Рішення № 95469268, 12.03.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2021 р. Справа № 924/1427/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаекспрес" м. Хмельницький

до Товариства з додатковою відповідальністю "Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847" смт Чемерівці Хмельницької області

про стягнення 179909,24 грн

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 30.12.2020 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаекспрес" м. Хмельницький до Товариства з додатковою відповідальністю "Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847" смт Чемерівці Хмельницької області про стягнення 194909,24 грн, з яких 93472,00 грн основного боргу, 17683,26 грн пені, 41040,00грн штрафу, 23179,65 грн відсотків за користування чужими коштами та 19534,33 грн збитків, спричинених зміною курсу долара США до гривні. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів №ЕКС 01-02/01/20 від 02.01.2020 та додаткових угод до нього позивач передав у власність відповідача нафтопродукти на загальну суму 356472,00грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів та видатковими накладними. Відповідач здійснював оплату несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв`язку із чим в останнього на момент звернення до суду утворилась заборгованість в сумі 93472,00грн. У зв`язку із вказаним позивач на підставі п.п. 6.2.1-6.2.3 договору нарахував відповідачу пеню, штраф та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 19 % річних. А також на підставі п. 6.2.4 договору заявив до стягнення збитки, спричинені зміною курсу долара США до гривні. Також у позовній заяві позивач просив стягнути усі судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу адвоката, та керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України, заявив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката будуть подані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.12.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 11.01.2021 (після усунення недоліків позовної заяви) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №924/1427/20 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду в межах строку, встановленого судом, від відповідача надійшло заперечення на позов від 28.01.2021, в якому останній вказує, що основним видом діяльності відповідача є пасажирські перевезення. Через коронавірус зниження пасажиропотоку почалось ще в грудні 2019 року та на початку 2020 року, про що свідчать фінансові показники товариства. З 18.03.2020 у зв`язку із введенням карантину для запобігання поширенню коронавірусу, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 та №215 від 16.03.2020 товариству було заборонено здійснювати пасажирські перевезення. Товариство відновило свою діяльність лише в кінці травня 2020 року, але пасажирські перевезення здійснювались частково через введення посилених карантинних обмежень в регіонах, де підвищувався рівень епідеміологічної захворюваності. Зазначає, що відновлення пасажирських перевезень не було прибутковим в червні-липні 2020 року, а з серпня 2020 року доходи у порівнянні з минулими роками зменшились на 60%-80%. Вимушена затримка роботи товариства та нестабільна робота у період карантину спричинила затримку по оплаті за нафтопродукти в сумі 164160,00грн. Однак, незважаючи на вказане, відповідач частково сплатив заборгованість за поставлені нафтопродукти, а саме: у липні-грудні 2020 року - 70160,00грн, у січні 2021 року - 10000,00грн. Відповідач звертає увагу на п. 8 договору та Закон України №671/97-ВР, що визначає перелік форс - мажорних обставин, виникнення яких є підставою для звільнення сторін від виконання своїх зобов`язань за договором, до числа яких входить карантин. На підставі викладеного відповідач просить задовольнити позовну заяву лише в частині стягнення залишку основного боргу в сумі 83472,00грн та вирішити питання про розстрочку виконання рішення суду відповідно до складеного відповідачем графіку погашення заборгованості.

До суду 04.03.2021 надійшла заява позивача про відмову від частини позовних вимог, відповідно до якої останній повідомляє, що після відкриття провадження у справі відповідач сплатив 15000,00грн, що підтверджується банківськими виписками, які долучено до заяви. Враховуючи викладене позивач відмовляється від частини позовних вимог, а саме від стягнення 15000,00грн основного боргу та просить стягнути з відповідача 78472,00 грн основного боргу, 17683,26 грн пені, 41040,00грн штрафу, 23179,65 грн відсотків за користування чужими коштами та 19534,33 грн збитків, спричинених зміною курсу долара США до гривні. Також позивач у поданій заяві зазначає, що оскільки він відмовився від частини позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, а спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір в порядку ч. 3 ст. 130 ГПК України слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтаекспрес" (далі - продавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847" (далі - покупець) 02.01.2020 укладено договір поставки нафтопродуктів №ЕКС 01-02/01/20 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити покупцеві нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в додатках до даного договору, в подальшому товар, а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

За умовами п. 1.2 договору загальна кількість товару за даним договором становить суму кількості поставленого протягом терміну дії даного договору товару, згідно додатків.

