Постанова № 9547021, 22.03.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-8758/09/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В.,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представників позивача, представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Балтфіш" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Балтфіш" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Житомирі № 0003012301/0 від 15.12.2009 р., № 0003022301/0 від 15.12.2009 р., № 0009291702 від 15.12.2009 р.. Вважає, що донарахування податкових зобовязань ДПІ у м. Житомирі були проведені безпідставно, з порушенням вимог чинного законодавства. Вказує, що не допускав порушення вимог пп.1.20.1,пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1, пп. 7.4.1. п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву. Просять в позові відмовити.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Встановлено, що працівниками ДПІ в м.Житомирі проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “ Торгівельна компанія "Балтфіш” (далі-Товариство) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт від 08.12.2009 р. №7796/23-01/34687588/0110 (далі- акт перевірки) та винесено податкові повідомлення-рішення від 15.12.09 р. №0003012301/0 на 19935 грн. (у т.ч. 16173 грн. - податок на прибуток, 3762 грн. - фінансова санкція), від 15.12.09 р. №0003022301/0 на 6350 грн. (у т.ч. 4233 грн. - податок на додану вартість, 2117 грн. - фінансова санкція), від 15.12.09 р. № 0009291702 на 306 грн. (у т.ч. 102 грн. - податок з доходів фізичних осіб, 204 грн. фінансова санкція).

Зокрема, перевіркою встановлено, що Товариством порушено пп.1.20.1, пп.1.20.2 п.1.20 ст.1; пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.08 р. по 30.09.09 р. всього у сумі 16173 грн.; порушено п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, у результаті чого занижено податок на додану вартість у лютому 2009 р. на суму 4233 грн.; крім того станом на кінець перевірки встановлено завищення суми залишку відємного значення ПДВ у сумі 6688 грн. та завищення відємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 2017 грн.; порушено п.4.2.1 п.4.2 ст.4; п.7.1 ст.7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, у травні 2008 року приватному нотаріусу було сплачено кошти за нотаріальні послуги без утримання податку з доходів фізичних осіб, сума не утриманого податку склала 102 грн..

З висновками ДПІ в м. Житомирі суд не погоджується враховуючи наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки вказано, що Товариством валовий дохід занижено на суму 59690 грн. на вартість товарів реалізованих нижче звичайної ціни (ціни придбання) та нижче ціни на однорідні товари. Реєстр реалізації кільки балтійської нижче ціни придбання наведено в додатку № 9 до акту перевірки.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Приписами п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни передбачений п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону, який має бути дотриманий.

Згідно із вказаною нормою для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п.1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Разом з тим, судом встановлно, що під час перевірки працівники ДПІ не звертались з запитом про обґрунтування рівня договірних цін, а в акті перевірки податковим органом не доведено яким чином, відповідно до пп.1.20.1 та пп.1.20.2 Закону, встановлена звичайна ціна на “кільку балтійську”, а “ціна придбання”, на яку посилається податковий орган, при визначенні звичайної ціни в Законі, взагалі не згадується ні в акті перевірки, ні в додатку № 9 до нього.

Виходячи з того, що відповідач не здійснив всіх необхідних дій по доведенню неправомірного використання підприємством договірної ціни, не довів дану обставину, тому не мав права на нарахування податкового зобов'язання в інший спосіб не передбачений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того у акті перевірки зазначено, що підприємством реалізовано товари повязаній особі та субєктам підприємницької діяльності, які не є платниками податку за ставкою 25% до обєкта оподаткування, а сплачують податок за іншими ніж платник податку ставками, по цінах нижче за звичайні ціни на такі товари. Різниця складає 59690грн.”

Згідно п.1.26 ст.1 вказаного Закону “Повязана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; - фізична особа або члени сімї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сімї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сімї.”

Однак, в акті перевірки не зазначено, яким чином відповідно до вимог п.1.26 ст.1 даного Закону було встановлено, що контрагенти, які придбали “кільку балтійську”, є повязаними особами з ТОВ “ТК “Балтфіш”, не ідентифіковано даних осіб.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі-Порядок), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Таким чином, судом встановлено, що акт перевірки відповідачем складно з порушенням вимог Порядку. Крім того, в акті перевірки зазначено, що при реалізації ФОП ОСОБА_1 товарів на суму 6000 грн. не включено до складу валових доходів 5000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1000 грн..

Товариство непогоджуючись із вказаними висновками відповідача, 10.12.2009 р. подало до ДПІ в м. Житомирі зауваження на акт перевірки, додавши при цьому документи, підтверджучі факт проведення торгівельної операції з ФОП ОСОБА_1, а саме: накладну від 26.08.2009 р. № 26/09-7 та податкову накладну № 26/09-7 від 26.08.2009 р., зазначивши, що вказана сума включена до валових доходів за третій квартал 2008 року.

Відповідно до п.4.4 вищевказаного Порядку визначено, що у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки. За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення суб'єктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень. Зазначений висновок є складовою частиною матеріалів перевірки та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій).

Разом з тим, в порушення зазначених вимог Порядку, при розгляді заперечень Товариства на акт перевірки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковим органом безпідставно не взято до уваги надані документи по проведеній господарській операції та не надана їм відповідна оцінка, що підтверджується відповіддю на заперечення від 15.12.2009 р. № 89390/10/23-1.

Також, щодо нарахування податку на додану вартість в акті перевірки вказано, що підприємством занижено податкові зобовязання по податку на додану вартість в результаті поставки товарів повязаним особам, субєктам підприємницької діяльності, по цінах нижче звичайних на суму 11938 грн.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари(послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Разом з тим, в даній нормі немає порівняння звичайної ціни з митною вартістю товару, а тому обрахування зобовязань по ПДВ відповідачем зроблено з порушенням чинного законодавства.

Також, суд вважає необгрунтованим посилання в акті перевірки на п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ця норма стосується лише операцій при імпорті товарів на митну територію України, а не подальшої реалізації такого товару.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що при здійсненні реалізації ФОП ОСОБА_1 товарів на суму 6000грн. не включено до складу податкового зобовязання з ПДВ 1000 грн. Однак, дане твердження відповідача не відповідає обставинам справи, оскільки зобовязання з ПДВ підтверджуються податковою накладною від 26.08.08 №26/09-7 та включено до податкової декларації з ПДВ за вересень 2008 р..

Щодо неутримання податку з доходів фізичних осіб в акті перевірки вказано, що в порушення пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при сплаті 680 грн. за нотаріальні послуги у травні 2008 року не утримано 102 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Разом з тим, дане твердження відповідача є безпідставнима, оскільки Товариство перевірялось за період починаючи з 01.07.2008 р. і травень 2008 р. в перевіряємий період не входив. Крім того, відповідачем документально не підтвердженого надання приватним нотаріусом Сєтаком В.Я. ТОВ “ТК “Балтфіш” нотаріальних послуг.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про правомірність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності, прийнятих ним рішень, а тому позов є обгрунтованим, а рішення ДПІ в м.Житомирі № 0003012301/0 від 15.12.2009 р., № 0003022301/0 від 15.12.2009 р., № 0009291702 від 15.12.2009 р. є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач поніс судові витрати у вигляді судового збору в сумі 10 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією про сплату № 61 від 23.12.2009 р., а тому на його користь з Державного бюджету слід відшкодувати понесені судові витрати.

Керуючись ст..ст. 86 94, 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Житомирі № 0003012301/0 від 15.12.2009 р., № 0003022301/0 від 15.12.2009 р., № 0009291702 від 15.12.2009 р..

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Балтфіш" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 10 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 26 березня 2010 р.