Рішення № 95484023, 11.03.2021, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2197/20

2/579/234/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2021 року м. Кролевець

Кролевецький районний суд Сумської області

в складі : головуючого судді Кибець І.А.

при секретарі судового засідання Сірої С.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Кролевець справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

30 грудня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», далі АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 01.04.2010 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого станом на 02.11.2020 року виникла заборгованість в розмірі 26 191 грн. 67 коп. за кредитним договором №б/н від 01.04.2010 року, яка складається з: заборгованості за тілом кредита -20 962 грн. 74 коп., заборгованості за поточним тілом кредита - 0,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредита- 20 962 грн. 74 коп., заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками – 5 228 грн. 93 коп., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 – 0, 00 грн., нарахованої пені - 0,00 грн., нарахованої комісії - 0,00 грн.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК »ПРИВАТБАНК» (скорочена назва ПАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК »ПРИВАТБАНК» (скорочена назва АТ КБ «ПриватБанк»).

31.03.2010 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується ОСОБА_1 01.04.2010 року нею було отримано кредитну карту. ЇЇ заява підтверджує той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй в письмовій формі. ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується Випискою по рахунку, яка додається до позову) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 21 000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.6 ).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи сповіщалася завчасно і належним чином. (а.с.76, 78).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Ухвалою судді Кролевецького районного суду Сумської області від 21.01.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 23.02.2021 року (а.с.69).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача із Анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі Умови) не 01.04.2010 року, як це зазначено в позові а 31.03.2010 року (а.с.19), яка в сукупності з цими Умовами, а також довідкою про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана 20.02.2011 року (а.с.20) за доводами позивача мала б складати Договір про надання банківських послуг.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору про надання банківських послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 26 191 грн. 67 коп. за кредитним договором №б/н від 01.04.2010 року, яка складається з: заборгованості за тілом кредита -20 962 грн. 74 коп., заборгованості за поточним тілом кредита - 0,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредита- 20 962 грн. 74 коп., заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками – 5 228 грн. 93 коп., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 – 0, 00 грн., нарахованої пені - 0,00 грн., нарахованої комісії - 0,00 грн та судові витрати у розмірі 2102 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач вказані приписи Кодексу не виконав. Зокрема, він не надав суду:

- документальне підтвердження фактичного надання кредиту позивачем;

- документальне підтвердження, які саме тарифи діяли на час підписання, що згідно Анкети-заяви від 31.03.2010 року є невід`ємною частиною договору, і таким чином не довів у суді сам факт укладення з відповідачем Договору про надання банківських послуг.

- пам`ятку клієнта, яка згідно Анкети-заяви є невід`ємною частиною договору.

- інформацію щодо видачі 01.04.2010 року не тільки зарплатної картки, а ще і кредитної, номеру картки, яка видавалася ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору б/н від 31.03.2010, строку дії та перевипуску картки.

Крім того, із заповненого стандартного формуляра бланка Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 31.03.2010 року та самих цих Умов неможливо зрозуміти, до яких саме умов і правил приєднався відповідач станом на 31.02.2010 року.

Додані позивачем до позовної заяви документи, а саме: Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписана ОСОБА_1 31.03.2010 року, а також довідка про умови кредитування з використання кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» підписана ОСОБА_1 20.02.2011 року в сукупності не визначають умови кредитного договору між сторонами .

Згідно довідки про умови кредитування з використання кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» неможливо встановити, які саме тарифи діяли з 31.03.2010 року, тобто з дня підписання Анкети-заяви, та чи взагалі отримано кредитні кошти встановити неможливо.

Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг також не підтверджує факту надання кредитних коштів відповідачу (а.с.21-44).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, чи взагалі отримувала ОСОБА_1 з 01.04.2010 року саме кредитну карту, оскільки в анкеті-заяві від 31.03.2010 року стоїть відмітка, що ОСОБА_1 отримала зарплатну картку 01.04.2010 року, згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 20.02.2011 року (а.с. 20) мова йде про умови кредитування з використання кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», а згідно довідки ОСОБА_1 отримала першу картку 11.02.2011 року.

Крім того, позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що саме ці Витяги з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання ОСОБА_1 заяви від 31.03.2010 року взагалі містили умови, які зазначені в документах, що додані банком до позовної заяви.

В оцінці доводів позивача про те, що саме заява позичальника разом з цими Умовами та Правилами становить укладений між ними кредитний договір, слід дотриматися правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, ухвалений у аналогічних правовідносинах, зміст якої зводиться до того, що роздруківка Умов та Правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), та що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Також позивачем до суду надано Розрахунок заборгованості за договором б/н від 31.03.2010 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , за період з 11.02.2011 року по 31.05.2015 рік (а.с.7-10), за період з 01.06.2015 року по 30.06.2019 року (а.с. 11-14) та за період з 01.07.2019 року по 02.11.2020 року (а.с. 15,16), але не зазначено за якими саме картками.

Також надана довідка за договором №б/н, де не зазначена дата договору та зазначено, що ОСОБА_1 отримала 11.02.2011 року картку № НОМЕР_1 (термін дії 11/14), 16.08.2014 року картку № НОМЕР_2 (термін дії 08/18), 08.04.2015 року № НОМЕР_2 (термін дії 08/18) та № НОМЕР_3 , видана 05.07.2018 року (термін дії 09/21) (а.с.18).

Вказані розрахунки заборгованості, розраховані з 11.02.2011 року, довідка про обслуговування кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 20.02.2011 року, унеможливлюють встановити дійсну суму заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наданий позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису відповідача, як то передбачено анкетою-заявою.

Належних доказів того, що відповідачу по його заяві від 31.03.2010 року була видана будь-яка кредитна картка матеріали справи не місять. Згідно із довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.18) ОСОБА_1 була видана кредитна картка 11.02.2011 року за № НОМЕР_1 (термін дії 11/14), 16.08.2014 року картка за № НОМЕР_2 (термін дії 08/18), 08.04.2015 року № НОМЕР_2 (термін дії 08/18) та картка за № НОМЕР_4 , видана 05.07.2018 року (термін дії 09/21). Дані щодо видачі інших кредитних карток в період з моменту укладення договору з 01.04.2010 року і до 10.02.2011 року матеріали справи не містять.

Відсутні докази й того, що кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_4 були видані ОСОБА_1 саме по її заяві від 31.03.2010 року, а не за будь-яким іншим кредитним договором.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки кредитний ліміт з 11.02.2011 року по 12.05.2017 року періодично змінювався та 13.10.2017 року збільшився до 21 000 грн., а з 01.06.2020 року кредитний ліміт було зменшено до 0,00 грн. (а.с.17).

Посилання банку на фактичне користування відповідачем кредитними коштами з використанням отриманої кредитної карти, що підтверджується випискою про рух грошових коштів по рахунку відкритого на її ім`я з 11.02.2011 року по 01.10.2020 року (а.с.55-62), суд не приймає до уваги, оскільки вказане не свідчить про наявність між сторонами кредитних правовідносин за відсутності доказів укладення саме кредитного договору, а сам факт користування ОСОБА_1 кредитною лінією та часткове погашення коштів не свідчить про достеменну обізнаність відповідача, як це передбачено діючим законодавством, про суму кредитного ліміту, умови зміни розміру такого ліміту, порядку та розміру нарахування відсотків тощо. Отже, сам по собі факт користування такими коштами не породжує виникнення між сторонами кредитного зобов`язання, а має іншу правову природу.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, саме на банк покладається обов`язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора.

Жодних інших доказів про отримання відповідачем у 2010 році кредитних карток на підставі підписаної відповідачем анкети-заяви від 31.03.2010 року та що остання розпоряджалася відповідними коштами на умовах даного конкретного кредитного договору - позивачем не надано.

Крім того, не доведено, яку саме кредитну картку отримала відповідач на підставі підписаної нею 31.03.2010 року Анкети-заяви, оскільки довідкою виданої АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 видавалося чотири кредитні картки з датою відкриття 11.02.2011 року з терміном дії 11/14, 16.08.2014 року терміном дії 08/18, з датою відкриття 08.04.2015 року, терміном дії 08/18 та з датою відкриття 05.07.2018 року з терміном дії 09/21.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, в наданій Анкеті-заяві ОСОБА_1 відсутні істотні умови кредитного договору, які є обов`язковими відповідно до вимог ст.1054 ЦК України та відповідно яких суд мав би встановити суму кредиту та наявність заборгованості за даним кредитом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі відмови у задоволенні позову, покладаються на позивача.

Виходячи з вищевикладеного, пред`явлений позов не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджується належними та беззаперечними доказами.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 279, 280, 282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості в розмірі 26 191 грн. 67 коп. за кредитним договором №б/н від 01.04.2010 року, яка складається з: заборгованості за тілом кредита -20 962 грн. 74 коп., заборгованості за поточним тілом кредита - 0,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредита- 20 962 грн. 74 коп., заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками – 5 228 грн. 93 коп., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 – 0, 00 грн., нарахованої пені - 0,00 грн., нарахованої комісії - 0,00 грн - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) (адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 11 березня 2021 року.

Суддя І. А. Кибець