Вирок № 95451446, 10.03.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 326/507/20

1-кп/310/183/21

ВИРОК

Іменем України

10 березня 2021 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді Дністрян О.М.,

суддів Білоусової О.М., Кошевої О.А.,

при секретарі Уставицькій Н.М., Середенко І.С.,

за участю прокурора Федорченка К.В.,

захисників Єременка Р.С., Казімірчука Є.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердянська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080340000046 від 03.02.2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Приморськ Запорізької області, громадянина України, має середню спеціальну освіту, не працює, не одружений, має на утриманні малолітню дитину 2017 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Приморськ Запорізької області, громадянина України, освіта професійно-технічна, не працює, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2012 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 353 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, має професійно-технічну освіту, не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2020 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, -

В с т а н о в и л а :

02.02.2020 року, приблизно о 17 годині, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за пропозицією ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою між собою, з метою вчинення насильницьких дій відносно ОСОБА_1 , для отримання від нього визнання у скоєні ним дій, у яких він підозрюється ОСОБА_3 , а саме, зізнатися у вчиненні крадіжки металевих виробів останнього, через незаперті вхідні двері зайшли до приміщення будинку АДРЕСА_7 , де в одній з кімнат будинку в той час знаходились користувач домоволодіння ОСОБА_1 та його знайомий ОСОБА_8 .. Далі, приблизно о 17 годині 05 хвилин, знаходячись у будинку АДРЕСА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою між собою, з прямим умислом, з метою примусити ОСОБА_1 вчинити дії, що суперечать його волі, а саме, отримати від нього визнання у скоєні ним крадіжки майна ОСОБА_3 та покарати його за це, з мотивів захисту невірно зрозумілих інтересів ОСОБА_3 , почергово нанесли не менше двадцяти ударів ногами по голові та тілу ОСОБА_1 , який через стан здоров`я внаслідок побиття та вважаючи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працівниками Національної поліції України не міг чинити опір їх протиправним діям. У подальшому, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_2 , бажаючи продовжити насильницькі дії відносно ОСОБА_1 , не реагуючи на благання потерпілого припинити протиправні дії, взяв будівельну цеглу зі шлакоматеріалу, яка знаходилась в цій же кімнаті будинку, та, використовуючи її як знаряддя вчинення злочину, спричиняючи фізичний біль та страждання, кинув її зверху на голову ОСОБА_1 , який лежав на підлозі та не здійснював опір. Після цього, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , продовжуючи насильницькі дії відносно ОСОБА_1 , умисно, почергово, не менше двох разів кожен, кидали вказану будівельну цеглу зверху на голову та тіло ОСОБА_1 , який втрачав свідомість внаслідок побиття. Далі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, але не припиняючу їх, взяли до рук дерев`яний стілець, який знаходився в цій же кімнаті, та умисно, почергово нанесли ним ще не менше десяти ударів по голові та тілу ОСОБА_1 , внаслідок чого зламали стілець. У подальшому, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , бажаючи продовжити насильницькі дії відносно ОСОБА_1 та завдати йому морального та фізичного страждання, переслідуючи спільну злочинну мету, не реагуючи на благання потерпілого припинити протиправні дії, умисно нанесли ОСОБА_1 , який лежав на підлозі, ніжкою від стільця не менше десяти ударів кожен в область сідниць. Внаслідок спільних протиправних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_1 завдано тілесні ушкодження у виді закритого перелому акроміального кінця правої ключиці без зміщення. Вищевказане тілесне ушкодження кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, не супроводжувалось небезпечними для життя явищами, спричинило тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш ніж 21 день). Чотири рани 3,0 х 1,0 см до 04см глибиною, три рани 1,0 х 0,5 см до 0,5 см глибиною, 5,0 х 1,0 см до 1,0 см глибиною в лобно-тім`яній області, рана в області верхнього віка зліва з нерівними краями 2,5 х 0,5см до 0,5 см глибиною, крововилив в лівій параорбітальній області багрово-синюшного забарвлення. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Садна кожних покровів носу, обличчя, кистей, сідниць. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, 02.02.2020 року, в денний час доби, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проходили біля будинку АДРЕСА_8 , де мешкає ОСОБА_8 , який перебував в цей час вдома разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 .. Побачивши вказаних осіб, у ОСОБА_3 виник умисел зайти до будинку ОСОБА_8 з метою залякати його та спонукати своїми діями до припинення ведення ним, на думку останнього, аморального способу життя, а також покарати ОСОБА_1 за вчинення, на думку ОСОБА_3 , крадіжок його металевих виробів. На пропозицію ОСОБА_3 зайти до будинку ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 погодились. Того ж дня, приблизно о 12.00 годині, ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні вищевказаного будинку в цивільній формі одягу, з метою залякування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , діючи за раптово виниклим умислом, спрямованим на самовільне присвоєння владних повноважень службової особи – працівника органів Національної поліції України, діючи умисно, представився особам, які перебували в будинку, працівником Національної поліції України, продемонструвавши ОСОБА_10 невстановлений досудовим розслідуванням документ, видавши його за службове посвідчення працівника Національної поліції України, для того, щоб останній впевнився в його словах. Після чого, ОСОБА_3 , розраховуючи на мовчазну згоду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , самовільно присвоївши собі владні повноваження службової особи Національної поліції України, повідомив ОСОБА_8 , що вони прийшли до нього за скаргою сусідів та наказав ОСОБА_8 пред`явити йому для перевірки паспорт громадянина України та документи на вказаний житловий будинок. В свою чергу ОСОБА_8 , повіривши словам ОСОБА_3 та сприйнявши вказаних осіб за працівників поліції, а дії ОСОБА_3 – законними, не чинив опір його протиправним діям та виконав вимогу ОСОБА_3 , надавши йому для перевірки зазначені документи. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на самовільне присвоєння владних повноважень працівника органів Національної поліції України, та вводячи й надалі в оману ОСОБА_8 та ОСОБА_1 про нібито займану ним посаду працівника поліції, ОСОБА_3 наказав ОСОБА_11 привести до ладу своє домоволодіння та попередив, що через деякий час вони повернуться для перевірки виконання його вимоги з боку ОСОБА_8 .. Після цього, 02.02.2020 року, приблизно о 17.00 годині, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , проходили повз житловий будинок АДРЕСА_7 , де мешкає ОСОБА_1 , який в той час перебував в приміщенні будинку разом із ОСОБА_8 .. В цей час ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що ОСОБА_1 ті ОСОБА_8 повірили його словам та сприйняли їх за дійсних працівників поліції, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на самовільне присвоєння владних повноважень працівника органів Національної поліції України, з метою помсти ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні крадіжки металевих виробів, запропонував ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зайти до будинку, на що останні погодились та, діючи за попередньою змовою між собою, вчинили відносно ОСОБА_1 суспільно-небезпечне діяння – злочин, передбачений ч. 2 ст. 127 КК України.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав частково та пояснив, що 02 лютого 2020 року вони зі своїми знайомими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вживали алкоголь, випили приблизно 2 літра пива на трьох у нього вдома. Потім утрьох пішли в аптеку за ліками від підвищеної температури для його сина. Йшли по АДРЕСА_9 і зайшли до ОСОБА_14 у двір, будь-яких воріт у нього там немає взагалі, це безхозний двір, постійно там ніхто не живе, а він хотів сходити там по нужді, чи заходив хтось у будинок він не пам`ятає. Були там 10-15 хв., ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були поруч. По двору у ОСОБА_14 безлад, немає ні вікон, ні дверей. ОСОБА_14 вийшов з будинку та стояв на порозі, чи розмовляв хтось із ним він не пам`ятає. Потім вони сходили в аптеку, купили ліки та повернулися до нього додому втрьох, він займався по господарству. А вже ввечері вони знову втрьох йшли по вул. Пролетарській, близько 17 год. за пропозицією ОСОБА_12 , побачивши ОСОБА_15 , зайшли до нього, зайшли без всякої мети, як до знайомого. Зайшли втрьох, хто перший не пам`ятає, там все було відчинено. В будинку був ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Почали розмовляти, сваритися, ОСОБА_12 казав ОСОБА_15 , що він його обікрав – вкрав металеві вироби. Потім під час розмови заціпилися, ОСОБА_15 після запитань про крадіжку їх образив і почалася бійка. Він бив ОСОБА_15 , підійшов до нього, коли той стояв і вдарив кулаком правої руки по його тілу. Він був одягнутий у куртку, а в що був одягнутий ОСОБА_15 він не бачив, так як там було темно. Він вдарив ОСОБА_15 десь 10 разів, бив його по верхній частині тіла, шлакоблоком не бив, палкою від стільця вдарив двічі по спині, в ділянку сідниць та по голові не бив, від одного з його ударів кулаком ОСОБА_15 впав і він його декілька разів вдарив по тілу правою ногою, хто ще бив ногами не бачив через темряву. Куди ОСОБА_12 наносив удари ОСОБА_15 не бачив, один чи два удари, шлакоблоком та палкою він його не бив. Також не бачив куди саме наносив удари ОСОБА_13 . Били ОСОБА_15 по черзі, потім всі заспокоїлися. В цій же кімнаті був і ОСОБА_14 , його ніхто не бив. Шафу на ОСОБА_15 він не кидав, штору не підпалював, він тільки запальничкою, яка в нього була з собою, підсвічував, оскільки там не було світла, також вони всі там курили, там взагалі у нього все в смітті, звалище. Коли вони звідти уходили, ОСОБА_15 намагався піднятися, біля нього лежав шлакоблок. Коли вони били ОСОБА_15 ніяких претензій йому не висказували. ОСОБА_14 пішов з ними, виходив він останній, чому він з ними пішов не знає. Потім вони усі відійшли від будинку метрів на 20, десь до перехрестя, розмовляли, а коли розвернулися, то побачили пожежну машину і одразу всі четверо повернулися назад щоб подивитися, що там сталося. Приїхала пожежна машина і поліція. Частково визнає свою винуватість, оскільки він тільки наносив ОСОБА_15 удари ногою та рукою, спричинив йому тілесні ушкодження, в чому розкаюється, допомагав і буде надалі допомагати потерпілому; не визнає в тому, що хотів позбавити ОСОБА_15 життя, будь-якого умислу на вбивство в нього не було. Просив суд не позбавляти його волі, у нього двоє неповнолітніх дітей, він працює, примирився з потерпілим.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав частково та пояснив, що за ст. 353 КК України він себе винуватим не визнає, поліцейським він не представлявся. 02.02.2020р. близько 9 год. зателефонував ОСОБА_16 і запросив його в гості, він взяв 2л пива та прийшов до нього десь о 10.30 год., там був його кум ОСОБА_13 , у них також було пиво 2л і пляшка горілки, в якій залишилось грам 300, потім вони випили їхнє пиво, потім відкрило його пиво, сиділи спілкувалися. Близько 12-13 год. зайшла дружина ОСОБА_16 і сказала, що в дитини підвищена температура і попросила сходити в аптеку, вони втрьох пішли. Йшли по АДРЕСА_9 , який не мав свого житла, хотів переговорити з ОСОБА_14 , щоб переїхати в його будинок, знали, що він його продавав. Коли проходили мимо будинку ОСОБА_14 , то ОСОБА_16 по нужді зайшов на територію двору ОСОБА_14 , там не було ні воріт, ні забору, скрізь сміття, занедбаний стан, вони зайшли слідом за ним. ОСОБА_13 побачив у вікно, що в будинку два чоловіка, які випивали, і запропонував зайти в будинок подивитися. Коли зайшли ОСОБА_13 представився поліцейським і почав перевірку документів. ОСОБА_14 вів себе нормально та показав йому свій паспорт і документ про право власності на будинок, в свої руки він ці документи не брав тільки подивився, що право власності на будинок оформлено на ОСОБА_14 , а ОСОБА_15 почав протестувати – хто такі, на яких підставах. Далі вони попередили ОСОБА_14 , щоб навів порядок на подвір`ї, а вони прийдуть – перевірять. В будинку ОСОБА_14 вони були до 5 хвилин, ОСОБА_16 в будинок не заходив. Потім вони сходили до аптеки та повернулися до ОСОБА_16 , ще пили пиво, а потім о 15-16 год. хотіли розходитися і ОСОБА_16 запропонував пройтися до центру. По дорозі у них не було ніяких розмов про ОСОБА_15 , який лазив у нього по двору та вкрав труби. Потім десь о 16.30 год. вони йшли в сторону вул. Шмідта по вул. Пролетарській мимо будинку ОСОБА_15 , він сказав, що він тут живе, у нього вже не один раз горів цей будинок, хто запропонував зайти він не пам`ятає, але зайшли втрьох. Там немає ні воріт, ні калитки, ні даху над верандою, вікна забиті. Зайшли в будинок, там в дальній кімнаті сиділи ОСОБА_15 і ОСОБА_14 на шлакоблоці, стояла пляшка горілки, світла не було, вікна забиті дошками, почався між ними скандал, нецензурна лайка і з їх боку також, почали розбиратися за труби, що він у нього вкрав. Будинок був весь чорний, стояв нестерпний сморід, куча пакетів, було якесь ліжко чи диван, шафа без задньої стіни та дверей. Потім вони зібралися виходити, в цей час ОСОБА_13 хтось зателефонував і він вийшов, слідом став виходити він, а за ним ОСОБА_16 , але ОСОБА_15 почав їх зупиняти, щоб не йшли, що він зараз зателефонує і що їх зараз «пов`яжуть». Він вийшов з будинку, а ОСОБА_16 не виходить, тоді він повернувся і побачив, що ОСОБА_15 лежить на полу обличчям вниз. Після того він в покарання за крадіжку в нього заставив ОСОБА_15 віджиматися, той два рази віджався і більше не зміг, тоді він поклав йому на спину шлакоблок, але той скинув шлакоблок, він наніс ОСОБА_15 два удари ногою збоку по тілу в груди, з лівої сторони. В голову ОСОБА_15 та іншими предметами по ньому удари не наносив. Ніхто при ньому шлакоблок на ОСОБА_15 не кидав, палкою, стільцем ніхто не бив, штани ніхто не знімав. В цей час ОСОБА_14 просто стояв. ОСОБА_13 наніс ОСОБА_15 декілька ударів ногою по тілу, скільки він не знає, та ОСОБА_16 – декілька ударів ногою по тілу може рази чотири. Він бачив як ОСОБА_14 в будинку курив, він не був переляканим. Вони були там 10-15 хвилин. Коли йшли з будинку ОСОБА_16 взяв кусок целофану запалив та дивився щось, потім кинув на підлогу та затоптав ногою. При виході він почув як впала шафа. Потім вони вийшли та пішли в бік парку, пройшли метрів 300-500 та почули мигалку пожежників і ОСОБА_13 запропонував піти подивитися, біля будинку ОСОБА_15 стояла пожежна машина та поліція, зупинили ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , а вони з ОСОБА_16 пройшли далі, потім їх наздогнав ОСОБА_13 та сказав, що їх спитали чи не бачили чого та відпустили, хвилин через 10 вони розійшлися. Потім, наступного дня, він, ОСОБА_13 та дружина ОСОБА_16 оплатили лікування ОСОБА_15 – самі купували ліки за призначенням лікаря, приносили йому їжу, одежу, відвезли йому додому крісло, вставили скло.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_17 свою вину вінкримінованому йому злочині визнав частково та пояснив, що 02.02.2020р. вони були у ОСОБА_16 , потім десь в обід він, ОСОБА_16 та ОСОБА_12 зайшли до ОСОБА_14 , ОСОБА_12 представився службою охорони чи соціальним робітником і попросив ОСОБА_14 пред`явити документи. ОСОБА_14 не забороняв зайти в будинок, тому вони втрьох зайшли, перший зайшов ОСОБА_12 і сказав, що надійшли скарги від сусідів, щоб навели на подвір`ї порядок, ОСОБА_14 приніс та показав ОСОБА_12 паспорт і якісь документи на будинок. В іншій кімнаті сидів на дивані ОСОБА_15 , ОСОБА_12 сказав і йому надати документи, але той відмовився. Були в будинку десь 5 хвилин, а потім пішли в аптеку за ліками дитині та повернулися додому до ОСОБА_16 , ще сиділи спілкувалися. Після того пішли в парк, а потім, коли вони проходили мимо будинку ОСОБА_15 , то ОСОБА_12 спонтанно сказав, що тут живе ОСОБА_15 , зараз він йому скаже, щоб перестав красти. Вони втрьох зайшли до ОСОБА_15 , там калитки, воріт, забору, перших дверей не було, першим йшов ОСОБА_12 , потім ОСОБА_16 та він. В будинку було темно, стояв сморід, кругом сміття було, він включив на телефоні ліхтарик, побачив два силуети в кімнаті, це були ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . ОСОБА_12 почав казати ОСОБА_15 , щоб перестав красти, потім щоб ліг на підлогу та почав віджиматися, той ліг, але не віджимався та почав казати, що їх зараз «пов`яжуть». Потім у нього задзвонив телефон і він вийшов, а коли повернувся, то ОСОБА_15 вже був побитий, обличчя в крові, він лежав на боку, одітий в фуфайку, брюки. Він бачив як ОСОБА_16 бив його ногою, куди конкретно бив не бачив. Був там і шлакоблок, на ОСОБА_15 його не кидав, ОСОБА_12 ложив шлакоблок на ОСОБА_15 , щоб він віджимався, але це було ще до його побиття. ОСОБА_12 наносив ОСОБА_15 удари по спині табуретом. Він сам вдарив один раз ногою ОСОБА_15 в район лопаток. В голову ОСОБА_15 бив ОСОБА_16 . Вони всі курили, і ОСОБА_15 , і ОСОБА_14 – їм також давали цигарки. Він своєю запальничкою підкурював, у нього була своя, у ОСОБА_16 також. Потом вони всі вийшли, він перший. Також коли він виходив з будинку він бачив, як ОСОБА_16 собі щось підсвічував, на його запитання той відповів, що хоче підсвітити собі. ОСОБА_14 пішов з ними. Потім приїхала пожежна машина і вони повернулися, щоб дізнатися. Потім ходили до ОСОБА_15 в лікарню, купували йому ліки за призначенням, приносили їжу. У скоєному розкаюється, не можна було заходити в чуже приміщення, просив суворо не наказувати.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченими, винуватість ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні цих кримінальних правопорушень підтверджується показами потерпілого та свідків.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 02.02.2020р. він був у будинку ОСОБА_14 , вони з ним випивали. Зайшли ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_16 він не бачив, знав їх в обличчя, але спілкування з ними раніше не було. Що казав ОСОБА_12 та чи надавав документи він не пам`ятає, так як був п`яний. Потім він розвернувся та пішов до себе додому, по дорозі у знайомого взяв 1 літр вина. Додому повернувся близько 17 год., прийшов ОСОБА_14 , вони з ним ще випили по стакану вина, курили. Прийшли ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , зайшли в кімнату, хтось з них світив телефоном. Почалася розмова, він став їм грубити, що вони зайшли як до себе додому. Всі подробиці він не пам`ятає, так як був в стані алкогольного сп`яніння. Його били, але хто він не бачив, світла у нього в будинку немає, а телефоном вони світили в очі, казали за якісь крадіжки. Спочатку він стояв, удар одразу був по тілу, потім він впав на живіт і прикривав обличчя. Їх було троє, тому він не чинив опір. Одітий він був у куртку, а зверху фуфайка, штани були на ньому. Він впізнав, що це ті ж люди, що приходили до ОСОБА_14 . Удари були по тілу, чи били по голові та палкою, чи кидали на нього шафу не пам`ятає, він страждає епілепсією і втрачав свідомість. Він виповз з будинку, коли там вже горіло. Повз через те, що був нетверезий, а також отримав удари. Його куртка була обгорілою через те, що він намагався лягти цією курткою на цю тліючу ганчірку та загасити її. Заперечує, що ОСОБА_16 його хотів підпалити та вбити. Коли він був у лікарні йому надавали допомогу ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та дружина ОСОБА_16 , також допомогли з ремонтом, він немає до обвинувачених ніяких матеріальних претензій. В ході проведення слідчого експерименту він декілька перебільшував обставини, оскільки була образа на обвинувачених за їх дії. Також ОСОБА_14 перебільшив дійсні обставини в своїх показах на слідчому експерименті, його ніхто не гвалтував, ОСОБА_14 перехвилювався, а також був у стані алкогольного сп`яніння. Просив не застосовувати до обвинувачених покарання, пов`язане з позбавленням волі.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він товаришує з потерпілим, 02.02.2020р. ОСОБА_16 не заходив до нього додому, заходили ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , представилися працівниками поліції, показували посвідчення, хто з них конкретно не пам`ятає. Наказали, щоб показав документи на будинок, а також, що від сусідів надходять скарги. При цьому, у сусідній кімнаті був ОСОБА_15 , з яким вони до цього вживали спиртні напої. Пробули в будинку 5-10 хвилин і пішли. Десь о 17 год. він прийшов додому до ОСОБА_15 , стали вживати з ним спиртні напої, сиділи біля вікна, ОСОБА_15 сидів на стільці, а він – на шлакоблоці. Світла не було. Зайшли ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , хтось із них вдарив його в ділянку сонячного сплетіння та поклав на підлогу, він вирішив, що це працівники поліції і не чинив їм опір. Вони почали ображати ОСОБА_15 нецензурною лайкою та бити його руками та ногами. ОСОБА_16 бив ОСОБА_15 , але куди він не пам`ятає, так як був п`яний, били всі втрьох, били ОСОБА_15 стільцем по тілу, шлакоблоком били по голові, але хто також не пам`ятає, припіднімали шлакоблок та кидали по черзі на нього, за палку не пам`ятає, намагалися зняти штани, били по сідницях, все це він чув, бачив боковим зором, оскільки лежав обличчям в підлогу в кімнаті за пару метрів. Потім ОСОБА_15 залишився лежати на підлозі, а вони забрали його з собою, думав, що його ведуть в поліцію, дійшли до вул. Новицького, розвернулися та пішли назад подивитися, що з ОСОБА_15 . Потім ці троє втекли, а його зупинили працівники поліції, яким він все розказав. В будинку ОСОБА_15 немає ні світла, ні опалення. Він курить і в цей день курив у будинку. Коли він виходив з будинку, то не бачив, щоб хтось користувався запальничкою. Біля ОСОБА_15 нічого не горіло, на ньому також нічого не лежало.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він товаришує з ОСОБА_15 , це сталося взимку минулого року близько 18 год., він йшов до магазину, і метрів за 250 від будинку ОСОБА_15 зустрів чотирьох незнайомих осіб. Коли дійшов до будинку ОСОБА_15 , то побачив, що горить щось у вікні, а він знає, що в його будинку відсутні світло. Він заглянув у вікно і побачив вогонь. Став кричати і почув з іншого боку будинку голос ОСОБА_15 , побіг туди і побачив, що на порозі лежить ОСОБА_15 , голова та обличчя в крові, була підгорівша куртка. Він його відтягнув з порога, той попросив води і сказав, що його побили, і з його пояснень він зрозумів, що це ті четверо, яких він зустрів до цього, він викликав пожежників та поліцію, повідомив про тих осіб.

