Рішення № 95478298, 02.03.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/957/16-ц

Провадженя№ 2/266/7/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Маріуполь Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Пантелєєва Д.Г., при секретарі судового засідання Широкової Г.К., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із смертю, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

15.03.2016 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5 , ПАТ «СТ «Іллічівське», в якому просили суд стягнути із відповідача на їх користь моральну шкоду на загальну суму 300000 грн., тобто по 150000 грн. на кожного.

В обґрунтування позовних вимог зазначили наступне.

19 жовтня 2009 року у м. Маріуполі Донецької області приблизно о 17-20 годині по вул. Бахчиванджи, трапилась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був смертельно травмований їх син – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дорожньо-транспортна пригода відбулась в результаті зіткнення мотоцикла марки «SUZUKI GSR-1300»,яким керував їх син з автомобілем «SUZUKI GRAND VITARA» під керуванням ОСОБА_5 , оскільки останньою було порушено вимоги Правил дорожнього руху, а саме п.10.1, ч.2 п.10.4 ПДР України. 18.12.2009 року ОСОБА_5 притягнуто у кримінальній справі №81-1591 в якості обвинуваченої за злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України. Постановою слідчого їх було визнано потерпілими і цивільними позивачами. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30.12.2012 року, ОСОБА_5 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «г,ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року, припинивши відносно неї кримінальну справу за ч.2 ст. 286 КК України. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20.03.2012 року, постанова суду першої інстанції від 30.12.2012 року в частині підстав звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 була залишена без змін. Постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відносно відповідача набрали законної сили. Таким чином, відповідачем ОСОБА_5 визнана вина у скоєному злочині по необережності.

В результаті злочинних дій відповідача, вони втратили члена їх родини, сина та батька для їх онуків, оскільки смерть сина настала внаслідок ДТП з вини ОСОБА_5 , відповідач зобов`язана відшкодувати їм шкоду завдану його смертю. Загибель сина для них трагічна подія, яка викликала стрес, глубокі душевні переживання та страждання і по теперішній час. Це непоправна втрата та душевна біль на все життя. Загиблий за життя був здоровим, життєрадісним, добрим, уважним до батьків та дітей. Їх син був їхньою гордістю та надією на спокійну старість. Передчасна смерть рідної дитини порушила нормальні життєві зв`язки та уклад, призвела до значних незворотних змін способу життя, планів на майбутнє, життя втратило сенс. Вони перенесли найтяжчу моральну травму у своєму житті, пов`язану з усвідомленням втрати назавжди близької та рідної людини, яка має тривалий вплив та відчувається у повсякденному існуванні. Моральні переживання з приводу втрати рідного сина, незважаючи на достатньо тривалий строк з дня його смерті, тривають і по теперішній час, вони постійно перебувають у стресовому стані з вини відповідача, їм не вистачає спілкування з сином, його турботи, уваги. Такий психоемоційний стан відобразився на їхньому стані здоров`я.

Вона ОСОБА_1 , з дня смерті сина постійно перебуває на лікуванні, плаче, в неї порушився сон, докучають неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність,дратівливість, реакція замикання, бажання уникати контактів, вона схудла майже на 20 кг., адже думки про смерть сина та незворотність втрати дитини не залишають її кожен день.

У ОСОБА_4 , в результаті психологічної травми виникла стійка гіпертонічна хвороба, аритмія, стан відсторонення від життя, порушився сон, відчуває постійну емоційну напругу, тугу за сином. Зусилля по відновленню нормальних життєвих зв`язків та подальшої організації життя не призводять до заспокійливого результату.

Після трагічної загибелі їх сина сиротами залишилося четверо дітей. Вони постійно відчувають страх і переживання з приводу їх подальшого життя без турботи, моральної, фізичної та фінансової підтримки батька. ОСОБА_7 трагедія перекреслила всі сподівання та плани на майбутнє, внаслідок чого вони зазнали непоправних моральних страждань, а їх ступінь посилюється усвідомленням, що смерть сина була не природною, а результатом злочинних дій ОСОБА_5 .

