Ухвала суду № 95483650, 11.03.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/4012/21

Провадження №2-з/523/8/21

У Х В А Л А

"11" березня 2021 р.

Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Далеко К.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, в якій просить:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем від 20.06.2020 року № 1895, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що має намір протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову пред`явити позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання. Втім, щомісячно з її заробітної плати вираховуються кошти в рахунок погашення заборгованості, з якою вона не погоджується. Подальше проведення вказаних виконавчих дій призведе до суттєвого погіршення її майнового становища, а також ускладнить виконання рішення.

Сторони до суду не викликались, в порядку ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про її повернення заявнику, на підставі ч.10 ст. 153 ЦПК України, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, у тому числі:

- повне найменування заявника, його місцезнаходження або місце проживання чи перебування;

- захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

- предмет і ціну позову;

- пропозиції щодо зустрічного забезпечення;

- інші відомості, необхідні для вирішення питання про забезпечення позову.

Згідно п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається:

1)до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову;

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Враховуючи те, що позивач скористалась право подачі заяви про забезпечення позову до подання самої позовної заяви, то перш ніж аналізувати наявність підстав для забезпечення позову, суд повинен визначити правильність визначення судом підсудності заяви про забезпечення позову Суворовському районному суду м. Одеси.

За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у частині дванадцятій статті 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.

Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.

Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 29 жовтня 2020 року по справі № 263/14171/19.

Позивач у цій справі, звертаючись із заявою про забезпечення позову до Суворовського районного суду м. Одеси, посилався на своє право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, зазначив що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із тим, до заяви позивачем взагалі не додано жодних доказів, в підтвердження цієї обставини.

В свою чергу, за нормами ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з вимогами ст.6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Виходячи із змісту вказаних норм, підсудність спору визначається за зареєстрованою адресою проживання або перебування.

Матеріали заяви про забезпечення позову містять наступні відомості:

-місцем реєстрації проживання позивача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_2 ;

-з 01.09.2020 року і по теперішній час позивач ОСОБА_1 обіймає посаду консультанта фінансового відділення № 435 АТ «УКРСИББАНК» з робочим місцем у м.Одеса. Територіально відділення № 435 знаходиться за адресою: м.Одеса вул.Софіївська, буд. 32, що відноситься до Приморського району;

-приватний виконавець, який здійснює примусове виконання виконавчого напису №1895 від 20.06.2020 знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної буд. 4;

-постанова приватного виконавця для виконання направлена на адресу стягувача Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», за адресою: 04070, м. Київ, Подільський район, вул. Андріївська, буд. 2/12.

Виходячи із того, що матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів проживання або перебування позивача за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновків що матеріали заяви, всупереч п. 4, 7 ст. 151 ЦПК України, не містять належного обґрунтування та усіх необхідних відомостей для забезпечення позову саме Суворовським районним судом м. Одеси.

При цьому, суд вважає що відсутні підстави для передачі заяви про забезпечення позову для розгляду іншому суду, до територіальної юрисдикції якого відноситься розгляд заяви, тобто або за місцем реєстрації проживання позивача, або за місцем його роботи, оскільки позивач подавши заяву скористалась своїм право на визначення альтернативної підсудності спору, а суд не може втручатись в порядок реалізації позивачем прав, передбачених ч.12 ст. 28 ЦПК України, та визначати підсудність спору замість позивача.

Згідно ч.10 ст.153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог п. 4, 7 ч.1 ст. 151, п.1 ч.1 ст. 152 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він не позбавлений можливості повторно подати заяву про забезпечення позову, виконавши вимоги ч.1 ст.151 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст.149-153, 260, 261, 353 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем від 20.06.2020 року № 1895 – повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню заявника до суду з такою заявою, після усунення умов, що стали причинами для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала складена 11.03.2021 р.

Суддя К.О. Далеко