Рішення № 95478846, 12.03.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. Мукачево Справа №303/8009/20

2/303/478/121

Номер рядка стат. звіту - 33

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Мукачево цивільну справу

за позовом ТОВ «Закарпатська продовольча компанія» від імені якого діє Бігунець Роман Романович

до відповідача ОСОБА_1

третя особа без самостійних вимог: ПАТ «СК» Альфа Страхування

про стягнення матеріальної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Закарпатська продовольча компанія» від імені якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього матеріальної шкоди у сумі 7077,81 грн., витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. та відшкодування сплаченого судового збору у сумі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про наявність права на відшкодування за рахунок відповідача шкоди, пов`язаної з пошкодженням належного позивачу транспортного засобу марки «Skoda KODIAQ», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.10.2020 року. За наслідками судового розгляду матеріалів про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Нормативно - правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 1166, 1187, 1190 Цивільного кодексу України.

Відповідач, у встановлений ухвалою суду про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подав.

З урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

На підставі постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.11.2020 року (а.с. 7), яка набула законної сили 17.11.2020 року, ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Фактичні обставини скоєного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення мали місце 16.10.2020 року о 09 год. 20 хв. на перехресті вул. Пряшівської та вул. І. Франка, де сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz 609 D» д.н.з. НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху, а саме виконавши поворот праворуч не впевнився в безпечності маневру, не дотримався безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Skoda KODIAQ», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався праворуч.

Відповідно до частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В межах розгляду даної судової справи, позивач просить стягнути з відповідача різницю між завданою та відшкодованою шкодою, пов`язаною з пошкодженням транспортного засобу, внаслідок скоєння винною особою дорожньо-транспортної пригоди.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи суд виходить з того, що згідно з положеннями ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

За змістом п. 8 частини другої ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Із спірних правовідносин вбачається, що такі є деліктними та поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 Цивільного кодексу України), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Згідно з положеннями частини першої ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На практичну реалізацію положень ст. 1166 Цивільного кодексу України спрямовані і приписи п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якими передбачено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин є також положення частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.

Разом з тим, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Частиною четвертою ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 4 липня 2018 року по справі № №755/18006/15-ц зроблено висновок, відносно того, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (пункт 35 цієї постанови).

На момент вчинення ДТП у винної особи був у наявності дійсний страховий поліс ПАТ «СК» Альфа Страхування.

Фактична вартість ремонту пошкодженого автомобіля позивача склала суму 74062,39 грн. (рахунок ТОВ «ФОРВАРД АВТОЦЕНТР», а.с. 9).

Як свідчить дані листа ПАТ «СК» Альфа Страхування від 05.11.2020 (а.с. 10) та платіжного доручення від 11.11.2020 №39573 (12) суб`єкт господарювання, який проводив відновлювані роботи пошкодженого транспортного засобу отримав від страховика заподіювача шкоди лише 67484,58 грн.

Дані наявного у матеріалах справи полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів від 07.08.2020 №АО/4781121 свідчать про те, що відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПАТ «СК» Альфа Страхування, а страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, завдану майну складала 130000 грн. (а.с. 11).

Відтак ліміт відповідальності страховика не перевищував розмір заподіяної позивачу майнової шкоди.

Приймаючи до уваги такі фактичні обставини справи суд виходить з того, що відповідно до п. 36.7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач погодився з виплаченою йому сумою страхового відшкодування і будь-яких вимог до ПАТ «СК» Альфа Страхування не заявляв.

Оскільки позивач отримав від страховика страхове відшкодування в межах суми страхового відшкодування, не оскаржив рішення страховика про здійснення страхового відшкодування, тим самим погодившись з виплаченою йому сумою страхового відшкодування, він не має право на стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і одержаною страховою виплатою.

По відношенню до спірної по справі ситуації суд зазначає, в матеріалах справи відсутніми є також належні фактичні дані (експертне дослідження) відносно встановлення реального розміру завданої матеріальної шкоди майну потерпілого.

З огляду на вищенаведене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати по справі у сумі 2102,00 грн. (судовий збір) слід покласти на позивача.

Відносно вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Положеннями статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Заявляючи вимогу про відшкодування вартості витрат на юридичну допомогу, позивач не надав суду доказів відносно їх фактичного понесення, зокрема фінансових документів, які б свідчили про фактичну сплату коштів за надану правничу допомогу (платіжних доручень, касових чеків або інших банківських документів).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 129, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на позивача.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

5. Позивач: ТОВ «Закарпатська продовольча компанія» (код ЄДРПОУ 36908634, 89600, м. Мукачево, вул. Пряшівська бічна, буд.№6).

Представник позивача: Бігунець Роман Романович, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Третя особа: ПрАТ «СК «Альфа Страхування» (код ЄДРПОУ 30968986, 01011, м.Київ, вул.Рибальська, буд.№22).

Суддя В.В. Кость