Ухвала суду № 95473770, 09.03.2021, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 703/3622/17

провадження № 1-кп/691/84/21

УХВАЛА

09 березня 2021 року Городищенський районний суд Черкаської області

у складі

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судових засідань Сидоренко О.С.

прокурора Красіна В.О.

представника потерпілого Козятинського О.М.

захисника Холодняка В.М.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городище клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Холодняка Віктора Миколайовича про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.

В судовому засіданні 09.03.2021 року, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Холодняк В.М. звернувся до суду з клопотанням про закриття даного кримінального провадження відносно ОСОБА_2 .

В обґрунтування клопотання, захисник посилався на те, що за даними обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він працюючи помічником машиніста виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо ім. Т.Шевченка» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», 06.08.2017 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на робочому місці в тепловозі 2ТЕ10Ут № 0069, за попередньою змовою з машиністом ОСОБА_1 , намагалися викрасти з паливних баків тепловозу 2ТЕ10Ут № 0069, 385 літрів дизельного палива вартістю 15 гривень 69 копійок за літр, на загальну суму 6040 гривень 65 копійок, але свої злочинні наміри та дії до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, так як були виявлені співробітником ВОХР та працівником поліції, які здійснювали супроводження поїзду.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.15, 2 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

08.08.2017 року до Смілянського відділу поліції із листом звернувся начальник «Локомотивного депо ім. Т.Шевченка» виробничого підрозділу служби локомотивного господарства регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_3 , в якому просив провести перевірку по факту крадіжки дизельного палива 06.08.2017 року з тепловозу 2ТЕ10Ут № 0069 в зв`язку з тим, що під час перевірки даного тепловозу виявлено нестачу палива 381 літр. В разі порушення кримінального провадження надати витяг з ЄДР представнику потерпілого ОСОБА_4 .

Відомості про вказану крадіжку внесені до ЄРДР 08.08.2017 року за № 12017250230001827 слідчим ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, згідно яких: «08.08.2017 до Смілянського ВП ГУНП надійшла заява від керівництва локомотивного депо ст. Т.Шевченка м. Сміла про те, що 06.08.2017 року близько 02 години в Бахмацькому парку ст. ім. Т. Шевченка було виявлено, що на двохсекційному тепловозі 2ТЕ10Ут з вантажним поїздом невідомою особою завантажувалися предмети схожі на каністри та в подальшому прибувши на ст. Черкаси, працівники відомчої охорони з працівниками поліції виявили на вказаному тепловозі 11 каністр з дизельним паливом.

Начальник депо ОСОБА_3 , в своїй заяві не ставить питання про притягнення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , до кримінальної відповідальності за вчинення ними злочину у вигляді крадіжки.

До листа від 07.08.2017 № ТЧ-5-10/894, начальником локомотивного депо ОСОБА_3 не додано довіреності чи іншого документа, яким він міг бути уповноваженим діяти від імені ПАТ «Укрзалізниця», зокрема подавати заяви про вчинення злочинів вчинених на підприємствах ПАТ «Укрзалізниця» та, зокрема, в його листі не зазначено підстав за яких він може діяти від імені ПАТ «Українська залізниця».

Отже, ОСОБА_6 , у відповідності до ч.1 ст.60 КПК України є заявником (заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим).

ОСОБА_2 інкримінується кримінальне правопорушення вчинене 06.08.2017 року та станом на 06.08.2017 року останній перебував у трудових відносинах з ПАТ «Українська залізниця», зокрема працював помічником машиніста виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо ім. Т.Шевченка». З роботи був звільнений 07.08.2017 року за розпорядженням № 258-ОС.

Тобто станом на 06.08.2017 року, ОСОБА_2 щодо потерпілого ПАТ «Укрзалізниця» був найманим працівником і згідно обвинувального акту матеріальна шкода заподіяна саме власності ПАТ «Укрзалізниця».

Тобто потерпілим в даному випадку від кримінального правопорушення може бути тільки ПАТ «Українська залізниця».

Під час досудового розслідування будь-яка особа уповноважена діяти від імені та в інтересах ПАТ «Укрзалізниця», не зверталася до органу досудового розслідування із заявою про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, хоча про дану подію було відомо, тобто не висловлювалася процесуальна позиція у кримінальному провадженні щодо бажання чи не бажання притягнення ОСОБА_2 до відповідальності.

Відповідно до ч.4 ст.26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.

Станом на 06.08.2017 року діяв кримінально-процесуальний закон, відповідно до якого (п.3 ч.1 ст.477 КПК України) кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою) кримінального кодексу України - якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.

Законом України від 06.12.2017 року №2227-УІП внесено зміни до кримінально-процесуального кодексу України, якими п.3 ч.1 ст.477, виключено.

Дана норма Закону набрала чинності 11.01.2019 року.

Відповідно до ч.2 ст.4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Таким чином, станом на 06.08.2017 року, дане кримінальне провадження законодавцем було віднесено до проваджень у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Під час судового провадження, представник потерпілого Атопкін С.В. надав заяву про розгляд кримінального провадження без участі представника потерпілого та зазначив, що ПАТ «Укрзалізниця» матеріальних претензій не має.

Дана обставина свідчить, що ПАТ «Укрзалізниця» обвинувачення відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, у формі приватного обвинувачення, не підтримує.

На підставі наведених обставин та норм законодавства вважає, що відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР з порушенням вимог діючого, станом на 06.08.2017 року законодавства, адже із заявою про злочин, який інкримінується ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , мала звернутися особа, яка наділена відповідними правами діяти від імені ПАТ «Укрзалізниця». Тому просив, закрити дане кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 на підставі п.7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтримали заявлене захисником клопотання.

Представник потерпілого заперечував щодо закриття справи та просив притягнути обвинувачених до кримінальної відповідальності.

Прокурор заперечував щодо закриття справи, оскільки представник потерпілого просить притягнути до відповідальності обвинувачених.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно ч. 2 та 4 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Згідно обвинувального акту, інкриміноване ОСОБА_7 діяння скоєне 06.08.2017 року.

Станом на 06.08.2017 року, діяв п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України, згідно якого, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема ст. 185 (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою), якщо вона вчинена особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду, виключно власності потерпілого.

Як встановлено судом, потерпілим у даному кримінальному провадженні визнано юридичну особу – АТ «Українська Залізниця». Обвинувачений ОСОБА_2 , на час скоєння інкримінованого йому діяння, був працівником АТ «Українська Залізниця», а відтак, враховуючи норми ст. 4 КК України, станом на 06.08.2017 року, дане кримінальне провадження законодавцем було віднесено до проваджень у формі приватного обвинувачення, яке, як зазначено вище, може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

В судовому засіданні встановлено, що згідно витягу з ЄРДР (кримінальне провадження № 12017250230001827), 07.08.2017 року, з заявою про вчинення злочину звернувся ОСОБА_3 , який, відповідно до матеріалів кримінального провадження, був начальником Локомотивного депо ім. Т. Шевченка ПАТ «Українська залізниця» та діяв на підставі довіреності від 31.10.2016 року, виданої ПАТ «Українська залізниця», копія якої додана до матеріалів судової справи, тобто, при зверненні до Смілянського ВП, останній діяв як представник потерпілого, а не як заявник, як стверджує в своєму клопотанні захисник Холодняк В.М.

В подальшому, представник потерпілого АТ «Українська Залізниця» С.В. Атопкін неодноразово звертався до суду з заявами, згідно яких просив справу розглядати без участі представника потерпілого та зазначив, що оскільки збитки підприємству не завдано, а дизельне пальне, яке намагались викрасти обвинувачені повернуто на паливний склад підприємства, необхідності заявляти цивільний позов не вбачають. Матеріальних чи нематеріальних претензій до обвинувачених немає, проте міру покарання просив визначити на розсуд суду. 25.05.2020 року ОСОБА_8 листом повідомив, що не являється працівником АТ «Українська Залізниця» та немає повноважень для представництва інтересів даної юридичної особи. Довіреністю АТ «Українська Залізниця» уповноважила представляти інтереси даної юридичної особи ОСОБА_9 , який в судовому засіданні просив притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності.

Пунктом 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 288/1158/16-к встановлено, що зміст частини першої статті 477 КПК у системному зв`язку із частиною четвертою статті 26 і пунктом сьомим частини першої статті 284 зазначеного Кодексу зводиться до того, що обов`язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого як волевиявлення про притягнення винного до кримінальної відповідальності взагалі, а не за конкретною нормою КК. Інтерес особи, котра зазнала шкоди, у застосуванні процедури кримінального судочинства стосується не юридичної кваліфікації протиправних дій, а самого факту вчинення цих дій щодо неї. Подана до правоохоронних органів та/або суду заява потерпілого є вираженням його ставлення до події злочину, особи, що його вчинила, й обраного способу реагування. Відповідне волевиявлення є свідченням того, що особа, котрій завдано шкоди, звертається до держави з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів шляхом кримінального переслідування винного, не вважаючи належними й достатніми інші способи досягнення цієї мети.

Згідно п.38 даної постанови, оскільки потерпілий не зобов`язаний юридично оцінювати вчинені щодо нього протиправні дії, то подану ним до правоохоронних органів заяву про злочин без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією варто вважати підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, в тому числі в разі відповідної зміни правової оцінки діяння за результатами судового розгляду.

Крім цього, кримінальний процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого з заявою, яка зумовлює визначені у частині першій статті 477 КПК правові наслідки. Водночас захист прав і свобод людини як втілення принципу верховенства права вимагає надання переваги внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження. З огляду на зазначене навіть у разі, якщо потерпілий не подавав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція, зафіксована у процесуальних документах, дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення.

Згода потерпілого в судовому засіданні з викладеною в обвинувальному акті кваліфікацією кримінального правопорушення як злочину публічного обвинувачення не може прирівнюватися до відмови від обвинувачення і зумовлювати закриття кримінального провадження відповідно до пункту сьомого частини першої статті 284 КПК. Навпаки, зазначене волевиявлення, виражене в належний процесуальний спосіб (у формі письмової або усної заяви, зафіксованої у відповідному документі та/або журналі судового засідання і на технічному записі процесу), варто розцінювати як спрямоване на застосування до обвинуваченого кримінально-правових заходів примусу.

За наявності цих умов або при наймі однієї з них, якщо потерпілий у подальшому не відмовився від притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, суд наділений повноваженнями ухвалити обвинувальний вирок із перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від думки потерпілого щодо такої його юридичної оцінки.

У п. 39 вказаної постанови зазначено, що лише в разі якщо потерпілий із заявою про кримінальне правопорушення не звертався і, будучи забезпеченим необхідними умовами для реалізації своїх процесуальних прав, не ставив у будь-який спосіб ні перед органами досудового розслідування (прокурором), ні перед судом питання про застосування щодо винного заходів кримінальної репресії або ж беззастережно відмовився від застосування таких заходів, суд, керуючись частиною сьомою статті 284 КПК, зобов`язаний постановити ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі пункту сьомого частини першої цієї статті (крім винятків, передбачених цим пунктом).

У п. 47 вказаної постанови зазначено, що якщо потерпілий ні перед органами досудового розслідування (прокурором), ні перед судом не порушував у будь-який спосіб питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж під час судового розгляду прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення, то така позиція тягне припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі пункту сьомого частини першої та частини сьомої статті 284 КПК (крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством).

Оскільки, перший представник потерпілого Атопкін С.В., листом просив визначити міру покарання обвинуваченим на розсуд суду, а представник потерпілого Козятинський О.М. в судовому засіданні 09.03.2021 року просив притягнути обвинувачених до кримінальної відповідальності, що свідчить, про те, що останні не відмовилися від обвинувачення, за наявності доказів про те, що до Смілянського ВП із заявою про вчинений злочин звернулася уповноважена особа потерпілого по справі, суд вважає, в заявленому клопотанні захисника слід відмовити.

З огляду на викладене вище та керуючись постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 288/1158/16-к ст.ст. 369-372, 395 КПК України, ч. 3 ст. 477 КПК України (в редакції станом на 06.08.2017 року),

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Холодняка Віктора Миколайовича про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 12.03.2021 року.

Суддя В. О. Черненко