Рішення № 95468832, 11.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/3544/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Броварської місцевої прокуратури Київської області (07401, Київська обл. м. Бровари , вул. Київська, 137) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі управління Укртрансбезпеки у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 39810010)

про про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 35-4381 вих.-20 від 03.12.2020 заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що 08.11.2019 під час здійснення габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області виявлено порушення у вигляді перевищення навантаження загальної ваги транспортного засібу та допустимого навантаження на здвоєну вісь більше ніж на 40%, про що складено Акт. За результатами перевірки здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 1423,68 євро та направлено вимогу про оплату, яка відповідачем, як стверджує прокурор, не виконана. Також, прокурор зазначає, що уповноважений орган – позивач у справі в особі його структурного підрозділу тривалий час не здійснює заходів реагування щодо стягнення з відповідача плати за проїзд, оскільки наділений правом лише здійснювати нарахування плати.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 17.12.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу – відповіді на відзив до 08.01.2020; відповідачу – заперечень до 15.01.2020.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт, зокрема, підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням №0103276425718 від 18.02.2020 з відміткою про вручення відповідачу ухвали Господарського суду Київської області від 17.12.2020 про відкриття провадження у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Щотижневим графіком рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області у період з 04.11.2019 по 08.11.2019, який затверджено начальником відповідного Управління, визначені місця проведення перевірки: на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на території відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України: Черкаської області.

На підставі відповідного графіку 04.11.2019 видано направлення на рейдову перевірку №009679, зокрема, головному спеціалісту ВДК і НБТ - Атамась О.А та старшому державному інспектору Лістровому Є.П. з 04.11.2019 по 08.11.2019 з 121 км а/д Н-08 у Черкаській області.

08.11.2019 вказаними особами здійснено перевірку транспортного засобу Volvo (реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію – НОМЕР_2 ,) яким керував водій ОСОБА_1 (водій, документу, що посвідчує особу не надав), у місці, визначеному графіком - 121 км а/д Н-08, про що складено акт №178364 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідний транспортний засіб належить відповідачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Актом встановлено маршрут руху – згідно товаротранспортної накладної №АОВ1119-2 від 08.11.2019, копія якої долучена до позовної заяви.

Актом зафіксовано, що під час перевірки відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень понад визначені законодавством (ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”).

Так, відповідно до акту №178364 від 08.11.2019 працівниками Укртрансбезпеки виявлено порушення вимог ПКМУ №879 та п. 22.5 ПДР, а саме порушником допущено перевищення ваги вантажу з перевищенням вантажних обмежень (повна маса т/з 42,45 т, допущена 40 т, навантаження на здвоєні осі 18,365 т та 24,085, допустимі 16 т) без оформлення документів перелік яких визначений ст. 48 Закону «Про автомобільний транспорт», а саме без дозволу на рух автомобільними дорогами України виданого компетентними уповноваженими органами.

На підставі виявлених порушень головним спеціалістом Атамась О.А. 08.11.2019 складено Акт №035633 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Відповідний акт складено на підставі довідки №044861 про результати габаритно-вагового контролю від 08.11.2019, відповідно до якої повна маса транспортного засобу при зважуванні – 42,45 т, (навантаження на осі 1,2 – 18,365 т, 3,4 – 24,085 т.).

На підставі відповідного акту здійснено розрахунок №188 від 08.11.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, за яким плата за проїзд за перевищення загальної маси та допустимого навантаження на здвоєну вісь, що становить загалом більше 40% склало 1423,68 євро.

У матеріалах справи міститься лист позивача, адресований ТОВ «ДС Пром Груп» від 03.12.2019 №76392/39-1/24-19, щодо направлення матеріалів перевірки, у якому зазначено реквізити для оплати. З доказів направлення вказаного листа відповідачу вбачається, що останній отримав його 19.12.2020.

Нарахована сума не сплачена відповідачем, що ним не спростовано шляхом подання доказів зворотного.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

При цьому, у даній справі відповідач не скористався правом на подання відзиву, у зв`язку з чим позбавив себе можливості заперечити обставини, на які посилається прокурор.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити нараховану йому плату за проїзд.

В силу ст. 33 Закону України “Про автомобільні дороги” (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки), рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як унормовано ч.2 ст.29 Закону України “Про дорожній рух” (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів; порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі – Правила проїзду).

Відповідно до п.п. 2,3 Правил проїзду визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.93 №1094 (далі – ПДР), а транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Згідно п. 22.5 ПДР (у редакції, чинній на момент проведення перевірки), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як визначено відповідним пунктом, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Отже, враховуючи вид вантажу, який є подільним, перевезення його транспортним засобом з перевищенням відповідних параметрів автомобільними дорогами взагалі забороняється.

Як визначено ч. 1 ст. 47 Закону України “Про автомобільний транспорт” (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

В силу ч. 4 ст. 48 відповідного Закону, окрім документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, які визначені ч. 2 відповідного Закону, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Плата за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування”, якою затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі – Порядок №879).

Як визначено п.3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

При цьому, габаритно-ваговим контролем транспортних засобів, як унормовано п. 4 Порядку №879, є контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Великоваговими та великогабаритними транспортними засобами, в силу п. 3 Порядку №879, є транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. Поряд з цим, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

В силу п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд); плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до п. 23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Доказів здійснення відповідних дій відповідачем для приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами не надано; наявність факту порушення не спростовано шляхом подання доказів.

Як визначено п. 30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Окрім того, як визначено п.311 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру, зокрема,більше як на 40 відсотків – рахується у п`ятикратному розмірі.

Відтак, з згаданої судом вище довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю вбачається, що відповідачем перевищено загально-допустиму масу автотранспорту - 42,45 т при допустимій 40 т, а також перевищено допустимі навантаження на здвоєні осі 18,365 та 24,085 при допустимих – 16 т.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідачем допущено перевищення нормативів загальної маси на 2,45 т (42,45 – 40 = 2,45 що становить 6,12%) та навантаження на здоєні осі 2,365 т та 8,085 т (18,365 – 16 = 2,365 що становить 14,78%, 24,085 – 16 = 8,085 що становить 50,53%), що є показником більшим на 40% допустимого.

Отже, п`ятикратний розмір при здійсненні розрахунку позивачем застосований вірно, оскільки фактична маса перевищена більше ніж на 40%, а отже позивачем правильно та підставно нараховано відповідачу плати за проїзд автомобільними дорогами України у розмірі 1423,68 євро, що еквівалентно 38661,69 грн.

Між тим, судом перевірено офіційний курс євро станом на 08.11.2019 (день складання акту про порушення) та встановлено, що позивачем застосовано правильний курс валют.

Як визначено п.п. 26, 27 Порядку №879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету; плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно п.311 Порядку №879 перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Доказів внесення нарахованої плати відповідач під час розгляду справи не надав, хоча строк, визначений п.311 Порядку №879, закінчився.

Відтак, на підставі наведеного суд доходить висновку про те, що позовні вимоги Броварської місцевої прокуратури Київської області про стягнення з "ДС Пром Груп" плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 38661,69 грн доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно представництва інтересів в суді прокуратурою суд повідомляє наступне.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18).

Відтак, з листа №45977/39/24-20 від 18.06.2020 Державної служби України з Безпеки на транспорті управління Укртрансбезпеки у Черкаській області адресованого прокурору Київської області, вбачається, що адресант просив вжити прокурорського реагування та розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Укрансбезпеки в судовому порядку, зокрема, стосовно питання стягнення грошових коштів з ТОВ «ДС Пром Груп» у розмірі 1423,68 грн.

У відповідь на вказаний Лист Прокуратура Київської області в особі Броварської місцевої прокуратури повідомила Укрансбезпеку про намір звернутися до Господарського суду Київської області з метою пред`явлення позову про стягнення з ТОВ «ДСП ром Груп» плати за проїзд автомобільними дорогами України у розмірі 38661,69 грн.

Отже, в контексті зазначених вище положень судової практики отримання повідомлення Прокуратури про те, що Укрансбезпека за наявності відповідних підстав (наявності встановлення факту порушення відповідачем проїзду автомобільними дорогами України) самостійно з червня 2020 року не звернулася до суду з позовом в інтересах держави - є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокуратури у даній справі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 39810010) на користь управління Укрансбезпеки у Черкаській області (вул. Хрещатик, 223, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ: відсутній) до Державного бюджету України (одержувач УК у м. Черкасах/Черкаси/22160100, р/р UA258999980313111216000023002, код ЄДРПОУ: 38031150, банк: Казначейство України) 38661,69 грн плати за проїзд автомобільними дорогами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 39810010) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, р/р UA028201720343190001000015641 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909996) 2102,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз