Вирок № 95473810, 12.03.2021, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/584/19

Номер провадження1-кп/701/15/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого-судді -Калієвського І. Д. за участю секретаря -Байдужій Г. І.з участю прокурора - потерпілого - адвоката потерпілого - адвоката обвинуваченого - Руденка Р.М. ОСОБА_2. Костенко А.Є. Слободянюка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Маньківка справу по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зарестрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, раніше судимого: 27.12.2018 року Маньківським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки згідно ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 1 рік, вирок вступив в законну силу 27.01.2019 року, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 23 лютого 2019 близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи біля приміщення будинку культури, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , вході словесного конфлікту, із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виник на грунті неприязних відносин, стоячи навпроти нього та взявши в дві руки штикову лопату невеликого розміру зовні схожу на саперну, місце знаходження якої досудовим розслідуванням не встановлено, умисно з метою завдання тілесних ушкоджень, наніс один удар даною лопатою по обличчі в область нижньої щелепи останнього, тим самим спричинив ОСОБА_2 , тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці підборіддя (в ділянці центральних різців), які згідно висновку судово-медичної експертизи №02-01/288 від 15 березня 2019 року відносяться до категорій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_1 , в судовому засіданні вину в скоєному кримінальному правопорушенні не визнав та безпосередньо суду показав, що 23.02.2019 на мопеді приїхав з братом ОСОБА_3 до магазину, вони відпочивали, і в цей час прийшли хлопці (4 особи), все було спокійно, поки вони не розпили спиртні напої, і їм стало мало. Зайшов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . ОСОБА_8 з ОСОБА_9 намагались з них стягнути спритні напої, щоб вони їх не чіпали. ОСОБА_1 їм купив 0,5 л., коньяку, і вони його швидко розпили, і їм було ще мало. Вони вирішили їхати додому, вийшли вони на вулицю, вони за ними теж, і вони їх не пускали, але вони сіли на мопед, і поїхали додому.

23.02.2019 він приїхав у клуб пограти в більярд, теніс, приїхав він з ОСОБА_10 .. Вони зайшли в приміщення клубу, та коли побачили ОСОБА_11 , відразу підійшли до нього, ОСОБА_12 теж підходив до ОСОБА_11 , щоб поговорити про інцидент, який стався в день в Красноставці в магазині щодо того, що ОСОБА_13 цькував хлопців битися з ними. Ніякої саперної лопати він не бачив, сам запропонував ОСОБА_14 вийти поговорити. Вийшовши з будинку культури вони з ОСОБА_9 стояли за вуглом клубу. Він не пам`ятає, чи було світло, там було темно. З ОСОБА_9 він розмовляв, і ОСОБА_15 розмовляв, він запитав про те, що то було в магазині, і для чого. Він стояв лицем до виходу, а ОСОБА_13 стояв напроти нього, а ОСОБА_12 стояв збоку біля них обох. Після того як ОСОБА_13 почав піднімати голос до нього, грубо говорити, він хотів якби його відштовхнути, і вдарив його в груди, і він ненавмисно йому відповів. Він ОСОБА_11 відштовхнув рефлекторно, удар був чи в плече чи в шию. Які після цього були тілесні ушкодження у ОСОБА_11 він не бачив. ОСОБА_13 побіг, і щось кричав. Чи наносив удари ОСОБА_12 ОСОБА_14 він не бачив. До приїзду поліції вони були в клубі. З працівниками поліції в той день вони не спілкувались. Після інциденту ОСОБА_11 він більше не бачив, і не спілкувався з ним. Він наніс удар ОСОБА_14 рефлекторно, бив правою рукою, але сили він не прикладав.

Проте не дивлячись на не визнання ОСОБА_1 вини у вчиненому злочині в судовому засіданні, вина обвинуваченого ОСОБА_1 , у вчиненому ним кримінальному правопорушенні доведена в судовому засіданні такими доказами:

