Рішення № 95472931, 12.03.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9614/20

Провадження № 2/638/2365/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участю секретаря Подосокорської А.О.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідачів Борзих Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського торговельно- економічного інституту Київського національного торговельно- економічного університету, Київського національного торговельно – економічного університету «Про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку, моральної шкоди»,-

ВСТАНОВИВ:

13.07.2020 позивач звернулась до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позову, зазначила, що працювала на посаді викладача відділення підготовки іноземних громадян з 17.12.2018 по 16.09.2019. у вересні 2019 інститут було ліквідовано. 16.09.2019 вона написала заяву про звільнення та цього ж дня звільнена згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України. На час звільнення заробітну плату та заборгованість не отримувала. Виплати заробітної плати припинені 31.07.2019. 19.11.2019 правонаступник інституту виплатив заробітну плату у розмірі 29980 грн. Крім заборгованості повинно бути виплачено вихідна допомога у розмірі 9595,40 грн. Також позивач зазначає, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, та враховуючи що з 01.08.2019 по 19.11.2019 вона не отримувала заробітної плати , слід стягнути середній заробіток, який становить 31 920 грн. окрім того, ОСОБА_1 просить стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В обґрунтування моральної шкоди позивач вказує, що у зв`язку з невиплатою заробітної плати не сплатила ЄСВ, звільнення відбулось на початку вересня, коли важко знайти роботу в університетах та школах, оскільки учбове навантаження розподіляється в червні. Окрім того, невиплата заробітної плати викликала душевні страждання, нервову обстановку в сім`ї, порушенні життєвих зв`язків, через неспроможність продовження активного громадського життя, викладання студентам, вона не мала можливості сплати комунальні послуги, нормально вживати їжу, купувати одяг, їздити на міському транспорті. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 9595 грн вихідну допомогу, 5000 моральної шкоди, 31920 грн середнього заробітку.

15.02.2021 представником відповідача подано відзив на позов, у якому зазначено, що вихідна допомога позивачу ОСОБА_1 виплачена. Середній заробіток не підлягає стягненню оскільки вини відповідача у невиплаті заробітної плати не має. Окрім того, позивачем не правильно наведено розрахунок середнього заробітку, так заробітна плата позивача за два місця які перебували звільненню становить за липень 2019 року 9657,62 грн, за серпень 2019 – 9657,62 грн, а всього 19315,24 грн. Норма робочих днів у липні 2019 року становила 27 днів, у серпні 2019 року - 26 днів, а всього 53 робочі дні. Таким чином розмір середньоденної заробітної плати становить 364,43 грн (19315,24 грн:53 робочі дні). Крім того, позивач пропустив строки звернення до суду з зазначеними позовними вимогами. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач у судовому засіданні зазначила, що розрахунок заборгованості по заробітній платі та вихідної допомозі відповідачем проведено 18.11.2019, щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку покладалась на розсуд суду, при наявності законних підстав, просила стягнути середній заробіток та моральну шкоду.

Представник відповідачів ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві та заяві про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з позовом, просив відмови у стягненні вихідної допомоги, середнього заробітку та моральної шкоди.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що наказом №186-о від 17.09.2019 директора Харківського інституту фінансів Київського національного торговельно- економічного університету Бондаренко Н.І. з 18.09.2019 звільнена з посади старшого викладача відділення підготовки іноземних громадян по ст. 40 п. 1 КЗпП України (у зв`язку з ліквідацією ХІФ КНТЕУ) з виплатою компенсації за невикористану відпустку. Цим же наказом звільнено ОСОБА_1 з 0,5 ставки посади старшого викладача відділення підготовки іноземних громадян на засадах внутрішнього сумісництва.

Відповідно до копії наказу № 2734 від 05.09.2019, припинено відокремлений структурний підрозділ Харківський інститут фінансів Київського національного торговельно- економічного університету.

З розрахункового листа за 2019 вбачається, що ОСОБА_1 у вересні 2019 нараховано вихідну допомогу у сумі 6459,11 грн та заробітну плату у загальній сумі 27775,92 грн

З реєстру перерахувань №94 за листопад 2019 року вбачається, що позивачу 18.11.2019 перерахована заробітна плата у розмірі 29980,01 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначила, що у листопаді 2019 року вона отримала заборгованість по заробітної платі та суму вихідної допомоги при звільненні.

Тобто, на день розгляду справи вихідна допомога сплачена ОСОБА_1 , тому суд дійшов висновку про відмову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ч.1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної та додаткової відпусток або для виплати компенсації за невикористану відпустку, відпусток у зв`язку з навчанням без відриву від виробництва провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомогою у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або по вагітності і родах середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку позивач вказує, що середньоденна заробітна плата становила 399 грн. окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що заробітна плата не виплачується з 01.08.2019 та фактично отримана 19.11.2019. При цьому розраховуючи середній заробіток позивач вказує період з 01.08.2019 по 19.11.2019.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком середнього заробітку.

Заробітна плата позивача ОСОБА_1 за два місця, які перебували звільненню становить за липень 2019 року 9657,62 грн, за серпень 2019 – 9657,62 грн, а всього 19315,24 грн. Норма робочих днів у липні 2019 року становила 27 днів, у серпні 2019 року - 26 днів, а всього 53 робочі дні. Таким чином розмір середньоденної заробітної плати становить 364,43 грн (19315,24 грн:53 робочі дні). Розмір середнього заробітку за період з 18.09.2019 (день звільнення) по 19.11.2019 (день фактичної сплати заробітної плати) становить 19314,79 грн (364,43 грн (середньоденна заробітна плата) *51 день (затримка заробітної плати) = 18585,93 грн.

Разом з тим, у частинах першій, другій статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У пункті 2.2 рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що «за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним».

Остаточний розрахунок із позивачем проведено 18 листопада 2019, що підтверджується як матеріалами справи так і самою позивачкою у судовому засіданні, а з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 звернулась 13.07.2020, тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду.

При цьому позивач ОСОБА_1 з приводу поновлення процесуального строку до суду з відповідною заявою не зверталась.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними вимогами , а тому також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача, оскільки у задоволені позову відмовлено.

На підставі ст. ст. 47, 116, 117, 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77, 141, 263-265,280 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Харківського торговельно- економічного інституту Київського національного торговельно- економічного університету, Київського національного торговельно – економічного університету «Про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку, моральної шкоди» – відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_1

Відповідач - Харківський торговельно – економічний інститут, ЄДРПОУ 33297907, місцерозташування м. Харків, пров. О. Яроша, 8, 61045

Відповідач - Київський національний торговельно – економічний університет, ЄДРПОУ 01566117, місцерозташування м. Київ, вул. Кіото, 19, 02156

СУДДЯ - І.В. Семіряд