Рішення № 95469058, 02.03.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2560/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши матеріали справи №916/2560/19

за позовом керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності,39) в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська,56, код ЄДРПОУ 26275763)

до відповідача приватного підприємства “Продлогістіка” (67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 114, код ЄДРПОУ 404782914)

про стягнення збитків у сумі 481475,71 грн.

Представники сторін:

від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 058842 від 21.12.2020р.

від позивача - Гавриленко Є.В., довіреність № 29/2806 від 24.11.20;

від відповідача - Беренштейн І.О., ордер № 480825,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради до приватного підприємства “Продлогістіка”, в якій просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 481475,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03 вересня 2019 року позовну заяву керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради до приватного підприємства “Продлогістіка” про стягнення збитків у сумі 481 475,71 грн. (вх.№2616/19 від 29.08.2019р.) та додані до неї документи було повернуто позивачу.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. ухвалу Господарського суду Одеської області про повернення позовної заяви від 03.09.2019р. у справі №916/2560/19 скасовано, справу №916/2560/19 передано на розгляд Господарському суду Одеської області.

21.10.2020р. матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області про повернення позовної заяви від 03.09.2019р. у справі №916/2560/19 надійшли до Господарського суду Одеської області.

Оскільки в матеріалах оскарження ухвали Господарського суду Одеської області про повернення позовної заяви від 03.09.2019р. у справі №916/2560/19 був відсутній оригінал позовної заяви та додані до неї документи, листом від 23.10.2020р. суд просив Білгород-Дністровську місцеву прокуратуру направити до Господарського суду Одеської області оригінал позовної заяви за вх.суду№2616/19 від 29.08.2019р. з доданими до неї документами.

09.11.2020р. до суду від Білгород-Дністровської місцевої прокуратури надійшло оригінал позовної заяви та додані до неї документи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2020р. було відкрито провадження по справі №916/2560/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою суду від 22.12.2020р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2021р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

В судовому засідання 02.03.2021р. представником Білгород-Дністровської міської ради було подано заяву про поновлення строку на подання до суду доказів, з доданням відповідних доказів.

Ухвалою суду від 02.03.2021р. було відмовлено Білгород-Дністровській міській раді в задоволенні заяви в порядку ст. 119 ГПК України про поновлення строку на подання до суду доказів.

15.12.2020р. за вх. №33520/20 відповідач надав до суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає позовні вимоги не обґрунтованими безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Прокуратура зазначає, що Приватне підприємство «Продлогістіка» є власником нежитлових приміщень площею 2584,6 кв.м. по вул. Ізмаїльській, 114 в м. Білгород-Дністровському Одеської області згідно рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежан А.В. від 17.05.2016 № 29634250.

За вказаною адресою сформована земельна ділянка площею 128000 кв.м. з кадастровим номером 5110300000:01:004:0066.

Водночас, як вказує прокурор, договір оренди ПП «Продлогістіка» з Білгород-Дністровською міською радою щодо вказаної земельної ділянки не укладено.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993, (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно п. 2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і не одержані доходи, якщо вони обґрунтовані (п.3 Порядку).

Положеннями п. п. 4,5 Порядку передбачено, що розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Прокуратура вказує, що з метою забезпечення належного визначення розміру збитків, нанесених територіальній громаді м. Білгород-Дністровського, селищ Затока та Сергіївка, для стягнення їх в судовому порядку, наповнення місцевих бюджетів, виконавчим комітетом Білгород- Дністровської міської ради прийнято рішення від 05.07.2018 № 283 «Про викладення у новій редакції рішення виконавчого комітету від 21.11.2013 № 579 «Про створення комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».

На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам було визначено розмір збитків ПП «Продлогістіка» за фактичне використання земельної ділянки площею 12800 кв.м. за період з липня 2016 року по грудень 2018 року, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 114 у розмірі 481475,71 грн., за результатами якої складено відповідний акт, затверджений рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 14.03.2019 № 93.

За посиланнями прокуратури, з метою стягнення збитків виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради претензією від 22.03.2019 № 19/721 повідомлено Приватне підприємство «Продлогістіка» про необхідність сплати суми заборгованості в місячний термін.

Однак, у зазначені строки Приватним підприємством «Продлогістіка» заборгованість на сплачено.

З наведених підстав, керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного підприємства “Продлогістіка” про стягнення збитків у сумі 481475,71 грн.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Білгород-Дністровської місцевої прокуратури направлені на стягнення збитків за фактичне використання Приватним підприємством «Продлогістіка» земельної ділянки яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 114 у розмірі 481475,71 грн.

Підставою відповідного позову стало використання Приватним підприємством «Продлогістіка» земельної ділянки площею 128000 кв.м. з кадастровим номером 5110300000:01:004:0066 без укладання договору оренди земельної ділянки.

При цьому в обґрунтування заявлених позовних вимог прокуратура посилається на Акт №1 з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019р.

Так, згідно ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пп.14.1.147, 14.1.72 пункту 14.1 статті 14, пп.16.1.4. п.16.1. ст.16, ч.1 ст.269, ст.270, п.286.1. ст.286, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.288.5. ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку (для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Згідно ч.1, п.г) ч.3 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: відшкодування заподіяних збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п.д) ч.1 ст.156 ЗК України).

За приписами статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

У пункті 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284, передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284, відшкодуванню підлягають, окрім іншого, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п.5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.1993р. №284).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.ч.1, 2, 3 ст.124 ЗК України).

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч.ч.1, 2 ст.224, ч.1 ст.225 ЦК України).

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

Так, як вказує прокурор розмір збитків ПП «Продлогістіка» за фактичне використання земельної ділянки площею 12800 кв.м. за період з липня 2016 року по грудень 2018 року, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 114 у розмірі 481475,71 грн., визначений актом №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019р., затверджений рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 14.03.2019 № 93.

Поряд з цим, в матеріалах справи міститься Акт №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 16.12.2018р. яким визначено розмір збитків нанесених Приватним підприємством «ЕЛЛАДА-Д», акту №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019р. щодо визначення розмір збитків нанесених Приватним підприємством «Продлогістіка», на який в якості обґрунтування позовних вимог посилається прокурор, матеріали справи не містять.

При цьому суд, зазначає що Білгород-Дністровській місцевій прокуратурі було відомо про відсутність в матеріалах справи акту по ПП «Продлогістіка», оскільки в матеріалах справи міститься Акт від 29.08.2019р. за №01-11/408/2019 складений відповідальними працівниками відділу документального забезпечення (канцелярії) суду з якого вбачається що під час розкриття поштового відправлення, а саме: позовної заяви №16-11888-19вих від 23.08.2019р. (вх.ГСОО № 2616/19 від 29.08.2019р.), яка надійшла від Білгород-Дністровська місцева прокуратура, було виявлено недоліки, а саме, зокрема: не виявилось копії акту №1 з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019, зазначеного в додатку під п.7..

Зазначений Акт від 29.08.2019р. за №01-11/408/2019 був скерований на адресу Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, що прокуратурою не заперечувалось.

У статті 80 ГПК України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи.

Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 вказаної статті). Оскільки дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, то питання, які стосуються подання доказів, вирішується судом на стадії підготовчого засідання (стаття 182 ГПК).

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Проте прокуратурою після скасування Південно-західним апеляційним господарським судом ухвали суду від 03.09.2019р. про повернення позовної заяви та направлення матеріалів справи на розгляд до господарського суду Одеської області, відповідний акт з клопотання про поновлення строку на його подання наданий не був.

Разом з тим відповідний акт був доданий прокуратурою лише 11.01.2021р. в якості додатку до відповіді на відзив, при цьомубез жодного обґрунтування неможливості подання його в установлений ГПК строк та клопотання про поновлення відповідного строку. Зазначений акт був залучений судом до матеріалів справи проте до уваги судом не приймається оскільки був поданий з порушенням вимог ГПК України.

В той же час в судовому засідання 02.03.2021р. представником Білгород-Дністровської міської ради було подано заяву про поновлення строку на подання до суду доказів, з доданням відповідних доказів.

Ухвалою суду від 02.03.2021р. було відмовлено Білгород-Дністровській міській раді в задоволенні заяви в порядку ст. 119 ГПК України про поновлення строку на подання до суду доказів, оскільки вона була подано з порушенням строків на її подання, вже після закриття підготовчого засідання та з`ясування наявності у сторін клопотань по ст. 207 ГПК України та без належного обґрунтування.

При цьому суд зазначає, що представником Білгород-Дністровською міською радою у першому судовому засідання по розгляді справи по суті 12.02.2021р. було зазначено про відсутність у нього будь яких заяви чи клопотання, які пов`язані з розглядом справи, та які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Також суд зазначає, що Білгород-Дністровській міській раді про відсутність в матеріалах справи Акту №1 було відомо ще з грудня 2020р., оскільки про це було зазначено у відзиві на позов, проте подавши відповідь на відзив позивач відповідного Акту не надав, а лише послався на нього в якості своїх заперечень.

Більш того суд вказує, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми ГПК України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

Аналогічний висновок вкладений в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2019р. у справі №925/2028/15.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, Акт №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 28.12.2018р. яким визначено розмір збитків нанесених Приватним підприємством «ЕЛЛАДА-Д» не приймається до уваги господарським судом в якості доказу, який свідчить про визначення розміру збитків, оскільки відповідний акт складено відносно іншої особи, яка не є стороною дійсної справи.

Таким чином враховуючи ненадання прокурором акту №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019р. щодо визначення розмір збитків нанесених Приватним підприємством «Продлогістіка», який на думку суду є основним доказом щодо обґрунтування заявленої до стягнення суми збитків, суд доходить висновку що позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури щодо стягнення з Приватного підприємства «Продлогістіка» збитків в сумі 481 475,71грн. задоволенню не підтягають з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

При цьому посилання прокуратури на той факт, що відповідний акт був затверджений рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 14.03.2019 № 93, суд оцінює критично оскільки з відповідного рішення вбачається що виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради було прийнято рішення затвердити Акт № 1 комісії з визначення розміру відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, прийнятий засіданні комісії від 24.01.2019 р. та Акт № 2 комісії з визначення розміру відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, прийнятий засіданні комісії від 24.01.2019 р. Жодних посилань щодо суб`єктів відносно яких складені відповідні Акти зазначене рішення не містить.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності,39) в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська,56, код ЄДРПОУ 26275763) до приватного підприємства “Продлогістіка” (67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 114, код ЄДРПОУ 404782914) – відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Білгород-Дністровську місцеву прокуратуру (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності,39).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 12 березня 2021 р.

Суддя К.Ф. Погребна