Вирок № 95450810, 11.03.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/4539/19

Провадження№ 1-кп/266/136/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі :

головуючого судді - Федотової В.М.

за участю секретаря судового засідання Топузової К.Р.

номер кримінального провадження №12019050770001029 внесеного 24 квітня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця, м. Маріуполя, Донецької області , громадянина України,

освіта вища , не одруженого, раніш не засудженого,

мешкає за адресою : АДРЕСА_1

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.186ч.1, 186ч.2 , 357ч.1 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Папакіца Ю.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Лисакової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2019року, приблизно о 12 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 діючи умисно, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, знаходячись покинутого будинку № 7 по провулку Стрілецькому в Центральному районі міста Маріуполя, підійшов до раніше не знайомого йому ОСОБА_2 , та вирвав із рук останнього мобільний телефон торгівельної марки «Samsung» моделі «SМ-J500Н/DS» вартістю 1 225 гривень, таким чином відкрито заволодів чужим майном, після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись у подальшому викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на суму 1 225 гривень.

19 квітня 2019року, приблизно о 22 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, знаходячись на території Центрального парку культури і відпочинку, що розташовується навпроти будинку № 124 по проспекту Нахімова в Приморському районі міста Маріуполя, відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_2 , а саме банківську картку Публічного Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», і дізнавшись пін-код до вищевказаної картки, спрямував до банкомату, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 68/9. Далі ОСОБА_1 , о 22 годині 39 хвилин продовжуючи свій злочинний намір, умисно, скориставшись банківською карткою потерпілого і пін-кодом до неї зняв з рахунку ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4 200 гривень, в результаті чого спричинив потерпілому матеріальний збиток на вищевказану суму.

19 квітня 2019року, приблизно о 22 годі 10 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись на території Центрального парку культури і відпочинку, що розташовується навпроти будинку № 124 по проспекту Нахімова в Приморському районі міста Маріуполя,діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету заволодіння грошовими коштами, відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_2 , а саме банківську картку Публичного Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка є офіційним документом та на рахунку якої знаходились грошові кошти останнього. Далі, ОСОБА_1 продовжуючи свій злочинний намір на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_2 о 22 годині 39 хвилин за допомогою пін коду, який йому був відомий, з банкомату розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район, пр. Нахімова, б. 68/9 зняв грошові кошти в сумі 4 200 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним в скоєні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.186 ч.1, ч.2 ст.186 , 357ч.1 КК України суду пояснив наступне, що він дійсно 19 квітня 2019року, приблизно о 12годині побачив біля студентської їдальні ПГТУ побачив потерпілого ОСОБА_2 , який поводився дивно. ОСОБА_2 йшов і оглядався, потім нагинався і щось ховав дана поведінка викликала підозру у обвинуваченого,що потерпілий робить закладки наркотичних засобів , а тому пішов за ним. Потерпілий пройшов у покинутий будинок АДРЕСА_2 , а він пройшов за ним паралельно знімаючи потерпілого на камеру мобільного телефону. В будинку потерпілий побачив його, після чого він доповів ,що зняв весь шлях потерпілого і те,як він робив закладки наркотичних засобів. Потерпілий злякався, почав просити ,щоб про це ніхто не дізнався, сказав,що може заплатити. Після цього обвинувачений підійшов до потерпілого та вирвав із рук останнього мобільний телефон торгівельної марки «Samsung» моделі «SМ-J500Н/DS». У вечері того же дня, він зустрівся з товаришами і розповів про те,що відбулось в покинутому будинку, вирішили зустрітись з ОСОБА_2 . Потерпілому призначили зустріч біля магазину «Лайм» на пр.. Нахімова в Приморському районі м. Маріуполя. З потерпілим зустрілись біля магазину, приблизно о 22 годині00хв, після чого перейшли у парк в Приморському районі м. Маріуполя,який розташований по пр.. Нахімова . У потерпілого він перевірив кармани, дістав банківську картку спитав пін-код і банкоматі, який розташований за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 68/9, він о 22 годині 39 хвилин зняв з рахунку ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4 200 гривень. В тому , що скоїв щиро кається, просив строго не карати.

У зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то не було сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_1 своєї вини в інкримінованих ним органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, погодження з кваліфікацією вчинених ним діянь, підтвердженням ним їх фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ним змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, а також документами, що характеризують його особу.

Враховуючи викладене, суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що події кримінальних прпвопорушень мали місце, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за :

-ст.186ч.1 КК України , як вчинення відкритого викрадення чого майна(грабіж)

-ст.186ч.2 КК України, як вчинення відкритого викрадення чого майна (грабіж), вчиненого повторно

-ст.357 ч.1 КК України, як вчинення викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання суд визнає повне визнання своєї вини обвинуваченим, щиросердечне каяття та активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди, те що скоєне тяжких наслідків не понесло, відсутність матеріальних та моральних претензій з боку потерпілої.

Обставин, що обтяжують покарання у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

За змістом ч. 6 ст. 368 КПК України при обранні та застосуванні норми закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, судом повинні враховуватися висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

При визнанні щирого каяття ОСОБА_1 як обставину, що пом`якшує його покарання, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к, стосовно того, що факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження, зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, у бажанні виправити наслідки вчиненого.

Під час розгляду кримінального провадження судом здобуто дані на підтвердження того, що обвинувачений дійсно, відверто розкаявся у вчиненому, має щирий жаль з приводу вчиненого, осудив свою поведінку та намагався виправити наслідки вчиненого, усунув заподіяну шкоду, що розцінюється судом як щире каяття.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує: суспільну небезпечність вчинених ним кримінальних правопорушень , ступінь їх тяжкості, які згідно ст.12 КК України, є кримінальним проступком, нетяжким злочином та тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, вчинив кримінальні правопорушення вперше, має постійне місце проживання та реєстрації ,на час скоєння кримінальних правопорушень навчався, здобував вищу освіту, має батька інваліда по зору ; його відношення до скоєного - – щире каяття, усунення наслідків скоєного; позитивну характеристику з місця проживання; відсутність на обліку у лікаря нарколога та психіатора.

Згідно ст.69-1 КК України - за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставі викладеного суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_1 нових злочинів є призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі за сукупністю злочинів за правилами ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При обранні покарання суд вважає за можливе застосувати до призначеного покараннявимоги ст. ст. 75, 76 КК України.

Під час судового розгляду, 16 жовтня 2019року, потерпілий ОСОБА_2 подав цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

26 червня 2020року на адресу суду від потерпілого ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд кримінального провадження без його участі , претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, міру покарання на розсуд суду. Також в заяві на адресу суду потерпілий просив залишити його позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди без розгляду, оскільки обвинуваченим в добровільному порядку відшкодовано суму шкоди.

Згідно ст. 257 ч.1 п.5 ЦПК України – суд залишає позовну заяву без розгляду , якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

В зв`язку з наведеним , суд вважає,що позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди повинна бути залишена без розгляду.

Запобіжний захід ОСОБА_1 під час досудового розслідування не обирався.

З ОСОБА_1 підлягають стягненню в дохід держави витрати на проведення експертизи у сумі 785грн.05копійок.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 374 КПК України суд - ,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.186, ч.2 ст.186, ч.1 ст.357 КК України та призначити покарання:

за ст.186 ч.1 КК України – 6(шість) місяців арешту

за ст.186 ч.2 КК України – 5 ( п`ять) років позбавлення волі

за ст.357ч.1 КК України – 1 (один) рік обмеження волі

На підставі ст. 70 ч.1 КК України , за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 (п`яти ) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 в період іспитового строку повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази : мобільний телефон торгівельної марки «Samsung» моделі «SМ-J500Н/DS» повернути потерпілому ОСОБА_2 .

Скасувати арешт майна , який був застосований на підставі ухвал слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2019року.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати на проведення експертизи в сумі 785грн.05 копійок .

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя: Федотова В. М.