Рішення № 95458255, 02.03.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 761/4218/20

Провадження № 2/750/75/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретарів – Шилової Ж.О., Левченко А.С.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих коштів,

третя особа – Публічне акціонерне товариство «Закритий Недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лінтер»,-

в с т а н о в и в:

у лютому 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 1 175 500 грн. 88 коп.

Обґрунтовано позов тим, що позивач 26 вересня 2017 року продала належну їй квартиру у м. Чернігові, оскільки за домовленістю з дочкою, яка раніше виїхала жити у м. Київ та винаймала житло, хотіла придбати квартиру у м. Києві. З цією метою позивач займалася пошуком квартири у м. Києві. Восени 2017 року позивач зарезервувала квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки на той момент між позивачем та відповідачем (дочкою позивача) були довірливі відносини, і дочка жила в м. Києві, а тому вони домовилися, що ОСОБА_3 буде займатися всіма технічними питаннями для купівлі квартири, а в подальшому, коли будинок буде повністю збудований та зданий в експлуатацію, право власності на вказану квартиру мало бути оформлене на позивача, так як квартира була повністю оплачена грошима, що належали позивачу, зокрема, 31000 доларів США зняті з рахунку в банку, а інші – 9600 доларів США власні заощадження ОСОБА_1 . Загалом на купівлю квартири позивачем 17.01.2018 було передано відповідачу 41660 доларів США, що еквівалентно на той час 1 193 666 грн. 32 коп. 17 січня 2018 року ОСОБА_3 в присутності позивача та свідка ОСОБА_5 уклала договір банківського рахунку з ПАТ «Кристалбанк» та відкрила на своє ім`я поточний рахунок в гривнях для зберігання грошей та здійснення розрахунково – касового обслуговування, який вимагався забудовником для оформлення квартири. Однак за один день обміняти всю суму у розмірі 41660 доларів США в національну валюту не вдалося, адже 17.01.2018 було обміняно в національну валюту частину доларів, а саме отримано від обміну 1 126 305 грн., які позивач разом з донькою поклали на її рахунок в банку. Частину коштів позивач залишила дочці 17.01.2018 з метою, щоб вона їх наступного дня обміняла в національну валюту і поклала на рахунок в банку для повного погашення вартості квартири, так як ОСОБА_1 терміново треба було їхати в м. Чернігів.

18 січня 2017 року ОСОБА_3 довнесла кошти та уклала на своє ім`я попередній договір купівлі – продажу квартири з ПАТ «Закритий Недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лінтер». Проте, позивач зазначає, що з відповідачем у неї була домовленість, що після закінчення будівництва та прийняття його в експлуатацію, основний договір купівлі – продажу буде оформлено на позивача, оскільки така можливість була передбачена попереднім договором.

У своєму позові позивач зазначила, що у липні 2019 року у неї стався конфлікт з дочкою, внаслідок чого позивач викликала поліцію. Після цих подій ОСОБА_3 не об`являлася, не відповідала на дзвінки позивача, її акаунти в соцмережах були заблоковані. 28 жовтня 2019 ОСОБА_3 зателефонувала позивачу і повідомила, що вона вже оформила право власності на квартиру у м. Києві на своє ім`я, і що вона з самого початку планувала обманним шляхом оформити квартиру на себе та привласнити кошти позивача.

Позивач у позові зазначає, що її дочка ОСОБА_3 , порушуючи всі їх домовленості, залишила її без житла, безпідставно набула та збагатилася за рахунок матері коштами в сумі 1 175 500 грн. 88 коп., а тому позивач просить на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер майна № 1862301280000, номер запису на право власності 32708242 від 06.08.2019

Іншою ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2020 року справу за вказаним позовом передано на розгляд до Деснянського районного суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю), яка до суду надійшла 31 серпня 2020 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту, адже їй необхідно звертатися до суду зовсім з іншим позовом, а саме: про визнання договору купівлі – продажу квартири недійсним в частині покупця та визнання її покупцем квартири. Також відповідач зазначає, що спірну квартиру вона придбала за власні кошти, які вона заробила від творчої діяльності (хоча офіційно вона не працювала), частина коштів була від продажу автомобіля, а також на придбання квартири відповідач взяла 650 000 грн. в борг у гр.-на ОСОБА_6 , що підтверджується договором позики від 25.12.2017. Відповідач вважає доводи позивача безпідставними, адже з нею укладено попередній та основний договір купівлі – продажу спірної квартири із її банківського рахунку проведено розрахунок за спірну квартиру.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач подала відповідь на відзив в якій зазначила, що передача її власних коштів на купівлю спірної квартири підтверджена належними та допустимими доказами, а твердження відповідача та її представника про те, що квартира нібито була куплена за власні кошти ОСОБА_3 є лише оціночними судженнями і не підтверджуються жодними доказами.

Зокрема, позивач зазначає, що вона є фаховим бухгалтером, а тому, оцінивши надану відповідачем виписку по рахунку з банку за період з 2015 року по 31 грудня 2018 року, шляхом бухгалтерського підрахунку доходів та витрат, прийшла до висновку, що фактичний залишок кошиів на її рахунку станом на 17 січня 2018 року складав 18793 грн. 01 коп., а тому виписка по рахунку не є доказом наявності у відповідача заощаджень в розмірі 400000 грн.

Також позивач вказує на фіктивність договору позики, що нібито був укладений між відповідачем та ОСОБА_6 25.12.2017, адже в договорі вказано курс НБУ 28,10 грн., а дійсний курс на 25.12.2017 був 27,8559 грн. і відповідно сума в доларах США буде інша. Курс НБУ 28,10, що вказаний у договорі у період 2015-2020 роки був лише 18.11.2020. Вказане свідчить про те, що договір був укладений як штучний доказ саме 18.11.2020, тобто в період коли справа була на розгляді в суді.

Крім того, позивач заперечує наявність у відповідача коштів від продажу 14.07.2017 автомобіля в сумі 140000 грн., так як у відзиві приховано інформацію про те, що вказаний автомобіль придбавався в цивільному шлюбі з ОСОБА_7 за його кошти і кошти позивача, і причиною продажу автомобіля було розірвання стосунків між ни та ОСОБА_3 , кошти від продажу автомобіля були повернуті ОСОБА_7 .

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували проти позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лінтер» у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлений завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач є матір`ю відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про народження на (а.с.10 том 1).

ОСОБА_1 у своєму позові зазначає, що у 2017 році її дочка ОСОБА_3 переїхала жити до м. Києва, де винаймала квартиру. Згодом вона повідомила позивачу, що не бажає повертатися жити до м. Чернігова та просила зайнятися питанням переїзду матері до м. Києва та пошуком квартири.

Позивач у позові зазначає, що саме з метою придбання квартири у м. Києві, вона наприкінці вересня 2017 року продала свою трикімнатну квартиру у м. Чернігові і отримані від продажу кошти поклала на депозитний рахунок в АТ КБ «Приватбанк».

Вказані обставини підтверджуються наступними доказами:

-Згідно договору купівлі - продажу від 26.09.2017 ОСОБА_1 продала квартиру АДРЕСА_2 за 842132,77 грн., що еквівалентно 32 000 доларів США (а.с.15-16 том 1);

-26.09.2017, тобто в день продажу квартири, ОСОБА_1 уклала договір з ПАТ КБ «Приватбанк», за яким внесла на вкладний рахунок кошти в розмірі 31000 доларів США (а.с.18-19 том 1).

Позивач у своєму позові зазначає, що саме вона займалася пошуком квартири у м. Києві, саме вона зарезервувала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 і їй була видана проектна документація щодо конфігурації квартири та її метражу, а також у рахунку – фактурі №000004057 від 18.01.2018 було зазначено її контактний телефон і ім`я « ОСОБА_13 ».

Позивач надала суду для огляду схематичний план квартири на кольоровому бланку, копія якого є на а.с.27-28 том 1.

Позивачем також надано до справи копію рахунку – фактури №000004057 від 18.01.2018, де платником вказана ОСОБА_3 , але зазначений контактний телефон позивача та в дужках ім`я контактної особи ( ОСОБА_13 ) (а.с.33 том 1). Відповідач не заперечувала, що в рахунку-фактурі зазначений номер телефона позивача.

З інформації ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал», наданої на запит суду за клопотанням позивача, вбачається, що за номером телефону, який позивач вказала як свій, а відповідач цього факту не заперечувала, були здійснені вхідні та вихідні дзвінки починаючи з 13.11.2017 по 02.08.2019, а також в базі зазначена контактна особа «Елена» (а.с.228-230 том 2).

Такого ж змісту інформація надана і ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лінтер» (а.с.239-241 том 2)

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 дали суду покази про те, що саме позивач займалася пошуком квартири у м. Києві, вона вибирала квартиру і домовилася про її придбання. Свідки також підтвердили доводи позивача, що між матір`ю і донькою були довірливі відносини, і оскільки донька постійно знаходилася у м. Києві, то попередні документи на придбання квартири були оформлені на доньку, але квартира була придбана за кошти ОСОБА_1 , а тому за усною домовленістю між сторонами, право власності на квартиру після закінчення будівництва будинку мало бути оформлено на ОСОБА_1 .

Позивач суду пояснила, що саме така домовленість була між нею та відповідачем і ця можливість була обумовлена попереднім договором купівлі – продажу квартири.

18 січня 2018 року між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лінтер» (сторона -1) та ОСОБА_3 (сторона -2) був укладений та посвідчений нотаріусом попередній договір № 3472/В5/236 купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 , із запланованим терміном прийняття будинку в експлуатацію-30.09.2018. Можливість зміни сторони-2 договору передбачена пунктом 5.5 попереднього договору, яка могла відбуватися шляхом укладення відповідного договору про заміну сторони та нотаріальним посвідченням такого договору (а.с.201-204 том 2).

Згідно довідки АК «Приватбанк» від 08.11.2019, ОСОБА_1 17.01.2018 о 15:50 здійснила зняття грошових коштів з власного депозитного рахунку № НОМЕР_1 у відділенні за адресою: м.Київ, вулиця Володимирська, 18, в розмірі 31000 доларів США (а.с.25 том 1).

Зняття позивачем коштів 17.01.2018 з депозитного рахунку в сумі 31000 доларів США підтверджується і випискою по рахунку за договором «Приват-вклад» (а.с.23 том 1).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_10 повідомили, що вони були присутні та бачили, як ОСОБА_1 17.01.2018 у другій половині дня зняла кошти з рахунку у відділенні Приватбанку в АДРЕСА_3 , в розмірі 31000 доларів США та вони разом повезли ці кошти в Кристалбанк. З ними також була дочка ОСОБА_1 – ОСОБА_3 та її співмешканець на ім`я ОСОБА_15 . Свідки були присутні при тому, як ОСОБА_1 обмінювала свої долари на гривні та ці кошти були внесені в касу на рахунок, який в цей же день був відкритий на ім`я ОСОБА_3 . Відповідач під час внесення позивачем коштів у касу писала опитувальник та інші документи, надані банком. Також свідки чули, як ОСОБА_3 при складанні опитувальника питала, що їй писати в графі щодо джерела походження грошей. Мати їй відповіла, щоб дочка писала, що гроші взяла у матері. Всі ці обставини відбувалися у присутності свідків.

Зокрема, свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що вона давно знає позивача і товаришує з її сім`єю. Свідку відомо, що позивач хотіла купити квартиру у м. Києві і займалася пошуками житла для себе. 15.01.2018 свідок була в м. Києві у своєї доньки. На прохання позивача вона разом з позивачем їздили в ЖК «Вікторі». Там також була дочка позивача та її співмешканець ОСОБА_15 . Обговорили питання щодо купівлі житла і домовилися, що документи оформлятимуть на ОСОБА_3

17.01.2018 свідок разом з позивачем та ОСОБА_16 поїхали в ЖК «Вікторі», взяли документи для внесення оплати за квартиру. Свідку відомо, що частину коштів позивач привезла із собою з м. Чернігова, а частину коштів позивач в присутності свідка зняла з рахунку в Приватбанку, а потім з коштами вони поїхали в Кристалбанк. Свідок була присутня та бачила особисто, як позивач обміняла долари на гривні, але всі долари обміняти не вдалося, був кінець робочого дня і не вистачало гривні на обмін, а тому позивач передала частину доларів дочці, щоб вона наступного дня обміняла долари на гривні і внесла всю суму. В момент обміну ОСОБА_3 заповнювала анкету та документи, надані працівником банку. Своїх особистих коштів ОСОБА_3 у касу банку не вносила, адже оплата проведена за кошти, що надала саме ОСОБА_1 , які були отримані внаслідок обміну валюти.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що на початку січня 2018 року ОСОБА_1 їй повідомила, що знайшла квартиру у м. Києві та просила свідка поїхати разом з нею у Київ, щоб сплатити кошти. Свідок вранці 17.01.2018 разом з позивачем їздили до матері позивача – ОСОБА_9 та взяли у неї вдома 9600 доларів США, ОСОБА_1 ще мала з собою 1000 доларів США. Решту коштів в присутності свідка ОСОБА_1 зняла в касі Приватбанку в м. Києві по вулиці Володимирській, 18, в розмірі 31000 доларів США та вони разом повезли кошти в Кристалбанк. З ними також була ОСОБА_5 , дочка позивача та її співмешканець ОСОБА_15 . В Кристалбанку ОСОБА_3 заповнювала документи, а ОСОБА_1 разом з хлопцем ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_15 виймали з торби гроші, які привезла позивач, та вносили їх у касу банку. Оскільки всю суму доларів не встигли обміняти, а тому свідок чула, як позивач та відповідач домовилися, що ОСОБА_3 наступного дня доплатить в касі суму коштів десь біля 50 000 грн., попередньо здійснить обмін доларів, які їй передала мати.

