Рішення № 95466041, 12.03.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1152/21

2/212/1633/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання: Яцик А.Д. розглянувши у відсутності сторін та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,-

встановив:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ«КЗРУ») про відшкодування моральної шкоди завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, посилаючись на те, що він працював на підприємстві відповідача на посаді підземного гірника очисного забою. 08 вересня 2006 року о 13 годині 30 хвилин, знаходячись на господарчому орту 142 осі горизонту 1270 м. дільниці №8 ш. «Родіна», внаслідок нещасного випадку, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «травматичне відсічення нігтьової фаланги великого пальця правої кісті». Висновком МСЕК від 18.10.2006 року позивачу первинно встановлено 10 % втрати професійної працездатності з 01.11.2007 року, безстроково.

Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я і йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що внаслідок ампутації фаланги пальця правої руки, яка є робочою у позивача, він відчув сильні больові відчуття. Трудове каліцтво призвело до зниження сили в кисті правої руки, порушення її функції. Внаслідок трудового каліцтва Позивач обмежений у можливості повною мірою реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які він мав до моменту травмування та втрати професійної працездатності. Все це негативно впливає на психоемоційний стан здоров`я позивача. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 60 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року судом відкрито провадження у справі та призначене розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що нещасний випадок стався з позивачем внаслідок його власних недбалих дій. Порушенні вимог про охорону праці. Позивачем не доведено факту завдання моральної шкоди та її розмір та не підтверджені належними доказами, зокрема висновком фахівця. Позивач частково втратив здібність до професійної діяльності, але він не втратив здібності до самообслуговування, не потребує постійного стороннього догляду чи допомоги, зміни житлових умов тощо. Також, відповідач вважає суму завищеною, такою що не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої він стверджує. Сума не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Виходячи з вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу та ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 25.01.1999 р. працював підземним гірником очисного забою на дільниці №8 шахти «Родіна» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» ( копія трудової книжки а.с.21-29).

08 вересня 2006 року о 13 годині 30 хвилин, виконуючи роботи з розвантаження обладнання, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за допомогою ручної універсальної талі, підважили електродвигун та почали його устаткування на посадочне місце. При заведенні вала двигун із моторної шестерні у редуктор 55ЛС-2С моторна шестерня не входила у зчеплення із шестернею першої ступені редуктора. ОСОБА_2 підконтовував двигун за допомогою ломика, а ОСОБА_1 почав направляти двигун руками, узявши однією рукою за статор двигуна, а другою за флянець редуктора. У той час, коли шестерня двигуна увійшла у зчеплення з шестернею редуктора, сталася різка посадка двигуна на посадочне місце, при цьому між флянцями двигуна та редуктора було травмовано перший палец правої руки ОСОБА_1 . В наслідок нещасного випадку ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: «травматичне відсічення нігтьової фаланги 1-го пальця правої кисті».

11 вересня 2006 року на підприємстві відповідача було складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався 08 вересня 2006 року о 13-30 год. форми Н-1/П, згідно висновку комісії, нещасний випадок з ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Комісія встановила, що особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування є:

- ОСОБА_1 – гірник очисного забою дільниці №8 шахти «Родіна», що знаходився у небезпечній зоні дії механізму, який пересувався, виконуючи роботи руками без застосування спеціального ломика, чим наразив на небезпеку своє здоров`я – порушив п.1.2.8 «Інструкції з охорони праці для робітників, зайнятих на підземних роботах (загальні положення, вимоги безпеки у аварійних ситуаціях)»;

- ОСОБА_3 –в.о.гірничого майстра дільниці №8 шахти «Родіна», який не забезпечив безпечну організацію робіт та виконання підлеглими правил і норм з охорони праці, чим порушив п.2.4.10 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці №8».

Висновком МСЕК від 14.11.2007 року позивачу первинно встановлено 10 % втрати професійної працездатності з 01.11.2007 року, безстроково. (а.с.10-11).

Статтею 3 Конституції Українипередбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Стаття 13 Закону України «Про охорону праці»передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Отже, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Частиною третьою статті 23 ЦК Українипередбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК Україниморальна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я та травмуванням внаслідок нещасного випадку.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, а також факт, що провина в настанні нещасного випадку в певній мірі покладена й на позивача, а отже вважає необхідним визначити розмір компенсації моральної шкоди в сумі 45 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмір 60 000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно дост. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 153,237-1 КЗпП України, Законом України « Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259,263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 908 грн.

В решті частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Меланчук Ігор Віталійович, юридична адреса: м.Кривий Ріг, вул. В.Бизова, 5б.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», юридична адреса: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ 00191307.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 12.03.2021 року.

Суддя: М.Д. Власенко