгосп» від 15.06.2020 р. № 25 (а.с.100).

Актами про факт відсутності працівника на робочому місці від 14.07.2020 та 15.07.2020 р. зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на роботі 14.07.2020 та 15.07.2020 з 07.30 до 16.00. (а.с.101,102).

Згідно листка непрацездатності серії АДР № 584401 від 13.07.2020 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 13.07.2020 по 22.07.2020 р. (а.с.49).

З наказу директора ДП «Жовтневе лісове господарство» про звільнення ОСОБА_1 від 27.07.2020 № 793-К вбачається, що в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на день звільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу від 14.07.2020 № 750-К «Про припинення трудового договору», враховуючи лікарняний лист серія АДР № 584401 від 13.07.2020, змінено дату звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу лісового господарства; звільнено ОСОБА_1 з займаної посади в зв`язку зі скороченням чисельності працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України 23.07.2020; здійснено перерахунок сум, належних ОСОБА_9 та виплачено йому компенсацію за не використані 18 календарних днів щорічної основної та додаткової відпусток за період роботи з 17.04.2019 по 23.07.2020 з урахуванням раніше виплачених сум. (а.с.108).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 ЦК України, статтях 62, 66, 79, 92 ГК України. Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Судом встановлено, що ДП «Жовтневе лісове господарство» діє на підставі статуту.

Як вбачається із наданого відповідачем Статуту ДП «Жовтневе лісове господарство», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 05.12.2018 року №1050, директор підприємства, зокрема, визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, затверджує штатний розпис підприємства за погодженням з управлінням; у встановленому порядку призначає на посади та звільняє з посад працівників підприємства. (п. 8.4).

Згідно з п. 4.1 вищевказаного Статуту, підприємство є державним комерційним підприємством – юридичною особою публічного права та суб`єктом господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до пункту 6.1.9 Статуту ДП «Жовтневе лісове господарство» має право визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

З матеріалів справи вбачається, що на підприємстві з метою підвищення ефективності і оптимізації управління підприємством, відбулося злиття структурних підрозділів та скорочення деяких посад.

Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі справа № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 07 серпня 2019 року в справі № 367/3870/16-ц (провадження № 61-38248св18), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Реалізація ДП «Жовтневе лісове господарство» свого права щодо змін в організації роботи підприємства та у структурі і складі його персоналу сама по собі не може розглядатися як порушення трудових прав позивача. Позивач не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність змін в організації праці та штаті працівників підприємства, рівно як і суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність відповідних організаційних змін на підприємстві.

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, при винесенні наказу від 15.04.2020 № 68 була допущена технічна помилка щодо посилання на Постанову КМУ № 291 від 22.04.2020 р. як підставу для реорганізації та скорочення.

Суд вважає, що посилання у наказі ДП «Жовтневе лісове господарство» від 15.04.2020 № 68 «Про реформування, оптимізацію виробництва і управління підприємством» на Постанову КМУ № 291, ухвалену 22.04.2020 р., не свідчить про незаконність даного наказу, так як судом встановлено, що на ДП «Жовтневе лісове господарство» дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, і це супроводжувалось скороченням чисельності та

штату працівників.

Доводи позивача щодо підписання наказу № 68 від 15.04.2020 р. посадовою особою, яка не мала на це відповідних повноважень спростовуються копією наказу № 324-К від 14.04.2020 р., яким директору ДП «Жовтневе лісове господарство» ОСОБА_10 надана відпустка без збереження заробітної плати на період з 15.04.2020 р. по 24.04.2020 р. та цим же наказом виконання обов`язків за посадою покладено на головного інженера ОСОБА_5 . Отже, суд дійшов висновку про підписання оспорюваного наказу уповноваженою на те особою.

З огляду на вищевикладене, вимоги ОСОБА_1 щодо визнання наказу Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» від 15.04.2020 р. № 68 «Про реформування, оптимізацію виробництва і управління підприємством» та наказу ДП «Жовтневе лісове господарство» від 07.05.2020 р. № 90 «Про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневий лісгосп» незаконними та такими, що підлягають скасуванню з моменту їх видання, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У статті 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку змін організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15).