Допитана в якості свідка мати позивача - ОСОБА_9 підтвердила, що 17.01.2018 її дочка ОСОБА_1 приїхала до неї додому разом з ОСОБА_10 та забрали 9600 доларів США. Ці кошти дала свідку на зберігання її дочка - ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 мала при собі ще 1000 доларів, які взяла з дому, а решту грошей для повної оплати вартості квартири ОСОБА_1 замовила в Приватбанку зі свого вкладного рахунку. Свідку відомо, що позивач шукала квартиру для себе, вклала в неї всі свої гроші, але онука – ОСОБА_3 обдурила матір та в кінцевому результаті оформила квартиру на себе, залишивши матір взагалі без житла, так як ОСОБА_1 продала своє житло для купівлі квартири у м. Києві.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 суду повідомили, що на час придбання квартири між матір`ю та дочкою були довірливі відносини.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що є подругою ОСОБА_3 . Свідку зі слів відповідача відомо, що кошти на придбання квартири у м. Києві належали матері відповідача – ОСОБА_1 ОСОБА_3 нічого не казала свідку про те, що має намір взяти у позику кошти.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомила, що винаймала разом з ОСОБА_3 в оренду приміщення для творчої діяльності, коштів на придбання квартири у відповідача не було. ОСОБА_3 говорила свідку, що її мати – ОСОБА_1 хоче купити квартиру у м. Києві. ОСОБА_3 не говорила свідку про те, що має намір взяти у позику кошти на придбання квартири.

З опитувального листа клієнта – фізичної особи, наданого суду АТ «Кристалбанк», заповненого ОСОБА_3 17.01.2018 при відкритті рахунку вбачається, що джерелом походження коштів відповідач зазначила: власні заощадження, фінансова допомога, в т. ч. родичів, третіх осіб. В графі «інше джерело» зазначено – мати (а.с.196 том 2).

Позивач у своєму позові заявила вимогу про повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів від позивача згідно ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 310/5835/13-ц (провадження № 61-46496св18).

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Відповідно до частини третьо статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні не встановлено існування між сторонами належним чином оформлених будь – яких договірних зобов`язань.

Суд приходить до висновку, що в судовому засіданні доведено, що позивач мала намір придбати квартиру у м. Києві та займалася її пошуком. Позивач 26 вересня 2017 року продала свою квартиру у м. Чернігові та в цей же день кошти в розмірі 31000 доларів США поклала на рахунок в АТ «Приватбанк». У день внесення коштів за квартиру у м. Києві, а саме 17.01.2018 о 15 год. 50 хв. позивач зняла свої кошти з рахунку в Приватбанку в м. Києві в сумі 31000 доларів США та в присутності свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_5 було здійснено обмін доларів на гривню та свідками підтверджено, що саме ці кошти в цей же день вносилися на рахунок АТ «Кристалбанк», відкритий на ім`я ОСОБА_3 для оплати вартості квартири. Оскільки кошти були використанні для придбання квартири, володільцем якої стала відповідач, а тому кошти в еквіваленті 31000 доларів США за курсом НБУ на день їх обміну в сумі сумі 888230 грн. 60 коп. є безпідставно набутим майном, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі статті 1212 ЦК України.

Доводи відповідача про те, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту, адже їй необхідно звертатися до суду зовсім з іншим позовом, а саме: про визнання договору купівлі – продажу квартири недійсним в частині покупця та визнання її покупцем квартири, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача решти коштів, що були внесені 17.01.2018 на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_3 в АТ «Кристалбанк», оскільки у справі відсутні письмові докази щодо наявності у позивача 9600 доларів та внесення саме цих коштів в рахунок оплати 17.01.2018 за квартиру в м. Києві.

Копія договору про відкриття поточного рахунку в ТОВ «Укрпромбанк» від 25 серпня 2004 року та внесення ОСОБА_1 9600 доларів на цей рахунок у серпні 2004 року, які містяться на а.с. 20-22 том 1, не є належним доказом того, що ці кошти були наявними у позивача станом на 17 січня 2018 року і що саме ці кошти були внесені на рахунок відповідача для оплати за придбану квартиру.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відсутність належних письмових доказів наявності у позивача 9600 доларів США, які вона ще у 2004 році вклала на рахунок в ТОВ «Укрпромбанк», не дає суду підстав вважати належними доказами покази свідків щодо внесення саме цих коштів позивачем на рахунок, відкритий 17.01.2018 в АТ «Кристалбанк» на ім`я відповідача.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів в розмірі 287270 грн. 28 коп. слід відмовити через недоведеність цих вимог позивачем.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, як це передбачено ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) грошові кошти в сумі 888230 грн. 60 коп. (вісімсот вісімдесят вісім тисяч двісті тридцять грн. 60 коп.).

В іншій частині вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7941 грн. 36 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.03.2021.

Суддя