Вирок № 95463717, 12.03.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

справа № 617/329/21

провадження № 1-кп/617/104/21

В И Р О К

Іменем України

12 березня 2021 року

м.Вовчанськ Харківської області

Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Петрової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Павлюкової С.М.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12020225260000120 від 12.10.2020 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Солохи Борисівського району Білгородської області РФ, громадянина України, освіта загальна середня, одруженого, пенсіонера, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

ухвалив:

ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок за встановлених досудовим розслідуванням обставин:

11 жовтня 2020 близько 10.30 години ОСОБА_1 знаходився на території вагової ТОВ «Трайгон Фармінг Харків», що розташована за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с.Рубіжне, вул.Колгоспна, 11, де у нього раптово виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер вчинюваного ним діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, підійшов до бетонного стовпа біля будинку охорони, будучи обізнаним, що там знаходиться камера зовнішнього відео спостереження, шляхом вільного доступу, таємно з вказаного стовпа, викрав належне ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» майно, а саме: камеру зовнішнього відео спостереження марки HIKVISION, моделі – DS-2CD2042WD-1, бувалої у використанні, у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані, вартістю 3041 грн, згідно висновку експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи № 4 від 26.10.2020, тим самим спричинивши ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» матеріальних збитків на зазначену суму.

Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального проступку зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» матеріальні збитки на загальну суму 3 041 грн.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України.

Обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню надійшов до суду із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку відповідно до положень ст. 302 КПК України, оскільки ОСОБА_1 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, відповідно за правилами, передбаченими ст.ст. 381-382 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечую проти такого розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 , що був представлений захисником Атаманюком П.В., надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі та не оспорює їх.

Також, у вказаній заяві зазначив, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Представник потерпілого ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» в особі Вітченка Ю.Є., згідно з його заявою, не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні №12020225260000120, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.10.2020, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, та розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, приймаючи до уваги його заяву та заяву представника потерпілого, в яких зазначено, що сторони не оспорюють встановлені під час досудового розслідування обставини і згодні на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без їх участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, представника потерпілого, суд доходить висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

Наведене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

При цьому, у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Окрім беззаперечного визнання у повному обсязі ОСОБА_1 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, його винуватість підтверджується відповідно до ч.2 ст.382 КПК України обставинами, встановленими органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали досудового розслідування, вважає що винуватість ОСОБА_1 в таємному викраденні чужого майна (крадіжка) доведена повністю та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 185 КК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

На підставі викладеного, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком; наявність пом`якшуючої обставини (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального проступку), відсутність обставин, що обтяжують покарання відповідно до вимог ст.67 КК України, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, але має постійний дохід у вигляді пенсії, одружений, за фактичним місцем мешкання характеризується посередньо, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, скарг на його адресу не надходило, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває, а тому вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, що буде реальним для виконання та необхідним і достатнім для попередження вчинення нових злочинів і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.

Суд вважає, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеній у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 р. та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015 р., в яких ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 р. ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистого надмірного тягаря для особи.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання у вигляді штрафу є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Цивільний позов, судові витрати відсутні.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався та підстав для його обрання немає.

Прокурором подано суду матеріали кримінального провадження № 120202252600001120 від 12.10.2020 щодо ОСОБА_1 , зібрані відповідно до вимог КПК України, які підлягають зберіганню разом зі справою.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 368, 370, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

Речовий доказ - камера зовнішнього відео спостереження марки HIKVISION, моделі – DS-2CD2042WD-1, бувала у використанні, у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані, передана на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_2 – повернути власнику.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Вовчанський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Петрова Н.М.