Таким чином, незаконними діями ОСОБА_5 , які полягали в порушенні ПДР, їх заподіяна моральна шкода, пов`язана з настанням смерті сина. На підставі чого, вважали справедливою суму компенсації моральної шкоди внаслідок ДТП в розмірі 300000 грн., по 150000 грн. кожному.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2016 року, дану позовну заяву розподілено судді Приморського районного суду м. Маріуполя Дзюбі М.В.

Ухвалою судді від 16.03.2016 року відкрито провадження у справі і призначено попереднє судове засідання.

28.03.2016 року від відповідача ОСОБА_5 до суду надійшла зустрічна позовна заява про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на її користь матеріальної шкоди у розмірі 30000 грн. та моральної шкоди у сумі 300000 грн. В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначила наступне.

Як встановлено судом у постанові від 30.12.2011 року винним в ДТП визначено і ОСОБА_6 сина відповідачів, який рухався по місту на мотоциклі зі швидкістю більше 100 км/г., що і виявилось причиною ДТП, а саме: «… мотоцикл СУЗУКИ … під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався зі швидкістю більше 100 км/г, здійснював обгін рухаючого в попутному напрямку автомобіля ЗАЗ-ДЕЙВУ …» і мав реальну і об`єктивну можливість виявити небезпеку у виді автомобіля СУЗУКИ… під керуванням водія ОСОБА_5 , яка здійснювала маневр розвороту, водій ОСОБА_6 в порушення п.п.1.4, 1.5. 2.3 (б), 12.3, 12.4, 12.9 (б) правил дорожнього руху України, не прийняв міри до зниження швидкості свого руху у межах безпеки, аж до самої зупинки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_5 . Максимальна швидкість руху транспорту в межах населених пунктів не більше 60 км/г., тобто є велике перевищення швидкості, яке стало причиною ДТП. Винний у ДТП ОСОБА_6 отримав ушкодження і помер. Згідно ст.1231 ЦК України до спадкоємців переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. У відповідності до ст.1281 ЦК України кредитор зобов`язаний пред`явити свої вимоги до спадкоємців. Спадкоємцями померлого ОСОБА_6 є його батьки ОСОБА_1 і ОСОБА_4 . Однак, внаслідок ДТП вона отримала травми, тривалий час лікувалась, стала довічним інвалідом, втратила працездатність і можливість працювати на попередній посаді, що призвело до зменшення її доходів.

В результаті витрат на тривале лікування, втрату працездатності, інвалідності, неможливості працювати на попередній посаді, тому їй завдано матеріальну шкоду в сумі 30000 грн.

Крім того, внаслідок ДТП від незаконних дій ОСОБА_6 по його провині ОСОБА_5 спричинені душевні страждання, у неї він переживань погіршилось здоров`я, серйозно захворіла, стала інвалідом другої групи, втратила працездатність, роботу, що підтверджується медичними документами. Фактично по провині ОСОБА_6 їй спричинено моральну шкоду в розмірі 300000 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2016 року до участі у справі залучено у якості співвідповідача ВАТ «СТ «Іллічівське», відкрито провадження за зустрічним позовом та прийнято зустрічний позов до розгляду з первісним позовом.

28.04.2016 року до суду від ОСОБА_1 , ОСОБА_4 надійшли заперечення на зустрічну позовну заяву про відшкодування шкоди, в яких зазначено наступне.

По-перше, в позовній заяві позивач зазначає, що винним у ДТП є їх син ОСОБА_6 , але таке твердження не відповідає дійсності, оскільки саме ОСОБА_5 було порушено вимоги п.п.1.4, 1.5, 2.3 (б), п.10.1, ч.2 п. 10.4 ПДР України, що стало причиною загибелі сина. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30.12.2012 року, ОСОБА_5 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «г,ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року, припинивши відносно неї кримінальну справу за ч.2 ст. 286 КК України. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20.03.2012 року, постанова суду першої інстанції від 30.12.2012 року в частині підстав звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 була залишена без змін. Постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відносно відповідача набрали законної сили.

Підставою для застосування судом ЗУ «Про амністію» стало клопотання захисника Сушко Т.І., більш того сама ОСОБА_5 наполягала на застосуванні відносно неї амністії, погодившись з правовими наслідками застосування акта амністії.

