Ухвала суду № 95461250, 06.03.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

Іменем України

06.03.2021 Справа №607/4087/21 Провадження № 1-кс/607/1410/2021

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В., за участю: секретаря судового засідання Канюки Н.В., прокурора Бака М.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Чапаєвої Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Степанціва Д.В., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюком Ю.В., під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021211040000261 від 04.03.2021 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

УСТАНОВИВ:

06.03.2021 старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Степанців Д.В. звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021211040000261 від 04.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 04.03.2021 зберігав з метою збуту шість згортків з розсипчастою речовиною синього кольору, яка містить PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), який відноситься до психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Слідчий зазначає, що у кримінальному провадженні № 12021211040000261 від 04.03.2021 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Також необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відтак слідчий вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор Бак М.В. підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив клопотання задовольнити. Додатково зазначив, що ризик продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 , підтверджується тим, що останній здійснював продаж психотропних речовин через мобільний додаток, а тому може і надалі здійснювати таку незаконну діяльність. Ризик знищення речей, які мають значення у цьому кримінальному провадженні, підтверджується тим, що з огляду мобільного телефону підозрюваного встановлено, що обсяг психотропних речовин, які він реалізовував, є значним. Відтак, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може знищити такі речовини. Зазначив, що розмір застави обґрунтовується способом вчинення цього кримінального правопорушення.

У судовому засіданні захисник Чапаєва Г.М. заперечувала проти клопотання з підстав недоведеності ризиків кримінального провадження. Зазначила, що ризик переховування є лише припущенням сторони обвинувачення. Ризик знищити речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, нівелюється тим, що мобільний телефон у ОСОБА_1 вже вилучений. Також вказала, що єдиними свідком у цьому провадженні є працівник патрульної поліції, на якого ОСОБА_1 не може впливати. Вважає, що цілодобовий домашній арешт може запобігти усім ризикам даного кримінального провадження.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Також за клопотанням сторони захисту у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є батьками підозрюваного та які показали, що останній не працює, проживає за рахунок своїх батьків. Разом з тим декілька разів виїжджав за кордон на заробітки, а також на даний час у Данії перебуває його рідний брат. Також зазначили, що стан здоров`я підозрюваного не є задовільним, однак на стаціонарному лікуванні останній перебував десь 1-2 роки тому. На даний час лікується шляхом вживання трав`яних напоїв.

Заслухавши учасників судового провадження, свідків, дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1). переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2). знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3). незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4). перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5). вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Так, Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021211040000261 від 04.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

04.03.2021 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

05.03.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протокол огляду місця події від 03.03.2021, в якому зафіксовано факт виявлення та видачі ОСОБА_1 під час такого огляду згортків з розсипчастою речовиною синього кольору; висновок експерта за результатами судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/120-21/2439-НЗПРАП від 05.03.2021, згідно з яким виявлена у згортку речовина містить PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), який відноситься до психотропних речовин, обіг яких заборонено; протокол огляду мобільного телефону марки «Huawei», в якому міститься переписка ОСОБА_1 з іншими особами щодо збуту психотропних речовин; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 05.03.2021, в якому зафіксовані показання останнього щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому така обґрунтованість підозри стороною захисту у судовому засіданні не заперечувалась та не спростовувалась.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в обґрунтування застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити речі, які мають значення для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Ризик того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Також підозрюваний документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, не має постійного місця роботи, неодноразово виїжджав за кордон на заробітки та на даний час за кордоном перебуває його рідний брат. Вказане дає підстави вважати, що підозрюваний в умовах безвізового режиму України з країнами Європейського Союзу зможе швидко та безперешкодно виїхати за межі України і таким чином переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Відтак слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність вказаного ризику.

Так само підтверджується і наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як органом досудового розслідування на даний час не встановлене місце зберігання усіх наркотичних засобів та психотропних речовин, які з метою збуту зберігав підозрюваний. Крім цього, доказове значення має інформація, яка міститься в мобільних додатках, мережі Інтернет та в соціальних мережах, і яка ще не відшукана та не вилучена органом досудового розслідування. Відтак перебуваючи не в умовах тримання під вартою, ОСОБА_1 зможе безперешкодно знищити такі речі та інформацію з метою перешкодити слідству довести його вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо ризику впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні, то дійсно ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Разом з тим слідчий суддя вважає малоймовірним вплив підозрюваного на свідка ОСОБА_4 , який є працівником правоохоронних органів, а тому приходить до висновку про недоведеність цього ризику стороною обвинувачення.

Однак прокурором доведено, що підозрюваний може продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється. Враховуючи відсутність в останнього постійного доходу, а також приймаючи до уваги, що дане кримінальне правопорушення вчинене з корисливим мотивом, ОСОБА_1 з метою незаконного отримання коштів для особистого збагачення може продовжити свою незаконну діяльність, пов`язану зі збутом психотропних речовин.

Відтак слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. При цьому цілодобовий домашній арешт не зможе перешкодити підозрюваному виїхати за межі країни з метою переховування від слідства чи знищити інформацію, яка має доказове значення у цьому кримінальному провадженні та міститься в мережі Інтернет чи в мобільних додатках.

Також слідчий суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, і відповідно до наданих доказів приймає до уваги відсутність у підозрюваного постійного місця роботи, середню міцність його соціальних зв`язків, відомості про посередній стан здоров`я підозрюваного, але який не потребує негайного стаціонарного лікування чи хірургічного втручання та не унеможливлює його перебування в умовах СІЗО, та доходить висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

Крім того, згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , його сімейний та матеріальний стан, відсутність доказів, що останній має у своїй власності рухоме чи нерухоме майно, а також з урахуванням обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя доходить висновку про необхідність визначення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також такий розмір застави відповідає позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки. Слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, визначені даною нормою закону та доведені прокурором, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Така позиція слідчого судді відповідає вимогам КПК України та не є вирішенням слідчим суддею тих питань, які повинні вирішуватись судом під час судового розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Степанціва Д.В. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021211040000261 від 04.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.

Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 02.05.2021 до 21 год. 20 хв.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень. Застава має бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу – застава за « ОСОБА_1 » у кримінальному провадженні № 12021211040000261 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.03.2021.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави ОСОБА_1 звільнити з-під варти та покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави встановити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків до 05.05.2021.

В іншій частині клопотання відмовити.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава буде звернена в дохід держави, зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й буде використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_1 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. В. Марциновська