Рішення № 95468807, 12.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2021Справа № 910/19472/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою діяльністю "КОМПАНІЯ ДОЛЯ"

до Товариства з обмеженою діяльністю "БДЖІЛКА ПЕЧЕРСЬКА"

про стягнення 67397,99 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою діяльністю "КОМПАНІЯ ДОЛЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою діяльністю "БДЖІЛКА ПЕЧЕРСЬКА" про стягнення 67397,99 грн заборгованості, з яких: 46456,67 грн - сума основного боргу, 5878,74 грн - пеня, 15062,58 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару за договором поставки №КД-137 від 13.02.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.12.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/19472/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

11.01.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою діяльністю "КОМПАНІЯ ДОЛЯ" залишено без руху.

24.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення та розрахунок на виконання ухвали суду від 12.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 продовжено строк розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 16.12.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 29.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105477122651.

Отже, за змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2020 між Товариством з обмеженою діяльністю "КОМПАНІЯ ДОЛЯ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою діяльністю "БДЖІЛКА ПЕЧЕРСЬКА" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №КД-137 з протоколом розбіжностей (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товари (надалі - товар), а покупець сплатити і прийняти товар у кількості, асортименті і у цінах, узгоджених з постачальником.

Відповідно до п.2.6. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює на підставі рахунків-фактур та/або видаткової накладної, що формується на підставі замовлення покупця постачальником.

У відповідності до п.2.7. договору, усі розрахунки, передбачені цим договором, здійснюються з використанням національної валюти України - гривні в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, зазначений у реквізитах до даного договору, або інший рахунок, про який постачальник своєчасно та письмово повідомив покупця.

Згідно із п.2.8. договору, розрахунки за товар здійснюються протягом 21 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Відповідно до п.2.9. договору, датою оплати товару є дата зарахування відповідних грошових сум на банківський рахунок продавця.

За змістом пункту 3.2. договору моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Згідно із п.7.2. договору за прострочення або неповну сплату товару покупець сплачує постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У випадку прострочення більш ніж на 30 днів, крім пені покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від простроченої до сплати суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору у період з 13.02.2020 по 06.08.2020 поставив відповідачу товар згідно із видатковими накладними: №1342 від 13.02.2020 на суму 6000,83 грн, №1359 від 14.02.2020 на суму 1458,10 грн, №1518 від 18.02.2020 на суму 6666,87 грн, №1587 від 19.02.2020 на суму 1245,10 грн, №1588 від 19.02.2020 на суму 558,38 грн, №1665 від 20.02.2020 на суму 7973,59 грн, №1666 від 20.02.2020 на суму 3829,10 грн, № 1667 від 20.02.2020 на суму 2557,12 грн, 1676 від 24.02.2020 на суму 3468,18 грн, №1809 від 25.02.2020 на суму 2773,06 грн, №1817 від 25.02.2020 на суму 2692,19 грн, №1831 від 26.02.2020 на суму 1514,10 грн, №1938 від 28.02.2020 на суму 2870,21 грн, №2036 від 02.03.2020 на суму 3232,29 грн, №2048 від 03.03.2020 на суму 3122,70 грн, №2084 від 03.03.2020 на суму 3803,32 грн, № 2086 від 03.03.2020 на суму 1330,10 грн, №2219 від 05.03.2020 на суму 983,65 грн, №2232 від 05.03.2020 на суму 7160,43 грн, №2273 від 05.03.2020 на 737,14 грн, №2387 від 10.03.2020 на суму 3513,51 грн, №2388 від 10.03.2020 на суму 4023,38 грн, №2480 від 12.03.2020 на суму 4210,90 грн, №2560 від 13.03.2020 на суму 4586,33 грн, №2578 від 13.03.2020 на суму 3820,00 грн, №2586 від 16.03.2020 на суму 1615,00 грн, №2858 від 26.03.2020 на суму 1945,00 грн, №3005 від 03.04.2020 на суму 2783,30 грн, №3103 від 08.04.2020 на суму 2843,96 грн, №3455 від 29.04.2020 на суму 250,25 грн, №4048 від 22.05.2020 на суму 1311,09 грн, №4267 від 28.05.2020 на суму 1133,30 грн, №4268 від 28.05.2020 на суму 716,25 грн, №4269 від 28.05.2020 на суму 85,00 грн, №4552 від 04.06.2020 на суму 1109,47 грн, №4553 від 04.06.2020 на суму 52,50 грн, №5378 від 04.06.2020 на суму 42,50 грн, №4984 від 11.06.2020 на суму 1140,55 грн, №6155 від 06.07.2020 на суму 1053,70 грн, №6156 від 06.07.2020 на суму 3005,92 грн, №6157 від 06.07.2020 на суму 210,74 грн, №6158 від 06.07.2020 на суму 3900,84 грн, №6454 від 09.07.2020 на суму 56,50 грн, №6455 від 09.07.2020 на суму 9422,28 грн, №6467 від 09.07.2020 на суму 267,24 грн, №6468 від 09.07.2020 на суму 4883,68 грн, №6802 від 16.07.2020 на суму 45,20 грн, №6803 від 16.07.2020 на суму 6010,30 грн, №6807 від 16.07.2020 на суму 949,50 грн, №7875 від 06.08.2020 на суму 195,48 грн, №7876 від 06.08.2020 на суму 992,30 грн, №7884 від 06.08.2020 на суму 390,96 грн, №7885 від 06.08.2020 на суму 815,50 грн.

Позивач зазначає, що у порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату поставленого позивачем товару здійснив частково, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 46456,67 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару та наявність у відповідача заборгованості у сумі 46456,67 грн, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 46456,67 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання пені у сумі 5878,74 грн та штрафу у сумі 15062,58 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, позивач у період з 13.02.2020 по 06.08.2020 на виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки №КД-137 від 13.02.2020 здійснив поставку відповідачу товару на суму 131230,89 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними за вказаний період.

У відповідності до ч.1, ч2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті п.2.8. договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються протягом 21 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Оскільки матеріали справи не містять доказів погодження сторонами інших строків оплати поставленого товару, то відповідач мав здійснити оплату протягом 21 календарних днів з моменту поставки товар.

Згідно із наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача, відповідач здійснив оплату поставленого товару частково на суму 84774,22 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за договором поставки №КД-137 від 13.02.2020 становить 46456,67 грн.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 46456,67 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 46456,67 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №КД-137 від 13.02.2020 у сумі 46456,67 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 46456,67 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені у сумі 5878,74 грн та штрафу у сумі 15062,58 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 7.2. договору сторони погодили, що за прострочення або неповну сплату товару покупець сплачує постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У випадку прострочення більш ніж на 30 днів, крім пені покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від простроченої до сплати суми.

Нарахування пені здійснене позивачем у наступному порядку:

з 12.03.2020 по 16.09.2020 на заборгованість за поставлений товар 20.02.2020;

з 16.03.2020 по 16.09.2020 на заборгованість за поставлений товар 24.02.2020;

з 17.03.2020 по 27.11.2020 на заборгованість за поставлений товар 25.02.2020;

з 18.03.2020 по 27.11.2020 на заборгованість за поставлений товар 26.02.2020;

з 20.03.2020 по 27.11.2020 на заборгованість за поставлений товар 28.02.2020;

з 23.03.2020 по 27.11.2020 на заборгованість за поставлений товар 02.03.2020;

з 24.03.2020 по 27.11.2020 на заборгованість за поставлений товар 03.03.2020;

з 26.03.2020 по 27.11.2020 на заборгованість за поставлений товар 05.03.2020;

з 31.03.2020 по 27.11.2020 на заборгованість за поставлений товар 10.03.2020;

з 02.04.2020 по 27.11.2020 на заборгованість за поставлений товар 12.03.2020;

з 03.04.2020 по 27.11.2020 на заборгованість за поставлений товар 13.03.2020;

з 06.04.2020 по 15.07.2020 на заборгованість за поставлений товар 16.03.2020;

з 24.04.2020 по 27.11.2020 на заборгованість за поставлений товар 03.04.2020;

з 25.06.2020 по 27.11.2020 на заборгованість за поставлений товар 04.06.2020.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року в справі №922/3782/17).

Дослідивши розрахунок пені, наведений у позовній заяві, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено початок нарахування пені.

Також при визначенні періоду нарахування пені, позивачем не враховані приписи частини 6 статті 232 ГК України.

Так, статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому перебіг часу, за який нараховується пеня у відповідності до норм законодавства починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проаналізувавши умови договору, враховуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що пункт 7.2. договору поставки не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

Отже враховуючи приписи 251-253 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України, з огляду на строки оплати встановлені у договорі, правильними періодами нарахування пені (у межах визначених позивачем періодів) є:

з 13.03.2020 по 13.09.2020 на заборгованість за поставлений товар 20.02.2020;

з 17.03.2020 по 16.09.2020 на заборгованість за поставлений товар 24.02.2020;

з 18.03.2020 по 18.09.2020 на заборгованість за поставлений товар 25.02.2020;

з 19.03.2020 по 19.09.2020 на заборгованість за поставлений товар 26.02.2020;

з 21.03.2020 по 21.09.2020 на заборгованість за поставлений товар 28.02.2020;

з 24.03.2020 по 24.09.2020 на заборгованість за поставлений товар 02.03.2020;

з 25.03.2020 по 25.09.2020 на заборгованість за поставлений товар 03.03.2020;

з 27.03.2020 по 27.09.2020 на заборгованість за поставлений товар 05.03.2020;

з 01.04.2020 по 01.10.2020 на заборгованість за поставлений товар 10.03.2020;

з 03.04.2020 по 03.10.2020 на заборгованість за поставлений товар 12.03.2020;

з 04.04.2020 по 04.10.2020 на заборгованість за поставлений товар 13.03.2020;

з 07.04.2020 по 15.07.2020 на заборгованість за поставлений товар 16.03.2020;

з 25.04.2020 по 25.10.2020 на заборгованість за поставлений товар 03.04.2020;

з 26.06.2020 по 27.11.2020 на заборгованість за поставлений товар 04.06.2020.

За розрахунком суду сума пені становить 4966,24 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 20% від простроченої до сплати суми, нарахованого за прострочення більш ніж на 30 днів, судом встановлено, що позивачем допущено помилку при нарахуванні штрафу на заборгованість за поставлений товар 20.02.2020, оскільки прострочення на суму 14359,81 грн становило менше 30 днів та нарахування штрафу слід здійснювати на суму 13379,99 грн. Сума штрафу на заборгованість за поставлений товар 20.02.2020 становить 2675,99 грн. В іншій частині розрахунки штрафу є арифметично правильними. Отже, позовні вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими у сумі 14866,61 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги щодо стягнення штрафу суд задовольняє частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою діяльністю "КОМПАНІЯ ДОЛЯ".

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: договір про надання правничої (правової) допомоги №6 від 26.11.2020, укладений між позивачем та адвокатом Рівним Є.О., додаток №1 до договору, акт здачі-прийняття виконаних робіт по наданню юридичних послуг від 27.11.2020, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1052245 від 27.11.2020.

Згідно із акту здачі-прийняття виконаних робіт по наданню юридичних послуг від 27.11.2020 вартість послуг адвоката становить 10000,00 грн.

Наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №6201/10 від 06.10.2017 підтверджується, що Рівний Євгеній Олександрович є адвокатом.

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі №910/19472/20.

Відповідачем заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не надано.

Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 9835,53 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою діяльністю "БДЖІЛКА ПЕЧЕРСЬКА" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 72, ідентифікаційний код 35371091) на користь Товариства з обмеженою діяльністю "КОМПАНІЯ ДОЛЯ" (01004, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАСЕЙНА, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 43214921) заборгованість у сумі 46456,67 грн, пеню у сумі 4966,24 грн, штраф у сумі 14866,61 грн, витрати на правову допомогу у сумі 9835,53 грн та судовий збір у сумі 2067,43 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.03.2021.

Суддя С.О. Турчин