Рішення № 95468679, 11.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021Справа № 910/16520/20Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"

(вул. Антоновича, буд. 46-46А, м. Київ, 03150)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

(вул. Є. Гедройця, буд.5, м. Київ, 03150)

про стягнення 65 969,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення 65 969,45 грн. заборгованості за пошкодження (розукомплектування) вагонів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійсненні перевезень вантажних вагонів позивачем було виявлено пошкодження вагонів, що належать йому на праві власності (оренди), у зв`язку з необхідністю відновлення технічного стану пошкоджених вагонів позивач поніс витрати на загальну суму 65 969,45 грн., які просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

09.11.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

15.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог.

17.12.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У квітні - травні 2020, Акціонерним товариством "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) ТОВ "ЛЕМТРАНС".

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на станціях Авдіївка, Удачна, Лиман, Сартана, Маріуполь-Сортувальний було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС", а саме: № 63485270 (власник вагону ПрАТ «Укртранслізинг»; №56262140 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ); №62081179 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»; №63524102 (власник вагону ПрАТ «Укртранслізинг»); №54040688 (власник вагону ТОВ «ЛЕМТРАНС»); №56834393 (власник вагону ТОВ «ЛЕМТРАНС»); №62046511 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ); №62043781 (ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ»); №62030820 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ); №64053606 (власник вагону АТ «ПУМБ») .

З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 ТОВ "ЛЕМТРАНС" письмово звернулось до Начальника станції Авдіївка регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" з заявою вих. 3116/ДВ від 15.05.2020;

З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 ТОВ "ЛЕМТРАНС" письмово звернулось до Начальника станції Удачна регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" з заявою вих. 3189/ДВ від 15.05.2020.

З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 ТОВ "ЛЕМТРАНС" письмово звернулось до Начальника станції Лиман регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" з заявою вих. 3120/ДВ від 15.05.2020; вих.№3122/ДВ від 15.05.2020.

З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 ТОВ "ЛЕМТРАНС" письмово звернулось до Начальника станції Сартана регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" з заявою вих. 3134/ДВ від 15.05.2020.

З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 ТОВ "ЛЕМТРАНС" письмово звернулось до Начальника станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" з заявою вих.№3130/ДВ від 15.05.2020

З метою складання актів про пошкодження вагонів форми BУ-25М ТОВ "ЛЕМТРАНС" письмово звернулось із заявами вих. № 3117/ДВ від 15.05.2020, вих. №3190/ДВ від 18.05.2020, вих.№3135/ДВ від 15.05.2020 до Начальника структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця".

З метою складання актів про пошкодження вагонів форми BУ-25М ТОВ "ЛЕМТРАНС" письмово звернулось із заявами вих. № 3121/ДВ від 15.05.2020, вих. №3123/ДВ від 15.05.2020, вих.№3131/ДВ від 15.05.2020 до Начальника структурного підрозділу "Покровське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця".

Однак, комерційних актів та актів про пошкодження вагону складено та надано позивачу не було.

Крім цього, ТОВ "ЛЕМТРАНС" звернулось до В.о. директора регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" зі скаргами вих. № 3714/ДВ від 03.06.2020 на дії начальника станції Авдіївка регіональної філії "Донецька залізниця", вих. №3723/ДВ від 03.06.2020 на дії начальника станції Удачна регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії "Донецька залізниця"; зі скаргою вих. №3723/ДВ від 03.06.2020 на дії начальника станції Удачна регіональної філії "Донецька залізниця" та до начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства»; вих.№3715/ДВ від 03.06.2020 на дії начальника станції Лиман регіональної філії "Донецька залізниця" та до начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» скаргу вих. « 3721/ДВ від 03.06.2020 на дії начальника структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» ; зі скаргою вих.№3722/ДВ від 03.06.2020 на дії начальника станції Сартана регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та до начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою вих.№4167/ДВ від 23.06.2020 на дії начальника структурного підрозділу «Волноваське депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»; зі скаргою вих.№3717/ДВ від 03.06.2020 на дії начальника станції Маріуполь-Сортувальний структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та до начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою вих.№4166/ДВ від 23.06.2020 на дії начальника структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Проте на вищевказані скарги ТОВ "ЛЕМТРАНС" не отримало відповіді.

Внаслідок розукомплектування вагонів ТОВ "ЛЕМТРАНС" було змушене передати Структурному підрозділу "Покровське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" та структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються у господарській діяльності ТОВ "ЛЕМТРАНС".

ТОВ "ЛЕМТРАНС" було придбано деталі, які були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, а саме:

1) На підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 та специфікації №40 від 02.05.2019 у ТДВ "Попаснянський ВРЗ" було придбано:

- магістральна частина 483А.010-01 у кількості 3 шт. на загальну суму 19 448,82 грн.

Зазначена продукція була сплачена згідно платіжного доручення № 3977 від 20.05.2019 та №4002 від 21.05.2019.

2) На підставі Контракту купівлі-продажу №495 від 14.03.2018 та специфікації (додаток №6 від 10.10.2018) у ЗАО ВТФ "Трансмашэкспорт" (м. Москва, Російська Федерація) було придбано:

- головна частина 270.023-1 у кількості 7 шт. на загальну суму 28 668,64 грн.

Зазначена продукція була сплачена згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №93 від 20.11.2018, на підставі виставленого рахунку № 5/495 від 20.11.2018.

3) На підставі договору поставки № 59/14 від 10.02.2014 та специфікації №52 від 27.12.2019 у ТОВ "Укртранспневматика" було придбано:

- авторежим 265 А-1 у кількості 3 шт. на загальну суму 11 869,20 грн.

Кошти були сплачені згідно платіжного доручення № 493 від 21.01.2020 та №68 від 08.01.2020 на підставі рахунку №ТП000000915 від 17.12.2019.

Отже, враховуючи вищевикладене, загальна вартість придбаних позивачем деталей становить 59 986, 66 грн.

Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Між TOB "ЛЕМТРАНС" та АТ "Укрзалізниця" (регіональна філія "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця") укладено договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням № Дон/В-19500/НЮ-п від 28.12.2019. Відповідно до цього договору підрядник зобов`язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів замовника (далі - ТО з відчепленням) силами на базі структурних підрозділів підрядника - вагонних депо (зазначені у п.2.1 цього договору), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Необхідні деталі для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, були передані структурному підрозділу "Покровське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" та були встановлені на зазначені вище вагони відповідно до актів №119 від 31.05.2020 (зняття з відповідального зберігання і витрат запасних частин, які постачає ТОВ "Лемтранс" для технічного обслуговування вагонів з відчепленням при підготовці до перевезень згідно договору №Дон/В-19500/НЮ-п від 28.12.2019), №04/0105 від 31.05.2020, №05/0105 від 31.05.2020 (витрат матеріалів власності ТОВ "Лемтранс" при технічному обслуговуванні вагонів з відчепленням згідно договору №Дон/В-19500/НЮ-п від 28.12.2019).

У зв`язку з розукомплектуванням зазначених вагонів та на виконання вищезазначених правил Структурним підрозділом "Покровське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" та до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" було виконано ремонтні роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони і підтвердженням зазначеного є акти від 31.05.2020, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, позивачем були понесені витрати на транспортування пошкоджених вагонів в ремонт, що підтверджується залізничними накладними №№48741730; 48741730; 48705354; 48705354; 48715965; 48748216; 48796411, копії яких містяться в матеріалах справи, на загальну суму 869,16 грн.

Загальна вартість вказаних витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони склала 5 113,63 грн. та була сплачена позивачем згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення збереження майна (вагонів) при перевезенні залізницею, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім на загальну суму 65 969, 45 грн. (придбані деталі - 59 986, 66 грн. + технічне обслуговування - 5 113, 63 грн. + витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту - 869, 16 грн..).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Відповідно до ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно із ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Судом встановлено, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", а саме: № 63485270 (власник вагону ПрАТ «Укртранслізинг»; №56262140 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ); №62081179 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»; №63524102 (власник вагону ПрАТ «Укртранслізинг»); №54040688 (власник вагону ТОВ «ЛЕМТРАНС»); №56834393 (власник вагону ТОВ «ЛЕМТРАНС»); №62046511 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ); №62043781 (ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ»); №62030820 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ); №64053606 (власник вагону АТ «ПУМБ»).

Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Як встановлено судом, на станціях Авдіївка, Удачна, Лиман, Сартана та Маріуполь-Сортувальний було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, які полягали у відсутності головної та магістральної частин повітророзподільника.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ "Лемтранс" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені до структурного підрозділу "Покровське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" та структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" для проведення ремонтних робіт.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів ТОВ "ЛЕМТРАНС" було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 59 986, 66 грн., здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 5 113, 63 грн. та витрачено на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту 869, 16 грн.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 828/4121 від 01.12.1999, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/91 від 29.11.2007 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 904/4195/16 від 23.03.2017, № 904/3013/16 від 17.01.2017.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданих збитків - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Що стосується аргументів відповідача на спростування позовних вимог, викладених у відзиві на позов, судом їх розглянуто та відхилено, з огляду на таке.

Так, за твердженнями відповідача, його вина у пошкодженні вагонів відсутня та не доведена позивачем.

Однак, суд зазначає, що поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Також, твердження відповідача з посиланням на статтю 130 Статуту залізниць України, що ТОВ "ЛЕМТРАНС" - неналежний позивач, є помилковим, оскільки предметом даного спору є стягнення збитків за розукомплектування вагонів, що, в свою чергу, не передбачає пред`явлення позивачем перелічених у вказаній статті документів.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 46-46а, код ЄДРПОУ 30600592) 65 969 грн. 45 коп. збитків, 2102 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов