Рішення № 95458420, 02.03.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5536/20

Провадження № 2/740/397/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н. М.,

учасники справи:

- представник позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» – адвокат Iсаков Денис Геннадійович,

- відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі – АТ «Ощадбанк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

У грудні 2020 року АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 275 774,30 грн, а також судовий збір у сумі 4 136,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 жовтня 2018 року між АТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10024/0281 філії Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 66//281-2018, відповідно до якого відповідачу видано кредит у сумі 280 000,00 грн на споживчі потреби, зі сплатою 21,49 % річних, строком на 60 місяців.

Вiдповiдно до п. 2.4.2 кредитного договору нарахування процентiв здійснюється починаючи з дати видачі кредиту до терміну остаточного повернення кредиту, визначеного в договорi. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованостi за кредитом, виходячи кiлькостi днiв користування у місяці - 30, у році - 360 незалежно вiд кiлькостi днiв в розрахунковому (платіжному) періоді. У разі прострочення позичальником погашення платежiв за кредитом, на фактично простроченi платежi за основною сумою боргу по кредиту, проценти нараховуються за методом факт/факт за кожний день прострочення.

Згідно з п. 3.3.3 кредитного договору позичальник зобов`язався здійснювати повернення кредиту та сплату процентів за користування ним щомісячно ануїтетними платежами в розмірі 7652,32 грн шляхом внесення коштiв на поточний рахунок, якi банк, використовуючи право договірного списання коштів, надане йому згiдно з умовами кредитного договору, списує на рахунок погашення основної суми за кредитом та сплати процентiв вiдповiдно до черговості, визначеної договором. Якщо сума платежу, що надійшла в рахунок повернення кредиту та сплати процентів, менша розміру, вказаного у п. 3.3.3 кредитного договору, то несплачений платіж та нараховані проценти, що мали бути сплаченими, вважаються простроченими. Наступна сума платежу повинна додатково включати суму коштів, необхідну для погашення простроченого платежу та сплати пені за прострочені платежi з урахуванням вимог п. 9.2 кредитного договору.

Згідно з п. 3.9.1 кредитного договору банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-якi або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених договором, вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати всієї суми нарахованих процентiв за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за договором), у тому числі, але не виключно, у разi якщо відбулося: затримання сплати частини основної суми боргу за кредитом та/або процентiв за користування кредитом на три календарні місяці чи неподання позичальником на вимогу банку документів, що стосуються його фінансового стану.

Вiдповiдно до п. 3.9.2 кредитного договору виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення кредиту, належних до сплати процентiв, комісійних винагород та iнших платежiв відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днiв з дати одержання такої вимоги вiд банку.

Позивачем застосовано указаний пункт договору і направлено ОСОБА_1 вимогу банку про дострокове повернення кредиту, яку він отримав 18 вересня 2020 року.

Крім того, пунктами 4.2.2, 4.3.3, 9.3 кредитного договору передбачено право банку при виникненні простроченої заборгованості вимагати дострокового повернення кредиту та інших платежів, передбачених договором, а саме комісійні винагороди, штрафні санкції, пеню в розмірі подвійної ставки НБУ.

Відповідно до вимог п. 3.1 заяви про приєднання клієнт беззастережно приєднався до договору в редакції, яка на день підписання заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку www.oschadbank.uа, та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору.

ОСОБА_1 порушив умови договору, у нього наявна прострочена заборгованiсть зі сплати основного боргу та нарахованих процентiв. У зв`язку з з цим позивач змушений звернутись до суду для стягнення заборгованостi.

На цей час вимога про повернення суми боргу залишена без задоволення, а заборгованість у повному обсязі не сплачена.

Станом на 24 листопада 2020 року заборгованість становить 275 774,30 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) – 231 849,01 грн; проценти за користування кредитом – 41 780,53 грн; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) – 319,70 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентiв за користування кредитом – 494,60 грн; сума сплаченої пені – 506,50 грн; 3 % рiчних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) – 417,06 грн; 3 % рiчних за несвоєчасне погашення процентів за користування – 539,52 грн; витрати вiд інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) – 394,17 грн; витрати вiд інфляції за несвоєчасне погашення процентiв за користування – 486,21 грн.

Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму кредитної заборгованості, а також судовий збір за подання позовної заяви до суду.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10-00 год. 03 лютого 2021 року.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 лютого 2021 року відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем; підготовче провадження закрито; справу призначено до судового розгляду на 02 березня 2021 року, 11-00 год.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі з викладених у ньому обставин та просив задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що визнає позов.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Перевіривши матеріали справи, суд визнав за необхідне відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову, адже таке визнання в частині деяких складових кредитної заборгованості суперечить закону.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, і це не оспорюється учасниками справи, що сторони перебувають у договірних відносинах на підставі укладеного між ними договору про споживчий кредит від 17 жовтня 2018 року № 66/281-2018, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 280 000,00 грн на строк 60 місяців, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 16 жовтня 2023 року, за умови сплати 21,49 % річних, і зазначена процентна ставка є фіксованою.

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 24 листопада 2020 року заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним кредитним договором становить 275 774,30 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) – 231 849,01 грн; проценти за користування кредитом – 41 780,53 грн; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) – 319,70 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентiв за користування кредитом – 494,60 грн; сума сплаченої пені – 506,50 грн; 3 % рiчних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) – 417,06 грн; 3 % рiчних за несвоєчасне погашення процентів за користування – 539,52 грн; витрати вiд інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) – 394,17 грн; витрати вiд інфляції за несвоєчасне погашення процентiв за користування – 486,21 грн.

Однак шляхом математичного додавання вказаних складових заборгованості остаточна сума становить 276 787,30 грн, а не 275 774,30 грн, про що зазначено у позові і підтримано представником позивача. Разом з цим звертає на увагу та обставина, що до заборгованості віднесена сума сплаченої пені в розмірі 506,50 грн, що, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, не є боргом. За таких обставин за вирахуванням суми сплаченої пені в розмірі 506,50 грн заборгованість становить 276 280,80 грн.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Разом з цим згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що я кщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зі справи вбачається, що відповідач порушив узяті за договором зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд також ураховує таке.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак у справі, що розглядається, розмір процентів за користування кредитними коштами установлений договором і складає 21,49 % річних, і така процентна ставка за умовами договору є фіксованою, повинна сплачуватися щомісячно.

З огляду на вказане неправомірним є нарахування банком 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) у розмірі 417,06 грн, а також 3 % рiчних за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 539,52 грн, позов у цій частині вимог є необґрунтованим та безпідставним.

За таких обставин суд не прийняв визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання позову в частині складових заборгованості, а саме: суми сплаченої пені – 506,50 грн; 3 % рiчних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) – 417,06 грн; 3 % рiчних за несвоєчасне погашення процентів – 539,52 грн, суперечить закону.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості за основним боргом (кредитом) – 231 849,01 грн, процентів за користування кредитом – 41 780,53 грн, пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) – 319,70 грн, пені за несвоєчасне погашення процентiв за користування кредитом – 494,60 грн, витрат вiд інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) – 394,17 грн, витрат вiд інфляції за несвоєчасне погашення процентiв – 486,21 грн, а всього на загальну суму – 275 324,22 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У порядку розподілу судових витрат суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2068,30 грн, а іншу таку саму суму, що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, - повернути позивачу з державного бюджету, у зв`язку з визнанням позову відповідачем.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 – 81, 89, 259, 263 – 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27; 00032129) заборгованість за кредитним договором у розмірі 275 324 (двісті сімдесят п`ять тисяч триста двадцять чотири) гривень 22 коп.

У задоволенні позову в іншій частині заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27; 00032129) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) гривень 30 коп.

Повернути Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27; 00032129) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду за меморіальним ордером від 10 грудня 2020 року № 5501 (#619309882126), у розмірі 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) гривень 30 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене і підписане 11 березня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко