Рішення № 95476398, 11.03.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3321/20

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2021 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Слободянюк Е.І.,

у відсутність учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАМ № 3472109 від 24.11.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що 24.11.2020 інспектором – сержантом поліції 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Гульком Сергієм Олександровичем винесено постанову серії ЕАМ № 3472109 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 1700 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, а саме: за те, що 24.11.2020 о 10:50 год у м. Вінниці по вул. Привокзальна ОСОБА_1 здійснив зупинку на власному транспортному засобі марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 5.38 ПДР з додатковою табличкою 7.17, чим порушив п. 8.4(ґ) ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Зазначені дії інспектора позивач вважає протиправними, а постанову незаконною, винесеною з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, яка підлягає скасуванню, оскільки він 24.11.2020 через несправність транспортного засобу, а саме: розряд акумуляторної батареї, був змушений відбуксирувати автомобіль з проїжджої частини до найближчого місця для паркування. Крім цього, дорожньої розмітки 1.30, яка зазначена в постанові, не було на асфальтному покритті на місці паркування транспортного засобу. Під час складення постанови інспектором не були проведені відповідні заміри, оскільки при наявності знаку «Зона дії» на відстань 15 метрів, доказом порушення правил зупинки автомобіля є виключно замір відстані на місці вчинення правопорушення, що ставить під сумнів всебічне, повне та об`єктивне з`ясування інспектором обставим справи. Позивач вважає, що в постанові про адміністративне правопорушення відсутні достатні та належні докази правопорушення, тому просив суд визнати дії інспектора поліції Гулька С.О. незаконними та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3472109 від 24.11.2020.

22.07.2020 зі сторони відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача згідно з довіреністю Химич Д.В. просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію обгрунтовує тим, що вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке. Під час патрулювання 24.11.2020 на площі Привокзальній, 1 інспектором роти № 4 БУПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Гульком С.О. було виявлено автомобіль «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 здійснив зупинку на місці, яке позначене дорожнім знаком п. 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього п. 7.17 «Інваліди», чим порушив вимоги розділу 33 ПДР України. Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст.ст. 33, 284 КУпАП, інспектором було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАМ № 3472109 за ч. 5 ст. 122 КУпАП. Таким чином, відповідач мав всі законні підстави винести постанову, а також розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 28.01.2021 задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну відповідача; Замінено неналежного відповідача сержанта роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції України у Вінницькій області Гулька Сергія Олександровича на належного відповідача – Департамент патрульної поліції.

В судове засідання 11.03.2021 учасники справи не з`явились, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.

Позивач ОСОБА_1 попередньо подав через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.

Частиною третьою статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання 11.03.2021 не з`явився без поважних причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку. Заяв про розгляд справи у його відсутність чи про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 11.03.2021 у відсутність учасників справи без технічного фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані та надані докази в їх сукупності, давши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 1 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки та відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Згідно з п. 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Судом установлено, що 24.11.2020 інспектором сержантом поліції 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Гульком Сергієм Олександровичем винесено постанову серії ЕАМ № 3472109 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 1700 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, а саме: за те, що 24.11.2020 о 10:50 год у м. Вінниці по вул. Привокзальна ОСОБА_1 здійснив зупинку на власному транспортному засобі марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 5.38 ПДР з додатковою табличкою 7.17, чим порушив п. 8.4 (ґ) ПДР України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи, в тому числі:

ґ) інформаційно-вказівні знаки (запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила);

е) таблички до дорожніх знаків (уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені).

В Правилах дорожнього руху України роз`яснено, що дорожній знак п. 5.38 «Місце для стоянки» застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою «Р» та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою «Р» та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби. Табличка до дорожнього знаку п. 7.17 «Особи з інвалідністю» означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.

Частиною п`ятою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю».

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що також визначено ст. 251 КУпАП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Частина друга статті 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Таким чином, з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Статтею 40 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На спростування викладених у позовній заяві обставин, у відзиві, надісланому до суду представником відповідача, зазначено, що під час патрулювання 24.11.2020 на площі Привокзальній, 1 інспектором роти № 4 БУПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Гульком С.О. було виявлено автомобіль «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 здійснив зупинку на місці, яке позначене дорожнім знаком п. 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього п. 7.17 «Інваліди», чим порушив вимоги розділу 33 ПДР України, на підтвердження чого долучено відповідний відеозапис.

Судом оглянуто матеріали відеозапису, надані відповідачем, з якого вбачається, що дійсно водій ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 з додатковою табличкою 7.17. Крім цього, на відеоматеріалах зафіксовано, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 має наклейки служби таксі «Uklon». Також в матеріалах даної справи міститься фотознімок, яким підтверджується зупинка автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 на місці з позначкою 5.38 з табличкою 7.17.

Натомість, в матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 дійсно був вимушений здійснити екстренну зупинку внаслідок розряду акумуляторної батареїта відбуксирувати автомобіль до найближчого місця для паркування.

Долучена ОСОБА_1 до матеріалів даної справи ксерокопія посвідчення дитини-інваліда серії НОМЕР_2 від 06.08.2011 судом не приймається до уваги як належний доказ, оскільки посвідчення видане на термін з 18.07.2006 по 20.01.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 251 КУпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд дійшов висновку про доведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Суд вважає, що в ході судового розгляду доведено факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху, оскільки надані докази, які визнані судом як такі, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову серії ЕАМ № 3472109, винесену інспектором – сержантом поліції 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Гульком Сергієм Олександровичем, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 24.11.2020, якою притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн слід залишити без змін.

Враховуючи те, що позову ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, судові витрати, які складаються із судового збору, відповідно до ст. 139 КАС України слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 7, 122, 247, 251, 293 КУпАП ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72, 77, 90, 122, 241-246, 262, 268-272, 286, 293 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАМ № 3472109 від 24.11.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності – залишити без задоволення, а постанову, серії ЕАМ № 3472109, винесену інспектором – сержантом поліції 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Гульком Сергієм Олександровичем, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 24.11.2020, якою притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн – залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Дата ухвалення та підписання рішення – 11.03.2021.

СУДДЯ Ю.Ф. Карпінська