Відповідно до п. 2.1 договору товар постачається покупцю товарними партіями автомобільним транспортом на умовах - СРТ (Інкотермс - 2010). Адреса, за якою здійснюватиметься поставка, зазначається у додатках, що є невід`ємними частинами цього договору, і складаються сторонами щодо кожної партії товару. Датою поставки вважається дата вказана у товарно-транспортній (видатковій) накладній на товар.

Об`єми та строки поставки кожної окремої партії товару узгоджуються сторонами додатково в додатках до даного договору (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна за одиницю виміру кількості товару погоджується сторонами в додатках до даного договору. Ціна товару включає податки та обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

За умовами п. 3.3 договору загальна сума договору становить суму вартості товару, поставленого протягом терміну дії даного договору, згідно додатків до даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інший строк (термін) оплати не визначено у додатках, що є невід`ємними частинами даного договору (п.4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 6.1 договору за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність в повному обсязі, яка полягає у відшкодуванні спричинених нею втрат (збитків) іншій стороні в тому числі неотриманий прибуток, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У п. 6.2 визначено, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність:

6.2.1 За несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

6.2.2 У випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості.

6.2.3 За несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору продавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення Покупцем зобов`язання.

6.2.4 За несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору продавець має право стягнути завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміні курсу долара США до гривні, які обраховуються за формулою : S = (С х Ао : А1)- C, де S - завдані збитки, які підлягають сплаті покупцем; Ао - вартість долара США у гривнях на день пред`явлення вимоги до покупця; А1 - вартість долара США у гривнях на дату поставки товару (п. 2.1 даного договору); С - вартість поставленого але не оплаченого товару, відповідно до умов даного договору. При цьому сторони приймають курс долара США до гривні встановлений Національним банком України.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили наступну черговість погашення покупцем своїх грошових зобов`язань за даним договором: 1) пеня, 2) штраф, 3) прострочена сума частково неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, 4) оплата, яка проводиться в термін, визначений за договором (додатками до нього).

Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за даним договором не припиняються через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (пені, штрафи) продовжують нараховуватися до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов`язань за договором (п. 6.4 договору).

Згідно з п. 6.5 сторони даним договором встановлюють термін позовної давності на стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю 3 роки.

У п. 8.1 сторони прийшли до згоди про те, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (виникнення непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, пожежі, повені та інших стихійних лих чи сезонних природних явищ, міжнародних санкцій, валютних обмежень, зміни національного законодавства, обмежень, введених органами державної влади), які роблять неможливим виконання сторонами своїх обов`язків, сторони звільняються від виконання своїх обов`язків на час дії вказаних обставин. У випадку, якщо дія вказаних обставин продовжується більш ніж на 30 днів, кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за це при умові, що вона сповістила про це іншу сторону не пізніше ніж за 7 днів до розірвання.

Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є довідка, видана компетентними органами державної влади України або компетентними підприємствами, установами, організаціями за місцезнаходженням сторони, яка піддалася дії обставин непереборної сили (п. 8.2 договору).

За умовами п. 9.14 договору він набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 р., але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

Згідно з умовами договору, сторони підписали додатки до договору, у п. 1 яких визначено, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №ЕКС 01-02/01/20 від 02.01.2020 продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти партію товару згідно наступного асортименту, кількості та по наступних цінах, зокрема:

- згідно з додатком № 01 від 08.01.2020 - дизельне паливо ДТ-З-К5 в кількості 5000,00 л на загальну суму 105480,00 грн. На дату укладення даного додатку курс купівлі долара США на міжбанківській валютній біржі становить 23,74 гривень;

- згідно з додатком № 02 від 15.01.2020 - дизельне паливо ДТ-З-К5 в кількості 4000,00 л на загальну суму 86832,00 грн. На дату укладення даного додатку курс купівлі долара США на міжбанківській валютній біржі становить 24,04 гривень;

- згідно з додатком № 03 від 12.02.2020 - дизельне паливо ДТ-З-К5 в кількості 8000,00 л на загальну суму 164160,00 грн. На дату укладення даного додатку курс купівлі долара США на міжбанківській валютній біржі становить 24,50 гривень.

