Рішення № 95468623, 23.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2021Справа № 910/11651/19Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВІТ"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ЛАЙН"

2) Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "ХАРКІВ-МОСКВА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Айленд"

про стягнення 1016501,78 грн.

за участі представників:

від позивача: Ульянов Д.В., адвокат,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: Третьякова Н.Ю., адвокат,

від третьої особи: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІВІТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ЛАЙН" та Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" про стягнення 1 016 501,78 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-2 зобов`язань за контрактом поставки обладнання № 1405/2018 від 14.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 матеріали справи № 910/11651/19 передані за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах справи № 922/1174/20 про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "ХАРКІВ-МОСКВА".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2020 відкрито провадження у справі № 922/1174/20 про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "ХАРКІВ-МОСКВА".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.04.2020 у справі № 922/1174/20 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у відкритті провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс -Лайф" про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків -Москва" відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20 постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 922/1174/20 залишено без змін.

Супровідним листом від 11.11.2020 Господарським судом Харківської області направлено матеріали справи № 910/11651/19 до Господарського суду міста Києва з огляду на відсутність правової підстави для прийняття вказаної справи до розгляду в межах справи № 922/1174/20 про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "ХАРКІВ-МОСКВА".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020 справу № 910/11651/19 передано на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11651/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У відзиві на позов відповідач-2 заперечував проти задоволення позову, пославшись на невиконання позивачем всіх зобов`язань за контрактом, що не дає підстав для здійснення оплати за ним. При цьому, між сторонами велося листування щодо виправлення недоліків та монтажу й запуску лінії виробництва, однак відповідач-2 здійснив ремонт та запуск лінії із залученням іншої підрядної організації.

У відповіді на відзив позивач наголосив на тому, що ним здійснено монтаж обладнання та відповідачем-2 жодних заперечень з цього приводу після усунення позивачем недоліків не висунуто.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2018 між позивачем із ТОВ «Айленд», як постачальниками, та відповідачем-2, як покупцем, укладено контракт поставки обладнання № 1405/2018, згідно з пунктом 1.1 якого постачальники зобов`язуються виготовити та передати в строк до 31.07.2018 у власність покупцеві авторське (ексклюзивне) обладнання: 2 (дві) лінії по виробництву високоякісних аналогів імітованої чорної і червоної ікри, а також капсульованих продуктів харчування (кетчупів, соусів, майонезів, гірчиці, джемів, меду, соків та ін.) в термостабільних капсулах з метою подальшого їх використання в якості продуктів харчування і смакових наповнювачів для продуктів харчування, потужністю 200 (двісті) кг/год (чорна ікра) або 240 (двісті сорок) кг/год (червона ікра) кожна лінія, а всього 2 лінії потужністю 400 (чотириста) кг / год - чорна ікра або 480 (чотириста вісімдесят) кг/год - червона ікра (далі - обладнання), а покупець зобов`язується прийняти обладнання та оплатити його.

Умовами пункту 2.2 контракту строк поставки обладнання встановлений до 31.07.2018 року.

Пунктом 2.3 контракту передбачено, що при поставці обладнання, однак не пізніше 14 календарних днів з дати поставки, постачальники своїми силами здійснюють остаточну зборку та установку (монтаж) обладнання, а також перевірку (випробування) працездатність обладнання в об`ємі, необхідним для повного, всебічного та безперебійного використання обладнання у відповідності до його цільового призначення. Покупець має забезпечити дотримання норм та правил по охороні праці, правил пожежної безпеки, санітарних норм та правил безпеки при проведенні вказаних робіт. Постачальники несуть відповідальність за їх порушення.

Згідно з пунктом 2.4 контракту зобов`язання постачальників по поставці обладнання вважається виконаним з моменту передачі постачальниками обладнання та супровідної документації на обладнання покупцю, випробування працездатності обладнання представником постачальників в пункті поставки, що знаходиться за адресою: м. Зміїв, вул. Залізнична, 117.

Покупець відповідно до пункту 3.2 контракту оплачує за обладнання в наступному порядку:

- 10 % від вартості виготовлення обладнання покупець оплачує на умовах попередньої оплати протягом 7 (семи) днів з моменту підписання цього контракту;

- 35 % від вартості виготовлення обладнання покупець оплачує протягом 20 (двадцяти) днів з дати першого платежу;

- 35 % від вартості устаткування покупець оплачує протягом 30 (тридцяти) днів з дати другого платежу;

- 20 % від вартості виготовлення обладнання покупець оплачує постачальникам після установки, випробування, виходу на проектні режими Обладнання, навчання персоналу.

Відповідно до пункту 6.3. контракту приймання обладнання за кількістю проводиться за товаросупровідними документами (рахунком-фактурою, видатковою товарною накладною, товарно- транспортної накладної та ін.) постачальників. У разі відсутності зазначених документів, покупець має право прийняти його і скласти акт про фактичну наявність обладнання, в якому вказується, які документи відсутні. Після проведення випробувань (спеціалізація №2).

Пунктом 6.4. контракту визначено, що в разі якщо при прийманні обладнання буде встановлено недостачу, невідповідність якості або кількості обладнання вимогам, викладеним у цьому контракті, покупець має право вимагати допоставки обладнання, або заміни неякісного обладнання. В цьому випадку постачальники зобов`язані протягом 5 календарних днів з дати отримання вимоги покупця за свій рахунок провести додаткову поставку або заміну неякісного обладнання (спеціалізація №2)

Специфікацією № 1 до контракту визначено, що вартість товару за 1 лінію становить 1800000 грн., з яких: 180000 грн. - авансовий платіж (10 % до 14.05.2018), 630000 грн. - авансовий платіж (35 % до 01.06.2018), 630000 грн. - авансовий платіж (35 % до 01.07.2018), 360000 грн. - останній платіж (20 % по готовності, перед відвантаженням).

12.07.2018 сторонами укладено доповнення до контракту, за яким внесені наступні зміни: строк поставки встановлено до 15.08.2018 при забезпеченні фінансування покупцем (пункт 2.2 контракту); платежі здійснюються з відстрочкою в 15 днів (пункт 3); останній платіж здійснюється після запуску лінії протягом 3 днів (специфікація № 1). При зриві поставки лінії постачальники сплачують покупцю штраф у розмірі 7 % за кожний день прострочення.

У забезпечення виконання зобов`язань відповідача-2 за контрактом між позивачем, як кредитором, та відповідачем-1, як поручителем, укладено договір поруки від 15.05.2018 № 1, у відповідності до пункту 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання у повному обсязі обов`язку відповідача-2 (боржник) за Контрактом постачання обладнання від 14.05.2018 №1405/2018 на суму 1800000 грн., в тому числі ПДВ (надалі - основний договір).

Відповідно до пунктів 1.2, 3.5 договору у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розмір забезпеченого зобов`язання, зазначеного в пункті 1.1 цього договору.

Із матеріалів справи слідує, що 10.08.2018 позивачем складено лист № 1008-2 щодо витратної частини, не передбаченої контрактом, на суму 149483,65 грн., у т.ч. ПДВ 20 %. До вказаного листа позивач надані товарно-транспортні накладні від 16.08.2018 та 17.08.2018 за підписом позивача та водія/експедитора щодо відправлення на адресу відповідача-2 товару згідно з наведеним переліком.

У свою чергу, відповідач-2 звертався до позивача з листом від 12.11.2018 № 239-18 щодо не здійснення поставки товару станом на 10.11.2018; з листом від 21.02.2019 № 8/19 щодо нез`явлення на прийом-передачу обладнання та проханням погодити відповідне питання до 23.02.2019 року.

Листом від 22.02.2019 № 9/19 відповідач-2 у доповнення до листа від 21.02.2019 направив позивачу копію акту виявлених недоліків лінії та просив у строк до 01.03.2019 здати обладнання по контракту.

Відповідно до вказаного акту виявлених недоліків у процесі роботи лінії капсулювання комісією виявлений ряд недоліків, визначений на 10 пунктів.

У відповідь на вищевказаний лист від 22.02.2019 № 9/19 позивач листом від 12.03.2019 № 1203-1 повідомив про усунення недоліків та готовність до приймання-передачі обладнання на 14.03.2019 року. Надалі, відповідні листи позивача щодо приймання-передачі обладнання наявні про здійснення передачі на 20.03.2019 та 29.03.2019 року.

02.05.2019 позивач звернувся до відповідача-2 з претензією-вимогою № 1 щодо оплати залишку боргу за поставлений товар у сумі 540000 грн. та 149483,65 грн. за матеріали при проведенні монтажу обладнання. Відтак, позивач просив відповідача-2 сплатити у семиденний строк заборгованість у розмірі 689483,65 грн. Дана претензія відповідно до відомостей з веб-сайту АТ «Укрпошта» вручена 07.05.2019 року.

Спір у справі виник щодо сплати відповідачем-2 останнього платежу за контрактом та за матеріали для монтажу такого обладнання.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із умов укладеного контракту від 14.05.2018 № 1405/2018 із доповненням від 12.07.2018 та специфікацією слідує, що відповідач-2 мав сплатити за обладнання з відстрочкою в 15 днів 180000 грн. - авансовий платіж (10 % до 14.05.2018), 630000 грн. - авансовий платіж (35 % до 01.06.2018), 630000 грн. - авансовий платіж (35 % до 01.07.2018), та 360000 грн. - останній платіж (20 % після запуску лінії протягом 3 днів).

У той же час, заперечення відповідача-2 проти настання строку оплати зводяться до відсутності доказів запуску лінії виробництва.

Разом із цим, матеріали справи містять лист від 22.02.2019 № 9/19 відповідача-2, в якому останній повідомляв позивача про виявлені недоліки в процесі роботи лінії капсулювання та надавав відповідний акт виявлення недоліків, а також просив здати обладнання по контракту в строк до 01.03.2019 року.

У свою чергу, позивач листом від 12.03.2019 № 1203-1 повідомляв відповідача-2 про усунення недоліків та готовність до приймання-передачі обладнання на 14.03.2019 року.

Щодо доводів відповідача-2 про виправлення недоліків та запуск лінії за допомогою залучення іншої підрядної організації -ТОВ «Будівельна компанія Харків-Москва», суд зауважує, що відповідний акт здачі-прийняття робіт датований 27.08.2019, тобто після листа позивача від 12.03.2019 № 1203-1 про усунення ним недоліків обладнання. Відтак, відповідачем-2 не доведено, що відповідні ремонтні роботи здійснені іншою організацією саме замість позивача для запуску лінії виробництва.

Отже, із наявного в матеріалах справи листування сторін слідує, що відповідачем-2 виявлені недоліки обладнання саме в процесі роботи лінії, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про доведеність відповідної обставини щодо запуску роботи такої лінії та настання строку для здійснення за контрактом остаточного розрахунку. Одночасно, судом визнаються обґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат позивача на матеріали при проведенні монтажу обладнання.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність позивачем настання строку для здійснення відповідачем-2 остаточного розрахунку за обладнання та оплати витрат на матеріали, витрачені при проведенні монтажу обладнання, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути 67471,30 грн. інфляційних втрат, 239373,30 грн. пені та 20174 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати обладнання покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого обладнання за кожний день прострочення. Покупець не несе відповідальності, якщо прострочення виникло невиконанням чи неналежним виконанням постачальниками своїх зобов`язань, передбачених цим контрактом чи чинним законодавством.

Водночас, оскільки матеріали справи не містять чіткої дати запуску лінії виробництва, від якої розпочинається строк на здійснення відповідачем-2 остаточних розрахунків за контрактом, суд дійшов висновку про застосування положень частини 2 статті 530 ЦК України.

Відповідно частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зауважує, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, прострочення з оплати наданих позивачем послуг розпочалося з 15.05.2019, тобто після спливу семиденного строку з дня отримання відповідачем вимоги від 02.05.2019 № 1.

Здійснивши перерахунок заявлених компенсаційних виплат та пені з 15.05.2019 у межах визначеного позивачем кінцевого строку нарахування, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 55819,84 грн. пені та 4816,94 грн. трьох процентів річних. Поряд із цим, інфляційні втрати за вказаний період судом не стягуються, оскільки їх розмір має від`ємне значення (-2790,20 грн.).

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з частинами 1-2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Беручи до уваги, що договором поруки передбачено солідарне зобов`язання відповідачів відповідати за порушення зобов`язань відповідачем-2 перед позивачем, суд дійшов висновку про стягнення встановлених судом сум заборгованостей, пені та компенсаційних виплат з відповідачів у солідарному порядку.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВІТ" задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ЛАЙН" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 18-Б, офіс 211; ідентифікаційний код 41437191) та Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" (63030, Харківська обл., Валківський р-н, село Шарівка; ідентифікаційний код 14344275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВІТ" (61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 317; ідентифікаційний код 30429969) 689483 (шістсот вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 65 коп. основного боргу, 55819 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 84 коп. пені, 4816 (чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 94 коп. трьох процентів річних, а також 11251 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят одну) грн. 81 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 10.03.2021 року.

Суддя К.В. Полякова