Рішення № 95477427, 23.02.2021, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа №222/855/20

Провадження №2/222/22/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року смт. Нікольське

Володарський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

секретаря судового засідання Гранкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2020 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява вмотивована тим, що 03.10.2008 року з метою отримання банківських послуг відповідач підписав заяву №б/н, за яким отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач дав свою згоду що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і дає право Банку в будь який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом в договорі. У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 5700 грн. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 31 березня 2020 року виникла заборгованість в сумі 386784,23 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 5695,48 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 378288,75 грн, заборгованість за пенею в розмірі 2800,00 грн. Позивач, користуючись своїм правом, просить стягнути з відповідача частину заборгованості за кредитом, яка становить 133647,72 грн та складається з заборгованості за кредитом в сумі 5695,48 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 127952,24 грн за період з 03.10.2008 по 31.10.2018, вирішити питання про судові витрати.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 07.07.2020 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана учасникам справи.

Також відповідачу разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі.

Відповідач у судове засідання неодноразово не з`явився, надаючи заяви про відкладання розгляду справи, відзив не подав.

Відповідно до положень п.2) ч.3, ч.4 ст.223 ЦПК України, ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст.280-282 ЦПК України, на що надав згоду позивач.

За таких обставин, суд розглянув справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, при цьому фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, на підставі положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.10.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого

останній отримав кредит у розмірі 5000,00 грн шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У вищевказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Також, в анкеті-заяві, підписаній відповідачем ОСОБА_1 03.10.2008 року, сторони погодили, що базова процентна ставка по кредиту становить 3% на місяць на залишок заборгованості.

Згідно наданого розрахунку заборгованості за договором №б/н від 03.10.2008 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 31.03.2020 року, відповідач має заборгованість за кредитом в розмірі 5695,48 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 378288,75 грн, заборгованість за пенею в розмірі 2800,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, саме такий договір приєднання і був укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем.

Позивач просить стягнути частину заборгованості за договором №б/н від 03.10.2008 року в розмірі 133647,72 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 5695,48 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 127952,24 грн за період з 03.10.2008 року 31.10.2018 року.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Матеріалами справи підтверджується, що 03.10.2008 року ОСОБА_1 підписав анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якої погодився з тим, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також Тарифами складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг.

Як вбачається з зазначеної заяви ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку кредитна «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» з кредитним лімітом 5000 грн.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору, які викладені, зокрема в анкеті заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку підписаної ОСОБА_1 , Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», сторони домовилися, що базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості становить 3% на місяць. Отже, ОСОБА_1 повинен був сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 3% на місць, або 36% річних.

Враховуючи зазначені обставини, вбачається, що між Закритим акціонерним товариством комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до довідки АК КБ «ПРИВАТБАНК» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , кредитний ліміт неодноразово змінювався, як в сторону збільшення, так в і в сторону зменшення.

З наданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» при визначенні заборгованості за відсотками було застосовано декілька процентних ставок: з 04.10.2008 року – 36% річних, з 01.01.2013 року – 30% річних, з 01.09.2014 року – 34,8% річних, з 01.04.2015 року – 43,2% річних.

Разом з тим, як було встановлено судом, погоджена сторонами кредитного договору №б/н від 03.10.2008 року місячна процентна ставка за користування кредитом становить 3%, річна – 36%.

За положеннями статті 1056-1 ЦК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем не було належним чином проінформовано відповідача про збільшення процентної ставки. Доказів направлення боржнику листа про зміну умов кредитного договору та отримання згоди останнього на таке збільшення, матеріали справи не містять.

Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі Правила), реєстроване поштове відправлення - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17.

Згідно частини 1 статті 651, статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки укладення кредитного договору мало місце шляхом підписання відповідачем відповідної письмової заяви, а зміна умов договору, умов кредитування мала відбуватися у такий же спосіб, суд приходить до висновку, що зміна Банком процентної ставки, яке відбулося з 01.04.2015 року в односторонньому порядку, не відповідає нормам закону та умовам укладеного кредитного договору. А відтак, відсутні правові підстави для нарахування заборгованості за відсотками за користування кредитом з розрахунку іншої процентної ставки більшої ніж 36% річних, яка була погоджена сторонами при укладенні договору.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. розділу 3 Правил користування платіжною карткою строк дії карти вказаний на лицьовій стороні картки (місяця і рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Строк погашення процентів по Кредиту здійснюється щомісячно за попередній місяць, а строк погашення Кредиту в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (у полі MONTH). Відсотки за користування Кредитом (у тому числі Простроченим кредитом) нараховуються в останній операційний день місяця за кожний календарний день за фактично використані в рахунок Кредиту коштів, з дня списання суми з карткового рахунку (пункт 5.4., підпункт 5.5.2 пункту 5.5. розділу 5 Правил користування платіжною карткою).

Як вбачається з матеріалів справи, в межах укладеного кредитного договору № б/н від 03.10.2008 року відповідач з 06.10.2008 року отримав 6 кредитних карток, остання № НОМЕР_1 від 21.07.2014 року строком дії до 03/18.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк до останнього дня березня 2018 року, тобто до 31.03.2018 року.

Відтак, у межах строку кредитування до 31 березня 2018 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит, як зазначено у наведених вище пунктах кредитного договору та сплачувати щомісячно проценти у розмірі 3% на суму використаного кредиту. Починаючи з 01 квітня 2018 року відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за кредитом.

Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Банком неправомірно проводилось нарахування процентів за користування кредитом після закінчення зазначеного строку. Тобто, Банком неправомірно проводилось нарахування процентів за користування кредитом з 01 квітня 2018 року, та вимоги про стягнення заборгованості за процентами нарахованими після зазначеної дати є необґрунтованими.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9518/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

З виписки по рахунку за договором №б/н 06.10.2008 року вбачається, що після 31.03.2018 року, тобто після закінчення строку кредитування, відповідач ОСОБА_1 кредитними коштами не користався, а отже суд вважає встановленим розмір заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором, яка утворилася станом на 31.03.2018 року в сумі 5695,48 грн.

За таких обставин, встановивши наявність заборгованості за кредитом в розмірі 5695,48 грн, що підтверджується відповідним розрахунком, заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає перерахунку в межах строку кредитування, виходячи з обумовленої сторонами кредитного договору процентної ставки за користування кредитом з 01.04.2015 року по 31.03.2018 року в розмірі 36% річних.

Розраховуючи розмір заборгованості про процентам за користування кредитом за період з 01.04.2015 року по 31.01.2018 року, тобто з часу підвищення відсоткової ставки з до 43,2% річних і в межах строку кредитування, суд керується наступною формулою: N х М / 360 х Y = Z, де N - прострочене тіло кредиту; М - процентна ставка; 360 - кількість днів у році; Y - кількість днів за які здійснюється нарахування; Z - сума нарахованих процентів.

Таким чином, розмір заборгованості про процентам складає:

з 01.04.2015 року 5430,52х36%/360х1034=5615,16 грн

з 31.01.2018 року 5695,48х36%/360х59=336,03 грн.

Загальний розмір заборгованості про процентам за користування кредитом станом на 31.03.2018 року становить 7638,19 грн та складається з заборгованості по процентам за користування кредитом: за період з 07.11.2008 року по 31.03.2015 року в розмірі 1687,00 грн + за період з 01.04.2015 року по 29.01.2018 року в розмірі 5615,16 грн + за період з 31.01.2018 року по 31.03.2018 року в розмірі 336,03 грн.

З цієї суми підлягає відрахуванню сума сплачених ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору коштів в розмірі 3370,00 грн за період з 01.04.2015 року по 31.03.2018 року, тобто за період нарахування позивачем відсотків за користування кредитом у розмірі не передбаченому умовами кредитного договору.

Отже, на теперішній час заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.10.2008 року у ОСОБА_1 складає 9963,67 грн (5695,48 + 7638,19 - 3370,00), а тому встановивши що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н від 03.10.2008 року, зобов`язання за яким по поверненню кредиту, останній не виконав, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 5695,48 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 4268,19 грн, що утворилася станом на 31.03.2018 року, в загальній сумі 9963,67 грн, в решті вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Банком сплачено судовий збір при зверненні до суду з даним позовом в сумі 2102,00 грн, які він просив стягнути із відповідача. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 7,46% (від заявленої суми позовних вимог 133647,72 грн), то підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача і судовий збір.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у зв`язку з розглядом справи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 156,71 грн. (2102,00 : 7,46%).

Керуючись ст.ст.509,525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 633, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за заявою №б/н від 03.10.2008 року, яка утворилася станом на 31.03.2020 в розмірі 9963 (дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят три) гривні 67 копійки, судовий збір в розмірі 156 (сто п`ятдесят шість) гривень 71 копійки, а разом 10120 (десять тисяч сто двадцять) гривень 38 копійок.

В решті позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 02.03.2021 року.

Суддя О. Є. Вайновська