За умовами п. 5 додатків до договору розрахунки за партію товару покупцем здійснено у безготівковій формі протягом 10 календарних днів.

На виконання умов договору та вищевказаних додатків позивач передав, а відповідач прийняв дизельне паливо загальною вартістю 356472,00грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками їх печаток товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №02/01-2020 від 08.01.2020, №07/01-2020 від 15.01.2020, №11/02-2020 від 12.02.2020 та видатковими накладними № 2 від 08.01.2020 на суму 105480,00 грн, №7 від 15.01.2020 на суму 86832,00 грн, №35 від 12.02.2020 на суму 164160,00 грн.

Позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату, зокрема: № 1 від 02.01.2020 на суму 105480,00 грн, №9 від 15.01.2020 на суму 86832,00 грн та №35 від 11.02.2020 на суму 164160,00 грн.

До відкриття провадження у справі № 924/1427/20 відповідач за отримане дизельне паливо розрахувався частково на суму 263000,00грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача, зокрема: 13.01.2020 на суму 105480,00 грн, 13.02.2020 - 70000,00грн, 03.03.2020 - 17360,00грн, 03.07.2020 - 10000,00грн, 12.08.2020 - 10000,00грн, 11.09.2020 - 2000,00грн, 15.09.2020 - 5160,00грн, 18.09.2020 - 5000,00грн, 07.10.2020 - 5000,00 грн, 19.10.2020 - 3000,00грн, 23.10.2020 - 5000,00грн, 06.11.2020 - 5000,00грн, 13.11.2020 - 5000,00грн, 26.11.2020 - 5000,00грн, 14.12.2020 - 5000,00грн, 24.12.2020 - 5000,00грн.

Також матеріали справи містять акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 29.12.2020, відповідно до якого кінцеве сальдо відповідача за договором поставки нафтопродуктів №ЕКС 01-02/01/20 станом на 29.12.2020 становить 93472,00грн. Акт підписаний лише позивачем та скріплений відтиском його печатки.

Відповідач звертався до позивача з листами № 84 від 06.05.2020 та № 219 від 11.09.2020, в яких вказував на важке матеріальне становище, гарантував погашення заборгованості за договором та просив розстрочити оплату боргу за договором.

03.11.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №1/11, в якій вказував про необхідність протягом 3 днів з моменту отримання даної претензії сплатити суму заборгованості за договором та усі нараховані штрафні санкції та платежі.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №ЕКС 01-02/01/20 від 02.01.2020, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 93472,00 грн основного боргу, 17683,26 грн пені, 41040,00грн штрафу, 23179,65 грн відсотків за користування чужими коштами та 19534,33 грн збитків, спричинених зміною курсу долара США до гривні.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив позивачу кошти в загальному розмірі 15000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №721 від 16.01.2021 та виписками по рахунку, зокрема 10000,00грн - 16.01.2021, 5000грн - 12.02.2021.

Відповідач на підтвердження викладених у запереченнях обставин подав в матеріали справи: копії постанов Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", №215 від 16.03.2020 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020", №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом та етапів послаблення протиепідемічних заходів", протоколів позачергових засідань обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 22.05.2020, 27.05.2020, 29.05.2020, 02.06.2020, 05.06.2020, 12.06.2020, 19.06.2020, 26.06.2020, 13.07.2020, 17.07.2020, 24.07.2020, наказу директора ТДВ "Чемеровецьке АТП 16847" №19 від 17.03.2020 "Про зупинення діяльності товариства для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", наказів директора ТДВ "Чемеровецьке АТП 16847" №27 від 22.05.2020, №28 від 28.05.2020 та №31 від 04.06.2020 "Про часткове відновлення діяльності товариства в зв`язку із поширенням на території України коронавірусу COVID-19", податкові декларації за 2018, 2019, 2020 роки.

На підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, позивач долучив копію договору №474 про надання правової допомоги, укладеного 10.07.2020 між адвокатом Керницькою І.Р. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтаекспрес", копію додатку № 1 до договору із визначенням суми гонорару адвоката за надання правової допомоги, ордеру серія ВХ №1007736 від 29.12.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000295 від 07.12.2019.

Аналізуючи надані докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки.

Так, на підставі договору поставки нафтопродуктів №ЕКС 01-02/01/20 від 02.01.2020 та додатків до нього № 01 від 08.01.2020, № 02 від 15.01.2020 та № 03 від 12.02.2020, позивач передав, а відповідач прийняв товар (нафтопродукти - дизельне паливо) на загальну суму 356472,00грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками їх печаток товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №02/01-2020 від 08.01.2020, №07/01-2020 від 15.01.2020, №11/02-2020 від 12.02.2020 та видатковими накладними № 2 від 08.01.2020, №7 від 15.01.2020, №35 від 12.02.2020.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за одиницю виміру кількості товару погоджується сторонами в додатках до даного договору. Ціна товару включає податки та обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Загальна сума договору становить суму вартості товару, поставленого протягом терміну дії даного договору, згідно додатків до даного договору (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інший строк (термін) оплати не визначено у додатках, що є невід`ємними частинами даного договору.

У пункті 5 додатків № 01 від 08.01.2020, № 02 від 15.01.2020 та № 03 від 12.02.2020 до договору поставки нафтопродуктів також визначено, що розрахунки за партію товару покупцем здійснюються у безготівковій формі протягом 10 календарних днів.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридине значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 252 ЦК України строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання слід враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

З урахуванням положень ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення відповідача щодо виконання зобов`язання з оплати перед позивачем, починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, а саме з наступного дня після здійснення поставки товару.

Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу ч.5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Враховуючи викладене, положення п. 4.2 договору, відповідач повинен був провести розрахунки за поставлене дизельне паливо у наступні строки:

- за товар, отриманий за видатковою накладною № 2 від 08.01.2020 (105480,00 грн) - у строк по 20.01.2020, оскільки 18-19 січня 2020 року є вихідними днями;

- за товар, отриманий за видатковою накладною № 7 від 15.01.2020 (86832,00 грн) - у строк по 27.01.2020, зважаючи на те, що 25-26 січня 2020 року є вихідними днями;

- за товар, отриманий за видатковою накладною № 35 від 12.02.2020 (164160,00 грн) - у строк по 24.02.2020, оскільки 22-23 лютого 2020 року є вихідними днями.

Суд встановив, що до звернення позивача до суду відповідач частково розрахувався за отримане дизельне паливо на суму 263000,00грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача, зокрема: 13.01.2020 на суму 105480,00 грн, 13.02.2020 - 70000,00грн, 03.03.2020 - 17360,00грн, 03.07.2020 - 10000,00грн, 12.08.2020 - 10000,00грн, 11.09.2020 - 2000,00грн, 15.09.2020 - 5160,00грн, 18.09.2020 - 5000,00грн, 07.10.2020 - 5000,00 грн, 19.10.2020 - 3000,00грн, 23.10.2020 - 5000,00грн, 06.11.2020 - 5000,00грн, 13.11.2020 - 5000,00грн, 26.11.2020 - 5000,00грн, 14.12.2020 - 5000,00грн, 24.12.2020 - 5000,00грн.

Станом на дату відкриття провадження у справі № 924/1427/20 основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становила 93472,00грн.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив позивачу кошти в загальному розмірі 15000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №721 від 16.01.2021 та виписками по рахунку, зокрема 10000,00грн - 16.01.2021, 5000грн - 12.02.2021.

В зв`язку із вказаним, представник позивача 04.03.2020 подав до суду заяву, в якій зазначив, що він відмовляється від частини позовних вимог, а саме від стягнення 15000,00грн основного боргу.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Суд приймає до уваги, що заява про відмову від частини позовних вимог не суперечить інтересам позивача та підписана уповноваженою особою - представником позивача Керницькою І.Р., що діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВХ №1007736 від 29.12.2020, згідно з яким права адвоката не обмежуються.

З огляду на викладене, вказана відмова позивача від частини позовних вимог в сумі 15000,00 грн заборгованості судом приймається.

Таким чином, оскільки представник позивача відмовився від позову в частині стягнення 15000,00 грн основного боргу, і така заява прийнята судом, то провадження у справі №924/1427/20 у даній частині підлягає закриттю відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно з ч.3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, предметом спору є позовні вимоги про стягнення 78472,00 грн основного боргу, 17683,26 грн пені, 41040,00грн штрафу, 23179,65 грн відсотків за користування чужими коштами та 19534,33 грн збитків, спричинених зміною курсу долара США до гривні.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів повної оплати вартості отриманого товару.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення 78472,00 грн основного боргу заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивач заявив до стягнення 41040,00грн штрафу та 17683,26 грн пені, яка нарахована за період з 23.02.2020 по 29.12.2020 з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2.1 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У п. 6.4 договору сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за даним договором не припиняються через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (пені, штрафи) продовжують нараховуватися до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов`язань за договором.

Суд встановив, що зважаючи на приписи ч.5 ст. 254 ЦК України та положення п. 4.2 договору, відповідач зобов`язаний був провести оплату за товар, отриманий за видатковою накладною № 35 від 12.02.2020, в сумі 164160,00 грн у строк по 24.02.2020 включно.

Отже, у позивача виникло право на нарахування пені, починаючи з 25.02.2020. Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що загальний розмір пені за період з 25.02.2020 по 29.12.2020 буде становити 17 671,67грн, з них: 690,73грн пені, нарахованої на 164160,00грн заборгованості за період з 25.02.2020 по 02.03.2020; 9370,84грн пені - на 163632,00грн заборгованості за період з 03.03.2020 по 02.07.2020; 2014,85грн пені, нарахованої на 153632,00грн заборгованості за період з 03.07.2020 по 11.08.2020; 1412,77грн пені - на 143632,00грн заборгованості за період з 12.08.2020 по 10.09.2020; 185,75грн пені, нарахованої на 141632,00грн заборгованості за період з 11.09.2020 по 14.09.2020; 134,23грн пені - на 136472,00грн заборгованості за період з 15.09.2020 по 17.09.2020; 819,01грн пені, нарахованої на 131472,00грн заборгованості за період з 18.09.2020 по 06.10.2020; 497,59грн пені, нарахованої на 126472,00грн заборгованості за період з 07.10.2020 по 18.10.2020; 161,93грн пені, нарахованої на 123472,00грн заборгованості за період з 19.10.2020 по 22.10.2020; 543,81грн пені - на 118472,00грн заборгованості за період з 23.10.2020 по 05.11.2020; 260,43грн пені, нарахованої на 113472,00грн заборгованості за період з 06.11.2020 по 12.11.2020; 462,34грн пені - на 108472,00грн заборгованості за період з 13.11.2020 по 25.11.2020; 610,65грн пені, нарахованої на 103472,00грн заборгованості за період з 26.11.2020 по 13.12.2020; 322,86грн пені - на 98472,00грн заборгованості за період з 14.12.2020 по 23.12.2020; 183,88грн пені - на 93472,00грн заборгованості за період з 24.12.2020 по 29.12.2020.

Таким чином, позивач обґрунтовано заявив до стягнення 17671,67 грн пені. Позовні вимоги щодо стягнення 11,59грн пені є безпідставними.

Також у п.6.2.2 договору сторони визначили, що у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості.

Суд приймає до уваги, що розмір заборгованості за товар, отриманий за видатковою накладною № 35 від 12.02.2020, сплату якої відповідач прострочив більше, ніж 15 календарних днів, становить 163632,00грн, оскільки 528грн відповідач сплатив 03.03.2020 (термін прострочення складає 7 календарних днів).

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що розмір штрафу становить: 163632,00грн * 25% = 40908,00грн. Позовні вимоги про стягнення 132,00грн штрафу заявлені безпідставно.

При цьому суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, 09.07.2018 у справі №903/647/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у п. 6.2.3 договору визначили, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору продавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов`язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 23179,65грн 19% річних, які нараховані за період з 23.02.2020 по 29.12.2020 з врахуванням здійснених відповідачем оплат.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 19 % річних, зазначає, що зважаючи на встановлені судом вище строки проведення оплати за товар, у позивача виникло право на нарахування 3% річних, починаючи з 25.02.2020. Тому розмір річних, які обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення буде становити 23009,21грн, з них: 596,53грн, нараховані на 164160,00грн заборгованості за період з 25.02.2020 по 02.03.2020; 10363,36грн - на 163632,00грн заборгованості за період з 03.03.2020 по 02.07.2020; 3190,17грн, нараховані на 153632,00грн заборгованості за період з 03.07.2020 по 11.08.2020; 2236,89грн - на 143632,00грн заборгованості за період з 12.08.2020 по 10.09.2020; 294,10грн нараховані на 141632,00грн заборгованості за період з 11.09.2020 по 14.09.2020; 212,54грн - на 136472,00грн заборгованості за період з 15.09.2020 по 17.09.2020; 1296,76грн нараховані на 131472,00грн заборгованості за період з 18.09.2020 по 06.10.2020; 787,86грн - на 126472,00грн заборгованості за період з 07.10.2020 по 18.10.2020; 256,39грн нараховані на 123472,00грн заборгованості за період з 19.10.2020 по 22.10.2020; 861,03грн - на 118472,00грн заборгованості за період з 23.10.2020 по 05.11.2020; 412,34грн - на 113472,00грн заборгованості за період з 06.11.2020 по 12.11.2020; 732,04грн - на 108472,00грн заборгованості за період з 13.11.2020 по 25.11.2020; 966,87грн нараховані на 103472,00грн заборгованості за період з 26.11.2020 по 13.12.2020; 511,19грн - на 98472,00грн заборгованості за період з 14.12.2020 по 23.12.2020; 291,14грн - на 93472,00грн заборгованості за період з 24.12.2020 по 29.12.2020.

Позовні вимоги про стягнення 170,44 грн 19% річних заявлені безпідставно.

Згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов`язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ст. 524 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 6.2.4 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору продавець має право стягнути завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміні курсу долара США до гривні, які обраховуються за формулою: S= (С х Ао : А1) - C, де S - завдані збитки, які підлягають сплаті покупцем; Ао - вартість долара США у гривнях на день пред`явлення вимоги до покупця; А1 - вартість долара США у гривнях на дату поставки товару (п. 2.1 даного договору); С - вартість поставленого але не оплаченого товару, відповідно до умов даного договору.

При цьому сторони приймають курс долара США до гривні встановлений Національним банком України.

Виходячи із визначеного договором правила, позивач заявив позовну вимогу до відповідача про стягнення збитків, спричинених зміною курсу долара США до гривні, в розмірі 19534,33 грн.

При розрахунку позивач застосував формулу, передбачену договором, при цьому враховуючи: вартість поставленого, але не оплаченого товару станом на 03.11.2020 - 118472,00 грн, вартість долара США у гривнях на день пред`явлення вимоги до покупця (03.11.2020) - 28,4507, вартість долара США у гривнях на дату поставки товару (п. 2.1 даного договору) (12.02.2020) - 24,4236.

Проаналізувавши наданий розрахунок, суд зазначає, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Згідно з наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідач отримав вимогу позивача (претензію № 1/11 від 03.11.2020) 06 листопада 2020 року. Отже, датою пред`явлення вимоги слід вважати 06.11.2020.

Станом на дату пред`явлення вимоги (06.11.2020), вартість долара США у гривнях згідно з інформацією із веб-сайту https://bank.gov.ua (сайт Національного банку України) становила 28,3643, вартість поставленого але не оплаченого товару - 113472,00грн.

