Рішення № 95477771, 11.03.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4640/20

2/264/209/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О. , за участю секретарів судового засідання Ткачук Г.В., Радченко М.О., позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Лозінської О.О., представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить встановити факт її проживання зі спадкодавцем. У обґрунтування якої вказала, що вона перебувала в шлюбі із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від шлюбу вони мають сина, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 перебувала у фактичних сімейних стосунках із ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільних дітей вказані особи не мало. Так, після смерті чоловіка, позивачка не змогла проживати разом із сином за однією адресою, оскільки він перебуває на обліку у психіатра, постійно вчиняє скандали, веде себе неадекватно. За спільною домовленістю, позивачка переїхала проживати до ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 . Протягом 8 років позивачка з ОСОБА_5 турбувались одна про одну, були як рідні сестри, вели сумісне господарство, сплачували комунальні послуги. ОСОБА_5 хворіла, тому позивачка здійснювала догляд за останньою. ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 померла та організацію поховання здійснила позивачка. Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно: квартира АДРЕСА_1 . На підставі викладеного, позивачка просить встановити факт постійного проживання її як спадкоємця з ІНФОРМАЦІЯ_8 по ІНФОРМАЦІЯ_3 однією сім`єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка та її представник адвокат Лозінська О.О. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні. Позивачка пояснила, що була підтримувала дружні стосунки із ОСОБА_5 з 1975 року, після смерті їх чоловіків та з огляду на те, що син позивачки страждає шизофренією та алкоголізмом, ОСОБА_5 запропонували позивачці жити разом. З 03.07.2012 року вони почали жити разом та вести спільне господарство, закупали продукти харчування, доглядали квартиру. Взимку позивачка оплачувала комунальні послуги за квартиру. Хоче прийняти в спадщину квартиру ОСОБА_1 та проживати там, оскільки сумісне життя з її сином неможливе, не дивлячись на те, що вона і її син є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Зазначила, що по теперішній час проживає в квартирі ОСОБА_1 .

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначила, що слід критично віднестись до наданих позивачкою документів, оскільки з акту про фактичне проживання № 205 від 12 травня 2020 року, яким підтверджено фактичне проживання позивачки за адресою АДРЕСА_2 , не вказано який саме період за цією адресою мешкає позивачка за даною адресою; в довідці КСН «Каменск» від 20 січня 2016 року, підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_5 мешкала за адресою АДРЕСА_2 в період часу з 1975 року по 20 січня 2016 року, отже вона не підтверджує факт проживання до дня смерті за даною адресою, а саме в період з 20 січня 2016 року по 28 березня 2020 року; копії квитанцій на придбання ліків позивачкою не є підтвердженням сумісного проживання позивачки разом із спадкодавцем, фотокартки не відображають час їх створення.

В судове засідання, яке відбулось 11 березня 2021 року, сторони не з`явились, в матеріалах справи містяться заяви про завершення розгляду справи в їх відсутність.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що проживає в квартирі АДРЕСА_4 . Знала ОСОБА_5 , яка проживала із ОСОБА_10 , після смерті якого ОСОБА_5 стала проживати із ОСОБА_1 . Вони разом ходили за покупками, в них був один гаманець на двох. Коли ОСОБА_1 померла, ОСОБА_5 знаходилась в її квартирі та займалась похованням ОСОБА_5 . ОСОБА_5 має проблемного сина, тому не може проживати в своїй квартирі.

Свідок ОСОБА_11 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що квартира Лукінової розташована по-сусідству з його. Після смерті чоловіка ОСОБА_5 вона постійно була разом із ОСОБА_1 , так їм вдвох було легше жити. Він бував в квартирі ОСОБА_5 , виконував дрібні ремонтні роботи, вони жили разом, між тим не зміг зазначити, хто, де і яке спальне місце займав чи були речі ОСОБА_5 в квартирі ОСОБА_1 . Вказав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 разом ходили до магазину. Похованням ОСОБА_1 займалась ОСОБА_5 .

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту №205 від 12.05.2020 року про фактичне проживання, виданого головою КСН Селище «Каменськ», ОСОБА_1 , 1951 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , проживає одна. Акт виданий відповідно до пояснень сусідів ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до довідки голови КСН «Каменськ» від 16 липня 2012 року, ОСОБА_5 , 1942 року народження, проживала без прописки з ОСОБА_6 в цивільному шлюбі та вела спільне господарство з жовтня 1969 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до акту голови КСН «Каменськ» від 20 січня 2016 року, встановлено, що ОСОБА_5 без реєстрації проживала за адресою: АДРЕСА_2 з 1975 року по час складання акту.

Судом також досліджено свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №27.

Згідно довідки КНП «Психіатрична лікарня м.Маріуполя», ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в лікаря-психіатра з діагнозом: шизофренія параноїдна безперервна.

Суду було надано договір замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_5 , укладений із ОСОБА_1 , квитанцію №6421 від 30 березня 2020року про оплату місця поховання, а також товарні чеки на придбання атрибутів для поховання.

З Третьої маріупольської державної нотаріальної контори надійшло повідомлення, що згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №62206107від 26 жовтня 2020 року, інформація щодо наявності спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутня.

З відомостей, наданих приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Матвєєвою В.О., вбачається, що ОСОБА_5 відповідно до заповіту від 30.06.2005 року заповіла ОСОБА_6 все належне їй майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 серпня 2013 року, ОСОБА_5 , отримала у спадок від ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 . Зазначена обставина також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8354573.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, норм Сімейного кодексу України та правових позицій Верховного Суду, саме ОСОБА_1 як позивач та особа, яка стверджує про факт її спільного проживання із ОСОБА_5 , повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог. Таким чином, необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 і визнання позивачки спадкоємцем четвертої черги за законом є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як осіб, які сумісно проживають, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж із 28 березня 2015 року до дня смерті спадкодавця ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Нормами цивільного процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Наявні у матеріалах справи фіскальні чеки на придбання медичних препаратів не містять прізвищ та даних про їх призначення лікарем, а тому не можуть вважатись доказами, які б дали змогу встановити наявність обставин справи, на які посилається позивачка.

Документи, підтверджуючі організацію та проведення поховання, а також поминальний обід не свідчать про сумісне проживання позивачки та ОСОБА_5 , оскільки з огляду на те, що остання не мала родини та дітей, які б могли взяти на себе організацію процесу, цілком логічно, що цим займалась стороння особа, якою могла бути не тільки ОСОБА_1 ..

Акт № 205 від 12.05.2020 року про фактичне проживання позивачки за адресою АДРЕСА_2 суд сприймає критично, оскільки в ньому не зазначено період проживання позивачки за вказаною адресою.

Акт КСН «Каменск» від 20.01.2016 року засвідчує проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 в період з 1975 року по 20.01.2016 року. Підтверджень проживання ОСОБА_5 в період з 20.01.2016 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 не містить. Крім того вказаний акт суперечить довідці того ж голови КСН, датованій 16.07.2012 року, в якій зазначено, що ОСОБА_5 проживала без прописки з ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_6 та вела спільне господарство з жовтня 1969 року по день смерті ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наявні в матеріалах справи копії квитанції про сплату комунальних послуг підтверджують оплату комунальних послуг за користування квартирою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 у 2020 році вже після смерті ОСОБА_5 .. Вибіркові квитанції про оплату комунальних послуг за 2013, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки не свідчать про оплату комунальних послуг ОСОБА_1 .

Таким чином, вказані докази не є достатніми для підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як осіб, які були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж із 28 березня 2015 року до 28 березня 2020 року, як і наявні у справі документи про здійснення позивачкою поховання ОСОБА_5 .

Надані позивачкою копії фотокарток зі спільного відпочинку та спільної присутності на святкуваннях чи в певних місцях, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності взаємних прав і обов`язків, не можуть свідчити про те, що між нею та ОСОБА_15 склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні сім`ї .

Відсутність достатніх письмових доказів в матеріалах справи об`єктивно ставить під сумнів показання допитаних в судовому засіданні свідків, крім того, свідки зазначали про обставини, які їм були відомі в результаті їх періодичних зустрічей з позивачкою та ОСОБА_5 - відвідування магазину, перебування позивачки в квартирі ОСОБА_1 під час виконання ремонтних робіт. Вказані дані не свідчать про постійне проживання позивачки зі ОСОБА_15 протягом тривалого часу.

На підставі наведеного суд залишає позов без задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76, 77, 81, 263-265, 315 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю. О. Матвєєва