Рішення № 95472176, 02.03.2021, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/219/21

Провадження №2/552/509/21

РІШЕННЯ

і м е н е м у к р а ї н и

02.03.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

учасники справи та їх представники:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача – Гребенюк Олександр Сергійович,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві посилався на те, що між КБ «ПриватБанк» та відповідачем 04 травня 2007 року було укладено договір б/н. Відповідно до договору позивач надав відповідачу кредит, а відповідач ОСОБА_1 взяв зобов`язання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобов`язання не виконав. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 13775,29 грн., що є заборгованістю за простроченим кредитом. Також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 08 лютого 2020 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні суду не подавалися.

Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив.

У відзиві зазначив, що у відповідача відсутні будь-які докази того, що він видавав кредитні кошти відповідачу, оскільки у анкеті-заяві, яку надав позивач, відсутній підпис, який би стояв навпроти прізвища відповідача.

Відповідач заявляє, що жодних кредитних коштів він не отримував.

Не відповідає дійсності твердження позивача, що нібито відповідач, підписавши анкету-заяву, погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку».

Йому невідома дана заява, і він її не підписував, з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» він не ознайомлювався та не погоджувався.

Не відповідає дійсності твердження відповідача про отримання від нього коштів відповідачем. Наявність розрахунку заборгованості не є доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Також відповідач зазначив, що позивачем позов подано з порушенням термінів позовної давності, у зв`язку з чим він просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Тому в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Інші заяви та клопотання від сторін не надходили.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В матеріалах справи наявне його клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з`явився. У відзиві звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи судом, відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 травня 2007 року між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н шляхом підписання заяви, що за своїм змістом є анкетою – заявою про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку та про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної карти (а.с.34).

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що він не підписував вказану анкету-заяву.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 про відкриття карткового рахунку та видачу йому платіжної карти, вказана заява ним підписана 04 травня 2007 року. В цей же день ним отримано платіжну картку та і ПІН–код до неї, що також підтверджується його підписом (а.с.34, зворот).

Заперечуючи факт підписання ним такої заяви, відповідач жодних доказів на підтвердження цієї обставини не надав.

Відповідно до ч.1, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підтвердження тієї обставини, що вказана вище заява підписана відповідачем позивач долучив до матеріалів справи належним чином засвідчену копію такої заяви з наявним підписом позичальника ОСОБА_1 .

Відповідач, стверджуючи, що така заява його підпису не містить, будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини суду не надав.

Таким чином судом встановлено факт укладення сторонами кредитного договору.

За умовами зазначеного договору банк надає позичальнику кредитні кошти у виді встановленого кредитного ліміту на картку.

Сторонами визначена базова процентна ставка за користування кредитом – 22,8% річних. Розмір комісії за кредитне обслуговування – 1% від суми заборгованості. Строк дії кредитного ліміту відповідає терміну дії карти. Порядок погашення заборгованості – щомісячними платежами в розмірі не менше 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості за кредитним лімітом може проводитися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і списанням банком коштів з дебетової карти відповідача.

За договором позивачем відповідачу видано картку № НОМЕР_1 , строк дії якої - до лютого 2013 року. В подальшому картка відповідачу неодноразово перевипускалась, востаннє – 23 березня 2018 року. Строк її дії – до січня 2022 року, що підтверджується довідкою КБ «ПриватБанк» та відповідною відміткою працівника банку про видачу клієнту картки на його заяві (а.с.33, 34).

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що правовідносини, що виникли між сторонами, не регулюються Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифами банку з наступних підстав.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04 травня 2007 року, посилався на Тарифи банку та Умови та правила надання банківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної карти.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (04 травня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Таким чином в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалось, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифами банку.

Судом встановлено, що кредитні кошти позивачем відповідачу надані у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Таким чином судом встановлено, що термін дії зазначеного кредитного договору до 31 січня 2022 року (а.с.33).

Після укладення договору банком кредитний ліміт позивачу визначений у розмірі 600 грн.

В подальшому розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався. Після цього 16 травня 2019 року - визначений у розмірі 0,00 грн., що підтверджується даними довідки КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с.32).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як встановлено судом, позивачем зобов`язання перед відповідачем виконано, надано йому кредитні кошти.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується випискою про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за договором №б/н станом на 04.12.2020 (а.с. 17-31).