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Викладене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

Отже, у період з 12.05.2020 р. до 23.07.2020 р. відповідач мав запропонувати позивачу, який підлягає скороченню, вакантну посаду або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Обов`язок доведення виконання вимог щодо порядку вивільнення покладається саме на роботодавця. Покладення такого обов`язку на працівника, як на слабшу у зазначених правовідносинах сторону, зокрема, й з урахуванням того, що у нього відсутні документи, що стали підставою для вивільнення, суперечитиме принципам справедливості та верховенства права.

Проте, відповідачем не надано доказів того, що під час вивільнення позивача йому було запропоновано всі вакантні посади, які з`явилися на підприємстві протягом періоду з дня попередження про вивільнення до дня його звільнення.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано належним чином вимоги трудового законодавства щодо гарантування права громадянина на працю та сприяння збереженню роботи, оскільки у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України, позивачу в день повідомлення про скорочення посади, яку він займав, та протягом часу до моменту звільнення не було запропоновано усі вакантні посади відповідно до штатного розкладу, яким за усіма ознаками та вимогами позивач відповідав: за відповідною професією чи спеціальністю, а також з урахуванням його досвіду роботи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.05.2020 р. позивачу ОСОБА_1 було вручено пропозицію від 18.05.2020 р. № 602, в якій запропоновано вакантні посади лісничого Мерчанського лісництва та начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу, яка згідно штатного розпису буде введена в дію з 16.07.2020 року. ОСОБА_1 погодився на пропозицію про переведення його на посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу, про що письмово зазначив 19.05.2020 року на тексті пропозиції. (а.с.86).

Крім того, про свою згоду на переведення його на посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу позивач ОСОБА_1 повідомив адміністрацію ДП «Жовтневе лісове господарство» окремим листом від 29.05.2020 р. Даний лист було отримано Державним підприємством «Жовтневе лісове господарство» 29.05.2020 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.38).

Враховуючи ту обставину, що позивачем було надано згоду на переведення його на посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу, тому є цілком обгрунтованою відмова позивача від інших посад, які йому пропонувалися після 19.05.2020 року, тобто після того, як він надав свою згоду на пропозицію від 18.05.2020 р. № 602.

Однак в наступному, на розширеному засіданні членів профспілки та адміністраці (протокол від 15.06.2020 р. № 25) було надано згоду на звільнення начальника відділу лісового господарства ОСОБА_1 та рекомендовано адміністрації лісгоспу запропонувати ОСОБА_1 інші вакантні посади в період з 16.06.2020 р. по 15.07.2020 р. В протоколі також було зазначено, що рішенням кваліфікаційної комісії переважне право на переведення на новостворену посаду начальника відділу лісового та мисливського господарства, охорони та захисту лісу з 16.07.2020 р. залишено за ОСОБА_3 (а.с. 43, 99).

Таким чином, судом встановлено, що право на переведення на новостворену посаду начальника відділу лісового та мисливського господарства, охорони та захисту лісу з 16.07.2020 р. було залишено за ОСОБА_3 , а не за позивачем, який ще 19.05.2020 року надав свою згоду на переведення на цю ж посаду.

Однак після того, як було прийято рішення про переведення на новостворену посаду начальника відділу лісового та мисливського господарства, охорони та захисту лісу з 16.07.2020 р. ОСОБА_3 , позивачу ОСОБА_1 не було запропоновано іншу вакантну посаду або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Повідомлення від 25.06.2020 р. № 699 з пропозицією вакантних посад: майстра лісу Валківського лісництва, майстра лісу Васищевського лісництва, майстра лісу Золочівського лісництва, старшого майстра лісу Золочівського лісництва, майстра лісу Коломацького лісництва, майстра лісу Мереф`янського лісництва, майстра лісу Рокитянського лісництва та роботу за професіями: рамник, верстатник і підсобний робітник дільниць Валківського, Люботинського, Коломацького та Мереф`янського лісництв, на яке посилається відповідач, обгрунтовуючи свої заперечення проти позову, - суд не може взяти до уваги, так як відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що таке повідомлення було вручено позивачу ОСОБА_1 .

