Рішення № 95476597, 05.03.2021, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/731/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2021 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судових засідань Голоти О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зацікавлена особа Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадковий житловий будинок і права на присадибну земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зацікавлена особа Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадковий житловий будинок і права на присадибну земельну ділянку, в якій зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 .

Вказує, що після смерті матері відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 2,1414 га, земельну ділянку площею 1,4541 га, на які вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.08.2016 р.

Крім перерахованого майна, покійна мати вважалась власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.10.1997 р. зареєстрованим в реєстрі за №3205.

Вона, як спадкоємець за заповітом, претендує на вказаний спадковий будинок, однак не може оформити своє спадкове право в нотаріальній конторі через те, що у вищезазначеному свідоцтві державний нотаріус Літинської державної нотаріальної контори Строзюк Т.С. допустила помилку в адресі місця розташування даного об`єкту нерухомості і замість правильної адреси АДРЕСА_1 зазначила АДРЕСА_2 . Крім того, дане свідоцтво не було зареєстроване у Вінницькому ООБТІ.

Зазначає, що незважаючи на допущену помилку у вказаному свідоцтві, матір вважається власником даного житлового будинку, так як вона перебувала у шлюбних відносинах з чоловіком ОСОБА_4 , власником якого він був на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння, виданого Селищенською сільською радою н/д 06.06.1989 року і зареєстрованого у Вінницькому ООБТІ 06.06.1989 року за №2-414 і проживала разом з ним в даному житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Крім того, по господарський номер житлового будинку після смерті її батька було переведено по Селищенській сільській раді на її матір ОСОБА_3 на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом №3203 від 01.10.1997 р.

Також зазначає, що незважаючи на свідоцтво про право на спадщину за законом №3203 від 01.10.1997 р., до складу спадкового майна не увійшла присадибна земельна ділянка площею 0,60 га, з яких 0,33 га по АДРЕСА_1 і 0,27 га по АДРЕСА_1 і мати за життя не виготовила правовстановлюючих документів, що призвело до того, що вона змушена звернутися до суду для визнання за нею такого права на вказані земельні ділянки.

Згідно інформації з довідки Селищенської сільської ради №77 від 12.04.2017 р. вбачається, що відповідачу по справі, ОСОБА_2 , 10 сесією 23 скликання від 07 квітня 2000 року п.17 була передана у праватну власність земельну ділянку в розмірі 0,67 га, а саме 0,07 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 біля будинку та 0,60 га - для ведення особистого підсобного господарства в с. Садове масив "Жолоб".

За таких підстав, вона претендує на присадибну земельну ділянку уточненої площі 0,26 га, тобто за мінусом від 0,07 га, яка була передача відповідачу від загальної площі 0,33 га.

При зверненні до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 її було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність будь-яких правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності спадкодавиці на майно та рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх особистих майнових прав в тому числі щодо визнання за нею права власності на вищезазначене майно у порядку спадкуванн.

Тому змушена звернутися до суду з вказаним позовом і просить визнати за нею право власності на житловий будинок з погосподарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та право на земельну ділянку розміром 0,53 га - для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована в межах с. Садове Літинського району Вінницької області.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Габрук М.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю. Зазначили, що так як ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , тому за просять визнати право власності на спадкове майно. Вказали, що мати до дня смерті проживала разом з позивачкою, вона здійснювала догляд за нею, похоронила. Хоча житловий будинок на день розгляду справи зруйнований, однак просять визнати і на нього право власності і право на земельну ділянку 0,53 га, яка розташована в межах с. Садове Літинського району Вінницької області.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Зубань О.О. в судовому засіданні позовних вимог не визнали, оскільки спірне майно є батьківщиною відповідача. Підтвердили, що він дійсно розібрав будинок, який належав покійній матері, оскільки був аварійний і ніс загрозу.

Із показань свідка ОСОБА_5 допитаної в судовому засіданні встановлено, що спірне майно, а саме житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 є батьківщиною сторін. Вказала, що на частині земельної ділянки, яку матір виділила її чоловікові ОСОБА_2 , там вони побудували житловий будинок, де проживають по цей день.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 (а.с.14 т.1) її батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про одруження (а.с.15 т.1) ОСОБА_6 після одруження 10.10.2002 року змінила прізвище на " ОСОБА_7 ".

Відповідно до копії свідоцтва про одруження батьків сторін (а.с.16 т.1) ОСОБА_8 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.10.1958 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.17 т.1) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.18 т.1) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до заповіту від 16.04.2009 року (а.с.19 т.1) ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: усе своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось у тому числі все те, що буде належати її на день смерті і на що вона матиме право за законом, зповідає своїй дочці ОСОБА_1 .

Відповідно до Державного акту (а.с.20 т.1) ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,4551 га яка розташована на території Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.21 т.1) 15.08.2016 року зареєтровано видачу Свідоцтва про права на спадщину (а.с.22 т.1) відповідно до якого ОСОБА_1 отримала у спадщину після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,4551 га, кадастровий номер 0522486200:01:000:0300, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області.

Також 15.08.2016 року було видано Свідоцтво про права на спадщину (а.с.23)відповідно до якого ОСОБА_1 отримала у спадщину після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,1414 га, кадастровий номер 0522486200:01:000:0361, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області (а.с.23 т.1).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом №3203 від 01.10.1997 р. (а.с.26 т.1) ОСОБА_3 отримала у спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкове майно, яке складається з житлового будинку з погосподарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 , який належить померлому на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння виданого Селищанською сільською радою н/д 06.06.1989 року і зареєстрованого у Вінницькому ООБТІ 06.06.1989 року за №2-414.

Відповідно до листа Літинської державної нотаріальної контори за №1508/02-14 від 29.08.2016 року (а.с.27 т.1) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правостановлюючі документи на житловий будинок з погосподарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок в АДРЕСА_1 (а.с.28-30 т.1) зазначається технічна характеристика будинку.

Відповідно до довідки Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області за №1024 від 23.09.2016 року (а.с.32 т.1) спадкодавець ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно до дня смерті була зареєстрована за адресою домогосподарства (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) в АДРЕСА_1 , власником якого вона являється але фактично проживала разом з дочкою за адресою АДРЕСА_1 .

В свідоцтві про право на спадщину за законом від 01 жовтня 1997 року, зареєстрованому в реєстрі за №3203, виданого державним нотаріусом Літинської державної нотаріальної контори Строзюк Т.С. допущено помилку, так як в АДРЕСА_3 не існує будинку АДРЕСА_2 та домоволодіння, яке належало ОСОБА_3 , а спадковий житловий будинок, який перейшов спадкодавцю у власність після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 позташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до виписки з погосподарської книги №8 Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області за 1996-2000 року за №1023 від 23.09.2016 року (а.с.33 т.1) ОСОБА_4 є головою домогосподарства в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 зазначена як дружина.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом №3205 від 01.10.1997 р. (а.с.34 т.1) ОСОБА_3 отримала у спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкове майно, яке складається з земельної ділянки розміром 0,60 га наданої для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 - 0,33 га та по АДРЕСА_4 0,27 га, яка належить померлому на підставі 3 сесії 22 скликання Селищенською сільською радою Літинського району Вінницької обалсті від 21 квітня 1995 року.

Відповідно до листа Літинської державної нотаріальної контори за №2356/02-14 від 13.12.2016 року (а.с.35 т.1) ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 так як заявила своє право на спадщину в межах строку визначеного статтею 1270 ЦК України і 15 серпня 2016 року на її ім`я було видано свідоцтва про права на спадщину за заповітом на земельні ділянки площею 1,4541 га та площею 2,1414 га. На решту частину спадкового майна відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи для вчинення нотаріальної дії. Відповідно до Архівної виписки з Рішення Селищенської сільської ради народних депутатів Літинського району Вінницької області від 21 квітня 1995 року (а.с.36 т.1) ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , біля будинку - 0,33 га, по АДРЕСА_4 0,27 га

Відповідно до довідки Селищенської сільської ради №77 від 12.04.2017 р. (а.с.37 т.1) ОСОБА_2 , 10 сесією 23 скликання від 07 квітня 2000 року п.17 була передана у приватну власність земельна ділянка в розмірі 0,67 га, а саме 0,07 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 біля будинку та 0,60 га - для ведення особистого підсобного господарства в с. Садове масив "Жолоб".

Відповідно до довідки Селищенської сільської ради №1307 від 28.11.2016 р. (а.с.38 т.1) в земельно-кадастровій книзі №2 графі №68 зроблено зміну власника земельної ділянки з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом №3205 від 01.10.1997 р.