Отже, при вирішенні клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності і застосування ЗУ «Про амністію» судами було встановлено, що діяння поставлене відносно ОСОБА_5 дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і вона винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Також зазначили, що амністія не застосовується щодо осіб визнаних судом не винними. Таким чином, ОСОБА_5 визнала свою вину у скоєнні злочину по необережності, тим самим твердження щодо встановленої вини у ДТП їх сина ОСОБА_6 є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

По-друге, обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_5 зазначає, що спадкоємцями загиблого ОСОБА_6 є його батьки, але зазначене не відповідає дійсності, оскільки за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється у строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. З заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини вони не звертались, спадкова справа нотаріальною конторою не відкривалась.

По-третє, позивачем ОСОБА_5 не надано жодних доказів, у встановленому законом порядку на обґрунтування розміру зазначеної нею, ані матеріальної, ані моральної шкоди та причинного зв`язку цієї шкоди з винними діями відповідачів.

27.05.2016 року до суду від ОСОБА_5 надійшли заперечення на позов про стягнення шкоди, де зазначено наступне.

У позові зазначено, що відповідач несе відповідальність навіть без наявності її вини у зв`язку з тим, що шкода спричинена засобом підвищеної небезпеки. Однак, в цьому випадку шкода спричинена від взаємодії двох автомобілів. При зіткненні транспортних засобів, якщо шкода спричинена тільки водієм транспортних засобів , то у відповідності до ст. 1188 ЦК України шкода стягується на загальних підставах. Було саме зіткнення двох транспортних засобів і постраждали тільки водії цих транспортних засобів і тому шкода відшкодовується на загальних підставах і у даному випадку не застосовується ч.4 ст.1187 і ч.2 ст.1167 ЦК України. У випадку наявності вини обох учасників ДТП згідно ст. 1188 і ст. 1193 ЦК України враховується ступінь вини кожного, їх матеріальні становище. Вона внаслідок ДТП отримала травми, довго лікувалась, стала довічним інвалідом, втратила працездатність і можливість працювати.

Вина учасників ДТП рішеннями судів або інших уповноважених органів не встановлена. Вона свою вину не визнала, що підтверджується рішеннями судів у кримінальній справі. Позивачі помилково обґрунтовують вину ОСОБА_5 тим, що відносно нею була застосована амністія, оскільки вироку по кримінальні справі немає, а відповідно і не встановлена її вина у кримінальній справі. Мається також висновок експерта №160 від 26.01.2010 року, яким встановлюється вина мотоцикліста у підвищенні швидкості. Вина мотоцикліста у перевищенні швидкості підтверджена технічними засобами, а саме на спідометрі мотоциклу було зафіксовано останні показники швидкості – 100 км/г., і це вже після зниження швидкості у результаті гальмування – слід гальмування на асфальті 16.8 метрів. При допиті свідків, учасників ДТП і експертів, суд засумнівався у правильності висновків слідчого в частині встановлення вини оскільки слідчим не було проведено ряд необхідних дій. Після проведення комплексної експертизи і надання експертами висновку, її вина у скоєнні ДТП не встановлена.

Позивачі в частині стягнення моральної шкоди посилаються на ст. 23 ЦК України, при цьому не уточнюють, який з чотирьох видів моральної шкоди вони просять стягнути і тому такі позовні вимоги не підлягають стягненню.

Ухвалою суду від 01.06.2016 року клопотання представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про витребування доказів задоволено. Витребувано з Жовтневого районного суду м. Маріуполя матеріали кримінальної справи №1-64/11 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, з метою її огляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 08.08.2016 року витребувано з Другої маріупольської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6

25.08.2016 року до суду від ОСОБА_5 надійшло клопотання про призначення психологічної експертизи, для визначення факту та ступеню страждань позивачів.

Ухвалою суду від 11.10.2016 року клопотання ОСОБА_5 про призначення психологічної експертизи, задоволено, провадження у справі зупинено.

08.02.2017 року до суду з Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість проведення дослідження, у зв`язку з відсутністю в установі спеціалістів.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2017 року дану справу розподілено судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Сараєву І.А.

Ухвалою судді від 16.02.2017 року цивільну справу прийнято до провадження та відновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.05.2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Сараєва І.А. відмовлено.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2019 року дану справу розподілено судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Пантелєєву Д.Г.

Ухвалою судді від 15.02.2019 року прийнято справу до розгляду в порядку загального провадження та призначено судове засідання.

Позивачі за первісним позовом та їх представник в судове засідання 02.03.2021 року не з`явились, при цьому раніше в судових засіданнях підтримували свої позовні вимоги, а в задоволенні зустрічного позову просили відмовити. Також 02.03.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява в якій просила закінчити провадження у справі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 в судове засідання 02.03.2021 року не з`явився, раніше в судових засіданнях просив в задоволенні первісного позову відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві та те, що позивачем не надано доказів шкоди. Зустрічний позов просив задовольнити в повному обсязі з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Жодних пояснень чи клопотань до суду не надходило.

Суд розглядає справу без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (а.с.8).

ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 36 років, у відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (а.с.9).

Так, дійсно 19.10.2009 року по вул. Бахчиванджи у м. Маріуполі Донецької області мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_5 керувала автомобілем марки «SUZUKI GRAND VITARA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить їй на праві власності, а мотоциклом марки «SUZUKI GSR-1300», реєстраційний номер НОМЕР_4 , за довіреністю ОСОБА_6 , який загинув під час ДТП.

Дані обставини, визнані сторонами і за вимогами ч.6 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30 грудня 2011 року ОСОБА_5 звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п. «г, ґ» ст.1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року, відносно неї закрито кримінальну справу за ст.286 ч.2 КК України, за фактом ДТП, яке відбулось 19.10.2009 року, згідно заявлених в судовому засіданні клопотань захисника Комарова І.А. про закриття у відношенні ОСОБА_5 кримінальної справи внаслідок акту амністії, яке було підтримано Сушко Т.І. та її громадським захисником Сушко О.М. (а.с.10)

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20.03.2012 року постанова Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30 грудня 2011 року скасована лише в частині судових витрат з ОСОБА_5 , а в іншій частині, залишена без змін. (а.с.11-12).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21.06.2013 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ПАТ «СТ «Іллічівське» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СТ «Іллічівське» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 витрати на поховання ОСОБА_6 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 13656 грн., та витрати на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 3700 грн., всього 17356 грн., кожному по 8678 грн. (а.с.13-14).

З виписки амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_1 , виданої Міською лікарнею №9 м. Маріуполя випливає, що ОСОБА_1 з 23.10.2009 року знаходилась на амбулаторному лікуванні(а.с.23).

З виписки амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_4 , виданої Міською лікарнею №9 м. Маріуполя вбачається, що ОСОБА_4 з 23.10.2009 року знаходився на амбулаторному лікуванні (а.с.23).

Відповідно до медичної картки хворого ТОВ «Медичний центр «Адастра», ОСОБА_1 зверталась до лікаря невропатолога у період з 02.10.2014 року по 22.10.2015 року та здійснювала лікування. (а.с.24-28).

З виписок з історії хвороби випливає, що ОСОБА_5 у періоди з 30.10.2009 року по 25.03.2013 року, знаходилась на лікуванні у неврологічному відділенні, про що також свідчать листи непрацездатності.(а.с.58-90).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК за №386331 від 18.06.2010 року, ОСОБА_5 18.06.2010 року проходила огляд на другу групу інвалідності за загальним захворюванням і їй була встановлена інвалідність на строк до липня 2011 року. (а.с.57).

З довідки до акта огляду МСЕК від 28.07.2011 року вбачається, що ОСОБА_5 28.07.2011 року проходила огляд на другу групу інвалідності за загальним захворюванням і їй була встановлена довічно ІІ група інвалідності (а.с.57).

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо вимог первісного позову про відшкодування моральної шкоди, слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Згідно роз`яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

В обґрунтування позовних вимог, позивачі за первісним позовом зазначили про те, що моральна шкода полягає у тому, що для них загибель сина це трагічна подія, яка викликала стрес, глубокі душевні переживання та страждання, непоправна втрата та душевна біль на все життя. Передчасна смерть рідної дитини порушила нормальні життєві зв`язки та уклад, призвела до значних незворотних змін способу життя, планів на майбутнє, життя втратило сенс. Позивач ОСОБА_1 , з дня смерті сина постійно перебуває на лікуванні, плаче, в неї порушився сон, докучають неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакція замикання, бажання уникати контактів, адже думки про смерть сина та незворотність втрати дитини не залишають її кожен день. У ОСОБА_4 , в результаті психологічної травми виникла стійка гіпертонічна хвороба, аритмія, стан відсторонення від життя, порушився сон, відчуває постійну емоційну напругу, тугу за сином. Зусилля по відновленню нормальних життєвих зв`язків та подальшої організації життя не призводять до заспокійливого результату.

