Ухвала суду № 95465531, 11.03.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-4952/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Ковбасюк О.О., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, начальник відділу примусового виконання рішень Подолянко І.А., державні виконавці Амбарський А.В., Бочковський Т.О. , про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, як помилково виданих судом, та про повернення безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи ПАТ «ПроКредит Банк», Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, начальник відділу примусового виконання рішень Подолянко І.А., державні виконавці Амбарський А.В., Бочковський Т.О. , про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, як помилково виданих судом, та про повернення безпідставно набутого майна.

09 березня 2021 року вказану заяву разом з матеріалами цивільної справи №2-4952/11, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано у провадження судді Ковбасюк О.О.

Дослідивши заяву, додані до неї документи та матеріали цивільної справи, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Слідуючи принципу диспозитивності, визначеному ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, характерною рисою таких справ є їх зв`язок із реалізацією особами їхніх цивільних, земельних, трудових сімейних, житлових та інших прав.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).

Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим.

Такі позови не підлягають судовому розгляду, тому у відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Як встановлено суддею, вказана заява подана заявниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку виконання судового рішення у цивільній справі №2-4952/11.

При цьому, відповідно до змісту поданої заяви заявники просять:

- визнати виконавчі листи №2-4952/11 від 06 серпня 2014 року, за якими відкриті виконавчі провадження №44453918 щодо ОСОБА_1 та №51748837 щодо ОСОБА_2 , такими, що не підлягають виконанню, як помилково видані Подільським районним судом міста Києва;

- стягнути на користь ОСОБА_1 безпідставно набуте АТ «ПроКредит Банк» та Підприємством об`єднання громадян «ТЕКСТИЛЬ-ТРЕЙД» за помилково виданим виконавчим листом №2-4952/11 від 06 серпня 2014 року нежиле приміщення площею 875,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , що є власністю ОСОБА_1 , та скасувати незаконну реєстрацію його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності за ПОГ «ТЕКСТИЛЬ-ТРЕЙД», реєстраційний номер нерухомого майна: 2272241453104, номер об`єкта в РПВН: 20604978, за номером запису про право власності: 40176489 за рішенням про державну реєстрацію: 56214645 від 19 січня 2021 року, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Варивода Вікторія Вікторівна;

- стягнути на користь ОСОБА_2 безпідставно набуте АТ «ПроКредит Банк» майно у виді стягнутих грошових коштів із заробітної плати за період з 17 липня 2017 року по останній день та місяць стягнення в 2021 році.

Таким чином, виходячи із вимог заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вони фактично оспорюють правомірність видачі судом виконавчих листів на виконання рішення суду, а також заявили вимоги про повернення майна, безпідставно стягнутого в порядку примусового виконання рішення суду.

При цьому суддею враховується, що оцінка дійсності виданого судом виконавчого листа не може бути предметом судового розгляду в порядку цивільного судочинства та вирішення питання про визнання виконавчих листів підробленими не є компетенцією суду під час розгляду справи за заявою, поданою в порядку ЦПК України.

Крім того, не підлягають розгляду в порядку виконання судового рішення у цивільній справі і вимоги заявників про повернення безпідставно набутого майна.

Враховуючи вищезазначене, приходжу до висновку про відсутність підстав для розгляду поданої заяви в порядку ЦПК України, оскільки заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги не можуть бути предметом судового розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У рішенні у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якою є право доступу до суду (рішення у справі Gоldеr v. The United Kingdom від 21 лютого 1975 року, серія А №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Із урахуванням вищенаведеного, встановивши, що заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, як помилково виданих судом, та про повернення безпідставно набутого майна, яка подана в порядку виконання судового рішення у цивільній справі, не підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України, приходжу до висновку, що у прийнятті такої заяви до розгляду слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 19, 186, 263, 432 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, начальник відділу примусового виконання рішень Подолянко І.А., державні виконавці Амбарський А.В., Бочковський Т.О. , про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, як помилково виданих судом, та про повернення безпідставно набутого майна відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО. О. Ковбасюк