Постанова № 9548053, 06.05.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-1434/10/2370 06.05.2010 р. м. Черкаси

10 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кульчицького С.О.,

при секретарі - Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача Ліпченко О.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції в Камянському районі Черкаської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Камянському районі Черкаської області звернулась до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу у сумі 633 грн. 50 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, відповідно до Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998р. № 161-XIV зобовязаний вчасно та в повному обсязі сплачувати земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності. Відповідач свій обовязок не виконував належним чином, внаслідок чого утворився податковий борг з орендної плати за землю в сумі 633 грн. 50 коп.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити повністю та пояснив, що за платником податків ФОП ОСОБА_2 рахується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 633 грн. 50 коп., яка виникла в період часу з січня по лютий 2010 року внаслідок несплати відповідачем відповідного платежу, в порядку та межах, передбачених чинним податковим законодавством України.

Відповідач до зали судового засідання не зявився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 як фізична особа підприємець зареєстрований Камянською районною державною адміністрацією Черкаської області 25.08.2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач є платником орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки є орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1, на підставі договору оренди землі від 08.12.2006 року, укладеного з Камянською міською радою Черкаської області.

29.01.2010 року до ДПІ у Камянсьому районі від відповідача надійшла податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік, згідно якої відповідачем самостійно визначено податкове зобовязання по сплаті орендної плати в розмірі 316 грн. 80 коп. за січень 2010 року та 316 грн. 70 коп. щомісячно за період з лютого по грудень 2010 року, усього на загальну суму 3800 грн. 50 коп.

Згідно облікової картки платника станом на 06.04.2010 року та наданого представником позивача під час судового розгляду справи розрахунку, судом встановлено, що відповідачем не сплачено в повному обсязі орендну плату за період з січня по лютий 2010 року в сумі 633 грн. 50 коп. (316 грн. 80 коп. + 316 грн. 70 коп.).

Позивач в обґрунтування своєї позиції посилається на ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування", відповідно до якої відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяцянаступного за звітним.

Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 № 2535-XII податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 № 2535-XII земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Відпоповідно до п.п. 5.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 вказаного вище Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Оскільки податкове зобов'язання відповідача не було сплачене в установлені строки, таке зобов'язання визнається судом податковим боргом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В свою чергу, п. 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ передбачено право податкових органів подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами, за рахунок їх майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Інших доказів сторони суду не надали та не назвали.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, ч. 2 ст. 128, ст.ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до бюджету через державну податкову інспекцію у Камянському районі Черкаської області (20800, Черкаська область, м. Камянка, вул. Декабристів, 2, ідентифікаційний код 34464043) податковий борг у сумі 633 (шістсот тридцять три) грн. 50 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий С.О. Кульчицький