- показами потерпілого ОСОБА_2 , який згідно показів даними ним безпосередньо в судовому засіданні, показав, що дана подія відбулася 23.02.2019 року приблизно в 19 год., вечора він із ОСОБА_16 зайшли до будинку культури, роздягнулись і мали грати в теніс, потім в приміщення будинку культури зайшли ОСОБА_12 , і ОСОБА_17 . ОСОБА_18 , в руках тримав довгий чохол і вони попросили його вийти на вулицю поговорити. ОСОБА_2 , вийшов до центрального входу, а вони сказали йти за клуб, він відповів, що не піде і вони відійшли на вугол клубу і ОСОБА_12 , запитав його: "Хто там кого трогає?". Потім ОСОБА_1 достав лопату і вдарив його в груди, і сказав щоб він копав собі могилу, він відповів, що не буду і взяв його за руку, в цей час він відчув сильний удар і присів на декілька секунд, потім він підвівся і почав тікати, коли вибіг на дорогу він чув як йому вслід ОСОБА_1 кричав, щоб він ішов до них, і кричали до нього нецензурно. ОСОБА_1 ще сказав щоб він підійшов поговорити, на що він відповів йому, що у нього щось із зубами, все лице в крові він не може говорити. ОСОБА_2 , направився в сторону свого дому, в сторону Красноставки , потім набрав ОСОБА_20 , щоб він виніс йому одяг з клубу. Набрав батьків, щоб його забрали, які потім доставили його в районну лікарню. За заключенням лікаря у нього був перелом нижньої щелепи. Він лікувався в Черкаській обласній лікарні, потім був вдома, витрати по лікуванню несли його батьки, з обвинуваченим не спілкується, цивільний позов підтримує повністю.

- показами свідка ОСОБА_21 , який згідно показів даними ним безпосередньо в судовому засіданні, показав, що 23.02.2019 року о 19:15 год., чи 19:30 год., вони зайшли з ОСОБА_2 в будинок культури, щоб пограти в теніс. В цей час зайшов ОСОБА_1 і ОСОБА_15 , і в ОСОБА_22 , була лопата в чохлі, всі подумали, що то був "зонтик", ОСОБА_18 , а потім і ОСОБА_12 запропонували ОСОБА_14 вийти надвір поговорити. ОСОБА_13 погодився і вони вийшли на вулицю. Через хвилину він вдягнувся і теж вийшов на вулицю, і побачив, що вони стояли на вуглі клубу, вони розмовляли, це було метрів 15 від нього, це сталось дуже швидко, він побачив маленьку лопатку (саперську), якою ОСОБА_18 , вдарив ОСОБА_11 у нижню частину щелепи. ОСОБА_1 тримав лопату в правій руці, удар був один. Після удару ОСОБА_13 присів і тримався за челюсть, і зразу ж з`явилась кров, потім він встав і відбіг, а хлопці почали його доганяти, але ОСОБА_13 втік. ОСОБА_13 був роздягнений, і він забрав речі з клубу і пішов за ОСОБА_9 , він його наздогнав метрів через 100, він був весь у крові і вони подзвонили його батькам. Потім він повернувся назад в будинок культури, то ОСОБА_12 з ОСОБА_1 теж були там, а лопата лежала коло лавочки, і хто її забрав він не знає.

- показами свідка ОСОБА_23 , який згідно показів даними ним безпосередньо в судовому засіданні, показав, що 23.02.2019 близько 20:00 год., він вийшов з клубу подихати свіжим повітрям і побачив як ОСОБА_13 біжить з правого вугла клубу, в сторону третьої вулиці. Пошкоджень на лиці у ОСОБА_13 він детально не роздивився, оскільки у нього є певні вади зору. Він сходив у магазин, повернувся через хвилин 20 і потім йому розповіли, що сталося. Коли він повернувся до клубу то ОСОБА_18 та ОСОБА_12 були там теж. Коли ОСОБА_18 був у приміщені клубу то він бачив у нього чорний чохол, але подумав, що то"зонтик".

- показами свідка ОСОБА_24 , яка згідно показів даними нею безпосередньо в судовому засіданні, показала, що 23.02.2019 року було близько 20 год., вечора вона була на роботі замість свого чоловіка, він працює в будинку культури. Спочатку вона почула шум, вийшла надвір, де ОСОБА_13 розмовляв з дівчатами, великого значення вона цьому не надала. Потім вона вийшла знов через деякий час, бо знову почула якийсь шум, вийшла спитала у молоді, що трапилось, її сказали про те, що ОСОБА_13 «нарвався». ОСОБА_18 стояв за метрів 5 від нього з молоддю, ОСОБА_13 стояв біля стіни, потім попід стіну пішов додому. До того моменту вона не бачила ОСОБА_18 в будинку культури. Вона не бачила хто точно стояв біля ОСОБА_11 , там було погане освітлення. Вона підійшла до молоді і їй сказали про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , але хто сказав не пам`ятає. Коли ОСОБА_13 пішов то ОСОБА_18 та ОСОБА_12 залишилися біля будинку культури, але чи заходили вони в будинок культури вона не бачила. У них в руках на той час нічого не було. Біля скупчення молоді валялась маленька сумочка - чохол, як потім виявилось від лопати. Самої лопати вона не бачила, бачила чохол. Як наносились тілесні ушкодження потерпілому вона не бачила.

