Рішення № 95483459, 25.02.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/15842/18

Провадження №2/523/2914/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участі секретаря Щербан О.Д.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

третьої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заля суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_3 , про визнання протиправним та нечинним з моменту винесення розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 14.11.2018 р. звернулася до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та нечинним з моменту винесення розпорядження №1111р від 06.12.2006 року «Про включення до числа службових приміщень КЕВ м.Одеси Південного оперативного командування квартир по АДРЕСА_1 » в частині включення двокімнатної квартири АДРЕСА_2 до числа службових приміщень квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси.

В обґрунтування вимог позивач вказувала на те, що про прийняте розпорядження вона дізналася лише 05.07.2017 р. Позивач вважає розпорядження Суворовської районної адміністрації № 1111р від 06.12.2006р. протиправним, а тому звернулась із даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити, оскільки підстав для включення житла до службового не було, тому розпорядження є протиправним. Також заперечував проти участі у справі ОСОБА_3 , так як він не має відношення до спірної квартири, його права при розгляді справи не порушуються. Щодо посилання третьої особи на пропуск строку для звернення до суду, то з таким твердженням не погодився, оскільки позивач не ознайомлювалася з оспорюваним розпорядженням і не знала його зміст.

Представник відповідача заперечувала проти заявленої вимоги вказуючи на те, що розпорядження відповідає нормам законодавства, оскільки квартири були передані на баланс як службові.

Третя особа ОСОБА_3 заперечував проти позову вказуючи на те, що квартира будувалася для Міністерства оборони, він будучі на службі в Збройних силах України отримав вказану квартиру як службове житло, тому вважає розпорядження законним, а позов безпідставним. Він має право на користування квартирою і на теперішній час, тоді як позивача рішенням суду виселено з вказаної квартири і вона не має права на користування. Крім того, він просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки позивачу про прийняте рішення було відомо ще під час розгляду іншої справи, яка знаходилася в провадженні суду ще в 2010 р.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

06 грудня 2006 року Суворовська районна адміністрація винесла розпорядження №1111р «Про включення до числа службових приміщень КЕВ м. Одеси Південного оперативного командування квартир по АДРЕСА_3 », у тому числі і квартири АДРЕСА_4 .

На підставі Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №3320 від 27.12.2006 р. на дану квартиру було видано службовий ордер, до якого позивач була включена, як дружина на той час військовослужбовця .

Як зазначила позивач у позові, зміст розпорядження Суворовської районної адміністрації №1111р від 06.12.2006р. позивачу став відомий лише 05.07.2017 року, після отримання його копії з Департаменту архівної справи ОМР за запитом на публічну інформацію від 19.06.2017р., про що зроблено запис у журналі Департаменту архівної справи ОМР.

Однак, під час дослідження матеріалів архівної справи №2-297/10 за позовом ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації про визнання права користування квартирою, на аркушах справи 65-66 міститься текст розпорядження Суворовської районної адміністрації №1111 р. від 06 грудня 2006 року.

Зміст прийнятого 28.07.2010 р. Суворовським районним судом м.Одеси у справі рішення містить відомості про розпорядження.

Отже, позивач була обізнана про наявність прийнятого розпорядження, його зміст та віднесення квартири до службової.

Виходячи із вимог ст.257 ЦК України, якою визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, строк для звернення до суду з позовом було пропущено.

Відповідно до норми ч.4 ст,267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оцінивши надані докази в сукупності суд прийшов до висновку, що в задоволені позову необхідно відмовити саме по суті, через безпідставність заявленої вимоги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з нормами ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами першою другою ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу положень ст..76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1-4 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

26 лютого 2013 року Суворовським районним судом м.Одеси розглянуто справу № 1527/14123/12 за позовними вимогами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси Міністерства оборони України до ОСОБА_4 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , третя особа орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про виселення без надання іншого жилого приміщення. Позов задоволено.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Частиною 3 статті 24 цього Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими в межах їхньої компетенції.

Розпорядження № 1111р від 06.12.2006 року «Про включення до числа службових приміщень КЕВ м. Одеси Південного оперативного командування квартир по АДРЕСА_3 », прийняте належним суб`єктом, який здійснює свою діяльність на підставі Положення про Суворовську районну адміністрацію згідно наданих йому повноважень, що не заперечується учасниками справи.

Суворовським районним судом м. Одеси при розгляді справи № 1527/14123/12 встановлено, що 27.12.2006 року ОСОБА_6 як військовослужбовцю, на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради від 26.12.2006 року було видано ордер № 1424 серії ПР на вселення у вказану службову квартиру на склад сім`ї з трьох осіб. На підставі вказаного ордеру ОСОБА_4 та її неповнолітній син, як члени сім`ї військовослужбовця вселилися у вказану квартиру. При цьому наймачем та членами його сім`ї було надане письмове зобов`язання про звільнення займаного житла відповідно до вимог діючого законодавства . Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 12 березня 2013 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.07.2008 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірваний. В 2008 році ОСОБА_3 звільнено з військової служби.

Вказані обставини встановлені судовим рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10.11.2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Приморської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- ради опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору- КЕВ м. Одеси, військової частини А-2666, ОСОБА_3 про визнання права користування службовою квартирою. Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили у задоволенні позову відмовлено.

Також, Суворовським районним судом м. Одеси при розгляді справи № 1527/14123/12 встановлено, що квартира АДРЕСА_5 за актом прийому-передачі від 28.11.2006 року була передана Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, який є учасником справи.

Розпорядження № 1111р від 06.12.2006 року прийнято за клопотання КЕВ м. Одеси Південного оперативного командування, згідно з ст. 118 Житлового кодексу України, якою встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам сімей житлових приміщень, затвердженої наказом МОУ № 577 від 06.10.2006 р. (яка діяла на час надання житлового приміщення), та ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців» передбачено забезпечення житловим приміщенням військовослужбовців та членів їх сімей, які проживають разом з ними.

Пунктом 2.2. зазначеної Інструкції було передбачено, що у Міністерстві оборони України всі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового приймаються Міністром оборони України.

У подальшому житлове приміщення включається (виключається) до (із) числа службового за рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням:

у місті Київ –начальника гарнізону міста Київ, командира військової частини, погодженим з начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України;

у інших населених пунктах – начальника гарнізону, командира військової частини, погодженим з начальниками відповідних територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь.

Відповідно до Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, цей відділ відає забезпеченням всіма видами квартирного постачання військових частин, з`єднань, дислокованих на території гарнізонів. На відділ покладено керівництво та контроль за прийманням та розподілом житлового фонду, що виділяється для гарнізону.

Враховуючи те, що квартира АДРЕСА_5 за актом прийому-передачі від 28.11.2006 року була передана Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, суд приходить до висновку, що саме цей орган мав право у подальшому не тільки погоджувати, а й подавати клопотання до районної у місті адміністрації про включення приміщення до числа службових.

Отже, Суворовська районна адміністрація діяла на підставі норм закону, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, у зв`язку з чим заявлений позов суд вважає необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12,13,76-81,258-259,263,265,268,273,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити задоволенні позову ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_3 , про визнання протиправним та нечинним з моменту винесення розпорядження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 09.03.2021 р.

Суддя: