Рішення № 95473819, 05.03.2021, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №702/296/20

Провадження №2/702/20/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2021 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

під головуванням судді: Мазай Н.В.

за участю секретарів судового засідання: Кольц І.С., Шковири А.М., Шевчук О.А., Мусіч Ю.М.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача ПрАТ «Монастирищенський машинобудівний завод»: Андросова М.О.,

представник позивача Кісілевич О.М.: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Монастирищенський машинобудівний завод» про визнання права власності на нежитлове приміщення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення.

Позов обгрунтовувала тим, що 28.01.2020 між нею та ПАТ «Монастирищенський машинобудівний завод» укладений попередній договір, за умовами якого сторони зобов`язались в строк до 28 лютого 2020 року, але не раніше здійснення ОСОБА_1 повного розрахунку вартості майна та зарахування грошових коштів на рахунок відповідача, укласти Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення санаторно-оздоровлювального пункту загальною площею 194,0 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , та зареєструвати право власності на нежитлове приміщення за позивачем.

Ціну продажу нежитлового приміщення у попереньому договорі сторонни визначили в 31 455 грн 00 коп. і кошти позивач зобов`язалась безготівково перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача.

Водночас відповідач умовами попереднього договору взяв на себе обов`язок в термін до 28.02.2020 замовити та надати всі документи, необхідні для нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу, у тому числі правовстановлюючий документ, сплатити всі несплачені комунальні платежі, забезпечити відсутність прав третіх осіб на нежитлове приміщення, зокрема, заборони відчуження та/або податкової застави шляхом надання відповідних довідок, витягів, не відчужувати і не обтяжувати будь-яким чином (включаючи продаж, дарування, міну, поступку, притримання, оренду, іпотеку) усе або частину нежитлового приміщення, не створювати умов для такого відчуження або обтяження щодо нежитлового приміщення на користь будь-якої третьої особи (крім покупця) та іншим чином унеможливлювати продаж від відповідача до позивача.

Також позивач зазначає, що 20.02.2020 вона перерахувала відповідачу обумовлену попереднім договором суму, а відповідач цього ж дня передав їй нежитлове приміщення, про що вони спільно склали акт приймання – передачі, але у визначений строк 28.02.2020 до приватного нотаріуса Горбунової М.І. відповідач не з`явився і договір купівлі – продажу не уклав.

Вважає, що сплата обумовленої суми, фактичне володіння і користування нежитловим приміщенням та ухилення відповідача від укладення договору купівлі - продажу дають всі належні законні підстави для задоволення заявлених позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне нежитлове приміщення, позаяк у попередньому договорі сторони передбачили внесення всієї ціни основного договору та здійснили приймання – передачу майна основного договору, що має бути укладений в майбутньому, а тому цей договір має усі ознаки основного договору.

Зміст позовних вимог та спосіб захисту права позивач обгрунтовує посиланням на ст. 41 Конституції України, ст. 5, 11, 15, 316, 317, 319, 321, 325, 328, 334, 635, 638, 642 Цивільного кодексу України та просить суд визнати за нею право власності на нежитлове приміщення, санаторно-оздоровлювального пункту загальною площею 194,0 кв.м. розташованого по АДРЕСА_1 .

03.07.2020 відповідач надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому заявлені вимоги визнав повністю, наведені у позові доводи позивача не заперечив і додатково вказав, що обумовлені попереднім договором кошти в сумі 31 455,00 грн дійсно сплачені на рахунок ПрАТ «Монастирищенський машинобудівний завод». Спірне приміщення передане позивачу за актом приймання – передачі і вона фактично володіє і користується ним. Проте, паніка, яка охопила світ у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, призвела до порушення умов попереднього договору та унеможливила виконати зобов`язання належним чином.

Постановленою 05.06.2020 ухвалою позовна заява прийнята до розгляду та у справі відкрите загальне позовне провадження.

10.09.2020 суд відмовив у прийнятті визнання відповідачем позову та постановив про це ухвалу.

Ухвалою суду 17.11.2020 підготовче провадження закрите, справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала повністю, просить його задоволити з підстав зазначених в позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив, що на даний час крім іншого на майно відповідача накладено арешт.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав повністю, не заперечував проти його задоволення.

Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.01.2020 між Публічним акціонерним товариством «Монастирищенський машинобудівний завод» в особі голови правління Андросова М.О. та ОСОБА_1 укладений попередній договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно з якимсторони зобов`язались в строк до 28 лютого 2020 року, але не раніше здійснення ОСОБА_1 повного розрахунку вартості майна та зарахування грошових коштів на рахунок відповідача, укласти та нотаріально посвідчити Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 2 1-го поверху Літ. А санаторно-оздоровлювального пункту загальною площею 194,0 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , та зареєструвати право власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_1 .

Згідно протоколу позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Монатирищенський машинобудівний завод» від 17.12.2020 прийнято рішення про зміну типу Товариства з публічного на приватний, тобто на Приватне акціонерне товариство «Монастирищенський машинобудівний завод» ( а.с. 135-137).

За умовами п.2.1 попереднього договору купівлі – продажу нежитлових приміщень нерухомі нежитлові приміщення сторони оцінили за ціною, яка становить 31 455 грн 00 коп., і дійшли згоди, що ОСОБА_1 здійснить безготівкове перерахування цієї суми коштів на рахунок ПАТ «Монастирищенський машинобудівний завод» IBAN НОМЕР_1 в Черкаському ГРУ АТ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299.

До 28 лютого 2020 року ПАТ «Монастирищенський машинобудівний завод» мав своїм обов`язком замовити та надати всі документи, необхідні для нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу, сплатити всі несплачені комунальні платежі, податки та інші відрахування, забезпечити відсутність прав третіх осіб на нежитлове приміщення, у тому числі заборони відчуження та/або податкової застави шляхом надання відповідних довідок, витягів та інших підтверджуючих документів, вчинити всі необхідні дії для звільнення майна з-під арешту та будь – яких інших заборон і обтяжень, у тому числі іпотеки, зареєструвати право власності на відчужуване нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, передати нерухоме майно у належному для його подальшого використання стані відповідно до цільового призначення (п.3 попереднього договору купівлі – продажу нежитлових приміщень)

Сторони також узгодили, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору повинна відшкодувати іншій стороні збитки, завдані простроченням (пункти 4.4, 4.5 попереднього договору) (а.с.5-7).

Згідно квитанцій № 0.0.1624301951.1, 0.0.1624604924.1, 0.0.1624264069.1, 0.0.1624655297.1 від 20.02.2020 року позивач 20 лютого 2020 року перерахувала на розрахунковий рахунок відповідача IBAN НОМЕР_1 в Черкаському ГРУ АТ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, кошти в загальній сумі 31455 грн 00 коп. (а.с.8-11).

На виконання умов попереднього договору купівлі – продажу нежитлових приміщень Публічне акціонерне товариство «Монастирищенський машинобудівний завод» в особі голови правління Андросова М.О. (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Сторона 2) 20.02.2020 склали акт передачі нежитлових приміщень, яким підтвердили отримання ПАТ «Монастирищенський машинобудівний завод» грошових коштів, як оплати придбання нежитлового приміщення №2 першого поверху літ. А санаторно – оздоровлювального пункту загальною площею 194,0 кв. м, що знаходиться в дев`ятиповерховому будинку по АДРЕСА_1 , та передачу - прийняття його від ПАТ «Монастирищенський машинобудівний завод» до ОСОБА_1 (а.с.18).

Зі змісту довідки ТОВ «Уманське бюро технічної інвентаризації» №126 від 01.11.2018 слідує, що частина належних ПАТ «Монастирищенський машинобудівний завод» нежитлових приміщень санітарно - оздоровлювального пункту, що знаходиться в АДРЕСА_1 , в складі приміщення 1(тамбур) площею 6,2 кв. м, приміщення 2 (хол) площею 49,3 кв. м, приміщення 3 (кабінет) площею 13,2 кв. м, приміщення 4 (кабінет) площею 5,6 кв. м, приміщення 5 (кабінет) площею 6,8 кв. м, приміщення 6 (санвузол) площею 4,7 кв. м приміщення 7 (коридор) пл.6,2 кв. м, приміщення 8 (санвузол) площею 3,8 кв. м, приміщення 15 (кабінет лікаря) площею 12,5 кв. м, становить 31/100 частину нежитлових приміщень;

частина належних йому нежитлових приміщень санітарно – оздоровлювального пункту у складі приміщення 9 (коридор) площею 14,7 кв. м, приміщення 10 (коридор) площею 4,8 кв. м, приміщення 11 (санвузол) площею 5,3 кв. м, приміщення 12 (кабінет лікаря) площею 10,5 кв. м, приміщення 13 (кабінет лікаря) площею 12,7 кв. м, приміщення 14 (кабінет лікаря) площею 11,5 кв.м, становить 17/100 частину нежитлових приміщень;

частина належних йому нежитлових приміщень санітарно – оздоровлювального пункту, яка складається з приміщення 22 (палата) площею 8,9 кв. м, приміщення 23 (палата) площею 11,8 кв. м, приміщення 24 (палата) площею 11,6 кв. м, приміщення 25 (палата) площею 11,8 кв. м, приміщення 26 (хол) площею 28,0 кв. м, приміщення 27 (кабінет лікаря) площею 12,4 кв. м, приміщення 28 (інвентарна) площею 0,5 кв. м, приміщення 29 (коридор) пощею 5,8 кв. м, примішення 30 (комора) площею 1,5 кв. м, приміщення 31 (туалет) площею 1,1 кв. м, приміщення 32 (туалет) площею 1,1 кв.м, приміщення 36 (коридор) площею 3,9 кв. м, приміщення 37 (душова) площею 1,5 кв. м, приміщення 39 (комора) площею 4,6 кв. м, приміщення 40 (коридор) площею 3,9 кв. м, становить 31/100 частину нежитлових приміщень і окремого входу не має;

частина належних йому нежитлових приміщень санітарно – оздоровлювального пункту, яка складається з приміщення 16 (кабінет лікаря) площею 11,8 кв. м, приміщення 17 (інвентарна) площею 0,5 кв.м, приміщення 18 (коридор) площею 4,8 кв. м, приміщення 19 (хол) площею 23,5 кв. м, приміщення 20 (палата) площею 11,3 кв.м, приміщення 21 (палата) площею 11,6 кв. м, приміщення 33 (туалет) площею 1.1 кв. м, приміщення 34 (туалет) площею 1,1 кв. м, приміщення 35 (коридор) площею 3,9 кв. м, приміщення 38 (душова) площею 1,3 кв. м, становить 21/100 частину нежитловтх приміщень і окремого входу не має (а.с. 134).

20.02.2019 на підставі договору купівлі – продажу серія та номер 2505 від 11.12.2014 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу) з індексним номером 45605731 зареєстроване право власності Публічного акціонерного товариства «Монастирищенський машинобудівний завод» на нежитлове приміщення санітарно-оздоровлювального пункту загальною площею 282 кв.м та місцем розташування по АДРЕСА_2 , що підтверджує Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер 205452300, яка сформована 26.03.2020 (а.с.12-17).

Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна не містить опису санітарно –оздоровлювального пункту, право власності на який 11.12.2014 за договором купівлі – продажу набув відповідач. Однак у розділі «Об`єкт нерухомого майна» наявний запис про те, що об`єкт перебуває у процесі поділу.

Відповідно до технічного паспорту на громадський будинок нежиле приміщення санітарно – оздоровлювальний пункт по АДРЕСА_1 від 08.10.2018 та довідки ТОВ «Уманське бюро технічної інвентаризації» №125 від 01.11.2018, станом на 08.10.2018 ПАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» на підставі договору купівлі – продажу від 11.12.2014 №2505 є власником нежилого приміщення санітарно – оздоровлювального пункту загальною площею 347,1 кв.м та розміром основної площі 264,8 кв. м (а.с. 127-133).