Також винуватість обвинувачених у вчиненні цих кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та документами, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що відомості про вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кримінальних правопорушень внесено до ЄРДР за №1202008034000 0046 (т.1 а.с.132-133);

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 03.02.2020 року, в якій він повідомив, що 02.02.2020р. приблизно о 17 год. група чоловіків – ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ще один незнайомий, умисно за місцем його мешкання, наносили йому удари по голові, тілу ногами та сторонніми предметами, внаслідок чого зламали ключицю (т.1 а.с.138-139);

*протоколом проведення слідчого експерименту від 18.03.2020 року та диском з відеозаписом слідчого експерименту, за участю свідка ОСОБА_8 , в ході якого він додатково уточнив свої покази щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 за якусь крадіжку труб ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_13 , які раніше у нього вдома представлялися працівниками поліції та показували ОСОБА_15 посвідчення. Як ОСОБА_16 вдарив ОСОБА_15 кулаком по обличчю – в район перенісся чи лоба, чим завалив його на землю, потім вони втрьох почали його бити ногами, кожен ударів по двадцять, потім взяли шлакоблок, на якому він сидів, та наносили удари по голові, після того наносили удари стільцем, який розламали об його голову, потім завалили на нього рештки шафи, підпалили, вони казали ОСОБА_15 , що все це за якісь труби, що начебто він покрав (т.1 а.с.96-101);

*протоколом проведення слідчого експерименту від 21.02.2020 року за участю свідка ОСОБА_8 , в ході якого він пояснив, що 02 лютого до нього додому по вул. Голубенко, 39, прийшов його знайомий ОСОБА_15 , з яким вони з 10 годин вживали спиртні напої. Потім до них зайшли двоє – ОСОБА_12 та ОСОБА_21 – представилися працівниками поліції, показували ОСОБА_15 посвідчення, наказали йому надати документи на будинок та паспорт, він надав, вони подивились, сказали щоб навів порядок в будинку та пішли. Потім десь о 14.30-15.00 год. вони з ОСОБА_15 пішли до нього додому, сиділи в будинку біля вікна і до них зайшли ті двоє, що були у нього, а також з ними ще був третій – ОСОБА_16 , ОСОБА_12 схватив його за шиворіт, вдарив ногою в живіт і кинув на підлогу. Потім вони взялися за ОСОБА_15 , били його руками, ногами, підручними засобами, казали, що він вкрав якесь корито, скільки ударів він не знає, били всі втрьох, по тілу, по голові, потім кидали шлакоблок на голову та тіло, ще били табуреткою, яку розбили об його голову, заставляли зняти штани, той відмовлявся і вони їх стягнули. Потім ОСОБА_16 завалив шафу без задньої стінки на ОСОБА_15 , підпалив занавіску. Після того вони забрали його з собою та пішли з будинку (т.1 а.с.103-108);

*протоколом проведення слідчого експерименту від 21.02.2020 року та флеш-картою з відеозаписом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1 , в ході якого він пояснив щодо обставин вчинення відносно нього злочину раніше не знайомими йому трьома особами, двоє з яких потім провідували його в лікарні, допомагали з ліками та носили йому обіди. Вони зайшли до його будинку, де був він та ОСОБА_14 , десь о 17.00 год., почали грубити, він їм також почав грубити, їм це не сподобалося, вони поклали його обличчям на підлогу і почали бити ногами, шлакоблоком, він двічі втрачав свідомість, потім завалили на нього шафу, коли він отямився, то нікого з них не було, вже була пожежа, він був весь у крові (т.1 а.с.109-113);

*протоколом огляду місця події від 03.02.2020 року зі схемою та фото таблицею до нього, в ході якого було оглянуто територію домоволодіння АДРЕСА_7 та вилучено: з поверхні дверей шафи змиви РБК, у кімнаті №2 – цеглу з нашаруванням РБК, фрагмент дерев`яної рейки, фрагмент медичної серветки зі слідами РБК, фрагмент дерев`яної шафи зі слідами термічної дії, фрагмент картону зі слідами термічної дії (т.1 а.с.140-152);

*протоколом огляду від 03.02.2020 року та фото таблицею до нього, в ході якого було оглянуто добровільно надані для огляду ОСОБА_2 чоловічі зимові кросівки та вилучено їх (т.1 а.с.156-160);

*протоколом проведення слідчого експерименту від 04.02.2020 року та флеш-картою з відеозаписом слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 , в ході якого він пояснив що 02.02.2020р. приблизно о 17 год. він зі своїми знайомими – ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , проходили по АДРЕСА_7 , перебуваючи навпроти домоволодіння АДРЕСА_7 , знаючи що за вказаною адресою мешкає ОСОБА_15 , вирішили зайти у вказаний будинок, де знаходилися ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , ОСОБА_12 запитав у ОСОБА_15 за металеві труби, які він раніше у нього викрав, на що останній почав нецензурно лаятися на їх адресу, в цей час він підійшов до ОСОБА_15 та наніс один удар рукою в ділянку голови, від удару той впав на підлогу, після чого піднявся і кинувся на нього, тоді він наніс ще один удар ОСОБА_15 рукою в ділянку голови, від чого той знову впав на підлогу, а він наніс йому ще приблизно 10-12 ударів ногами по тілу, куди саме не бачив, оскільки в кімнаті було темно, потім він знайшов дерев`яну палку та наніс нею два удари по тілу ОСОБА_15 , куда конкретно не пам`ятає, від цих ударів палка зламалася. Після чого знайшов поліетиленовий пакет та підпалив його своєю запальничкою, щоб подивитися на ОСОБА_15 , побачивши, що останній намагається підвестися, наказав всім покинути будинок, та викинув палаючий пакет, куди саме не пам`ятає, та перед виходом перевернув на підлогу дерев`яну шафу, куди вона впала він не бачив, та вийшов з території домоволодіння, а ОСОБА_15 залишився один, коли він виходив з будинку, то ніякого вогню в будинку не бачив (т.1 а.с.168-173);

* протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.02.2020р., в ході якого ОСОБА_4 на фото № 3 впізнав чоловіка, у якого вони разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_12 були у будинку 02.02.2020р. (т.1 а.с.175-176);

* протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.02.2020р., в ході якого ОСОБА_4 на фото № 1 впізнав особу ОСОБА_22 (т.1 а.с.177-178);

* протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.02.2020р., в ході якого ОСОБА_4 на фото № 4 впізнав особу ОСОБА_23 (т.1 а.с.179-180);

* протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.02.2020р., в ході якого ОСОБА_4 на фото № 1 впізнав особу ОСОБА_24 (т.1 а.с.181-182);

*протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2020р., в ході якого потерпілий ОСОБА_1 на фото № 1 впізнав ОСОБА_4 , як особу який один з тих трьох, що зайшли 02.02.2020р. до його будинку та били його (т.1 а.с.183-185);

*протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2020р., в ході якого потерпілий ОСОБА_1 на фото № 2 впізнав ОСОБА_3 , як чоловіка на ім`я ОСОБА_19 , який один із тих трьох, що вчинили відносно нього злочин 02.02.2020р., а перед цим разом із ще одним чоловіком заходили до ОСОБА_14 додому (т.1 а.с.186-188);

*протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2020р., в ході якого потерпілий ОСОБА_1 на фото № 2 впізнав ОСОБА_3 , як чоловіка на ім`я ОСОБА_19 , якого він вперше побачив 02.02.2020р. вдома у ОСОБА_8 , саме цей чоловік показував йому посвідчення працівника поліції та представлявся разом і з ще одним чоловіком йому та ОСОБА_14 працівниками поліції, пізніше приходив до нього в лікарню, купував ліки, їжу (т.1 а.с.192-195);

*протоколом проведення слідчого експерименту від 25.03.2020 року за участю ОСОБА_4 , в ході якого він пояснив, що 02.02.2020р. приблизно об 11-12 год. вони з ОСОБА_12 та ОСОБА_16 зайшли на територію домоволодіння ОСОБА_14 , ОСОБА_12 зайшов в будинок перший та представився співробітником поліції, там були ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , ОСОБА_12 сказав їм пред`явити свої документи та документи на будинок, подивилися ці документи та пішли. Приблизно о 17 год. вони за пропозицією ОСОБА_12 налякати ОСОБА_15 , щоб він більше не крав, прийшли до нього додому, перший зайшов Левада, потім ОСОБА_16 та він, в будинку були ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . ОСОБА_12 почав змушувати ОСОБА_15 лягти на підлогу, щоб відтискався, як в армії. Потім ОСОБА_12 та ОСОБА_16 почали наносити удари ОСОБА_15 по обличчю, по тілу, били ногами, шлакоблоком, стільцем, він також бив його пару раз ногою по тулубу. Гедіков казав, що він нічого не крав, за що ви, досить, кричав від болю. Там було темно, не видно було що відбувається, він підсвічував ліхтариком, були моменти коли він виходив на вулицю подихати свіжим повітрям, оскільки там сморід. Потім ОСОБА_16 стягнув з нього штани і по сідницях разів п`ять вдарив палкою. Гедіков сказав їм, що досить, він нічого не крав, ви помилились. Це було більше ніж пів години. Потім ОСОБА_16 завалив стару шафу без задньої стінки, а ОСОБА_12 заставив ОСОБА_15 залізти в цю шафу, той боявся, слухався. Також бачив як ОСОБА_16 підпалив якусь ганчірку, потім намагався загасити, наче загасив і вони вийшли, забрали з собою ОСОБА_14 . ОСОБА_15 був в свідомості, коли він виходив (т.1 а.с.196-199);

*протоколом огляду від 10.02.2020 року та фото таблицею до нього, в ході якого було оглянуто речі потерпілого ОСОБА_1 , вилучені з лікарні: бушлат камуфляжного кольору зі слідами РБК на зовнішній поверхні праворуч та ліворуч, на задній поверхні та лівій задній поверхні рукава обгоріла тканина; куртка спортивна темного кольору, на внутрішній стороні вороту якої нашарування РБК; светр синього кольору; спортивна куртка на блискавці чорного кольору з сірими вставками, на внутрішній поверхні капюшона, на манжеті лівого рукава та нижній частині якої виявлені сліди РБК; куртка чорного кольору зі штучної шкіри, на зовнішній поверхні ворота обгоріла тканина; брюки джинсові світло синього кольору, на поверхні яких численні плями нашарування РБК; тканинні спортивні штани сірого кольору, на поясі, лівій та правій частині яких нашарування РБК; майка білого кольору, з лівої сторони якої розірвана тканина та на поверхні якої нашарування РБК, труси білого кольору з нашаруванням бруду (т.1 а.с.205-218);

- висновком судово-медичної експертизи № 55 від 27.02.2020 року, згідно якого: 1. ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з діагнозом: «Закритий перелом акроміального кінця правої ключиці без зміщення»; 2. Вищевказане тілесне ушкодження кваліфікується, як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, не супроводжувалось небезпечними для життя явищами, спричинило тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш ніж як 21 день), згідно п.п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»; 3. У ОСОБА_1 мали місце: 4 рани 3,0 х 1,0 см до 04см глибиною, 3 рани 1,0 х 0,5 см до 0,5 см глибиною, 5,0 х 1,0 см до 1,0 см глибиною в лобно-тім`яній області, рана в області верхнього віка зліва з нерівними краями 2,5 х 0,5см до 0,5 см глибиною, крововилив в лівій параорбітальній області багрово-синюшного забарвлення; 4. Вищевказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, згідно п.п.2.3.2(а) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»; 5. У ОСОБА_1 мали місце: «Садна кожних покровів носу, обличчя, кистей, сідниць»; 6. Вищевказані тілесні ушкодженню кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, згідно п.п.2.3.2(б) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» ; 7.Вищевказані тілесні ушкодженню ймовірно виникли від дії(ій) тупого(их) предмета(ів), ймовірно в строк та при обставинах вказаних в постанові; 8. Діагноз: «Струс головного мозку» в судово-експертній оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховувся, так як не підтверджений об`єктивною неврологічною симптоматикою; 9. Таким чином, ОСОБА_1 було спричинено не менше ніж 12 ударно-травматичних впливів в ділянки вказані вище (т.1 а.с.247-248);

- висновком судово-медичної експертизи № 77 від 19.03.2020 року, згідно якого: 1. Не виключена можливість спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 встановлених під час проведення судово-медичної експертизи № 55 від 25.02.2020, при обставинах та механізмі, наданих під час проведення слідчого експеримента від 18.03.2020 за участю свідка ОСОБА_8 ; 2. Усі вищевказані тілесні ушкодженню ймовірно виникли від дії(ій) тупого(их) предмета(ів), ймовірно в строк та при обставинах вказаних в постанові (т.1 а.с.250);

- висновком судово-медичної експертизи № 523 від 06.02.2020 року, згідно якого рідка кров підозрюваного ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосеролгічною системою АВ0 (т.2 а.с.5-6);

- висновком судово-медичної експертизи № 522 від 10.02.2020 року, згідно якого рідка кров ОСОБА_1 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосеролгічною системою АВ0 (т.2 а.с.9-11);