- показами свідка ОСОБА_25 , який згідно показів даними ним безпосередньо в судовому засіданні, показав, що дана подія відбулася в лютому 2019 р., точної дати не пам`ятає, вони з ОСОБА_26 ввечері йшли в клуб, і вже коли доходили до клубу, почули якісь крики біля клубу. Там було багато людей в той вечір. Коли вони зайшли за бібліотеку, доходячи до клубу він побачив як ОСОБА_13 стояв на дорозі вже, а ОСОБА_18 , з ОСОБА_27 були біля клубу, біля сходів, біля молоді. Він чув, що вони просто кричали, але самого конфлікту він не бачив. З ОСОБА_9 він вже розмовляв пізно ввечері і останній сказав, що вже в лікарні. ОСОБА_13 розповідав, що вони стояли на вуглі клубу розмовляли і що ОСОБА_1 вдарив його лопатою. Лопату він бачив у ОСОБА_22 в руках, це була звичайна, невеличка чорна лопата нестандартного розміру. Того вечора з ОСОБА_28 він спілкувався, але про цей інцидент - ні. Коли він прийшов до клубу то ОСОБА_18 був від нього на відстані 5 метрів, і в руках тримав лопату. Крім лопати в руках більше нічого не було.

- показами свідка ОСОБА_29 , яка згідно показів даними нею безпосередньо в судовому засіданні, показала, що 23.02.2019 год., в суботу ввечері близько 20:00 год., син пішов до клубу, а в 20:17 год., син подзвонив і сказав, що його ОСОБА_1 вдарив по лиці і розбив челюсть лопатою. Після цього вони поїхали до нього він ішов з ОСОБА_16 , син був весь в крові. Лікували сина в м. Черкаси і на лікування у них пішло більше 20 000 тис. грн.

- показами свідка ОСОБА_30 , який згідно показів даними ним безпосередньо в судовому засіданні, показав, що 23.02.2019 було близько 19:50 год., син пішов у клуб і через 30 хв., він їм подзвонив і сказав, що йому ОСОБА_18 , перебив щелепу і вони зразу ж поїхали за ним. Вони побачили, що син йшов з ОСОБА_31 , вони зустріли їх біля ОСОБА_32 , це 500 метрів від клубу, у нього була розбита щелепа, і він був весь у крові. Син сказав, що його ОСОБА_18 вдарив лопатою.

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_3 , який згідно показів даними ним безпосередньо в судовому засіданні, показав, що в день події у них був конфлікт з ОСОБА_9 в магазині с. Красноставка. Ввечері вони ще раз зустрілись з ОСОБА_9 , щоб поговорити. ОСОБА_18 говорив з ОСОБА_9 , і той пихнув ОСОБА_22 , а останній у відповідь теж пихнув ОСОБА_11 і ОСОБА_33 . Під час події в руках у нього та ОСОБА_1 нічого не було, і вважає, що дані покази не підтверджують невинуватість ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість у пред`явленому обвинуваченні повністю доведена прокурором та підтверджується зібраними та безпосередньо, відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, дослідженими в судовому засіданні доказами, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:

- витягом з форми внесення відомостей до єдиного реєстру досудового розслідування, відповідно до якого за заявою ОСОБА_2 25.02.2019 р. внесено відповідні відомості. (т.1 а.с.2);

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 23.02.2019, згідно якої підтверджується факт прийняття заяви від ОСОБА_2 щодо нанесення тілесних ушкоджень 23.02.2019 р. близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 (Т.2 а.с.65);

- постановою від 28.02.2019 р. про визнання ОСОБА_2 потерпілим по даному кримінальному провадженню в зв"язку з подачею останнім відповідної письмової заяви від 28.02.2019 р. (Т.2 а.с.68);

- постановою про визнання предмету речовим доказом у кримінальному провадженні від 06.04.2019, а саме щодо оптичного CD-R диску, на якому наявний аудіо файл із записом телефонної розмови, та два фотознімка, який був відтворений та досліджений безпосередньо в судовому засіданні. (Т.2 а.с.70);

- протоколом огляду предмету від 06.04.2019, згідно якого був оглянутий оптичний CD-R диск, на якому наявний аудіо файл із записом телефонної розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_29 , згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 телефонував матері потерпілого ОСОБА_34 - ОСОБА_29 та визнавав факт того, що саме він наніс дані тілесні ушкодження ОСОБА_2 та хотів домовитися про не притягнення його до кримінальної відповідальності, на що ОСОБА_29 не погодилась. Крім того було оглянуто два фотознімка: - із зображенням журналу виклику мобільного телефону де наявний вхідний виклик з мобільним но мером: НОМЕР_1 , тривалість дзвінка 2 хв.07 с. та наявна дата вхідного виклику 07.03.2019 р.; - із зображенням номера телефону НОМЕР_1 , який підписаний як ОСОБА_18 (Т.2 а.с.71-73);

- протоколом проведення слідчого експеременту від 13.04.2019 р. згідно якого за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_21 були відтвоені обставини події що відбулася 23.02.2019 р. Крім того в судовому засіданні був відтвоений та досліджений відеозапис даного слідчого експеременту який міститься на CD-R диску який знахидиться в матеріалах справи в паперовому конверті з відповідним ідентифікаційним написом. (Т.2 а.с.74-77,78);

- висновком експерта №02-01/288 від 15.03.2019, згідно якого у ОСОБА_2 , мало місце ушкодження: перелом нижньої щелепи в ділянці підборіддя (в ділянці центральних різців). Вказане ушкодження виникло від дії тупого предмету, по давності виникнення може відповідати часу, вказаному в ухвалі суду про призначення експертизи та відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Відмічена травма нижньої щелепи могла виникнути від одноразової травмуючої дії тупого предмету (Т.2 а.с.80-81).

Показання потерпілого ОСОБА_2 , а також свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , суд вважає логічними, послідовними й такими, що в цілому та окремих деталях відтворюють обставини кримінального правопорушення, підтверджені доказами, дослідженими та оціненими судом та відповідають критеріям якості доказів.

Аналізуючи показання обвинуваченого та його захисника щодо недоведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення суд дійшов висновку, що ці показання спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, достовірність яких сумнівів не викликає і дану позицію обвинуваченого та його захисника суд вважає способом захисту обвинуваченого та намаганням уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Згідно вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, вважає, що досліджені докази є допустимими.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У роз`ясненні п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29.06.1990 року, вказано про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно рішення ЄСПЛ "Ушаков та Ушакова проти України" суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі №688/788/15-к, провадження №51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445).

Крім того, відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

У справі "Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 pоку (п.146) Європейский Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, а обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroglu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Ураховуючи вищевикладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи із положень презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, зокрема, в силу ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, приходить до наступного.

ОСОБА_1 23 лютого 2019 близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи біля приміщення будинку культури, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , вході словесного конфлікту, із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виник на грунті неприязних відносин, стоячи навпроти нього та взявши в дві руки штикову лопату невеликого розміру зовні схожу на саперну, місце знаходження якої досудовим розслідуванням не встановлено, умисно з метою завдання тілесних ушкоджень, наніс один удар даною лопатою по обличчі в область нижньої щелепи останнього, тим самим спричинив ОСОБА_2 , тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці підборіддя (в ділянці центральних різців), які згідно висновку судово-медичної експертизи №02-01/288 від 15 березня 2019 року відносяться до категорій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я і вважає, що вина ОСОБА_1 , у вчиненому кримінальному правопорушенні повністю доведена в суді.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 , покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України закон відносить кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим до нетяжкого злочину.

Обставини, які пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України - відсутні.

Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України є рецедив злочинів.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

Обвинувачений є особою, що раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, що підтверджується вимогою про притягнення особи до кримінальної відповідальності від 27.03.2019 р. (Т.2 а.с.89), особою, що вчинила дане кримінальне правопорушення під час іспитового строку, оскільки відповідно до вироку Маньківського районного суду Черкаської області від 27.12.2018 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушеня, предбаченого ч.3 ст. 185 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком три роки та на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком один рік (Т.2 а.с.88), особою, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра (Т.2 а.с.90), за місцем проживання в сукупності наданих характеризуючих матеріалів характеризується посередньо (Т.2 а.с.92,94,95).

Суд також враховує дані, які характеризують ОСОБА_1 , спосіб його життя, соціальні зв'язки, вчинення кримінального правопорушення під час іспитового строку, що характеризує останню як особу схильну до вчинення кримінальних правопорушень.

Ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно з якою ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий (Т.1 а.с.76-78).

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вважає докази належними, допустимими, достовірними й такими, що в своїй сукупності беззаперечно та поза розумним сумнівом доводять винуватість обвинуваченого та кваліфікує дії ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 122 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я, і вважає, що вина ОСОБА_1 , у вчиненому кримінальному правопорушенні, повністю доведена в суді.

З урахуванням наведеного, даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України, так як на думку суду його не можливо виправити і перевиховати без ізоляції від суспільства і таке покарання є необхідним для його виправлення та перевиховання.

ОСОБА_1 , скоїв кримінальне правопорушення до повного відбуття покарання за попереднім вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 27.12.2018 року, тому відповідно до вимог ст. 71 КК України і беручи до уваги відповідні положення п. п. 25, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику застосування судами кримінального покарання", остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_1 , слід призначити за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, застосувавши при цьому принцип часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 27.12.2018 року у відповідних межах встановлених кримінальним законом для даного виду покарань.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути лише питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Під час досудового слідства та під час судового розгляду відносно ОСОБА_1 , не обирався жоден вид запобіжного заходу. Під час судового розгляду до суду прокурор з клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 , будь-якого запобіжного заходу не звертався, тому судом питання застосування запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу судом не вирішується.

Що стосується заявленого потерпілим ОСОБА_2 цивільного позову, то суд виходить з того, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст. 129 КПК України ухвалюючи вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На виконання вимог ст. 1166 ЦК України підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 понесені ним і документально підтверджені витрати майнового характеру, в сумі 2203,04 грн., що складається з витрат понесених на лікування, які підтверджені товарними чеками ( 75,85 грн. (Т.1 а.с.31), 29 грн. (Т.1 а.с.31), 98 грн. (Т.1 а.с.31), 34,02 (Т.1 а.с.31), 151 грн. (Т.1 а.с.32), 113,65 (Т.1 а.с.32), 427,70 (Т.1 а.с.33), 94,70 (Т.1 а.с.33), 170,28 (Т.1 а.с. 33), 143,45 (Т.1 а.с.34) та витрати на пальне які підтверджені також відповідними чеками ( 465,55 грн. (Т.1 а.с. 34), 99,90 грн. (Т.1 а.с. 34), 299,94 грн. (Т.1 а.с.34).

Майнова шкода в сумі 3450,94 грн. задоволенню не підлягає, оскільки в судовому засіданні не підтверджена належними та допустимими доказами, а саме відсутнє підтвердження що витрати на дану суму понесенні як наслідок дій обвинуваченого відносно потерпілого.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, в тому числі, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3, 9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно заявлених потерпілим позовних вимог, в порядку ст. 128 КПК України, останній порушує питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 , зокрема, в рахунок відшкодування 100 000 гривень завданої моральної шкоди.

При розв`язанні цивільного позову потерпілого суд виходить з вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України та роз`яснень, що містяться у постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та вважає, що незаконними діями обвинуваченого ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого суд виходить із меж заявлених вимог та враховує, що внаслідок протиправних дій останнього потерпілому заподіяна шкода немайнового характеру, внаслідок якої потерпілий зазнав моральних та фізичних страждань. При цьому, суд також враховує те, що для останнього завдання обвинуваченим моральної шкоди як наслідок стала зміна життєвого циклу, що підвищило внутрішнє емоційне напруження, знизило його емоційну стійкість та призвело до душевних переживань, які порушили звичайне функціонування потерпілого як особистості та вимагало додаткових зусиль для продовження звичайної життєдіяльності.

З огляду на викладене, виваженим і справедливим розмір заподіяної потерпілому моральної шкоди суд оцінює в сумі 50 000 грн., що підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Документально підтверджені процесуальні витрати відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Долю речових доказів вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 337, 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати не відбуте покарання за вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 27.12.2018 року - у виді одного року шести місяців позбавлення волі і остаточно призначити до відбуття ОСОБА_1 покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 2203 грн. 04 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50 000 грн. 00 коп.

В решті цивільного позову - відмовити.

Речові докази: CD-R диск із аудіозаписом, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження №701/584/19-к.

Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.

Роз`яснити учасникам процесу їх право подавати клопотання про помилування, право на ознайомлення із журналом судового засідання і подачу на нього письмових зауважень.

Суддя І.Д.Калієвський