Вирок № 95454097, 11.03.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1229/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Собко В.В.,

прокурора Олексів О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з професійно - технічною освітою, не працюючого, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Львівського апеляційного суду від 26.01.2021 року засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді чотири роки позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_1 14.07.2020 року близько 15:00 години, перебуваючи за адресою: м. Львів, пл. Листопадового Чину, 10, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом розбиття вікна, проник до автомобіля марки «Reno Megane» з д.н.з. НОМЕР_1 , звідки викрав відеореєстратор марки «Хіаоmi Yi Smart Dash», чим спричинив матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_2 на суму 1500 гривень.

Окрім цього, ОСОБА_1 25.07.2020 року близько 09:00 години, перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 41, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, проник до автомобіля марки «Mersedes Benz 208D» з д.н.з. НОМЕР_2 , звідки викрав: акумуляторний шуруповерт марки «Дніпро М» та перфоратом марки «Дніпро М», чим спричинив матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 4000 гривень.

Також, ОСОБА_1 29.07.2020 року близько 09:30 години, перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Стефаника, 3, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, проник до автомобіля марки «Ауді» з д.н.з. НОМЕР_3 , звідки викрав рюкзак темно-зеленого кольору, в якому знаходились: ноутбук марки «Аsus X501A», павербанк марки «Аnкеr», зарядний пристрій до мобільного телефону, дві комп`ютерні мишки, паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_4 , ідентифікаційний код платника податків № НОМЕР_4 , приписне посвідчення видане на ім`я ОСОБА_4 , чим спричинив матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 6200 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 17.08.2020 року близько 15:00 години, перебуваючи на перехресті вулиць Високий Замок - Ужгородська, на парковці автомобільного транспорту, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом розбиття вікна, проник до автомобіля марки «КIА СЕЕD», д.н.з. НОМЕР_5 , звідки викрав рюкзак марки «Deel» чорного кольору, в якому знаходились: зубна щітка марки «Хіаomi», продовжувач марки «Хіаоmі», безпровідна зарядка марки «hосо сwv-24», чим спричинив матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 4000 гривень.

Також, ОСОБА_1 24.08.2020 року близько 13:00 години, перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Пильникарська, 8, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом розбиття вікна, проник до автомобіля марки «Сhevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_6 , звідки викрав сумку синього кольору, в якій знаходились: ноутбук марки «НР ENVY хЗ6О 15еd0000ur (1L6F8EF)», зарядний пристрій до ноутбука, зарядний пристрій до мобільного телефону, павербанк (рожевого кольору в рожевому чохлі), ручку «Раrкеr», чим спричинив матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 на суму 35000 гривень.

Крім цього, ОСОБА_1 08.11.2020 року близько 20:00 голини, перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 32, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом розбиття вікна, проник до автомобіля марки «Mersedes Benz Е320», д.н.з. НОМЕР_7 , звідки викрав ноутбук марки «НР РrоВоок 6470В», чим спричинив матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на суму 5 000 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю. Дав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Пояснив, що дійсно, шляхом проникнення в автомобілі потерпілих, таємно викрадав з них належне потерпілим майно. Вказав, що мотиви і мета, час та обставини вчинення злочинів, також перелік предметів, які ним було викрадено відповідають фактичним обставинам справи. У вчиненому розкаюється. Просить суворо не карати.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував в обвинуваченого, а також інших учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз`яснив сторонам кримінального провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини даної справи у апеляційному порядку.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_1 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і повно відображають обстановку і обставини вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, підстав для самообмови судом не встановлено.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, вчинену повторно, тобто злочини, передбачені ч. З ст. 185 КК України.

При цьому, кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_1 вчинив декілька тотожних злочинів, а відтак, кваліфікація його дій за ч.3 ст. 185 КК України є вірною за всіма епізодами крадіжок, що узгоджується з правовим висновком ВП Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.05.2018 року у справі №187/1354/15 (провадження №51-1017км18), згідно якої вчинення кількох епізодів тотожних злочинів повинно кваліфікуватися за однією статтею КК України, а не за кожен із них окремо, оскільки вони підпадають під дію однієї і тієї ж частини статті закону України про кримінальну відповідальність і повторної кваліфікації не потребують.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 після вчинення злочинів, наслідки суспільно-небезпечних діянь останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчинених ним злочинів, те, що злочини вчинені обвинуваченим повторно, корисливий мотив вчинення злочинів, спрямовані на заволодіння чужим майном, способи вчинення злочинів, а саме таємне викрадення майна, поєднане з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище. Також суд враховує фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Пом`якшуючою покарання ОСОБА_1 обставиною є визнання вини.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особи винних, справедливості й достатності обраного покарання, що відповідає положенням статті 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а тому приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого буде покарання у виді позбавлення волі, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, а також буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, яка притягуються до кримінальної відповідальності.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Крім цього, встановлено, що вироком Львівського апеляційного суду від 26.01.2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Таким чином, на підставі ч.4 ст.70 КК України, обвинуваченому слід призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим за вироком Львівського апеляційного суду від 26.01.2021 року.

Запобіжний захід обвинуваченому по даній справі не обирався.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту звернення вироку Львівського апеляційного суду від 26.01.2021 року до виконання.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років трьох місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим за вироком Львівського апеляційного суду від 26.01.2021 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту звернення вироку Львівського апеляційного суду від 26.01.2021 року до виконання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький