Рішення № 95462327, 11.03.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1553/21

Провадження № 2-о/711/42/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2021 м. Черкаси

Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі Осадчій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Придніпровського районного суду м. Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), -

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заінтересованою особою зазначено - Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Свої вимоги мотивує тим, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк, Будьонівський район, Донецької області, Україна; причини (обставини) смерті: ІХС, гостра серцева недостатність, інфаркт міокарду.

Також вказує, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

На підставі викладеного, просить суд, - встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк, Будьонівський район, Донецька область.

Ухвалою суду від 11.03.2021 у справі відкрито провадження та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник заінтересованої особи - Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Враховуючи думку заявника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що видано, як зазначено - так зване «Свидетельство о смерти (серии ДНР № 194626) от ІНФОРМАЦІЯ_3 », а також, як зазначено - так званим «Ленинским отделом ЗАГС Донецкого городского управления юстиции Министерства юстиции Донецкой Народной Республики», складено акт про смерть № 1046.

Померлий ОСОБА_2 є батьком заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 видане 07.12.1962 року Ленінським райбюро ЗАГС міста Донецьк.

Після укладення шлюбу заявницею її дівоче прізвище - « ОСОБА_1 » змінено на - « ОСОБА_1 », що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , видане 08.04.1997 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Донецька.

Крім того, встановлено, що видано на ім`я - « ОСОБА_1 », як зазначено- так зване «Свидетельство о захоронении серии АА № 044786» від (дату не вказано), а також, як зазначено - «Заместителем директора Филиал №5 «Ритуал» Государственной корпорации по разработке и реализации современных технологий «Донецкие технологи» - ОСОБА_7 ».

Також встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснила 10 жовтня 2020 року поховання свого батька - ОСОБА_2 на участку № 7 кладовища, яке має назву - «Донецкое море».

Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідно до листа № 850/22.1-04-03 від 10.03.2021, ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Донецьк, Будьонівський район, Донецької області, оскільки аналіз документів, пред`явлених заявником, свідчить про те, що свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 09.10.2020 видане, так званим «Ленинским отделом ЗАГС Донецкого городского управления юстиции Министерства юстиции Донецкой Народной Республики», не є підставою для державної реєстрації смерті.

На теперішній час для проведення реєстрації факту смерті ОСОБА_2 необхідно встановити сам факт його смерті, оскільки він помер на території Донецької області, яка є тимчасово окупованою територією і документи, видані органами та установами, створеними в порядку не передбаченому законами України, є недійсними. Тому, заявник звернувся до суду із зазначеною заявою задля можливості у встановленому законом порядку зареєструвати факт смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом восьмим ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Статтею 317 ЦПК України встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, в редакції, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 1154/5 від 22.11.2007, з наступними змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації є: лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

Як встановлено судом, подія смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбулася ІНФОРМАЦІЯ_2 на території м. Донецьк, Будьонівський район, Донецької області, тобто частині України, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 № 252-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (із змінами) «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», є територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 9 цього Закону, встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню у межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Іласку та інші проти Молдови та Росії»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Застосовуючи зазначений висновок у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Отже, встановлюючи наявність факту смерті ОСОБА_2 , суд вважає за можливе прийняти в якості належних і допустимих доказів документи, які видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідне для забезпечення встановленого в Україні правового порядку регулювання правових наслідків смерті фізичної особи.

Враховуючи досліджені у судовому засіданні письмові докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від захворювання: ІХС, гостра серцева недостатність, інфаркт міокарду, на території міста Донецьк, Будьонівський район, Донецької області, Україна, а тому і дійшов до висновку про можливість задоволення вимог заявника.

Згідно із ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Аналогічні положення містяться і в п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», постановою Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 4, 13, 19, 89, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; взята на облік, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 ), заінтересована особа: Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 05387096, місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 3, м. Черкаси) про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від захворювання на території міста Донецька, Будьонівський район, Донецької області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 11.03.2021.

Головуючий: С. М. Позарецька