Рішення № 95468379, 09.03.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/4/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2021 Справа № 908/3368/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3368/20

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування” (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А)

про стягнення коштів у порядку суброгації

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

28.12.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 8081/07-3.19.3416 від 23.12.2020) Товариства з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування” до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” про стягнення 28579,03 грн. відшкодування, 1842,80 грн. пені, 545,81 грн. 3% річних, 718,43 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3368/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2020 у справі № 908/3368/20 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До суду 12.01.2021 від позивача надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.01.2021 позовна заява прийнята до розгляду суддею Мірошниченко М.В., відкрито провадження у справі № 908/3368/20, присвоєний номер провадження 33/4/21, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.02.2021. Також витребувано з Печерського районного суду м. Києва копію постанови від 14.02.2020 по справі № 757/64635/19-п.

Ухвалою суду від 09.02.2021 відкладено судове засідання на 09.03.2021, повторно витребувано з Печерського районного суду м. Києва копію постанови від 14.02.2020 по справі № 757/64635/19-п.

16.02.2021 до суду з Печерського районного суду м. Києва надійшла копія постанови від 14.02.2020 по справі № 757/64635/19-п.

У судове засідання 09.03.2021 представники сторін не з`явилися, причини неявки відповідача суду невідомі.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні 09.03.2021 справу розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги, згідно з позовною заявою, мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 18.10.2019, внаслідок настання 02.12.2019 страхової події - дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження автомобіля марки “Toyota Land Cruicer 200”, державний номер НОМЕР_1 , виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 28579,03 грн., тому позивачем, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки “Honda Civic”, державний номер НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/008926963), позивач має право зворотної вимоги до відповідача. Полісом АМ/4697925 встановлена франшиза у розмірі 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб – 100000,00 грн. Позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, яка була отримана відповідачем 03.02.2020, тобто дев`яностоденний строк для прийняття відповідачем рішення та фактичну виплату страхового відшкодування в порядку суброгації сплинув 04.05.2020. На вимогу позивача жодних коштів відповідач не сплатив. Враховуючи наведене, просив з відповідача на користь позивача стягнути 28579,03 грн. відшкодування, 1842,80 грн. пені, 545,81 грн. 3% річних, 718,43 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтований ст.ст. 524, 526, 527, 530, 533, 625, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 9, 1, 25, 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 22, 33-37 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Представник позивача у судове засідання 09.03.2021 не з`явився, від представника позивача 06.01.2021 до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке судом задоволено ухвалою від 09.02.2021.

Представник відповідача у судові засідання не з`являвся, причини неявки суду невідомі. Ухвала про відкриття провадження у дійсній справі та призначення справи до судового розгляду отримана представником відповідача 20.01.2021. Відтак, строк для подання відзиву на позов сплинув 04.02.2021.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позов не скористався, позов до суду не надійшов.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду від 21.10.2010 у справі "Білий проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з довідкою № 3019339341316405 Управління поліції у місті Києві, 02.12.2019 о 11:10 год. на шосе Набережне, електроопора № 57, м. Київ, Київська обл., сталася дорожньо-транспортна пригода: зіткнення бокове транспортного засобу Honda Civic, номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (водій ОСОБА_2 ), наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ8926963, та транспортного засобу Toyota Land Cruicer 200, номерний знак НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 (водій ОСОБА_4 ). ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_2 пунктів 2.3.б, 13.1 ПДР, за фактом правопорушення складений адміністративний протокол ДПР18255772 за ст. 124 КУпАП.

Згідно матеріалів справи, транспортний засіб Toyota Land Cruicer 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , належить ОСОБА_3 .

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 14.02.2020 у справі № 757/64635/19-п визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 02.12.2019) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно з договором № 202.19.2493247 від 18.10.2019 добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави (строк дії договору з 26.11.2019 по 25.11.2021) на момент ДТП автомобіль Toyota Land Cruicer 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , був застрахований ОСОБА_3 (страхувальник) у Товаристві з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування” (страховик, позивач).

ОСОБА_3 звернулася до страховика (позивача) з заявою від 04.12.2019 про виплату на розрахунковий рахунок СТО ТОВ «Автосаміт на Столичному» страхового відшкодування по події, що трапилася 02.12.2019 з ДТП автомобілем Toyota Land Cruicer 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

15.01.2020 оцінювачем ОСОБА_5 був складений протокол огляду транспортного засобу Toyota Land Cruicer 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Відповідачу направлялося письмове повідомлення про огляд транспортного засобу, згідно якого останній запрошувався для участі 15.01.2020 в технічному огляді пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruicer 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Була складена ремонтна калькуляція, ТОВ «Автосаміт на Столичному» був виставлений рахунок-фактура № 2019011038 від 06.12.2019 на суму 28579,03 грн.

19.12.2019 Товариством з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування” був складений страховий акт № 3.19.3416-1 за договором страхування № 202.19.2493247 від 18.10.2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 28579,03 грн.

Сума 28579,03 грн. була перерахована позивачем на рахунок ТОВ «Автосаміт на Столичному» згідно з платіжним дорученням № ЦО06360 від 19.12.2019 з призначенням платежу щодо страхового відшкодування згідно договору № 202.19.2493247 від 18.10.2019, ОСОБА_3

ТОВ «Автосаміт на Столичному» був складений акт виконаних робіт № 2020000436 від 16.01.2020, згідно якого роботи з ремонту автомобіля Toyota Land Cruicer 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , були виконані на загальну суму 28579,03 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Honda Civic, державний номер НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, що підтверджується полісом обов`язкового страхування № АМ8926963, який був діючим на 02.12.2019 (станом на час скоєння ДТП).

Позивач направив 30.01.2020 листом з описом вкладення у цінний лист відповідачу письмову заяву вих. № 646/07-3.19.3416, згідно з якою з посиланням на ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” просив здійснити виплату 28579,03 грн. страхового відшкодування. Заява отримана представником відповідача 03.02.2020.

Оскільки відповідач суму страхового відшкодування не сплатив, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з такого.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов`язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ГПК України).

Згідно приписів ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач проти позову не заперечив. У матеріалах справи наявна копія постанови Печерського районного суду міста Києва від 14.02.2020 у справі № 757/64634/19-п, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 02.12.2019). У вказаній постанові встановлений факт порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 2.3.б, п. 13.1 ПДР України, зазначено про вину водія ОСОБА_2 . Вказана постанова, згідно відмітки, набрала законної сили 25.02.2020.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.

Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування – це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов`язання перед своїм страхувальником за договором № 202.19.2493247 від 18.10.2019 та на підставі страхового акту № 3.19.3416-1 від 19.12.2019 та заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 28579,03 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Статтею 18 Закону України “Про страхування” визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля Honda Civic, державний номер НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, що підтверджується полісом обов`язкового страхування № АМ008926963.

Станом на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди (02.12.2019), поліс № АМ008926963 був діючим. Відповідно до вказаного полісу, ліміт за шкоду майну встановлений у розмірі 100000,00 грн., франшиза – 0,00 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - ТДВ “Експрес Страхування”, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ПрАТ “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Honda Civic, державний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Вказана Методика, згідно з п.п. 1.2, 1.4, встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів; застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Як зазначено у позовній заяві обставини, передбачені п. 7.39 вказаної Методики, позивачем не встановлені, автомобіль Toyota Land Cruicer 200, держномер НОМЕР_3 , станом на дату ДТП був в експлуатації менше місяця, відтак, підстави для нарахування фізичного зносу відсутні.

Відповідач вказаної обставини не заперечив та не спростував.

У відповідності до п. 12.1 ст. 12 даного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".

Згідно полісу АМ008926963 франшиза встановлена у розмірі 0,00 грн. Відтак, сума грошових коштів, що підлягає стягненню в порядку суброгації, складає 28579,03 грн.

Доказів сплати суми 28579,03 грн. відповідач суду не подав.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги про стягнення суми 28579,03 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 718,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з травня по листопад 2020, та 545,81 грн. 3% річних, нарахованих за період з 05.05.2020 по 23.12.2020 (233 днів прострочення).

Розглядаючи позов у цій частині суд враховує таке.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом АМ008926963 (вих. № 646/07-3.19.3416 від 29.01.2020), яка була отримана відповідачем 03.02.2020, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання страховиком зобов`язання по відшкодуванню іншому страховику, до якого перейшло право вимоги внаслідок виплати ним страхового відшкодування, однак, цей строк пов`язаний з моментом пред`явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) вимоги до відповідача.

За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 910/18319/16.

Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до приписів ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Таким чином, відповідач повинен був у строк до 04.05.2020 включно, враховуючи, що дев`яностий день з дня отримання заяви про страхове відшкодування – 03.05.2020 вихідний день (неділя), виплатити позивачу страхове відшкодування за Полісом АМ008926963, або прийняти рішення про відмову в його виплаті.

Втім, як встановлено судом, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу за Полісом АМ008926963.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суд зазначає, що правові відносини, що склались між сторонами мають подвійну правову природу: такі відносини виникають у зв`язку із завданням шкоди внаслідок ДТП страхувальником відповідача (за полісом) страхувальнику позивача (за договором добровільного страхування майна) та одночасно мають договірний характер зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача), тобто будь-якої наперед невстановленої особи, якій буде завдано шкоди страхувальником відповідача.

Тобто, Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ008926963, укладений між відповідачем та страхувальником є договором на користь третьої особи, в даному випадку такою третьою особою (потерпілим) є страхувальник за договором добровільного страхування № 202.19.2493247 від 18.10.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

У зв`язку з настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02.12.2019, власником транспортного засобу Honda Civic, державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем за полісом № АМ008926963, було завдано шкоду третій особі - страхувальнику за договором добровільного страхування № 202.19.2493247 від 18.10.2019, у зв`язку з чим у вказаного страхувальника виникло право вимоги до відповідача, яким застраховано цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи, а у страховика за полісом № АМ008926963 (відповідача) виник обов`язок, відповідно, відшкодувати завдану шкоду.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування своєму страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, як зазначено вище, право вимоги до страховика за полісом № АМ008926963 (відповідача) за завдану внаслідок ДТП шкоду перейшло до позивача - Товариства з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування”.

Отже, обов`язок відповідача сплатити на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати є правовим наслідком неналежного виконання грошового зобов`язання, яке виникло у відповідача саме з договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Полісу № АМ008926963).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16.

Розрахунки інфляційних втрат та 3% річних перевірені судом та визнаються правильними. З відповідача на користь позивача стягується 718,43 грн. інфляційних втрат та 545,81 грн. 3% річних.

Також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 1842,80грн. пені, нарахованої за період із 05.05.2020 по 04.11.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч.ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5 ст. 36 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем обґрунтовано, з підстави, що встановлена законом. Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується сума 1842,80 грн. пені.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на його користь 8447,02 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Згідно ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ч. 1 ст. 6 даного Закону).

На підтвердження стягнення суми 8447,02 грн. судових витрат позивачем подано копію договору про надання юридичних послуг та правової допомоги № 03/07-ЮР від 03.07.2020, укладений між ФОП Шупляковою С.Б. (виконавець) та Товариством з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування” (замовник/клієнт), відповідно до якого виконавець зобов`язався надати замовнику (клієнту) юридичні послуги в обсягах та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язався сплатити виконавцю винагороду за надання юридичних послуг. З метою надання послуг замовник зобов`язався надати виконавцю страхові справи (п. 3.3). Згідно п. 6.1.3 вартість послуг визначається за домовленістю сторін та фіксується в акті наданих послуг.

Доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, суду не подано. Позивачем не подано ані підписаного сторонами акту наданих послуг, ані доказів передання ФОП Шупляковій С.Б. документів щодо даної судової справи, зокрема реєстру передачі справ. Так, відповідно до п. 1.2.1 договору № 03/07-ЮР заборгованість боржників перед замовником стає предметом даного договору після передачі страхової справи виконавцю відповідно до реєстру передачі справ.

Договір про надання юридичних послуг та правової допомоги № 03/07-ЮР від 03.07.2020, укладений між позивачем та ФОП Шупляковою С.Б. Позивачем не подано до матеріалів справи доказів того, що ФОП Шуплякова С.Б. є адвокатом.

Таким чином, суд відмовляє у стягненні 8447,02 грн. судових витрат, оскільки дані витрати позивача не підтверджені належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування” (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2, код ЄДРПОУ 36086124) 28579 (двадцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 03 коп. відшкодування, 1842 (одна тисяча вісімсот сорок дві) грн. 80 коп. пені, 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 545 (п`ятсот сорок п`ять) грн. 81 коп. 3% річних, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 12 березня 2021.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко