Рішення № 95465216, 18.01.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15741/20

провадження № 2/753/296/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі по тексту - ТОВ «Новобудова», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 1602 грн. 24 коп.

Позов обґрунтований такими обставинами. ТОВ "Новобудова" є юридичною особою, предметом діяльності якої відповідно до Статуту є надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинків та іншим юридичним та фізичним особам, експлуатація та обслуговування житлового фонду, внутрішньобудинкових інженерних мереж, систем та обладнання об`єктів соціально-побутового призначення, в тому числі технічне обслуговування, реконструкція, капітальний і поточний ремонти та інше. Відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 142 від 16.06.2004 року будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був переданий ТОВ «Новобудова» для експлуатації та обслуговування. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 у вищевказаному будинку, яку зобов`язана її утримувати. За період з 01.06.2017 по 01.09.2019 у відповідача утворилась заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 1 209, 24 грн.

Ухвалою від 16.10.2020 суд відкрив провадження у справі та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 5 статті 279 ЦПК України.

Зважаючи на викладене суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності з частиною 5 статті 279 ЦПК України.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Зі статуту позивача вбачається, що ТОВ «Новобудова» є самостійним господарюючим суб`єктом, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинків та іншим юридичним та фізичним особам, експлуатація та обслуговування житлового фонду, внутрішньобудинкових інженерних мереж, систем та обладнання об`єктів соціально-побутового призначення, в тому числі технічне обслуговування, реконструкція, капітальний і поточний ремонти та інше.(а.с. 8-17)

Відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 142 від 16.06.2004 будинок за адресою: АДРЕСА_1 був переданий ТОВ «Новобудова» для експлуатації та обслуговування (а.с. 18-19).

Згідно з копією договору купівлі-продажу від 23.05.2016 ОСОБА_1 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 у вищевказаному будинку загальною площею 100,30 кв.м. (а.с. 23-26), а відтак є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються за вказаною адресою.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що в період з червня 2017 р. по вересень 2019 відповідач не в повному обсязі вносила плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 1209 грн. (а.с. 30).

За приписами статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна…(стаття 360 ЦК України).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, регулює Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», стаття 7 якого визначає, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (частина 2 статті 12 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 24.06.2004 р. № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).

Вищевказаний Закон містить визначення житлово-комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, частини 1 статті 64 Житлового кодексу України, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Пунктом першим частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV встановлено обов`язок споживача, а пунктом 3 частини другої статті 21 цього Закону - обов`язок виконавця, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг згідно з Типовим договором.

Форма і зміст Типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», яка була чинною до 05.09.2018.

Згідно статті 32 Закону № 1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тарифи на послуги, які надавались позивачем, формуються у відповідності з Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Аналізуючи вищенаведені положення закону та підзаконних актів в сукупності з загальними засадами цивільного законодавства та положеннями ЦК України про договір, суд дійшов висновку, що зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, а відтак відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання таких послуг в даному випадку на вирішення справи не впливає і не може бути підставою для звільнення відповідача від їх оплати.

Така правова позиція ґрунтується на правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 30.10.2013 по справі № 6-59цс13 та у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 по справі № 401/710/15-ц.

Згідно з положеннями статей 526, 530, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк (термін), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача за оплату житлово-комунальних послуг, суд покладає в обґрунтування свого рішення наданий позивачем розрахунок як об`єктивний і належний доказ, що містить відомості щодо розміру нарахованих сум, здійснений на основі затверджених в установленому порядку норм та пропорційно до загальної площі належної відповідачу квартири.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте жодних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку відповідач не надав.

Отже на підставі оцінки наведених позивачем доводів і аргументів та наданих ним доказів суд дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість вимог ТОВ «Новобудова» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 1209, 24 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, а отже останній відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком втрати від інфляції становлять 267, 41 грн., а три проценти річних - 125, 59 грн. (а.с. 31-32).

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збірв розмірі 2102 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" (місцезнаходження: 03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 10, рахунок у форматі IBAN № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 32917247).заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 1 602 гривні 24 копійки та судові витрати в сумі 2 102 гривень, а всього 3 704 гривень 24 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: