Рішення № 95470410, 12.03.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1075/21

2/212/1620/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання: Яцик А.Д., розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я,-

встановив:

05 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він протягом тривалого часу працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 25.10.1999 року йому первинно встановлено20% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням. Після неодноразових переоглядів, 18.05.2011 року йому повторно встановлено 35% втрати професійної працездатності з яких 10% по вібраційній хворобі, 10% по туговухості, група інвалідності не визначена, безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що в наслідок професійного захворювання позивач відчуває біль, оніміння і почуття слабкості в руках і ногах, біль в поперековому відділі хребта з розповсюдженням на тазовий пояс зліва та проксимальні відділи ноги. Біль в руках, ногах та попереку не дає спокійно відпочивати, постійно приходять думки що отримане захворювання неможливо вилікувати, стан здоров,я не поліпшується, що викликає страждання і переживання. Позивач змушений постійно проходити курси медикаментозного лікування. Порушено звичний для мене спосіб життя, професійне захворювання вимагає додаткових зусиль для організації мого життя, порушено нормальні життєві зв`язки внаслідок неможливості вести активне життя. У зв`язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір оцінює в 200 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.

10 лютого 2021 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами.

03 березня 2021 року судом отримано клопотання відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також клопотання про витребування доказів, які за результатами розгляду ухвалою суду залишені без задоволення.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивач вказує, що тривалий час працював на шахтах «Гвардійська», «Леніна», «Об`єднана» ВО «Кривбасруда» у зв`язку з чим, отримав професійне захворювання. Правонаступником частини ВО «Кривбасруда», до якої входила ш. «Першотравнева» взамін ш. «Об`єднана», на якій працював позивач, було Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту (Управління «Кривбасгідрозахист»), після виходу зі складу ВО шахти «Першотравнева-Дренажна», створеної на базі шахти «Першотравнева» (яка в свою чергу була створена на базі шахт “Першотравнева — 1” та “Першотравнева -2”). З мережі Інтернет відповідачу стало відомо, що ще з 2010р. шахта “Першотравнева” входить до складу ВАТ “ПівнГЗК”. Перевіряючи вищезазначену інформацію, ПАТ “Кривбасзалізрудком” на сайті Криворізької міської ради віднайшло рішення Криворізької міської ради № 113 від 24.12.2015р., з якого вбачається що ще 25.09.2006р. ПрАТ “ПівнГЗК” з метою видобування залізних та кварцит магнетитових руд родовища поля шахти «Першотравнева» було видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4036, а також надано в оренду землі комунальної власності терміном на 5 років для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства, що пов`язані з користуванням надрами, зокрема, для розміщення комплексу будівель і споруд шахт “Першотравнева”, “Першотравнева-1”, “Першотравнева-2”, “Вентиляційна-1”, “Вентиляційна-4”. Крім того, з вказаного рішення вбачається, що у ПрАТ “ПівнГЗК” наявні правовстановлюючі документи на нерухоме майно та акт про надання гірничого відводу від 19.12.2011р. № 1918. При перевірці інформації щодо видачі ПрАТ “ПівнГЗК” спеціального дозволу на користування надрами (поле шахти “Першотравнева”) ПАТ “Кривбасзалізрудком” у декількох джерелах у мережі Інтернет з відкритим доступом знайшло підтвердження видачі дозволу № 4036 від 25.09.2006р. на користування надрами строком до 25.09.2026р.

У відкритій інформації Дочірнього підприємства «Укррудпром» асоціації «Укррудпром» «Оцінка розміру збитків держави внаслідок зупинки роботи шахт Кривбасу, затоплення рудних покладів та відпрацьованого підземного простору» № 18034-2301.ПЗ від 27 06.2018р., а саме на арк. № 5, № 28 також підтверджується приналежність шахти «Першотравнева» до ПрАТ «ПівнГЗК». Отже, правонаступником частини ВО “Кривбасруда”, до якої входило Першотравневе рудоуправління, шахти “Першотравнева-1”, “Першотравнева-2”, “Першотравнева”, “Першотравнева-дренажна” (об`єкти Першотравневого родовища), було управління “Кривбасгідрозахист”, після ліквідації якого все його майно, права та обов`язки відійшли до ДП “Кривбасшахтозакриття”, а у 2006 році спеціальний дозвіл на користування надрами (поле шахти “Першотравнева”) ПАТ “Кривбасзалізрудком” було видано ВАТ “ПівнГЗК” (наразі - ПрАТ “ПівнГЗК”).

Позивачу встановлено 20% втрати працездатності з урахуванням роботи у шкідливих та небезпечних умовах праці за весь період трудової діяльності, зокрема за період роботи на ш. “Об`єднана”. Позивач, не врахував дану обставину при визначенні ціни позову, виражаючи суму моральної шкоди,що підлягає стягненню лише з ПАТ “Кривбасзалізрудком”, яке не може відповідати за шкоду, заподіяну іншими підприємствами.

Постановою Верховного Суду від 23.04.2018 року, визначено що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними момент виникнення у потерпілого втрат у сфері його немайнових благ. Так, пунктом 48 Правил (які діяли на момент встановлення Позивачу втрати працездатності) було передбачено порядок розгляду спорів про відшкодування шкоди, який позивачем не дотримано та пропущено строк звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди.

Крім того, позивачем всупереч пункту 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472, позивач не надав доказів про звернення з відповідною заявою про відшкодування моральної шкоди до ПАТ “Кривбасзалізрудком”. Позивачем також не доведений факт завдання йому моральної шкоди саме відповідачем, зокрема висновком фахівця, а заявлений розмір моральної шкоди належним чином не обґрунтований та не доведений. Також вважали за необхідне визначити в рішенні суду обов`язок відповідача утримати податок на доходи фізичних осіб із суми визначеної моральної шкоди за рахунок позивача.

Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності дост. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 31.07.1972 року по 05.02.1974 року, з 16.10.1974 року по 14.07.1975 року, з 07.06.1976 року по 05.01.1987 року, з 16.11.1992 року по 28.04.2000 року працював підземним вибухівником, підземним прохідником, підземним бурильником, підземним гірничим робочим, грузчиком на шахтах «Гвардійська», «Леніна», «Об`єднана» ВО «Кривбасруда» правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», звільнився 28.04.2000 року за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України ( копія трудової книжки а.с.9-12).

Висновком МСЕК від 25.10.1999 року позивачу первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням. Після неодноразових переоглядів, 18.05.2011 року йому повторно встановлено 35% втрати професійної працездатності з яких 10% по вібраційній хворобі, 10% по туговухості, група інвалідності не визначена, безстроково. ( а.с. 15,16).

Актом розслідування професійного захворювання від 27.09.1999 року проведеного на ш. «Леніна» ДАК «Укррудпром», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком» до складу якого на час розгляду справи входить ш. «Леніна», встановлено причини виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 , а саме: праця на протязі 20 років 5 місяців в умовах дії пилу, шуму, вібрації, переохолодження. Осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не встановлено(а.с.13-14).

Згідно виписних епікризів наданих за період з 2011 року по 2014 рік ОСОБА_1 неодноразово проходив стаціонарне лікування з діагнозом: вібраційна хвороба 1-2 ст. з вегетативно-сенсорною полі невропатією в сукупності з помірно вираженою пепереково-крижковою радикулопатією з гіпотрофією м`язів лівого стегна. Захворювання професійне, 1999р. Нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху). Захворювання професійне, 2010р. (а.с.1718,19-20).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спір, що склався між сторонами, суд виходить із законодавства, що діяло на момент первинного встановлення позивачу втрати працездатності в 1999 році, а саме ст.12 Закону України « Про охорону праці» в первинній редакції від 14.10.1992 року, згідно якої відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання,

заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Крім того, суд враховує національне законодавство, що діяло на момент остаточного встановлення позивачу 35 % втрати працездатності безстроково в 2011 році, а саме норм ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, якими врегульовано право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 35% безстроково, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманих професійних захворювань у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, які не дають покращення в стані здоров`я. Крім того, відчуває біль, оніміння і почуття слабкості в руках і ногах, біль в поперековому відділі хребта з розповсюдженням на тазовий пояс зліва та проксимальні відділи ноги.

Твердження представника відповідача у відзиві про те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем, оскільки не є правонаступником прав та обов`язків Першотравневого Рудоуправління ДВО «Кривбасруда», суд відхиляє, оскільки Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 15 червня 2020 року у справі №212/3404/17 (провадження № 61-37529ск18) сформовано правовий висновок про те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є правонаступником прав та обов`язків Першотравневого Рудоуправління ДВО «Кривбасруда», а отже вказані обставини, відповідно до приписів ч.3 ст. 82 ЦПК України, визнані судом загальновідомими та такими, що не потребують доказування.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що усі структурні одиниці ВО «Кривбасруда», зокрема, Першотравневе Рудоуправління, новостворені з 01 жовтня 1989 року шахти «Першотравнева-1» та «Першотравнева-2», новостворена з 01 січня 1995 року шахта «Першотравнева» не мали статусу самостійних юридичних осіб, були створені як структурні підрозділи без права юридичної особи, оскільки питання про їх відокремлення зі складу юридичної особи із визначенням правонаступників в передбаченому законодавством порядку не вирішувалось.

Зі змісту копії трудової книжки позивача вбачається, що він працював з 31.07.1972 року по 05.02.1974 року на ш. «Гвардійська», з 07.06.1976 року по 05.01.1987 року на ш. «Об`єднана» Першотравневого управління ВО «Кривбасруда». Крім того, з 16.10.1974 року по 14.07.1975 року, а також з 16.11.1992 року по 28.04.2020 року позивач працював на шахті «Леніна» Рудоуправління ім. Леніна ВО «Кривбасруда».

При цьому, на сторінці 20 трудової книжки чітко вбачається запис про те, що під час роботи позивача на ш. «Леніна», Виробниче об`єднання «Кривбасруда» перейменоване в «Криворізький державний залізорудний комбінат» згідно з Наказом Міністерства промислової політики України від 20.07.1998 року № 263 (а.с.11-зворот).

Крім того, Акт розслідування професійного захворювання від 27.09.1999 року складено саме на «Криворізькому державному залізорудному комбінаті» (КДЗРК) Державної акціонерної компанії «Укррудпром», правонаступником якого на час розгляду справи є саме ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Таким чином, посилання представника відповідача на нові обставини, зокрема щодо отримання ПрАТ “ПівнГЗК” спеціального дозволу на користування надрами родовища поля шахти «Першотравнева», яка була створена на базі шахти «Об`єднана», де працював позивач, а також отримання в оренду землі комунальної власності терміном на 5 років для розміщення комплексу будівель і споруд шахт “Першотравнева”, “Першотравнева-1”, “Першотравнева-2”, “Вентиляційна-1”, “Вентиляційна-4”, наявність правовстановлюючих документів на нерухоме майно та акту про надання гірничого відводу від 19.12.2011р. № 1918 не свідчать про правонаступництво юридичною особою ПрАТ “ПівнГЗК” прав та обов`язків Виробничого об`єднання «Кривбасруда».

Отже, суд дійшов висновку, що професійне захворювання позивача виникло, під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об`єднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого в цьому випадку роботодавцем зроблено не було, що потягло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдає йому моральних страждань. Отже, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» несе обов`язок по відшкодуванню завданої позивачу моральної шкоди.

Доводи представника відповідача щодо відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, судом відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповіднодо п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про судову практику в справах провідшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, суд враховує характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності в розмірі 20%, що був первинно встановлений позивачу, а також остаточно встановлений відсоток втрати працездатності 35% безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, стаж роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 75 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Питання щодо порядку стягнення з відповідача суми моральної шкоди, а саме щодо необхідності вказівки про стягнення податків за рахунок позивача, судом не вирішується, оскільки вказане питання виходить за межі предмету спору та має вирішуватись на стадії виконання судового рішення.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмір 200 000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 908 гривень, виходячи з розміру, встановленого на час звернення позивача до суду в 2021році.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4,5,13,19,76-81,89, 133,141, 258-259,263,265,274,354 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовій збір в розмірі 908 гривень.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат ", адреса: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А, ЄДРПОУ 00191307.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 12.03.2021 року.

Суддя М.Д.Власенко