- висновком судово-медичної експертизи № 606 від 05.03.2020 року, згідно якого: 1.Об`єкти №1-3, які були вилучені «з будівельної цегли зі шлакоматеріалу» є волоссям, належать людині, походять з голови; 2. При їх порівняльному дослідженні зі зразками волосся з голови ОСОБА_1 виявили відмінності за основними морфологічними ознаками. Крім цього, значна довжина волосся – речових доказів, яка перевищує максимальну довжину зразків волосся ОСОБА_1 , дозволяє виключити їх походження від останнього (т.2 а.с.14-16);

- висновком судово-медичної експертизи № 607 від 12.03.2020 року, згідно якого: 1.Кров ОСОБА_1 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосеролгічною системою АВ0; 2. Кров ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосеролгічною системою АВ0; 3. В слідах на «будівельній цеглі зі шлакоматеріалу» (об`єкти №1-2) встановлена наявність крові людини та виявлений антиген В, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосеролгічною системою АВ0, в тому числі від ОСОБА_1 .. Походження крові від ОСОБА_2 виключається (т.2 а.с.29-31);

- висновком судово-медичної експертизи № 526 від 12.03.2020 року, згідно якого на фрагменті медичної серветки (об`єкт №1) знайдена кров людини та виявлений антиген В ізосеролгічної системи АВ0, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи В з ізогемаглютиніном анти-А, в тому числі від потерпілого ОСОБА_1 .. Походження крові від підозрюваного ОСОБА_2 виключена (т.2 а.с.38-40);

- висновком судово-медичної експертизи № 527 від 13.03.2020 року, згідно якого в одних слідах на спортивній куртці підозрюваного ОСОБА_2 (об`єкти №1,3,5) встановлена наявність крові людини та виявлені антигени В і Н, що не виключає її походження від особи (осіб) групи В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілого ОСОБА_1 .. Походження крові від підозрюваного ОСОБА_2 виключається (т.2 а.с.47-50);

- висновком судово-медичної експертизи № 528 від 13.03.2020 року, згідно якого на верхній частині правої кросівки (об`єкт №1) та лівої кросівки (об`єкт №3) підозрюваного ОСОБА_2 встановлена наявність крові людини та виявлені антигени В і Н, що не виключає її походження від особи (осіб) групи В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілого ОСОБА_1 .. Походження крові від підозрюваного ОСОБА_2 виключається (т.2 а.с.53-55);

- висновком судово-медичної експертизи № 602 від 17.03.2020 року, згідно якого: 1.Об`єкти №1,2 є волоссям, що належить людині, походить з голови. Дане волосся має ознаки фарбування, чим відрізняється від зразків волосся з голови ОСОБА_1 , серед яких повністю відсутнє фарбоване волосся, що надає можливість виключити їх походження від ОСОБА_1 ; 2. Об`єкт №3 є волосиною, належить людині, має ознаки приналежності до групи короткого товстого волосся тулуба. Висловитися про можливість її походження від ОСОБА_1 стане можливим після надання зразків його волосся з тулуба (т.2 а.с.62-64);

- висновком судово-психіатричного експерта № 98 від 26.02.2020 року, згідно якого ОСОБА_2 розладів психічної діяльності не виявляв і не виявляє в цей час. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився у стані короткочасного психічного розладу у вигляді гострої алкогольного інтоксикації. Отже, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в цей час він також може усвідомлювати свої дії й керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2 а.с.77-81).

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів прийшла до переконання, що поза розумним сумнівом вина обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, доведена, і їх умисні дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 127 КК України, як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення, інших насильницьких дій з метою покарати потерпілого за дії, у скоєнні яких він підозрюється, а також з метою залякування, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Також поза розумним сумнівом доведена вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України, і його умисні дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 353 КК України, як самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь.

Щодо пред`явленого органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні закінченого замаху на вбивство, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.15 – ч.1 ст.115 КК України, суд прийшов до таких висновків.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад передбаченого Кримінальним кодексом України кримінального правопорушення, зокрема наступні елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.

Відповідно до ст. 15 КК України та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», закінчений замах на умисне вбивство особи може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Як вбачається з обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_2 інкримінується те, що він 02.02.2020р. приблизно о 18.10 год., заходячись у будинку АДРЕСА_7 після катування, а саме, умисного заподіяння ОСОБА_1 сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, інших насильницьких дій з метою покарати потерпілого за дії, у скоєнні яких він підозрюється, а також з метою залякування, вчинене за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , впевнившись, що ОСОБА_1 живий та перебуває у стані непритомності, а спричинені спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тілесні ушкодження не спричинили смерть ОСОБА_1 , діючи за раптово виниклим умислом, спрямованим на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_1 , скориставшись тим, що ОСОБА_1 знаходиться у безпорадному стані, діючи умисно, самостійно, з мотивів захисту не вірно зрозумілих інтересів свого знайомого ОСОБА_3 , не погоджуючи свої протиправні дії з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що ОСОБА_1 не зможе самостійно залишити приміщення будинку та звернутись за допомогою сторонніх осіб, бажаючи настання смерті ОСОБА_1 , перекинув на нього дерев`яну шафу, що знаходилась в цій кімнаті, якою останнього притиснуло до підлоги, та використовуючи відкрите джерело вогню – запальничку «Cricket», яку мав при собі, підпалив штору у кімнаті та помістив її на вказану дерев`яну шафу, залишивши її горіти на тілі ОСОБА_1 , який в той час перебував без свідомості, внаслідок таких дій ОСОБА_2 в будинку сталася пожежа. Виконавши зазначені дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_1 , які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_2 , разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , покинули приміщення вищевказаного будинку, залишивши в ньому ОСОБА_25 , однак злочинний намір ОСОБА_2 , направлений на протиправне позбавлення ОСОБА_1 життя, ОСОБА_2 до кінця не довів з обставин, що не залежали від нього, оскільки спричиненні спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також ним самостійно, тілесні ушкодження не потягли смерть ОСОБА_1 на місці вчиненні злочину та останній під час пожежі прийшов у свідомість та самостійно виліз з будинку та у наступному протягом нетривалого часу йому надано медичну допомогу. Таким чином, ОСОБА_2 не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Проте, в судовому засіданні це обвинувачення не знайшло свого підтвердження, оскільки судом встановлено, що прямого умислу в діяннях обвинуваченого ОСОБА_2 на умисне вбивство ОСОБА_1 не було.