З виписки про рух коштів по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 активно користувався карткою, отримував готівкові кошти, оплачував товари та послуги, а також здійснював повернення коштів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 04-05-2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_1 , станом на 31.05.2015, розрахунку заборгованості за договором №б/н від 04-05-2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_1 , станом на 30.11.2019 та розрахунку заборгованості за договором №б/н від 04-05-2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_1 , станом на 03 грудня 2020 року (а.с.4-16), а також випискою за договором №б/н станом на 04.12.2020 про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 (а.с.17-31), позивач обраховує заборгованість відповідача за кредитним договором у розмірі 16517,01 грн., з яких 13775,29 грн. – заборгованість за кредитом, 2741,72 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими згідно ст.625 ЦК України. Але таке нарахування не відповідає умовам кредитного договору.

З вказаних документів вбачається, що збільшення заборгованості за тілом кредиту відбулося у зв`язку з нарахуванням позивачем відповідачу пені та її погашення за рахунок кредитних коштів.

Як підтверджується випискою про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , за рахунок тіла кредиту банком стягнуто з нього пеню на загальну суму 3839,52 грн. (а.с.17-31).

Але кредитним договором, укладеним сторонами, сплата пені не передбачена, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку, якими передбачена сплата пені, з підстав, зазначених судом вище, не регулюють спірні правовідносини, що виникли між сторонами.

Тому розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитом підлягає зменшенню на суму безпідставно нарахованої пені, та складає 13775,29 грн. - 3839,52 грн. = 9935,77 грн.

Вирішуючи заяву відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Як передбачено частинами 1 та 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , він неодноразово здійснював погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі, що перевищує щомісячний платіж за договором.

Вказані дії суд розцінює як визнання ним боргу, що переривало перебіг позовної давності, після чого перебіг позовної давності починався заново.

Зокрема, такі платежі ним були здійснені (але не виключно):

20 жовтня 2007 року на суму 50 грн. при обов`язковому платежі (7% від заборгованості) 34,52 грн.,

18 березня 2008 року на суму 100 грн. при обов`язковому платежі (7% від заборгованості) 35,58 грн.,

06 червня 2008 року на суму 50 грн. при обов`язковому платежі (7%) 32,24 грн.,

17 березня 2009 року на суму 100 грн. при обов`язковому платежі (7%) 31,04 грн.,

10 червня 2009 року на суму 500 грн. при обов`язковому платежі (7%) 34,99 грн.,

15 липня 2010 року на суму 100 грн. при обов`язковому платежі (7%) 35,20 грн.,

22 жовтня 2010 року на суму 200 грн. при обов`язковому платежі (7%) 34,34 грн.,

20 січня 2012 року на суму 300 грн. при обов`язковому платежі (7%) 85,72 грн.,

17 червня 2012 року на суму 200 грн. при обов`язковому платежі (7%) 82,60 грн.,

18 березня 2013 року на суму 500 грн. при обов`язковому платежі (7%) 138,43 грн.,

18 листопада 2013 року на суму 1000 грн. при обов`язковому платежі (7%) 138,75 грн.,

26 березня 2013 року на суму 1000 грн. при обов`язковому платежі (7%) 85,69 грн.,

13 червня 2014 року на суму 1700 грн. при обов`язковому платежі (7%) 138,14 грн.,

12 серпня 2014 року на суму 500 грн. при обов`язковому платежі (7%) 139,792 грн.,

13 жовтня 2014 року на суму 1000 грн. при обов`язковому платежі (7%) 116,21 грн.,

21 серпня 2015 року на суму 353,61 грн. при обов`язковому платежі (7%) 136,58 грн.,

20 жовтня 2007 року на суму 50 грн. при обов`язковому платежі (7%) 34,52 грн.,

15 червня 2016 року на суму 1993,00 грн. при обов`язковому платежі (7%) 139,45 грн.,

05 жовтня 2017 року на суму 500 грн. при обов`язковому платежі (7%) 441,99 грн.,

25 січня 2018 року на суму 500 грн. при обов`язковому платежі (7%) 417,33 грн.,

24 квітня 2018 року на суму 600 грн. при обов`язковому платежі (7%) 453,47 грн.

Вказаними платежами переривався перебіг позовної давності, після чого розпочинався заново.

Таким чином судом встановлено, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Тому підстави для задоволення заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності відсутні.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 9935,77 грн.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено на 72%, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1634,40 грн.

Всього з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 11569,84 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором №б/н від 04 травня 2007 року у розмірі 9935,77 грн., на відшкодування понесених судових витрат – 1634,40 грн., а всього стягнути 11569,84грн. (одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень вісімдесят чотири копійки).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд.1Д,

відповідач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживаючий: АДРЕСА_1

Повне судове рішення виготовлено 05 березня 2021 року.

Головуючий О.А. Самсонова