Рішення № 95468962, 05.03.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року Справа № 915/1128/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»

(54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А; ідент.код 31319242),

до відповідача: Миколаївської міської ради

(54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573),

про: стягнення коштів в сумі 15906,41 грн,-

в с т а н о в и в:

28.08.2020 Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Миколаївської міської ради кошти в сумі 15906,41 грн, з яких: 13264,19 грн - вартість поставленої в опалювальному сезоні 2017-2018 років; та нараховані 1716,16 грн - інфляційні втрати та 926,06 грн – 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на положення ст.ст.11, 322, 509, 526, ч.2 ст.530, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст.1, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обґрунтовані тим, що в опалювальному сезоні 2017-2018 років позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень площею 87,9 кв.м, які розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4/1. Вказані обставини підтверджуються нарядами на підключення та відключення від централізованої системи опалення. Вказані приміщення знаходяться у власності територіальної громади м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради та, на початок опалювального сезону 2017-2018 років, були вільні і в орендне користування не передані. За період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року до вказаних нежитлових приміщень поставлено теплової енергії на суму 13264,19 грн, за яку відповідач не розрахувався. Враховуючи положення чинного законодавства, позивач стверджує, що саме відповідач, як власник, повинен здійснювати витрати на утримання спірного нежитлового приміщення та здійснювати оплату поставленої до нього теплової енергії за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року.

Ухвалою суду від 02.09.2020 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Також зазначено, що відповідач має право в строк, визначений п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (зі змінами внесеними Законом України №540-ІХ от 30.03.2020) надати суду відзив з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Позивач має право в 5-денний строк від дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з дотриманням правил, встановлених статтею 166, частинами 3-6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач має право в 5-денний строк від дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення з дотриманням правил, встановлених статтею 167, частинами 3-6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

12.10.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки в спірний період нежитлове приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4; знаходилось на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М», яке й повинне, як балансоутримувач, утримувати таке нежитлове приміщення та оплачувати послуги з теплопостачання.

Оскільки в процесі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суду, зокрема з поданого відзиву, стало відомо про наявність додаткових обставин, які підлягають дослідженню та доказуванню, що свідчить про те, що обсяг доказів може бути значно більшим, ніж це вбачалося на момент відкриття судом провадження у справі, зважаючи на необхідність всебічного дослідження доводів учасників процесу та необхідність з`ясування обставин знаходження спірного приміщення на балансі ТОВ «Ліски-М», тобто встановлення складу учасників спірних правовідносин, суд ухвалою від 20.11.2020 призначив дану справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Почав у справі підготовче провадження і призначив підготовче засідання на 21.12.2020.

Позивач у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 02.11.2020, зазначає, що він звертався до відповідача з пропозицією укласти відповідний договір на постачання теплової енергії до вільних нежитлових приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4; однак відповідач ухилявся від укладення відповідного договору, не зважаючи на те, що відповідно до положень ст.24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов`язком споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

До того ж, позивач вказує, що листом №4386/02.02.01-04/04/17 від 12.05.2017 Виконком Миколаївської міської ради повідомив позивачу, що нежитлові приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4; вільні з 17.02.2016 та в подальше орендне користування відповідачем не передані, а тому стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію до спірних приміщень здійснюється за опалювальний період 2017-2018 років з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, тобто коли такі приміщення не перебували в користуванні орендарів.

Позивач наполягає на тому, що відсутність письмово укладеного договору про теплопостачання між сторонами не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг у повному обсязі, а обов`язок сплати вартості теплової енергії випливає з самого факту користування тепловою енергією.

Позивач стверджує, що в опалювальному сезоні 2017-2018 років він здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4; що підтверджується нарядами на підключення до централізованої системи опалення вказаного будинку, який має єдину систему опалення з одним інженерним вводом та комерційним вузлом обліку теплової енергії, який прийнято на абонентський облік теплопостачальною організацією та використовується для розрахунків за спожиту теплову енергію. Обмеження або припинення постачання теплової енергії у спірних нежитлових приміщеннях заборонено, оскільки у будинку існує єдина система опалення та розподіл теплової енергії здійснюється пропорційно загальній площі всього будинку.

Позивач вказує, що обов`язок з оплати за послуги з теплопостачання покладається на балансоутримувача, в даному випадку за твердженням відповідача на ТОВ «Ліски-М», виключно за наявності укладеного договору з власником відповідного майна задля подальшого здійснення функцій утримання переданого майна. Укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг відноситься до прав, а не обов`язків балансоутримувача, і лише стосовно майна, що передано на баланс.

Відповідачем 18.12.2020 надано суду копію договору на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій, який 03.09.2007 укладений між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліски-М».

21.12.2020 судом відкладалось підготовче засідання на 20.01.2021 в зв`язку з неявкою сторін.

Позивач в письмових поясненнях, які надійшли до суду 22.01.2021, вказує, що за умовами договору на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій, який 03.09.2007 укладений між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліски-М», передання майна на баланс не тягне за собою переходу права власності на це майно до виконавця, оскільки власником залишається Миколаївська міська рада, яка, в свою чергу, зобов`язана сприяти виконавцю у вирішенні питань, що виникають між комунальними підприємствами та виконавцем і пов`язані з тепло-, водо-, газо-, електропостачанням житлового фонду та ліквідацією аварійних ситуацій інженерних комунікацій, а тому саме відповідач, як власник нежитлових приміщень повинен нести витрати на утримання такого майна, зокрема, оплачувати вартість поставленої до таких приміщень теплової енергії.

20.01.2021 судом відкладалось підготовче засідання на 12.02.2021 в зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 12.02.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2021.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 05.03.2021 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 05.03.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

У відповідності з метою і предметом діяльності, встановлених в статуті підприємства (а.с.45-48), Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м.Миколаєва.

В опалювальному сезоні 2017-2018 років, а саме з 24.10.2017 по 04.04.2018, позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4, що підтверджується нарядами на підключення та відключення будинку від централізованої системи опалення №8679 від 15.10.2017, №11064 від 31.03.2018 (а.с.13,14) та відомостями (обліку) споживання теплової енергії (а.с.19-24).

З листа Управління комунального майна Миколаївської міської ради №378/10.01-07/16 від 11.03.2016 (а.с.35) вбачається, що нежитлових приміщень площею 93,8 кв.м, (частиною яких є спірні нежитлові приміщення площею 87,9 кв.м, за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4) на дату складання листа є вільними, оскільки договір оренди таких приміщень укладений з Миколаївською міською харчовою технологічною лабораторією розірвано.

Вказані обставини підтверджуються також копіями договору від 01.02.2016 про припинення договору оренди №7102 від 01.02.2012 укладеного з Миколаївською міською харчовою технологічною лабораторією та акту приймання-передавання від 16.02.2016 таких приміщень орендодавцю – Миколаївській міській раді (а.с.36,37).

Лист Виконкому Миколаївської міської ради №4386/02.02.01-04/04/17 від 12.05.2017 (а.с.36,37) також свідчить, що спірні нежитлові приміщення площею 87,9 кв.м вільні з 17.02.2016 і в подальше орендне користування відповідачем не передані.

Нежитловим приміщенням площею 87,9 кв.м по вул.Крилова, буд.4 у м.Миколаєві надано нову адресу: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4/1; що підтверджується технічним паспортом на такі приміщення, виготовленим Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 02.08.2016 (а.с.38,39).

Миколаївська міська рада є власником нежитлових приміщень площею 87,9 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4/1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 22.10.2020 (а.с.92,93).

Позивач вказує, а відповідач підтверджує, що між ними договір на постачання теплової енергії не укладався.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 13264,19 грн вартості поставленої в період з 24.10.2017 (наряд на підключення будинку до централізованої системи опалення №8679 від 15.10.2017) по 04.04.2018 (наряд на відключення будинку від централізованої системи опалення №11064 від 31.03.2018) теплової енергії до нежитлових приміщень площею 87,9 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4/1.

При обрахунку вартості спожитої без договору теплової енергії позивач керувався тарифами на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення), встановленими для ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2439 та №2440 від 29.12.2016, та наказами по ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» №17 від 13.01.2017, №05 від 04.01.2018 (а.с.41-43).

Позивач в період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року щомісячно виставляв відповідачу рахунки-фактури №6315.09 на оплату спожитої у відповідному місяці теплової енергії (а.с.15-18), які щомісячно за супровідними листами направлялись відповідачу, що підтверджується реєстрами відправки поштової кореспонденції та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.25-33).

Зазначені у рахунках обсяги споживання теплової енергії підтверджують відомості споживання теплової енергії, які відповідачем не заперечені (а.с.19-24).

На дату подання позову, вартість спожитої у спірний період теплової енергії в сумі 13264,19 грн відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про теплопостачання” балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Відповідно до ст.24 Закону України “Про теплопостачання” одним з обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України “Про теплопостачання” теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч.2 ст.275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до п.3 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно із ст.1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Судом встановлено, що між сторонами не укладався договір на постачання теплової енергії на потреби опалення нежитлових приміщень площею 87,9 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4/1.

Однак, з аналізу положень Правил користування тепловою енергією, зокрема пункту 44, вбачається, що термін “споживач” застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Частиною 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17, від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц (провадження №61-11107св18) та від 13.11.2019 у справі №686/14833/15-ц (провадження №61-26205св18).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії у нежитлові приміщення площею 87,9 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4/1, які належать відповідачу на праві власності.

Як вбачається з матеріалів справи, в опалювальному сезоні 2017-2018 років, а саме з 24.10.2017 по 04.04.2018, позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4; що підтверджується нарядами на підключення та відключення будинку від централізованої системи опалення №8679 від 15.10.2017 та №11064 від 31.03.2018, в єдиній системі централізованого опалення якого знаходились спірні нежитлові приміщення площею 87,9 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4/1; та яка гідравлічно та теплотехнічно об`єднує усі приміщення в житловому будинку.

Факт постачання теплової енергії підтверджується також наявними в матеріалах справи відомостями щодо споживання теплової енергії по вузлу обліку (а.с.19-24).

Таким чином, позивачем доведено, що за період з 24.10.2017 по 04.04.2018 позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 13264,19 грн.

Отже, обов`язок відповідача сплатити вартість спожитої теплової енергії виникає з самого факту споживання теплової енергії, що підтверджується нарядами на підключення та відключення від централізованої системи опалення.

Заперечення відповідача щодо відсутності його обов`язку оплачувати фактично надані послуги на позадоговірних засадах, оскільки відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово–комунальних послуг, повинні ґрунтуватись на договорі про надання житлово–комунальних послуг укладеного на основі типового договору, а обов`язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово–комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов`язку підготувати договір на надання житлово–комунальних послуг та надати його на підписання споживачу, судом відхиляються. Слід зазначити, що відповідач мав право відмовитись від отримання послуг позивача та прийняти необхідні міри щодо відключення нежитлового приміщення від системи теплопостачання.

Суду не надано доказів того, що у спірний період з 24.10.2017 по 04.04.2018 нежитлові приміщення площею 87,9 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд.4/1 були відключені від внутрішньобудинкової системи теплопостачання. В матеріалах справи міститься лише акт про відключення спірних приміщень від системи централізованого опалення, який датовано 10.07.2018 (а.с.40), тобто після закінчення опалювального сезону 2017-2018 років.

Заперечення відповідача щодо відсутності його обов`язку оплачувати вартість поставленої до спірних приміщень теплової енергії, оскільки такий обов`язок покладено на балансоутримувача будинку - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» судом відхиляються, оскільки дослідивши укладений 03.09.2007 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» договір на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій (а.с.108-112), судом встановлено, що умовами такого договору не встановлено обов`язку балансоутримувача будинку замість власника здійснювати витрати на оплату вартості поставленої теплової енергії до спірних нежитлових приміщень, які знаходяться в такому будинку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у відповідача виникло зобов`язання щодо сплати безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 13264,19 грн за період з 24.10.2017 по 04.04.2018.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В обґрунтування періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивач посилається на приписи ч.2 ст.530 ЦК України, згідно яких якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач в період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року щомісячно виставляв відповідачу рахунки-фактури №6315.09 на оплату спожитої у відповідному місяці теплової енергії (а.с.15-18), які щомісячно за супровідними листами направлялись відповідачу, що підтверджується реєстрами відправки поштової кореспонденції та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.25-33).

Позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 01.12.2017 по 30.06.2020 по кожному окремому зобов`язанню (кожному окремому рахунку) в загальній сумі 1716,16 грн та 3% річних за період з 01.12.2017 по 19.07.2020 по кожному окремому зобов`язанню (кожному окремому рахунку) в загальній сумі 926,06 грн.

Відповідачем розрахунки річних та інфляційних втрат не заперечені.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є методологічно та арифметично правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73,74,76-79,91,129,210,220,232,233,238,240,241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А; ідент.код 31319242) 13264,19 грн основного боргу, 1716,16 грн збитків від інфляції, 926,06 грн – 3% річних та 2102,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 15.03.2021 року.

Суддя М.В.Мавродієва