Ухвала суду № 95452695, 11.03.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ______

Справа №521/16562/20

Пр. №2/521/1117/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Ткач А.О., за участю:

представника позивача – адвоката Хоменко Я.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Нестерової О.К.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву ОСОБА_2 про тимчасове вилучення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікон» про визнання правочинів недійсними,

встановив:

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікон» (далі – ТОВ «Стікон») про визнання правочинів недійсними.

Ухвалою суду від 19 листопада 2020 року у даній справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 55-56).

Ухвалою суду від 19 листопада 2020 року було задоволено клопотання позивачки про витребування доказів (а.с. 58-59).

Ухвалою суду від 25 січня 2021 року клопотання відповідача про об`єднання справ в одне провадження було залишено без задоволення (а.с. 82-83).

Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року було продовжено строк проведення підготовчого провадження (а.с. 102-103).

25 січня 2021 року від представника позивачки, діючої на підставі ордеру від 17 вересня 2019 року, до суду надійшла заява, згідно якої остання просила суд на підставі ст. ст. 144-146 ЦПК України винести ухвалу про тимчасове вилучення доказів, витребуваних за ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2020 року у справі №521/16562/20, оскільки, за її думкою, подальший розгляд справи без даних доказів неможливий (а.с. 46, 46а, 85-87).

Представник позивачки, діюча на підставі ордеру від 10 березня 2021 року, в підготовчому судовому засіданні підтримала подану заяву та просила суд її задовольнити (а.с. 113-114).

Представник відповідача ОСОБА_1 , діюча на підставі ордеру від 23 лютого 2021 року, в підготовчому судовому засіданнізаперечувала проти заявленої заяви та пояснила суду, що відповідач ОСОБА_1 надасть оригінал витребуваної розписки від 31 січня 2018 року експерту (а.с. 99-100).

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву, суд вважає, що дана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Заходами процесуального примусу, згідно ч. 1 ст. 143 ЦПК України, є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Одним з таких заходів, згідно п. 3 ч. 1 ст. 144 ЦПК України, є тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України, у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.

Ухвалою суду від 19 листопада 2020 року за заявою позивачки було витребувано у ОСОБА_1 оригінал розписки від 31 січня 2018 року про отримання ним у борг у ОСОБА_3 36000,00 доларів США (а.с. 58-59).

Оригінал витребуваної розписки ОСОБА_1 до суду надано не було.

Разом з тим, представник відповідача ОСОБА_1 , діюча на підставі ордеру від 23 лютого 2021 року, в судовому засіданніпояснила суду, що ОСОБА_1 надасть оригінал витребуваної розписки від 31 січня 2018 року експерту.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія зазначеної розписки.

Відповідно ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, тимчасове вилучення доказів як захід процесуального примусу є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи викладене, суд не вбачає необхідності для застосування до відповідача заходів процесуального примусу та вважає, що заява ОСОБА_2 про тимчасове вилучення доказів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 84, 143, 144, 146, 259, 260, 261, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_2 про тимчасове вилучення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікон» про визнання правочинів недійсними – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М. Сегеда