Даний висновок суду ґрунтується на показаннях допитаних в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_2 , який пояснив, що своєю запальничкою він підсвічував собі, оскільки в кімнаті не було світла, коли вони звідти йшли, та він бачив, що ОСОБА_15 намагався піднятися. Ці покази обвинуваченого ОСОБА_2 узгоджуються також: з показами обвинуваченого ОСОБА_3 , який пояснив, що коли вони виходили з будинку ОСОБА_16 взяв кусок целофану запалив та дивився щось, потім кинув на підлогу та затоптав ногою; з показами обвинуваченого ОСОБА_4 , який пояснив, що коли він виходив з будинку,то бачив, як ОСОБА_16 собі щось підсвічував, на його запитання той відповів, що хоче підсвітити собі. Також потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що його куртка була обгорілою через те, що він намагався лягти цією курткою на цю тліючу ганчірку та загасити її, його ніхто не підпалював, заперечував, що ОСОБА_16 його хотів підпалити.

Так, замахом закон визнає діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину. Мета досягнення суспільно небезпечного результату – конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, в тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо їх було включено в мету його діяння, і досягнення такої мети було б неможливе без зазначених наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла і вчинити замах на їх досягнення. На цих позиціях стоїть і судова практика.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно-небезпечного результату.

Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі. Тобто злочинна діяльність при закінченому замаху характеризується тим, що об`єктивно вона є закінченою та суб`єктивно реалізованою – особа зробила все необхідне, щоб досягти меті і вчинила всі дії для досягнення злочинного результату. Для цього потрібно ретельно дослідити докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні стосунки, поведінку під час вчинення злочину.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 284 цього Кодексу.

Положенням ст. 17 КПК України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме – винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Даючи власну оцінку наданим стороною обвинувачення доказам, колегія суддів вважає, що відомості, які містяться в них, не містять достатніх, вагомих та чітких даних, які б давали підстави для безсумнівного висновку про наявність в дія ОСОБА_2 складу інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Згідно з основними засадами кримінального судочинства, які закріплені в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ст. 62 Конституції України та ст.ст. 17, 373 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Отже з урахування викладеного, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив закінчений замах на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_1 .

Таким чином, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримавшись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримавшись принципу диспозитивності, тобто діючи виключно у межах своїх повноважень та компетенції, вирішивши у вказаному кримінальному провадженні лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, зберігаючи при цьому об`єктивність і неупередженість та створивши при цьому необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків, колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачення відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України фактично ґрунтується на припущеннях, надані суду докази не містять достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, достовірних та беззаперечних відомостей про наявність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України, а викликають у суду розумний сумнів, який слід трактувати на користь обвинуваченого, у зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України його слід виправдати.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відповідності зі ст. 65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинувачених, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують їх покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 127 КК України, вчинене обвинуваченими, відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості відносяться до тяжкого злочину.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 353 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості відносяться до кримінального проступку.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно зі ст.66 КК України, судом визнається щире каяття та добровільне відшкодування витрат на лікування потерпілого.

Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також колегія суддів враховує особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше не судимий, має на утриманні малолітнього сина, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, відшкодував витрати на лікування потерпілого, а також враховуючи думку потерпілого, колегія суддів приходить до висновку про доцільність призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення в межах санкції ч. 2 ст. 127 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, відшкодував витрати на лікування потерпілого, а також враховуючи думку потерпілого та висновок органу пробації, колегія суддів приходить до висновку про доцільність призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення в межах санкції ч.1 ст. 353 КК України у виді арешту та за ч. 2 ст. 127 КК України у виді позбавлення волі, визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим відповідно до вимог ст. 70 КК України, із застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає недоцільним призначення обвинуваченому ОСОБА_3 альтернативного покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 353 КК України, у виді штрафу, оскільки обвинувачений офіційно не працює, а також обмеження волі з огляду на особу обвинуваченого та характеру вчиненого правопорушення.

Враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, має на утриманні малолітнього сина, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, відшкодував витрати на лікування потерпілого, а також враховуючи думку потерпілого та висновок органу пробації, колегія суддів приходить до висновку про доцільність призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення в межах санкції ч. 2 ст. 127 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

До обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування була проведена судова пожежно-технічна експертиза № 12/1-6 від 28.02.2020р., витрати на проведення якої становлять 3140,20 грн., проте враховуючи вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України, відповідно до якої судові витрати на залучення експерта стягуються тільки при постановлені обвинувального вироку, суд вважає необхідним судові витрати віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, колегія суддів –

З а с у д и л а :

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України та виправдати його, у зв`язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України.

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_26 у вигляді домашнього арешту – до набрання вироком законної сили залишити без змін. Вирок в цій частині підлягає негайному виконанню.

ОСОБА_27 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 353 КК України, та призначити йому покарання:

*за ч. 2 ст. 127 КК України у виді п`яти років позбавлення волі;

*за ч. 1 ст. 353 КК України у виді двох місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ст.76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту – до набрання вироком законної сили залишити без змін. Вирок в цій частині підлягає негайному виконанню.

ОСОБА_7 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ст.76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту – до набрання вироком законної сили залишити без змін. Вирок в цій частині підлягає негайному виконанню.

Речові докази, які знаходяться на зберіганні в камері схову Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області по квитанціям №0009, 00010, 00011, 00022, 00023, а саме: фрагмент стінки дерев`яної шафи, фрагмент картону, запальничку «Cricket», будівельну цеглу зі шлакоматеріалу, фрагмент дерев`яного брусу, фрагмент медичної серветки зі слідами РБК, марлеві тампони зі змивам РБК та зі зразками крові та слини, зразки вільних кінців нігтьових пластин – знищити; мобільний телефон «NOMI 1144С» в корпусі червоного кольору, спортивні штани, куртку, пару кросівок – повернути за належністю ОСОБА_2 ; бушлат, три чоловічі куртки, светр, майку, двоє чоловічих штанів, труси – повернути за належністю потерпілому ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий О.М. Дністрян

Суддя О.М. Білоусова

Суддя О.А. Кошева