Таким чином, враховуючи формулу, що визначена сторонами у п. 6.2.4 договору, розмір збитків буде становити: 113472 х 28,3643 : 24,4236 - 113472 = 18308,48 грн.

У стягненні 1225,85грн збитків, спричинених зміною курсу долара США до гривні, суд відмовляє.

Доводи відповідача з приводу наявності форс-мажорних обставин (карантин), що є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" до переліку форс-мажорних обставин, який міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", віднесено введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З аналізу наведених норм слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

У п. 8.1 сторони прийшли до згоди про те, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (виникнення непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, пожежі, повені та інших стихійних лих чи сезонних природних явищ, міжнародних санкцій, валютних обмежень, зміни національного законодавства, обмежень, введених органами державної влади), які роблять неможливим виконання сторонами своїх обов`язків, сторони звільняються від виконання своїх обов`язків на час дії вказаних обставин. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є довідка, видана компетентними органами державної влади України або компетентними підприємствами, установами, організаціями за місцезнаходженням сторони, яка піддалася дії обставин непереборної сили (п. 8.2 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Суд враховує, що форс - мажорні обставини, на які посилається відповідач (встановлення на усій території України карантину з 12.03.2020) виникли пізніше визначеного умовами договору (п.4.2) та додатком №3 до нього (п. 5) кінцевого строку проведення розрахунку за видатковою накладною №35 від 12.02.2020 (22.02.2020).

За таких обставин у суду відсутні підстави стверджувати, що порушення відповідачем договірних зобов`язань є виключно наслідком виникнення форс-мажорних обставин (запровадження карантину).

В той же час суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Суд приймає до уваги, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є пасажирські перевезення.

Постановами Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", №215 від 16.03.2020 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020" були запроваджені протиепідемічні заходи для запобігання поширенню коронавірусу, в тому числі заборонено здійснювати пасажирські перевезення.

Згідно з наказом директора ТДВ "Чемеровецьке АТП 16847" №19 від 17.03.2020 з 18 березня 2020 року була зупинена діяльність відповідача на період карантину.

Поступове відновлення діяльності відповідача здійснювалось відповідно до постанови №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом та етапів послаблення протиепідемічних заходів", протоколів позачергових засідань обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 22.05.2020, 27.05.2020, 29.05.2020, 02.06.2020, 05.06.2020, 12.06.2020, 19.06.2020, 26.06.2020, 13.07.2020, 17.07.2020, 24.07.2020, наказів директора ТДВ "Чемеровецьке АТП 16847" №27 від 22.05.2020, №28 від 28.05.2020 та №31 від 04.06.2020 "Про часткове відновлення діяльності товариства в зв`язку із поширенням на території України коронавірусу COVID-19".

Вказані обставини позбавили можливості відповідача здійснити погашення заборгованості перед відповідачем в повному обсязі.

Також суд враховує, що відповідач здійснював оплату позивачу за поставлений товар як до звернення позивача до суду із цим позовом, так і під час розгляду справи в суді, а позивач не зазнав суттєвих збитків, у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем основного зобов`язання, доказів на спростування вказаного в матеріали справи не подано. Крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення збитки, спричинені зміною курсу долара США до гривні та 19% річних, що є способом захисту майнового права й інтересу позивача, яке полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів і отриманні компенсації (плати) від відповідача, який користувався утримуваними грошовими коштами, що належало сплатити позивачу.

Зважаючи на викладене, враховуючи визначені ст. 3 ЦК України засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне з власної ініціативи зменшити розмір обґрунтовано заявлених позивачем до стягнення пені до 8835,84грн, а штрафу - до 20454,00грн, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін з урахуванням обставин справи.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача 78472,00грн основної заборгованості, 8835,84грн пені, 20454,00грн штрафу, 23009,21 грн 19% річних, 18308,48 грн збитків, спричинених зміною курсу долара США до гривні.

У стягненні 8847,42грн пені, 20586,00грн штрафу, 170,44грн 19% річних, 1225,85грн збитків, спричинених зміною курсу долара США до гривні, суд відмовляє.