06.12.2019 на замовлення відповідача проведена технічна інвентаризація виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , згідно з якою за вказаною адресою знаходиться адміністративна будівля (фрагмент першого поверху) літера «А» приміщення виробничого будинку загальною площею 194,0 кв. м (а.с. 116-118).

Зазначені обставини визнаються сторонами.

Вирішуючи юридичний спір суд виходить із такого.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Сторони повинні у попередньому договорі зафіксувати умови основного договору або визначити порядок їх погодження при укладенні основного договору, за винятком випадків, коли такий порядок встановлений актами цивільного законодавства.

Положення ч.2 ст.635 ЦК України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору.

Цією нормою встановлено обов`язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями ЦК України та й іншими актами цивільного законодавства, прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.

За змістом ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зазначеною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.

Примусове виконання зобов`язання в натурі суперечить вимогам ст.635 ЦК України про правові наслідки порушення зобов`язання за попереднім договором і положенням ст.321 ЦК України про непорушність права власності.

Стаття 635 ЦК України не передбачає такого правового наслідку порушення взятого на себе в попередньому договорі зобов`язання щодо укладення основного договору, як спонукання до його укладення в судовому порядку.

Зазначене узгоджується з вимогами ч.3 ст.635 ЦК України, згідно з якою зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.

За таких обставин інша сторона попереднього договору може претендувати на відшкодування збитків відповідно до ч.2 ст.635 ЦК України.

Припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 №6-226цс14.

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За змістом статті 210, частини третьої статті 640 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

За правилами частин першої-третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Отже, при укладенні попереднього договору повинна була бути дотримана обов`язкова форма цього договору, яка є аналогічною основному договору, у спірних правовідносинах - договору купівлі-продажу щодо нерухомого майна. Із системного аналізу наведених норм права випливає, що попередній договір купівлі-продажу мав укладатися у письмовій формі та підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що укладений 28.01.2020 попередній договір купівлі – продажу нежитлових приміщень за формою не відповідає вимогам, встановленим законом для основного договору, оскільки нотаріально не посвідчений, а тому в силу закону є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша ст. 216 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 №521/17654/15-ц.

Позивач з вимогою про визнання договору дійсним не звертався, а суд, відповідно до ст.13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Крім цього, суд також вважає, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами право власності відповідача на майно, а саме нежитлове приміщення, яке є предметом попереднього договору купівлі-продажу, оскільки адреса нерухомого майна, яка зазначена в попередньому договорі купівлі-продажу, в наданій позивачем технічній документації на спірне майно та адреса даного нерухомого майна, яка зазначена в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер 205452300, яка сформована 26.03.2020, різниться.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що паніка, яка охопила світ у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, перешкодила в обумовлений попереднім договором строк укласти основний договір купівлі – продажу нежитлового приміщення, позаяк спрямований на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, карантин введений постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, а тому вплинути на дотримання визначеного умовами попереднього договору строку до 28 лютого 2020 року, не міг.

Суд звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження виконання сторонами умов пункту 3 попереднього договору, зокрема, проведення реєстрації права власності на нерухоме майно, що було предметом відчуження, сплату комунальних платежів, податків та інших відрахувань, а також доказів на те, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення Основного договору, не надано.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивач не довела правомірність заявлених вимог, а визнання позову відповідачем судом не прийняте, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, та враховуючи відмову в задоволенні позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293, 315, 319, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Монастирищенський машинобудівний завод» про визнання права власності на нежитлове приміщення відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_3 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Монастирищенський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 00255289, місцезнаходження: проспект Московський, 273 м. Харків, Харківська область.

Повний текст рішення складено 12 березня 2021 року.

Суддя Н. В. Мазай