Рішення № 95463232, 11.03.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7032/20

2/214/563/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 березня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гриня Н.Г.,

при секретарі судового засідання – Кушнерук Ю.А.,

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом 09.10.2020 року, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.10.2013 року в загальному розмірі 95 665 грн. 94 коп. та судові витрати 2102 грн.00 коп.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 24.10.2013 року відповідно до укладеного договору №б/н ОСОБА_1 отримала кредит в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування нею за ставкою в розмірі встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У разі виникнення прострочення зобов`язання за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1 Договору передбачена сплата процентів у подвійному розмірі. Відповідач підтвердила згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському інтернет-сайті www.privatbank.ua складають між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов`язання банк виконав, натомість позичальник покладені на неї обов`язки належним чином не виконувала, в результаті чого станом на 20.09.2020 року утворилась заборгованість в сумі 95 665 грн. 94 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 67568 грн. 63 коп.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 13 759 грн. 51 коп. ; заборгованість за пенею - 14 337 грн. 80 коп., яку представник позивача просить суд стягнути з позичальника в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року відкрито провадження у справі та прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розглядати справу за його відсутності, не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання на неодноразові виклики не з`явилась, про дату, час, місце слухання справи повідомлялась належним чином за зареєстрованим місцем проживання, про що в матеріалах справи мається поштове повернення. Про поважність причини неявки суд не повідомила.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, не подання відзиву суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію сторін, суд дійшов наступних висновків.

Так, 24.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 згідно з умовами якого остання отримала кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.15).

У вказаній заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Відмітка про отримання Пам`ятки клієнта відсутня (а.с. 15).

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 16-46).

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 20.09.2020 року згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 95 665 грн. 94 коп., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту – 67 538 грн. 63 коп.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 13 759 грн. 51 коп. ; заборгованість за пенею - 14 337 грн. 80 коп. (а.с. 5-12).

Між сторонами виник спір щодо неналежного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо: 1) такі Умови не містять підпису позичальника; 2) не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву позичальника.

Так, надані позивачем Умови та правила не містять підтверджень, що саме їх в наданій суду редакції розумів відповідач та ознайомилась і погодилась з ними підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент виникнення правовідносин сторін взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

До того ж необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про види та розмір неустойки (пені, штрафів) за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Однак, доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування нею (як слідує з виписки по рахунку відповідач знімала кошти у банкоматах, розраховувалась за покупки в магазинах, поповнювала баланс мобільного телефону, сплачувала комунальні послуги тощо, а також частково сплачувала заборгованість), що в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач активно користувалась кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах (а.с.57-68).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування карти, ОСОБА_1 24.10.2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 300 грн.; 25.10.2013 року – збільшено до 5000 грн.; 17.07.2015 року – збільшено кредитний ліміт до 7 000 грн.; 01.10.2015 року – збільшено кредитний ліміт до 14 500 грн.; 02.07.2016 року – збільшено кредитний ліміт до 50 000 грн.; 04.06.2019 року знижено до 0.00 грн.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що надані ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у теперішній час АТ КБ «ПРИВАТБАНК», по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку, користувалась кредитними коштами, наданими їй ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у теперішній час АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі строком дії до останнього дня травня 2020 року (а.с. 14).

Однак, доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування нею (як слідує з виписки по рахунку відповідач знімала кошти у банкоматах, розраховувалась за покупки в магазинах, поповнювала баланс мобільного телефону, тощо, а також частково сплачувала заборгованість), у тому числі й після перевипуску кредитної картки, в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач активно почала користуватися кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах та маючи заборгованість ОСОБА_1 вчасно не погашала, а всю суму кредитного ліміту використала, більш того за вказаним картковим рахунком було підключено послугу «оплата частинами», то списання обов`язкового платежу за користування кредитними коштами, здійснено за рахунок овердрафту, що і спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту.

Таким чином, позивач, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тоді як відповідач, користуючись кредитними коштами, належним чином та своєчасно не виконувала свої зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом в сумі 67 568 грн. 63 коп., яку суд вважає доведеною.

При цьому, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконувала умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд доходить висновку про стягнення на користь позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту, в заявленому позивачем розмірі, визначеному згідно розрахунку позивача, який перевірено судом і з яким суд погоджується, з огляду на такі обставини.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що, з урахуванням положень ст. 1055 ЦК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту, яка обліковується за ОСОБА_1 станом на 20.09.2020 року становить 67 568 грн. 63 коп.

Оскільки, ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання по сплаті кредиту належним чином, то вона повинна нести цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов`язання.

Статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,

Приходячи до такого висновку суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, хоча й не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України та те, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Звертаючись до суду з позовом просить, у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню за несвоєчасну сплату кредиту.

Згідно ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно дост.549 ЦК України,неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3ст.549 ЦК України).

Дослідженням змісту підписаної позивачем анкети-заяви від 24 жовтня 2013 року судом встановлено, що відомості про погоджений сторонами розмір пені при укладенні кредитного договору відсутні.

Наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщених на офіційному веб-сайті https://privatbank.ua/terms/суд також вважає неналежним доказом, оскільки він не містить жодної інформації щодо предмета доказування у даній справі, зокрема, щодо типу кредитної картки, наданої позичальникові за підписаною ним анкетою-заявою від 24 жовтня 2013 року, а містить лише виклад умов використання кожної з кредитних карток за різними типа кредитування, які емітуються та обслуговуються АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що, зважаючи на відсутність у підписаній позичальником заяві відомостей щодо типу отриманої картки, не має правового значення для вирішення даного спору, у тому числі щодо відомостей про процентну ставку та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про безпідставність дій банку з приводу нарахування відповідачеві неустойки у вигляді пені.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам, нарахованим в порядку ст.625 ЦПК України на прострочений кредит в сумі 13759 грн. 51 коп., суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, посилався на п. 2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг, за якими у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України відсотки встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач ознайомився з п. 2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг від 01.04.2019 року щодо нарахування відсотків за ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд» та що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних відсотків.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні правові підстави вважати, що сторони обумовили та погодили договором розмір процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення процентів, розрахованих по ст. 625 ЦК України, не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані у розмір та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 67 568 грн. 63 коп., яка доведена розрахунком заборгованості.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК» судовий збір пропорційно частині задоволених вимог (70,63 % задоволених вимог) у розмірі 1484,64 грн.

Керуючись ст.ст.509, 525-527, 530, 546, 548, 549, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1-д) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»:

- заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.10.2013 року станом на 20.09.2020 року, у розмірі 67 568 (шістдесят сім тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн. 63 коп.;

- судовий збір в розмірі 1484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн. 64 коп.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його підписання.

Заочне рішення складено та підписано 11.03.2021 року.

Суддя Н.Г. Гринь