Крім того, в своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що на момент попередження його про наступне вивільнення була вакантною посада старшого майстра лісу Коломацького лісництва, яка йому не була запропонована.

Отже, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено те, що позивачу були запропоновані всі вакантні посади, які були наявні на підприємстві на момент його попередження про вивільнення та до дня розірвання з ним трудового договору, що потягло за собою передчасне та безпідставне винесення наказу про звільнення позивача.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Згідно з частинами першою - третьою статті 252 КЗпП України працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Крім того, згідно з частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Отже, статтею 252 КЗпП України та статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено додаткові, крім передбачених статтею 43 цього Кодексу, гарантії при звільненні з ініціативи роботодавця для працівників, яких обрано до профспілкових органів, і ця норма пов`язує можливість звільнення працівника-члена виборного профспілкового органу з ініціативи роботодавця лише із наявністю попередньої згоди на таке виборного органу, членом якого є вивільнюваний працівник, а також вищого виборного органу цієї профспілки.

Отже, системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.

Наведені вище норми закону встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.02.2019 року (справа № 333/5300/17-ц).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем не доведено дотримання вимог частини другої статті 252 КЗпП України, частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Встановлено, що ОСОБА_1 на час існування спірних правовідносин був членом профспілкового комітету ДП «Жовтневий лісгосп», що не заперечується сторонами в судовому засіданні.

25.05.2020 р. відповідач звернувся до голови первинної профспілкової організації ДП «Жовтневий лісгосп» та до вищого виборного органу цієї професійної спілки -Харківської обласної організації профспілки працівників лісового господарства з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням посади начальника відділу лісового господарства, яку він обіймає. (а.с. 89, 90).

Відповідно до даних протоколу засідання Профспілкової організації Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» від 05.06.2020 р. № 22 в зв`язку з запропонуванням позивачу ОСОБА_1 посади начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу та надання ним згоди на переведення з 16.07.2020 р. на цю посаду, згода на звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України не розглядалася.

В наступному, на засіданні розширеного засідання членів профспілки та адміністрації (протокол від 15.06.2020 р. № 25) було надано згоду на звільнення начальника відділу лісового господарства ОСОБА_1 та рекомендовано адміністрації лісгоспу запропонувати ОСОБА_1 інші вакантні посади в період з 16.06.2020 р. по 15.07.2020 р. (а.с. 43, 99).

Однак питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 було розглянуто за відсутності позивача. Судом також встановлена відсутність заяви позивача про розгляд питання за його відсутності. Доказів повідомлення позивача про засідання членів профспілки та адміністраці, яке відбулось 15.06.2020 року, на якому розглядалось питання про надання згоди на звільнення позивача, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що розгляд подання роботодавця проведено з порушенням вимог статті 43 КЗпП, тому згода профспілкового комітету на звільнення позивача (протокол від 15.06.2020 р. № 25) не може бути визнана такою, що має юридичне значення.

Встановлено також, що Харківська обласна організація профспілки працівників лісового господарства попередню згоду на розірвання трудового договору з позивачем з ініціативи власника з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, не надавала. Це підтверджується листом голови Харківської обласної організації профспілки працівників лісового господарства від 02.06.2020 року № 26, відповідно до якого президія обласної організації профспілки не заперечувала проти скорочення посади начальника відділу лісового господарства зважаючи на те, що член профкому ОСОБА_1 погодився на переведення на запропоновану йому посаду начальника відділу лісового і мисливського господарства, охорони та захисту лісу (пропозиція №602 від 18.05.2020 року) (а.с.41).

Таким чином, судом встановлено, що звільнення позивача із займаної посади було проведено без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки, а тому звільнення позивача є незаконним, оскільки відбулося з порушенням вимог частини другої статті 43, статті 252 КЗпП України та частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, судом встановлено, що звільнення позивача із займаної посади було проведено з порушенням вимоги статті 49-2 КЗпП України, оскільки не запропоновані всі наявні вакантні посади, та без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки, а тому звільнення позивача є незаконним, і наявні підстави для поновлення його на роботі.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію щодо незаконності його звільнення з роботи, зазначив, що він мав переважне перед іншим працівником – ОСОБА_3 право на залишенні на роботі, оскільки він (позивач) є працівником з тривалішим стажем роботи, жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Стаття 42 КЗпП України встановлює, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частини друга, третя статті 42 КЗпП України визначають обставини, які мають враховуватись в разі вирішенні питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

При вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Тобто застосування статті 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Таким чином, посилання заявника про його переважне право на залишення на роботі є безпідставними, оскільки переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, а в даному випадку мало місце скорочення посади начальника відділу лісового господарства, яка була єдиною в ДП «Жовтневе лісове господарство», аналогічних вакантних посад, чи посад, на яких виконують таку ж роботу, що і позивач, у штаті не було, а тому відсутні обставини, за яких роботодавець міг урахувати таке право позивача.

Реалізація переважного права на залишення на роботі може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише певна їх частина.

Право на залишення на роботі передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України не застосовується для працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки, переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15-ц.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

За загальним правилом пункту 2 (абзаци 3, 4) Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з довідкою ДП «Жовтневе лісове господарство» від 15.02.2021 р. № 9 середньоденний заробіток ОСОБА_1 на день звільнення становив 687,81 грн.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд приводить розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу: за виключенням святкових та вихідних днів, кількість робочих днів позивача, починаючи з наступного дня з дати звільнення - 24.07.2020 року по 04.03.2021 р. становить 155 робочих днів (за липень 2020 року – 6 робочих днів, за серпень 2020 року – 20 робочих днів, за вересень 2020 року – 22 робочі дні, за жовтень 2020 року – 21 робочий день, за листопад 2020 року - 21 робочий день, за грудень 2020 року - 22 робочих днів, за січень 2021 року - 19 робочих днів, за лютий 2021 року - 20 робочих днів, за березень 2021 року – 4 робочі дні). Тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 106610,55 грн. з розрахунку: 687,81 грн. (середньоденна заробітна плата) х 155 (кількість робочих днів з часу звільнення по день винесення рішення) = 106610,55 грн.

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 106610,55 грн. за період з 24.07.2020 року по 04.03.2021 року з відрахуванням з даної суми всіх необхідних податків і обов`язкових платежів.

Доводи позивача щодо зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.07.2020 року суд не бере до уваги, оскільки як встановлено судом, наказом директора ДП «Жовтневе лісове господарство» про звільнення ОСОБА_1 від 27.07.2020 № 793-К змінено дату звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу лісового господарства; звільнено ОСОБА_1 з займаної посади в зв`язку зі скороченням чисельності працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України 23.07.2020; здійснено перерахунок сум, належних ОСОБА_9 та виплачено йому компенсацію за не використані 18 календарних днів щорічної основної та додаткової відпусток за період роботи з 17.04.2019 по 23.07.2020 з урахуванням раніше виплачених сум. (а.с.108).

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судові витрати.

На підставі викладеного, ст. ст. 40, 42, 43, 49-2, 235, 252 КЗпП України, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274 -279 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу лісового господарства Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство».

Стягнути з Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» (місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 63, м. Мерефа, Харківська область, код ЄДРПОУ 00993165) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.07.2020 року по 04.03.2021 р. року в сумі 106610,55 грн. з відрахуванням з даної суми всіх необхідних податків і обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 14444,01 грн.

Відмовивши в решті позовних вимог.

Стягнути з Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» (місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 63, м. Мерефа, Харківська область, код ЄДРПОУ 00993165) на користь держави судовий збір в сумі 1681,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова