Рішення № 95470414, 12.03.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4658/20

2/212/2632/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання: Яцик А.Д. розглянувши у відсутності сторін та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю чоловіка від нещасного випадку при виконанні трудових обов`язків,-

встановив:

У липні 2020 року адвокат Карнаух Т.В., яка діє в інтересах позивача звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства « ДТЕК Павлоградвугілля» (надалі – ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Мотивуючи вимоги тим, що позивач є дружиною ОСОБА_2 , який працював підземним стволовим на шахті «Степова» Павлоградського виробничого об`єднання по добичі вугілля «Павлоградвугілля», правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18.00 годині на шахті «Степова», під час виконання трудових обов`язків з ОСОБА_2 стався нещасний випадок і він помер. На підприємстві відповідача було проведене розслідування нещасного випадку, про що було складено акт про нещасний випадок форма Н-1 №135 від 15.08.1995 року. В акті зазначено: « вид пригоди -гостра серцева недостатність... Причини смерті: 1. Гостра серцева недостатність. 2. Коронаросклероз. 3. Ішемічна хвороба серця.»

Моральна шкода позивача ОСОБА_1 полягає в тому, що втрата чоловіка має незворотні негативні зміни, які відбулись у особистому житті позивачки. У віці 39 років вона залишилася вдовою з двома малолітніми дітьми 16 та 10 років, більше заміж не вийшла. Не маючи підтримки та матеріальної допомоги, вимушена була працювати на трьох роботах аби прогодувати своїх дітей. До сих пір позивачка переживає нервові потрясіння пов`язані зі смертю чоловіка та з втратою його турботи і підтримки. Смерть рідної людини, невідновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Внаслідок нещасного випадку, смертю чоловіка позивачці завдано моральну шкоду, яку просили стягнути з відповідача у розмірі - 330 610 гривень, а також відшкодувати судові витрати по справі, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 5 000 гривень.

Ухвалою суду від 06 липня 2021 року судом відкрито провадження у справі та призначене розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

08 липня 2021 року представник позивача адвокат Карнаух Т.В. надала уточнену позовну заяву.

Ухвалою від 05 серпня 2020 року в задоволенні клопотання представника ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. Прийнято уточнену позовну заяву, копія направлена відповідачу з наданням часу для ознайомлення.

23 серпня 2020 року відповідач надав відзив на позов відповідно до ст.178 ЦПК України.

Ухвалою від 22 вересня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача про об`єднанні цивільних справ в одне провадження – відмовлено, розгляд справи відкладено на 27 жовтня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення ) сторін.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2020 року було зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного суду справи № 210/2271/19.

03 лютого 2021 року ухвалою суду поновлено провадження у вищевказаній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 10 березня 2021 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 у відзиві просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , вказавши, що статтею 440-1 Української РСР не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого. Окрім того, відповідно до Наказу директора шахти «Степова» в/о «Павлоградвугілля» від 30.08.1995 року № 1930 сім`ї померлого сплачено одноразову виплату у розмірі 5-ти кратного річного середнього заробітку ОСОБА_2 та річного середнього заробітку ОСОБА_2 .. Відповідно до наказу директора шахти «Степова» в/о «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди № 2085 від 29.09.1995 року виплачено матері позивача 12 000000, 00 карбованців. Відтак, всі зобов`язання, які виникли внаслідок нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_2 та передбачені законодавством чинним на 1995 рік, відповідачем виконано у повному обсязі та вимоги позивача вважають безпідставно висунутими. Звернули увагу суду, що у відповідності до пункту 11:2 Акту Н-1 № 135 про розслідування причин нещасного комісією встановлено, що причинами нещасного випадку з ОСОБА_2 стали: сердцево –судина недостатність, коронаросклероз, ішемічна хвороба серця, тобто смерть ОСОБА_2 настала внаслідок природних причин і не спричинена жодними шкідливими факторами або небезпечними факторами виробництва. Пунктом 13:2 Акту Н-1 встановлено відсутність вини підприємства в настанні з ОСОБА_2 нещасного випадку, що унеможливлює покладення обов`язку на відповідача у відшкодуванні моральної шкоди. Заперечували щодо стягнення з акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки вони є документально не підтвердженими, завищеними та такими що не відповідають критерію розумності їхнього розміру і принципу співмірності, який закріплений на законодавчому рівні.

Виходячи з вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу та ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 зареєстрованому 12 жовтня 1974 року Жовтневим відділом РАГС м.Кривий Ріг, актовий запис №1197, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб.

ОСОБА_2 працював підземним стволовим на шахті «Степова» Павлоградського виробничого об`єднання по добичі вугілля «Павлоградвугілля» (правонаступник ПрAT «ДТЕК Павлоградвугілля»).

05 серпня 1995 року при виконанні трудових обов`язків з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер.

На підприємстві відповідача було проведене розслідування нещасного випадку, про що було складено акт про нещасний випадок форма Н-1 №135 від 15.08.1995 року. Причиною смерті стала: 1.Гостра серцева недостатність. 2. Коронаросклероз. 3. Ішемічна хвороба серця..

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Першотравенської міської ради депутатів Дніпропетровської області 08 серпня 1995 року, актовий запис №214, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 43 роки, причина смерті - Ішемічна хвороба серця.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Вирішуючи спір, що склався між сторонами справи та визначаючи законодавчі норми, що підлягають застосуванню, суд керується положеннями ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, оскільки право на відшкодування шкоди виникло у позивача з моменту смерті її чоловіка під час нещасного випадку 05 серпня 1995 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де працював померлий, тим самим порушивши ч. 2 ст. 152 КЗпП України, ст. 17 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов`язок, що й стало причиною його смерті.

Суд також вважає доведеним факт завдання позивачу моральної шкоди внаслідок смерті близької людини - чоловіка, який не спростовано відповідачем, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є особою, яка має нести відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу як дружині загиблого на підприємстві працівника, у зв`язку чим наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Твердження представника відповідача про те, що підприємством добровільно відшкодовано завдано позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду внаслідок смерті її чоловіка на підставі наказу від 29.09.1995 року, суд відхиляє, оскільки із вказаного наказу вбачається, що компенсація виплачена ОСОБА_1 для членів сім`ї, крім того не надано доказів фактичного отримання позивачкою компенсації завданої саме їй як дружині загиблого, моральної шкоди.

Нормами статті 4401 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Виплату Фондом соціального страхування від нещасних випадків грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім`ї законом не передбачено і така, за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем, з яким загиблий перебував у трудових відносинах, відповідно до статті 4401 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Аналогічні висновки, викладено у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19,) та у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 210/2227/19 (провадження № 61-18269св19).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує також роз`яснення у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян,суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Саттею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено: мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6000 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 30000 грн., а максимальний 1 200 000 грн.

Виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме обставини травмування та смерті чоловіка позивача, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка у віці 39 років назавжди втратила чоловіка та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, суд вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 220 000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмірі 330610 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами. Враховуючи результат вирішення спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивача згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2200 гривень.

Частиною 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 41/20 від 24.06. 2020 року, акт виконаних робіт від 30.06.2020 року, ордер адвоката Карнаух Т.В., розрахунок судових витрат на правову допомогу, згідно якого позивачу ОСОБА_1 надана правова допомога на загальну суму - 5 000 гривень, яка складається з: усної консультації (1 година) - 450 гривень, правовий аналіз наданих замовником документів для складання позовної заяви (2 години) - 900 гривень, формування переліку необхідних документів для забезпечення доказів по справі (30 хвилин) - 250 гривень, копіювання документів для складання позовної заяви (30 хвилин) - 150 гривень, вивчення судової практики ( 1 година 30 хвилин) - 550 гривень, складання позовної заяви ( 2 години ) - 1000 гривень, та судове представництво (орієнтовно 2 години) - 1700 гривень. Відповідно до прибуткового касового ордеру № 41 від 24.06.2020 року позивачем сплачено 5000 гривень адвокату Карнаух Т.В. (а.с. 25-29).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що розгляд даної справи проведено за відсутності сторін, тому судові витрати на правову допомогу в частині судового представництва (1 700 грн.), задоволенню не підлягають, оскільки такі дії представником позивача - адвокатом Карнаух Т.В. не вчинялися.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 3 300 гривень (5000грн.-1700грн.).

Керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст.ст.23,1167 ЦКУ, ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в зв`язку зі смертю чоловіка від нещасного випадку на виробництві в розмірі 220 000 (двісті двадцять тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб, а також витрати на правову допомогу в розмірі 3 300 ( три тисячі триста ) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовій збір в розмірі 2 200 (дві тисячі двісті) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», місцезнаходження юридичної особи: 51400, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄРДПОУ 00178353.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 12.03.2021 року.

Суддя : М.Д.Власенко