Відповідно до виписок з погосподарської книги №8 Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області за 1991-1995 роки, за 1996-2000 року (а.с.78 т.1) ОСОБА_4 є головою домогосподарства в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 зазначена як дружина; за 1983-1985 роки, за 1986-1990 роки (а.с.78 зв.) ОСОБА_4 є головою домогосподарства в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 зазначена як дружина, ОСОБА_2 зазначений як син, ОСОБА_6 зазначена як дочка, ОСОБА_5 зазначена як невістка, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зазначені як онуки,

Відповідно до копії рішення Літинської районної ради народних депутатів №61 від 14.04.1989 р. (а.с.80 т.1) ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 700 кв.м.

Відповідно до довідки Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області від 15 червня 2017 року (а.с.90 т.1) встановлено, що відповідно до земельно-облікових документів на 01.06.1992 року за ОСОБА_2 рахується земельна ділянка площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 .

Також в судовому засіданні було досліджено копію спадкової справи №362/97 р до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (а.с.142-152 т.1) відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем його майна, а саме жилого будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки розміром 0,60 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Літинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2020 р. (а.с.237-241 т.1) в задоволенні позову ОСОБА_2 до Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним факту прописки ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 відмовлено.

Відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 15.10.2020 року (а.с.242-245 т.1) рішення Літинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2020 р. залишено без змін.

Відповідно до Акту Літинської селищної ради від 10 листопада 2020 р. (а.с.14 т.2) в результаті проведеної перевірки встановлено, що за заповітом ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживала (за даними заповіту) за адресою АДРЕСА_1 усе її майно після смерті матері вона заповідає дочці - ОСОБА_1 . Зі слів ОСОБА_1 до майна, яке вона успадкувала відноситься житловий будинко за адресою АДРЕСА_1 . Брат ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заповіт матері ОСОБА_3 оспорює в судовому порядку.

На цей час спір не закінчено, ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_2 самовільно зніс житловий будинок. за який ведеться спір.

ОСОБА_2 зазначив, що змушений був демонтувати будівлю, так як вона була в аварійному стані та несла загрозу життю та здоров`ю його близьким в тому числі малолітнім дітям, та сама зруйнувалась. Комісією на місці виявлено залишки глинобитної споруди, дерев`яні балки, шифер, що підтверджується фото (а.с.15 т.2). Статтею 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Ст. 16 передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі визнання права. У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 Цивільного кодексу передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі № 6-253цс16. При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі№ 463/1696/15-ц. Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні об`єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року в справі№ 902/341/17 вказав, що виходячи з положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, слід дійти висновку, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, а також заслухавши учасників судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав. Так, зокрема із Акту Літинської селищної ради від 10 листопада 2020 р. встановлено, що житловий будинок з погосподарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою в АДРЕСА_1 , який покійна ОСОБА_3 заповіла позивачу ОСОБА_1 , зруйнований відповідачем ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для визнання на нього права власності як об`єкта нерухомого майна через його відсутність в натурі. Відповідно до ст.ст.1216,1218 ЦК України до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцю на день смерті.

Враховуючи ту обставину, що покійній ОСОБА_3 на день смерті належала земельна ділянка, хоча право на неї належним чином оформлено не було, а тому право на цю земельну ділянку переходить до спадкоємця ОСОБА_1 .

Тому враховуючи зазначене та те, що позивач є єдиною спадкоємицею, яка отримала частину спадщину після смерті покійної матері, тому до задоволення підлягає лише вимога про визнання за позивачем ОСОБА_1 права на земельну ділянку розміром 0,53 га, яка розташована в межах с. Садове Літинського району Вінницької області: 0,26 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та 0,27 га по АДРЕСА_4 , оскільки судом встановлено, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і має право на оформлення спадщини після її смерті.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат понесених на сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76, 81, 141, 206, 223, 247, 257, 259, 263-268, 315 ЦПК України, ст.328, 1218, 1268 ЦК України, ст. 120 ЗК України, постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну ділянку розміром 0,53 га, яка розташована в межах с. Садове Літинського району Вінницької області: 0,26 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та 0,27 га по АДРЕСА_4 - для ведення особистого підсобного господарства в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1174,05 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.