Рішення № 95469184, 11.03.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/15/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, справу

за позовом Приватного підприємства "АБ плюс" (84311, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Анатолія Солов`яненка, 2 А; ідент. код 25101110)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арекон Плюс" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120А; код 41961532)

про стягнення 16230,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "АБ плюс" 04.01.2021 р. звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арекон Плюс", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 161-22Дн від 12.03.2019 у розмірі 16230,46 грн., з яких: 13525,38 грн. – сума основного боргу, 2705,08 грн. – штраф. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2021 прийнято позовну заяву ПП "АБ плюс" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/15/21, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Позивачеві, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.01.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме:61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120А, однак, була повернута до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причин невручення ухвали: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не виявив бажання повідомити суду свою правову позицію щодо суті спору. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

У строк визначений судом для подання заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, жодних документів від відповідача не надходило.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про факт розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що ненадання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

12 березня 2019 року між Приватним підприємством "АБ плюс" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арекон Плюс", (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 161-22Дн за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю алкогольні, продовольчі товари (далі по тексту - Товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість, ціна товару визначаються за домовленістю сторін і вказуються у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору. Накладні складаються та оформлюються на підставі погоджених сторонами договору заявок: усних, письмових або електронних. Поставка за даним Договорам є оптовим продажем товару.

Порядок поставки узгоджено сторонами у розділі 3 договору.

У пунктах 4.1, 4.2 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника чи іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України. Зобов`язання покупця по оплаті за товар шляхом безготівкового розрахунку вважається виконаним з моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 6.2. покупець несе відповідальність за даним договором за несвоєчасну оплату отриманого товару, згідно п. 4.1 даного Договору, і виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день затримки оплати, що діє в період, за який стягується пеня. Крім того, за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцята) % від загальної суми боргу. Термін нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за прострочення виконання грошових зобов`язань, як і термін задоволення позову для стягнення неустойки, складає для сторін договору 3 (три) роки.

За пунктом 7.1., договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року.

Як зазначає позивач, ним виконано в повному обсязі та належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором поставки № 161-22 ДН від 12 березня 2019 року, а саме за період з 18.05.2020 р. по 15.07.2020 р. передано у власність відповідача товар на загальну суму 19337,20 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № АБОО-018238 від 18.05.2020 на суму 1872,20 грн, № АБ00-018338 від 19.05.2020 на суму 777,90 грн, № АБ00-018339 від 19.05.2020 на суму 1061,80 грн, № АБ00-027668 від 08.07.2020 на суму 1886,10 грн, № АБ00-027670 від 08.07.2020 на суму 266,80 грн, № АБ00-029483 від 15.07.2020 на суму 489,50 грн, № АБ00-029485 від 15.07.2020 на суму 1660,30 грн, № АБ00-027683 від 08.07.2020 на суму 2 922,60 грн, № АБ00-029827 від 15.07.2020 на суму 379,50 грн, № АБ00-029828 від 15.07.2020 на суму 2533,80 грн, № АБ00-027688 від 08.07.2020 на суму 2 695,30 грн, № АБ00-029824 від 15.07.2020 на суму 2547,90 грн, № АБ00-029825 від 15.07.2020 на суму 243,50 грн (т. 1 а.с. 6-18), який відповідач прийняв без зауважень.

Як вказує позивач, відповідач розрахунок за отриманий від позивача за спірним договором товар здійснив не у повному обсязі, здійснивши оплату на суму 5811.82 грн, у зв`язку з чим, у останнього існує перед позивачем заборгованість за поставлений за договором поставки № 161-22 ДН від 12 березня 2019 року товар у розмірі 13525,38 грн, що не спростовано відповідачем.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 161-22 ДН від 12 березня 2019 року й стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань позивачем також нараховано до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару в порядку п. 6.2 договору, що становить суму 2705,08 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання від позивача за спірним договором товару за період з 18.05.2020 р. по 15.07.2020 р. підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Разом з цим, суд зауважує на наявності вад первинних документів, а саме видаткових накладних.

Так , надані до матеріалів справи первинні документи мають посилання на час здійснення господарської операції, договір, за яким здійснюється поставка товару, кількість та ціна товару, найменування сторін договору (підпис представників постачальника та покупця, печатки юридичних осіб) та всі видаткові накладні скріплені печатками ТОВ "Арекон Плюс".

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до приписів п.п. 2.1, 2.4 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному разі, виникнення та наявність правовідносини між сторонами підтверджується саме іншими альтернативними даними, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку покупця, а саме підписом уповноваженої особи, який скріплений печаткою ТОВ "Арекон Плюс".

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Доказів вилучення на незаконних підставах у відповідача первинних бухгалтерських документів, певних управлінських та розпорядчих документів, якими підтверджується кількість та види печаток господарства, так само як неправомірне вилучення відповідної печатки ТОВ "Арекон Плюс" у відповідальної за її збереження особи та використання печатки за відсутності відповідних повноважень на вчинення відповідних дій, до матеріалів справи також надано не було.

Відповідно до ст. 75 ГПК України підставою для звільнення від доказування, зокрема, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала суду або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені цією особою.

Матеріали справи не містять вироку суду в кримінальному провадженні, яким підтверджується факт фальсифікації підпису уповноважених осіб чи печатки юридичної особи на спірних видаткових накладних, таким чином суд визнає наявність відтиску печатки відповідача як альтернативних даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а саме юридичної особи яка отримала товар - ТОВ "Арекон Плюс", та, відповідно, взяла на себе зобов`язання щодо оплати такого отриманого товару, а відтак видаткові накладні на які посилається позивач, у сукупності з іншими матеріалами справи визнаються судом достатніми доказами виникнення у відповідача обов`язку оплатити отриманий від позивача товар.

При цьому, відповідачем не надано до матеріалів справи жодного належного доказу на підтвердження того, що доступ до печаток ТОВ "Арекон Плюс" мали стороні особи.

Відповідно до ст. 62 ГК України підприємство самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїх найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (в даному випадку поставки товару).

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі наявних матеріалів справи дійшов висновку, що спірні видаткові накладні, які скріплені печатками сторін, що не спростовано відповідачем, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", укладені з вадами такого документу, але не виключають можливість підтвердження факту участі покупця (відповідача) у в чиненні спірного господарського правочину, фіксує факт здійснення господарської операції і виконання договірних відносин та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За загальним правилом, згідно із приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторонами у договорі поставки визначений наступний порядок розрахунків за договором: покупець має оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з дати поставки товару постачальником (п. 4.1 договору).

Таким чином, сторонами у договорі передбачено можливість відтермінування строку оплати на 30 календарних днів.

Позивачем надані до матеріалів справи докази передачі товару у кількості обумовленій у договорі та докази приймання цього товару покупцем без зауважень. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого ПП "АБ плюс" за договором поставки № 161-22 Дн від 12 березня 2019 року товару на суму 13525,38 грн.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару, прийнятого без зауважень та не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів станом на час звернення позивачем до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 13525,38 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом враховано, що статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Умовами договору поставки № 161-22 Дн від 12 березня 2019 року, а саме в п. 6.2. сторони дійшли згоди про те, що покупець несе відповідальність за даним договором за несвоєчасну оплату отриманого товару, згідно п. 4.1 даного Договору, і виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день затримки оплати, що діє в період, за який стягується пеня. Крім того, за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцята) % від загальної суми боргу.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки штрафу, визнав, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з посиланням на п. 6.2 договору, штраф у розмірі 2705,08 грн., у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арекон Плюс" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120А; код 41961532) на користь Приватного підприємства "АБ плюс" (84311, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Анатолія Солов`яненка, 2 А; ідент. код 25101110) 13525,38 грн. основного боргу, 2705,08 грн. штрафу, а також 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "11" березня 2021 р.

Суддя М.І. Шатерніков