Ухвала суду № 95468984, 12.03.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

12 березня 2021 року Справа № 915/295/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали заяви Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 про забезпечення позову у справі

за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (54050, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд 314)

в інтересах держави в особі: Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітовський транспортний центр» (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 89; ідентифікаційний код 40900718)

про: скасування реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зобов`язання повернути земельну ділянку,

без виклику представників учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

10.03.2021 Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з позовною заявою № 32-1631вих-21 від 05.03.2021 (з додатками) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітовський транспортний центр», в якій просить суд:

1. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітовський транспортний центр» (ЄДРПОУ 40900718) права власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (запис від 08.11.2016 № 17335175);

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітовський транспортний центр» (ЄДРПОУ 40900718) повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області;

3. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позову;

4. Про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру.

Разом з позовною заявою Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 подав до суду заяву № 32-1682вих-21 від 09.03.2021 про забезпечення позову, в якій просить суд:

1. Вжити заходів до забезпечення позову заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2. З цією метою:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796, розташовану в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками);

- заборонити ТОВ «Вітовський транспортний центр» (код ЄДРПОУ 40900718) вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1796) для особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї;

2. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу заяви.

За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про її задоволення, виходячи з такого:

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

У даному випадку заявник звернувся із заявою про забезпечення позову разом із пред`явленням позову, до відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У даному випадку прокурор звернувся із заявою про забезпечення позову разом із пред`явленням позову, але до відкриття провадження у справі.

Виходячи з прохальної частини позову, його предметом виступають: немайнова вимога щодо скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем та майнова вимога щодо зобов`язання відповідача повернути у власність держави в особі позивача земельну ділянку.

Прокурор в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що вибуття спірної земельної ділянки відбулось без волі власника – держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації. Тому належним способом захисту порушеного права власності є повернення земельної ділянки від нинішнього власника ТОВ «Вітовський транспортний центр» на користь належного власника – держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації. У силу об`єктивних, явних та документально підтверджених даних, відповідач усвідомлював, що дії ТОВ «Вітовський транспортний центр» щодо подальшого набуття права власності на спірну земельну ділянку, ставить його добросовісність під обґрунтований сумнів. Звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні питання збереження прибережної захисної смуги Бузького лиману. На теперішній час ТОВ «Вітовський транспортний центр» як власник земельної ділянки може розпоряджатись нею на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження спірної земельної ділянки, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику - державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації. Крім цього, враховуючи, що вказана земельна ділянка перебуває у власності ТОВ «Вітовський транспортний центр», останнє відповідно до положень ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України, може ініціювати питання щодо зміни її цільового призначення та виду її функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень органів виконавчої влади шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.

З метою запобігання відчуження спірної ділянки, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України на переконання прокурора вбачаються підстави для вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від свавільних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Разом із тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019 у справі №927/432/19).

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, прокурором зазначено такі підстави для вжиття заходів забезпечення позову:

- щодо накладення арешту на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками) прокурором зазначено, що якщо під час розгляду справи або набрання законної сили рішенням суду, відповідач відчужить будь-яким способом спірну ділянку на користь інших осіб або надасть її в оренду іншим особам, це зумовить необхідність звернення до суду з іншим позовом до інших відповідачів, що призведе до тривалого непоновлення інтересів держави. У разі поділу земельних ділянок або об`єднання їх з іншими ділянками та реєстрації прав на новостворені об`єкти виникне необхідність зміни предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог. Крім того, такий вид забезпечення позову унеможливить вжиття будь-яких дій з боку ТОВ «Вітовський транспортний центр» та інших осіб щодо спірної земельної ділянки.

- щодо заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, то в цій частині необхідність застосування забезпечення позову мотивовано прокурором метою запобігання зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Як вбачається з доданих до позовних матеріалів доказів прокуратурою подано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацію з Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 247296822 від 09.03.2021 станом на 09.03.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в Миколаївській області, Вітовський район, с/рада Галицинівська на підставі договору купівлі-продажу № 1040 від 08.11.2016 належить на праві власності відповідачу – Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітовський транспортний центр».

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 09.08.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 із категорією земель – землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2 га зареєстрована 21.09.2015 та належить на праві власності відповідачу – Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітовський транспортний центр».

Враховуючи вищевикладене, вимога прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони органам реєстрації речових прав здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками) є адекватними і пов`язаними з предметом спору заходами забезпечення позову, які дозволять уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки спрямовані на збереження поточного статусу майна.

Арешт майна, як захід забезпечення позову, є накладенням заборони на право розпоряджатись майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви в цій частині та вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасове збереження поточного статусу спірного майна з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору.

У даному випадку реальне відновлення порушеного права можливе за умови незмінності земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 як зареєстрованого об`єкту речових прав, а зміна такого об`єкту чи заміна його правокористувача може призвести до ускладнення чи неможливості виконання у майбутньому рішення господарського суду.

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи характер спору, обраний прокуратурою захід забезпечення є співрозмірним до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, не забороняє відповідачу використовувати майно, забезпечує виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушує існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Накладення арешту на земельну ділянку та заборона відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору стосується того нерухомого майна (земельної ділянки), що належить до предмета спору.

Крім того, обраний заявником спосіб забезпечення позову не зупиняє діяльності відповідача, та не порушує прав третіх осіб, а спрямований на їх захист, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін та не суперечить ст.137 ГПК України.

Суд також дійшов висновку у даній справі про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Так, внаслідок зміни цільового призначення та подальшої реєстрації земельної ділянки, вчинення правочинів щодо неї може відбутись зміна як об`єктів цивільних прав, так і зміна їх користувача, що призведе до фактичної неможливості виконання постановленого у справі рішення.

Судом, крім того, враховано, що тотожними вважаються вимоги, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли вимоги повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду.

В спірному випадку заходи забезпечення позову не є тотожними позовним вимогам.

Отже, враховуючи вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області № 32-1682вих-21 від 09.03.2021 про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796, розташовану в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками); а також заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1796) для особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Крім того, суд зауважує, що питання розподілу судових витрат вирішується за результатами розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Заяву Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області № 32-1682вих-21 від 09.03.2021 про забезпечення позову у справі № 915/295/21 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/295/21, а саме:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796, розташовану в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками);

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітовський транспортний центр» (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 89; ідентифікаційний код 40900718) вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1796) для особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 12.03.2021.

4. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», протягом трьох місяців.

5. За даною ухвалою:

Стягувач: Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (54050, м.Миколаїв, пр. Богоявленський, буд 314; ідентифікаційний код 02910048);

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітовський транспортний центр» (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 89; ідентифікаційний код 40900718).

Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя О.Г. Смородінова