Ухвала суду № 95465874, 09.03.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

09.03.21

Провадження 1кп-932/681/20

Справа 932/8591/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 березня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

Головуючого-судді Карягіної Н.О.

при секретарі Шейко А.М.

прокурора Чернявського Є.О.

захисника адвоката Грицая В.О.

представника потерпілого адвоката Корсуновського П.Ю.

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020040640001231, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ

У провадженні Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 12.01.2021 року продовжено на строк до 12.03.2021 року включно. По справі допитаний потерпілий, свідки обвинувачення, досліджені письмові докази по справі, здійснений перегляд відеофайлу. Справа по суті не розглянута, не допитаний експерт, свідок захисту та обвинувачений.

Під час обговорення питання щодо доцільності продовження обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором заявлено клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк два місяці з тих підстав, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі, він не має міцних соціальних зв`язків, він раніше судимий і вчинив кримінальне правопорушення у період звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, що з урахуванням стадії процесу, коли не допитаний свідок захисту, свідчить про існування ризиків, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду з метою уникнення покарання за вчинення кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідка, може вчинити нове кримінальне правопорушення або іншим чином буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Представник потерпілого адвокат Корсуновський П.Ю. підтримав клопотання прокурора, у клопотанні захисту просив відмовити.

Захисник адвокат Грицай В.О. заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з тих підстав, що прокурор не надав доказів існування ризиків, на які він послався, а тільки їх формально перелічив, що неприпустимо з огляду на практику ЄСПЛ – рішення у справах «Белевитський проти Росії», «Харченко проти України», «Вітрук проти України», «Лабіта проти Італії», «Манчіна проти Італії», «Ігнатов проти України», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Подвезько проти України», «Хайредінов проти України», а обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується по місцю попередньої роботи, частково визнає цивільний позов, та надав потерпілій стороні свої пропозиції щодо здійснення виплат відшкодування завданої злочином шкоди у разі зміни йому запобіжного заходу, що надасть йому можливість працювати. Крім того, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки воно подано прокурором в усній, а не у письмовій формі, з порушенням подання зазначеного клопотання у визначений законом строк без надання в його обґрунтування доказів існування ризиків та доказів неможливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, що також з огляду на практику ЄСПЛ є неприпустимим.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника і просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора і змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає необхідним та доцільним продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до розгляду кримінальної справи по суті на строк шістдесят днів, задовольнивши клопотання прокурора, а у задоволенні клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту відмовити, з наступних підстав.

Згідно до ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, положення якої передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, знищити, спотворити чи приховати документи і речі, які мають доказове значення у справі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення і при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу та продовження строку його дії, крім наявності вищезазначених ризиків суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; данні щодо особистості – міцність соціальних зв`язків в місті його постійного проживання, наявність родини та утриманців, стан здоров`я, вік, наявність постійного місця роботи, репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші відомості.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, пов`язаного з спричиненням шкоди здоров`ю потерпілому у вигляді тяжких тілесних пошкоджень, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років, він раніше у невеликий проміжок часу двічі судимий за вчинення умисних злочинів, і вчинив інкриміноване зараз йому кримінальне правопорушення у період звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, на момент вчинення злочину офіційно вже не працював та не мав постійного джерела доходу, хоча офіційно одружений, однак з дружиною спільно не проживає, має постійне місце проживання, однак не має утриманців, і з врахуванням стадії процесу, досліджених судом доказів, з яких вбачається, що обвинувачений з місця події зник, реально існують ризики, що він буде переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, або іншим чином буде перешкоджати кримінальному провадженню, може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Твердження сторони захисту, що не існує ризиків того, що обвинувачений буде переховуватися від суду, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він має постійне місце проживання за яким мешкає з матір`ю, працював і має намір повернутися до роботи з метою відшкодування шкоди потерпілому, позитивно характеризувався по місцю попередньої роботи, суд не може розцінювати як підставу зміни запобіжного заходу на більш м`який або обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у визначений час, так як вищезазначені доводи з урахуванням стадії процесу, тяжкості та обставин кримінального правопорушення, суворості покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у разі визнання його у вчиненні інкримінованого йому злочину винним, особистості обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв`язків та бездоганної у суспільстві репутації не свідчать про наявність у обвинуваченого перешкод або інших стримуючих факторів щодо можливості ухилитися від суду та не перешкоджати здійсненню кримінального провадження.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Крім того, ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.

Також, суд враховує характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому та практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Суд вважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред`явленого звинувачення ОСОБА_1 , а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

З приводу доводів захисника про те, що прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою заявлено з порушенням строку, порядку та процедури звернення, суд вважає, що дана обставина не є підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченому на інший більш м`який та обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у визначений строк, оскільки відповідно до змісту положень кримінально-процесуального законодавства України під клопотанням слід розуміти офіційне звернення до суду особи, яка наділена таким правом. Такі клопотання можуть стосуватися виконання певної процесуальної дії чи прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, з метою забезпечення прав і свобод усіх учасників судового провадження, передбаченого загальними засадами КПК. При цьому, ст.350 КПК України не передбачає чіткого визначення форми такого звернення у судовому провадженні у першій інстанції під час здійснення судового розгляду, а тому клопотання учасників судового провадження (як сторони обвинувачення так і сторони захисту) викладаються як в усній, так і в письмовій формі та заявляються учасниками процесу і розглядаються судом у встановленому законом порядку безпосередньо у судовому засіданні. Крім того, відповідно до ст.331 КПК України письмове клопотання подається прокурором або стороною захисту про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу, а суд зобов`язаний до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене.

Крім того, посилання сторони захисту як на підставу, яка обґрунтовує неможливість продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та є підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу, на практику ЄСПЛ висловлену у рішеннях у справах «Белевитський проти Росії», «Харченко проти України», «Вітрук проти України», «Лабіта проти Італії», «Манчіна проти Італії», «Ігнатов проти України», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Подвезько проти України», «Хайредінов проти України», суд не може вважати підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки суд при вирішенні питань, пов`язаних з продовженням застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виходить з оцінки досліджених конкретних аргументів, прав та свобод людини у конкретній кримінальній справі. Обставини, які стали підставами для розгляду вищевказаних справ в ЄСПЛ не стосуються питань щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час судового розгляду справ по суті за аналогічних обставин і аналогічних аргументів сторін.

З урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли судом продовжується дослідження доказів, підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або інший більш м`який не вбачається, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи в тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

На підставі викладеного суд, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора і продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та відмову у задоволенні клопотання сторони захисту.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 331, 350 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

У задоволенні клопотання захисту про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту у визначений час – відмовити.

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят діб, тобто до 7 травня 2021 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду до ухвалення судового рішення по суті протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська Н.О. Карягіна