Аналізуючи зібрані докази, суд визнає факт заподіяння позивачам за первісним позовом моральної шкоди, внаслідок загибелі їх сина в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 19.10.2009 року.

Проте, враховуючи характер, глибину фізичних та душевних страждань, суд вважає розмір моральної шкоди, пред`явлений позивачами до стягнення у розмірі по 150000 грн. кожному – завищеним і тому з огляду на надані ними докази, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та стягнення на їх користь в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 200000 грн., тобто по 100000 грн. кожному.

При цьому, слід зауважити, що суд не бере до уваги доводи відповідача за первісним позовом, які викладені у запереченнях від 27.05.2016 року, оскільки суд не здійснює оцінку та аналіз доказів, які були досліджені при розгляді кримінальної справи відносно ОСОБА_5 , за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також доводів щодо необхідності здійснення позивачами уточнень виду шкоди за ст.23 ЦК України.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, слід вказати наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Згідно ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

В обґрунтування позовних вимог, позивач за зустрічним позовом зазначила про те, що у постанові від 30.12.2011 року винним в ДТП визначено і ОСОБА_6 сина відповідачів. Винний у ДТП ОСОБА_6 отримав ушкодження і помер. Згідно ст.1231 ЦК України до спадкоємців переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. У відповідності до ст.1281 ЦК України кредитор зобов`язаний пред`явити свої вимоги до спадкоємців. Спадкоємцями померлого ОСОБА_6 є його батьки ОСОБА_1 і ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП вона отримала травми, тривалий час лікувалась, стала довічним інвалідом, втратила працездатність і можливість працювати на попередній посаді, що призвело до зменшення її доходів. В результаті витрат на тривале лікування, втрату працездатності, інвалідності, неможливості працювати на попередній посаді, тому їй завдано матеріальну шкоду в сумі 30000 грн.

Крім того, внаслідок ДТП від незаконних дій ОСОБА_6 по його провині їй спричинені душевні страждання, у неї від переживань погіршилось здоров`я, вона серйозно захворіла, стала інвалідом другої групи, втратила працездатність, роботу, що підтверджується медичними документами.

При вирішенні спірних правовідносин суд не встановлює ступінь вини ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , оскільки в цьому немає потреби.

Згідно відповіді Другої маріупольської державної нотаріальної контори від 19.08.2016 року інформація щодо заведення спадкової справи до майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Спадковому реєстрі відсутня (а.с.131).

При цьому, суд не може взяти до уваги доводи ОСОБА_5 щодо спричинення їй матеріальної і моральної шкоди, оскільки вина ОСОБА_6 рішеннями судів не встановлювалась, а її посилання стосовно стягнення з відповідачів матеріальної шкоди як зі спадкоємців померлого ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, так як відповідачі не приймали спадщину після померлого сина ОСОБА_6 та не звертались з відповідними заявами до нотаріусу.

Також, ОСОБА_5 не підтверджено належним чином посилань на втрату можливості працювати, зменшення її доходів, оскільки їй встановлено ІІ групу інвалідності з можливістю виконання робіт, належного розрахунку визначення розміру відшкодування їй шкоди суду надано не було.

Таким чином, ОСОБА_5 не доведено, за яких саме обставин та за якими діями відповідачів їй завдано моральних страждань та втрат майнового характеру.

Разом з тим, згідно вимог ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

В даній справі відбулось зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, проте вина померлого ОСОБА_6 в порушенні Правил дорожнього руху і завданні шкоди не доведена належним та допустимими доказами.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що ОСОБА_5 не надала належні та допустимі докази того, що відповідачами були порушені її права та інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Що стосується судових витрат по сплаті судового збору, то їх слід компенсувати за рахунок держави, оскільки сторони звільнені від сплати судового збору.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141,258- 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із смертю – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: не встановлено, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: не встановлено, на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою:http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Д.Г.Пантелєєв