Рішення № 95478645, 12.03.2021, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/320/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2021 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Халак Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Релігійної організації «Свято-Введенський жіночий Монастир Мукачівської Єпархії Української Православної Церкви» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки: Кушницька сільська рада Іршавського району, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

Релігійна організація «Свято-Введенський жіночий Монастир Мукачівської Єпархії Української Православної Церкви» звернулася в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки: Кушницька сільська рада Іршавського району, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачу належить на праві приватної власності комплекс будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 12 червня 2015 року в житловому приміщенні монастиря зареєстровано відповідачку ОСОБА_1 , яка вже тривалий час (більше чотирьох років) за вказаною адресою не проживає, проте заяви про зняття її з реєстрації не подала. Відсутність згоди відповідачки добровільно знятись з реєстрації місця проживання по вищевказаній адресі призводить до порушення прав позивача як власника цих будівель. Весь період, протягом якого відповідачка не проживає за місцем реєстрації, монастир самостійно сплачує комунальні послуги та несе витрати на утримання житлової будівлі. За вказаною адресою відсутнє майно відповідачки. Перешкод у користуванні жилими приміщеннями монастир відповідачці не чинив. Разом з тим ОСОБА_1 добровільно визначила собі інше місце проживання і вказаним житловим приміщенням не користується понад чотири роки без поважних причин. Місце проживання відповідачки на даний час невідомо, а її реєстрація за адресою: АДРЕСА_1 , обмежує позивача у праві користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки ОСОБА_1 з серпня 2016 року по даний час не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , просили позов задовольнити та визнати відповідачку такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за вказаною адресою.

Ухвалою Іршавського районного суду від 17.02.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12.03.2021 року.

У судове засідання представники позивача ОСОБА_2 та адвокат Азарова І.В. не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, подали заяву, згідно якої позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, справу розглянути без їх участі, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки до суду не повідомила, відзиву на позов або заяви про визнання позову чи розгляд справи без її участі не подала (а.с. 35,36).

Представник третьої особи – Кушницької сільської ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу по суті без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторона посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на підтвердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.

В разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 406 ЦК України сервітут припиняється зокрема у разі спливу строку, на який було встановлено сервітут, або невикористання сервітуту протягом трьох років підряд.

З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно – майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності в цілому Релігійній організації «Свято-Введенський жіночий Монастир Мукачівської Єпархії Української Православної Церкви» (а.с.21-23). До складу вказаного майнового комплексу входить келійний корпус – гуртожиток, Б-Б/, загальною площею 519,3 кв.м., житловою площею 184,9 кв.м.

Відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 12.06.2015 року. Дана обставина підтверджується копією будинкової книги (а.с.17-19), довідкою виконкому Кушницької сільської ради №1651 від 09.12.2020 року (а.с.20), листом Керецьківської сільської ради №25 від 19.02.2021 року (а.с.25).

Відповідачка ОСОБА_1 не проживає у належному позивачу житловому приміщенні більше чотирьох років. Вказана обставина підтверджується довідкою виконкому Кушницької сільської ради №1651 від 09.12.2020 року (а.с.20).

Відповідачка виселилася з належного позивачу житлового приміщення добровільно і не проживає за вказаною адресою без поважних причин більше чотирьох років. ОСОБА_1 не подала заяву про зняття її з реєстраційного обліку місця проживання.

Доказів наявності у відповідачки угоди з власником щодо користування житловим приміщенням суду не подано.

Відзиву на позов відповідачка не подала.

У зв`язку з реєстрацією у вказаному житловому будинку відповідача у позивача виникають проблеми зі сплатою комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються, та перешкоди щодо користування майном.

За таких умов та з огляду на положення статті 391 ЦК України позовні вимоги Релігійної організації «Свято-Введенський жіночий Монастир Мукачівської Єпархії Української Православної Церкви» про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, підлягають задоволенню.

Дана позиція суду відповідає правовому висновку Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 року у справі № 502/922/18.

Заяви про стягнення з відповідача судових витрат позивачем не подано.

Керуючись ст. ст. 16, 319, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 89, 263-265, 279, 280 ЦПК України,

р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12 березня 2021 року.

Головуюча : М. О. Пітерських