У прохальній частині позовної заяви та заяві про відмову від частини позовних вимог позивач просить суд зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування, органом, який виконуватиме рішення, починаючи з 30.12.2020 і до моменту виконання цього рішення пені та процентів за користування чужими коштами.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Зважаючи на викладене, а також з огляду на п. п. 6.2.1 та 6.4 договору, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування пені та процентів за користування чужими коштами до моменту виконання рішення суду у справі №924/1427/20.

Також відповідач у відзиві на позов просить суд розстрочити виконання рішення в частині основної суми заборгованості згідно поданого графіка.

Розглянувши клопотання відповідача, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Заявляючи клопотання про розстрочку виконання рішення, відповідач подав графік погашення заборгованості в сумі 83472,00грн.

Однак відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у останнього можливості сплатити суму основної заборгованості.

Крім того, суд при розгляді вказаної справи дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача також сум пені, штрафу, 19% річних, збитків, спричинених зміною курсу долара США. При цьому з приводу розстрочки вказаних сум відповідачем не заявлялось.

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що розстрочка виконання рішення в частині стягнення основного боргу за умови стягнення інших платежів забезпечить відповідачу можливість здійснити належне виконання судового рішення відповідно до запропонованого ним графіку.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення в частині стягнення основного боргу.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам із врахуванням того, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Також зважаючи на те, що позивач відмовився від позову в частині основного боргу унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, то суд з урахуванням ч. 3 ст. 130 ГПК України та заяви позивача про відмову від частини позовних вимог, вважає за необхідне понесені судові витрати в частині суми основної заборгованості (15000,00грн) також покласти на відповідача. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2900,54 грн витрат на оплату судового збору.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу судом не розподіляються. Однак зважаючи на заяву позивача, викладену у позовній заяві, розподіл таких витрат може бути проведений за умови подання відповідних доказів у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 231-233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаекспрес" м. Хмельницький до Товариства з додатковою відповідальністю "Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847" смт Чемерівці Хмельницької області про стягнення 15000,00грн основної заборгованості.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаекспрес" м. Хмельницький до Товариства з додатковою відповідальністю "Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847" смт Чемерівці Хмельницької області про стягнення 179909,24 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847" (31600, Хмельницька обл, Чемеровецький р-н, смт Чемерівці, вул. Гусятинське шосе, буд. 4, код ЄДРПОУ 03120101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаекспрес" (29000, м. Хмельницький, вул. Декабристів, 2, код ЄДРПОУ 41782433) 78472,00 грн (сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят дві гривні 00 коп.) основної заборгованості, 8835,84грн (вісім тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень 84 коп.) пені, 20454,00грн (двадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) штрафу, 23009,21грн (двадцять три тисячі дев`ять гривень 21 коп.) 19% річних, 18308,48 грн (вісімнадцять тисяч триста вісім гривень 48 коп.) збитків, спричинених зміною курсу долара США до гривні, 2900,54 грн. (дві тисячі дев`ятсот гривень 54 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 8847,42грн пені, 20586,00грн штрафу, 170,44грн 19% річних, 1225,85грн збитків, спричинених зміною курсу долара США до гривні відмовити.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 30.12.2020 і до моменту виконання цього рішення пеню на суму основної заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № ЕКС 01-02/01/20 від 02.01.2020 за такою формулою: С х 2ОС х Д : кількість днів у році : 100, де С - сума заборгованості, 2ОС - подвійна облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення, і стягнути отриману суму пені з відповідача на користь позивача.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 30.12.2020 і до моменту виконання цього рішення проценти за користування чужими коштами на суму основної заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № ЕКС 01-02/01/20 від 02.01.2020 за такою формулою: С х 19 х Д : кількість днів у році : 100, де С- сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, і стягнути отриману суму процентів з відповідача на користь позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 4 примірниках:

1- до справи,

2,3-позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Декабристів, 2 та 29001, м.Хмельницький, вул.Старокостянти-нівське шосе, 26),

4 - відповідачу (31600, Хмельницька обл., смт Чемерівці, вул. Гусятинське шосе, буд. 4).

Надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення.